ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment Він пускав величезні кільця диму, і, куди велів, туди вони й пливли: вгору димарем, чи за годинник на поличці каміна, чи під стіл, чи колами попід стелею; та куди б не пливли Торінові кільця, їм не втекти було від Гандальфових.
Люко Дашвар – Мати все Posted on by / 0 Comment Радувало все: зелені ялинки, кучугури снігу на узбіччях, тонкі, рвані вітром нитки диму з димарів сільських хат, плямистий кінь біля двору, білі простирадла засніжених полів і закутані баби, що тупцювали при дорозі з грибами, яблуками, солоними огірками й березовими віниками, —
Борис Грінченко – Серед темної ночі Posted on by / 0 Comment Він повернувся до села, що вже поринало в долині, визираючи з-за горба солом'яними покрівельками, з білими димарями, розкиданими серед ясно-зелених куп густих верб і темного листу садків.
ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно Posted on by / 0 Comment Вони почали відлік, позначаючи кількість сірників крейдяними рисками на найвищому з димарів містечка.
ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб» Posted on by / 0 Comment На подвір’ї в нього завжди було порожньо, жодної ознаки чиєїсь присутності, лише дим іноді здіймався над димарем.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment Вулиця Гунтера була дуже далеко, аж в зовсiм безнадiйному закапелку, серед численних високих смiтниць i глибоких канав, червивих городикiв i кривих хатинок, сiрої мряки й червоної глини, та якихось фабричних далеко-димних димарiв.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху Posted on by / 0 Comment Він глибокодумно морщив чоло і так димів, що складалося враження, ніби коридором пересувається спеціальний агрегат з димарем.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Ліниво звивався з димарів літніх печей струмчастий дим, і Володимир аж розвернувся, роздивляючись усе те.
Стендаль – Червоне і чорне Posted on by / 0 Comment — Я мушу вийти по драбині,— сказав він Матильді, коли побачив відблиск ранкової зорі на далеких димарях за садом.— Жертва, на яку я йду, гідна вас, д позбавляю себе кількох годин найвищого щастя, яке може відчувати людська душа, і цю жертву я роблю заради вашого доброго імені.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment Двір, в якому тітка дозволила гуляти Сарі, був невеликий чотирикутник, оточений з усіх боків високим парканом, увінчаним зверху гребенем гострих цвяхів; в кутку двору стояла якась халупка з широким димарем.
