ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Здавалося, невідома сила піднімає його над землею, на око вибилася непрохана сльоза – пішов він швидко-швидко, навіки здивувавши рябу Катьку, яка розкаже сьогодні кумасям про дивака, який не йшов по їхній вулиці, а летів, а може, й плив. … То наш дивак, ваша милосте! … Пан сотник знову побачив того дивака.