Результати пошуку слова: Де ж

Чи не знаєте, що світ цей є ідол поля Деїрського?6 Сонце ж боввану оцьому є лице його і золота голова його, а це марнота марнот! … Де ж воно, те найточніше око, головне й початкуюче? … А де ж вона?.. … Коли ж де твердість літери зм’якшити треба, досить вгорі поставити значок такий —’.

Де ж те слово гарне, чисте, Блискуче, як срібло, розтоплене в горнилі, Щоб світу возвістить про свято урочисте Твоєї похвали, мій духу світлокрилий? … Де ж шукати правди? … Де ж мури під садами поховались? … «Не питай, звідкіль се знаю, А скажи, де взявся Сей козак, і де жив, поки З вами запізнався?» —

Ці істоти влаштовують тоталізатори, де жеребкуються імена. … –  Де ж я отримаю свій Виграш?  … А коли не похизуватися на своїй власній планеті, то де ж тоді хизуватися? … Йому цікаво було, як це металічний казанок жуватиме необбіловану тваринку та все ж він із делікатності відвів погляд. … –  Скільки мають жити дерева?

Де ж це… … – А де ж стопка? … – Ай справдi, де ж це вона? … – А де ж ваша рушниця? … – А де ж рушниця? … – А де ж, – … I знову ж таки: бекас без собаки i не делiкатес, i не симфонiя, бо без собаки – нема бекаса. … – Де ж ми його пристроїмо? … Де ж їм бiльше бути, як не в Перещепиному… … Листя з суму жовтiє, а деяке з туги кривавиться.

– А де ж ти? … – А де ж це? … – А де ж ти досі тинявся? … Незабаром прибіг він до палацу, де жив чарівник, сміливо ввійшов і став перед ним. … – А де ж твоя бабуся живе? … Де ж ти? … Приїхавши в село, де жила та дівчина, він спитав, як і скрізь робив, котра відданиця тут найбагатша, а котра найбідніша.

Розуменко ж залишився в Дубровиці, де живе й сьогодні. … До речі, при Польщі так оплачувався труд на селі: жнець отримував за день пуд зерна (це 16 кілограмів), косар 1,5 пуда зерна, тобто 24 кілограми. … Порівняйте і подумайте, де і коли була жорстока експлуатація сільського трудівника, а де і коли – пристойний заробіток.

В темряві десь з диму пробивається полум'я, як пелюстки казкової, вогненної квітки папороті… Земля гойдається, як чардак корабля… Це ж його хата горить, його пристановище, розщеплене бомбою чи гарматнем. … Де ж товариші? … Де ж всі? … Де ж він, той ранок!.. … Де ж той Роман?! … –  А де ж вона?

А де ж ви, самбісти? … А де ж та, ради якої ти збожеволів би, зустрівши її на своєму життєвім шляху, де та, яку оспівав би? … Кривавий, жевріючий день був, сліпучий полудень. … Де ж та, що вчора поливала? … І азотно-туковий, що й листя на деревах від нього жовтіє… … — А де ж рибка, Ягоре Захаровичу?

Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт. …  То це ж, Дем'яне, завелика честь, коли пан винен мужиковi! … Сiяв, наприклад, чоловiк десятину жита i вже наперед прикидав на полi: – … –  Везе ж декому, – … –  А де ж контрамарка? 

Де ж подінеться сирота? … У дев’ять років Марія почала самостійно жити. … А де ж набратися його Марії? … Завтра ж «день сідмий Господу Богу твоєму…» Земля не буде чекати, гріх заставляти чекати її. … А вона ж де? … Але ж де він?’ Зима, великий піст, смуток… Марія йде до монастиря і молиться.