Двойко Posted on by / 0 Comment двойко́ – … числівник кількісний (двоє, двійко) відмінок називний двойко́ родовий двойко́ давальний двойко́ знахідний двойко́ орудний двойко́ місцевий на/у двойко́ [розм., збірн.]
ВОВЧОК Марко – Сестра Posted on by / 0 Comment Нас тільки двойко в світі… Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово, зроби мені таку велику ласку, сестро моя рідненька! … Їх тільки двойко, обоє старенькі вельми.
ВОВЧОК Марко – Оповiдання Posted on by / 0 Comment Нас тiльки двойко в свiтi… Подаруй моїй жiнцi яке там незвичайне слово, зроби менi таку велику ласку, сестро моя рiдненька! … Їх тiльки двойко, обоє старенькi вельми.
Тарас Григорович Шевченко – Княгиня Posted on by / 0 Comment Входимо й бачимо: серед хати на долівці лежить двойко худих-прехудих дітей, тілько коліна в них товсті.
ВОВЧОК Марко – Iнститутка Posted on by / 0 Comment Менi й вони двойко серце сушать, як подумаю-погадаю… –
ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя Posted on by / 0 Comment – Будемо жити самi двойко, –
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада Posted on by / 0 Comment Ну, виписавсь із куреня, сів хуторком десь коло Ніженя, і господарство, і худібчину завів, і діток сплодив двойко – карапуза-хлопчика та скверуху-дівчинку.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment Одрятуйте мене, коли ваша милость, бо в мене ж двойко маленьких діточок.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа Posted on by / 0 Comment От і ці двойко, позоставались живі… чогось вже мизерніють, кривляться… –
