Результати пошуку слова: Дехто
РОМАНЧУК Олег – Право на істину
І все-таки дехто все ще користувався окулярами, зробленими з тих скалок. … Декому вони дістались у спадок, дехто носив, аби чимось вирізнятися серед інших. … Тільки дехто насмілюється зазирнути в далеке Майбутнє… – … Дехто з жіноцтва розчулено зітхав. … Колись люди теж були мудрі і знали чимало такого, про що ниньки дехто лише здогадується.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
По той бік річечки тяглася скеляста круча, у вигинах якої таїлися входи у глибокі й довгі печери, котрі сягали, як казав дехто, одним рукавом до Чигирина, а другим навіть до батька Дніпра. … До них приєдналося ще кілька вельмож і дехто з старшини малоросійської. … Дехто, спотикаючись і падаючи, кинувся перевіряти наслідки пострілу.
Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА
Дехто, кому всміхнулося щастя, жував недокурки, знайдені на дорозі, бо, звичайно, не було кишені, де б їх можна було сховати. … Дехто навіть упізнавав на образку якийсь пейзаж Присазавського краю. … Можливо, в мирні часи дехто й без кари відбув свій строк, а потім це йому ще й зарахували на цивільній службі.
Крістоф Рансмайр – Останній світ
І глядачі, які бачили вже не труп і не вбиту горем жінку, а двійко зимородків, що злітали над морем, усе зрозуміли; [23] дехто навіть з полегкістю засміявся й почав плескати в долоні. … Тільки дехто з поетових друзів час від часу робив марну спробу виклопотати у влади дозвіл і поїхати на край світу – до залізного міста.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
І спочатку дехто з родичів затаїв на Свирида Яковлевича глибоку досаду: начальством став, самі обома руками голосували за нього, а ні в чому не уважить. … — І з вас дехто перелякався куркульського шумовиння й нахваляння. … — Я думав, що після такого сходу покається дехто, а воно — вовк вовком і здохне.
Ольга Кобилянська – Земля
Усі заговорили тут нараз голосно й живо: дехто затягав співучим голосом, зовсім не стісняючись, а гулящі18[18] тупали так сильно ногами, що самі не розуміли свого слова. … На підставі того перешіптувано собі, що в неї є тяжкий гріх на душі, за який, мабуть, кається, а дехто усміхався й говорив прямо: –