Юрiй Яновський – Чотири шаблi
Але слова його твердi й роздiльнi, як докiр: А де ж твої прегромкi рушницi? … Ох i ти, козаче, козаче Супруне, А де ж твої воронiї конi? … – Де ж люди? … Де подiлися його партизани, де його жменя командирiв i землякiв? … Запитання здалося зайвим, бо новонабуте золото тягло вже до таких мiсць, де воно могло б цiнуватися.