Результати пошуку слова: Димар

дима́р – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний дима́р димарі́ родовий димаря́ димарі́в давальний димарю́, димаре́ві димаря́м знахідний дима́р димарі́ орудний димаре́м димаря́ми місцевий на/у димарі́, димарю́ на/у димаря́х кличний дима́рю* димарі́*

Вони навіть не здогадуються, що Карлсон має собі там, нагорі, хатку, бо вона добре схована за великим димарем. Якось сажотрус помітив Карлсонову хатку, коли лаштувався чистити димаря, і дуже здивувався. Та потім він почав чистити димаря, зовсім забув про хатку і більше про неї не згадував.

повнi хлiвцi й повiточки снiгу, кругом хати, мов сторожiв, постановило п’ять баб; з верхiв їх вiтер рве й перекидає снiг через оселю; а на димарi повикручувало такi кудлатi барани – i не пiзнати, чи то людське житво, чи навернуло таку кучугуру снiгу?.. –  I димар занесло… Оце лихо!

В золотистому вечірньому світлі ще куріли димарі Анілінової компанії. Корпуси, димарі, залізничні колії, черепиці а-мбарів добігали схилами пагорбів до самісінького міста. Клубочився білий дим, рожевий вогонь вихоплювався з димарів. Перший удар променя припав на заводський димар, –

Якщо ж русалка чомусь потрапляє до людської господи, вона зникає в печі або вилітає через димар. Як вітер, Чугайстер може залазити в димар і співати. Це зрозуміло, бо саме димар хати вважали ходом у потойбіччя. Змій летить по небу полум’яною смугою, розсипається іскрами над хатою і через димар уходить незрівнянним красенем.

Потім він одв’язав канат, і куля, злетівши навскоси, різко шугнула вгору, зачепила гондолою два димарі і збила їх. Лишили для тяги тільки одну вузьку щілину в боковій галереї, яка мала водночас служити і димарем. Найбільшого клопоту пічникам-самоукам завдали комин і димар.

Лежить старий, покірний біля ніг велетенської потвори, званої палацом, і з глухим гуркотом кадить йому тиміями своїх фабричних димарів. Величезні фабричні димарі здаються коротесенькими недокурками цигарок. Перестануть куритись димарі, спиняться оті червачки-потяги, затихне грюкіт і свист.

Димар був ще старіший. Стіна будинку на листівці мала четверо вікон, широкий надбудований димар. За дверима був лаз, невидимий ззовні, бо він зливався із суміжною шахтою димаря. – Бере віник, бурмотить щось і – через димар, куди схоче.