Skip to content Ми, тобто я, Алекс, і три мої кенти – Піт, Джорджі й Дим (цей справді-таки був дурний, як дим), сиділи в молочному барі «Корова», напружуючи ізвіліни, чим би його заповнити вечір і оту лайняву зимову холодну мерзоту (добре хоч без дощу). …
Кожен із нас, окрім пришелепкуватого Дима, одержав по книжці. Поклав на землi головешку, соломи, сухого верболозу, кiлька разiв дмухнув, ковтнув дещо гiркого диму, дещо сльозу пустив, i сухий верболiз iз соломою, як стiй, спалахнув i затрiщав весело. …
Вiн хотiв би, щоб i йому з рота й з носа (особливо з носа) куривсь димок. …
Несподiвано зi замкненої хати, що напроти, почав з вiкон йти дим. міг випускати дим вухами та очима, хоча трошки вивіювалося з нього й носом, через що, коли палив люлечку, то голова його потрапляла в димову кулю, яка ніжно огортала ту макітерку, формою банякувату. …
– Коли курить люльку, панове врядні, то пускає дим вухами й очима. …
Тобто задимлюю собі лице, а всім кажу, що димлю вухами й очима. 