Димар Posted on by / 0 Comment дима́р – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний дима́р димарі́ родовий димаря́ димарі́в давальний димарю́, димаре́ві димаря́м знахідний дима́р димарі́ орудний димаре́м димаря́ми місцевий на/у димарі́, димарю́ на/у димаря́х кличний дима́рю* димарі́*
Димище Posted on by / 0 Comment дими́ще – іменник середнього роду відмінок однина множина називний дими́ще дими́ща родовий дими́ща дими́щ давальний дими́щу дими́щам знахідний дими́ще дими́ща орудний дими́щем дими́щами місцевий на/у дими́щі, дими́щу на/у дими́щах кличний дими́ще* дими́ща*
Димувати Posted on by / 0 Comment димува́в димува́ли жін. … димува́ла сер. … димува́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник димува́вши [розм.]
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment Пилюка з сажею й димом затемнює сонце, й воно виглядає крізь опалову мряку жовтогарячим покотьолом… Стовбури дерев розщеплені гарматними набоями та авіабомбами… Двір з розбитою білокорою тополею й лапатим кленом, листя якого вкрите пилюкою й «потом»… Хата з забитими віконницями.
Сірувато-димчастий Posted on by / 0 Comment сірува́то-димча́стий – прикметник відмінок однина множина чол.
