НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
що б то за диво вийшло! … Хіба будемо дивитись один одному в вічі та й годі? … Як візьме коло його панькати, тупцяти, як візьме припарювати, та виливати, та облизувати, то, дивись, вже моя дитина й очуняє! … Коли вчора дивлюсь, – … Потім дивлюсь, – … Дивлюсь, – … Дивлюсь, – … Коли дивлюсь, і пан трохи застряг, бо і сам не влізе гаразд.