Результати пошуку слова: Дитина
Ольга Кобилянська – Царiвна
З того, що вона дитина твоеi сестри, не виходить, щоби ти кривдив своi дiти, бо то, що я видаю на неi, могла би лучче видати на своi дiти. … Менi здаеться, що вона добра дитина. … – А дитина? … – Дитина росла коло дiда та баби; коли ж панотець помер, а дитину треба було вже доконче посилати до школи, скликала стара раду.
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі
– Я поводився, звісно, як дитина, але надто вже він мені допік, стерво. … Я тоді був ще майже дитина, але пам'ятаю, що коли він приїздив у відпустку, то цілими днями пролежував у себе на ліжку. … Втішало мене тільки одне: я знав, що мати не пустить на мій дурний похорон каналію Фібі, бо та ще дитина.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Він плакав, схлипуючи, як дитина, і я раптом жахнувся: незбагненною любов'ю палав цей чоловік до Святоші. … Покійся, їж, пий і веселися!» Нестор приклав руки до грудей навхрест, вклонився Прохорові, тоді взяв хліб, поцілував і відломив із нього шматок; Прохор же пішов далі, сяючи ясною усмішкою і радіючи, як дитина.
БАРКА Василь – Жовтий князь
Чомусь тоді, можливо, з побоювання сорому від чужих посміхів: мовляв, «дурна дитина в вас», – … Скрізь по хаті кров: на лаві зарізана дитина і жаско спотворена. … Всередині – самі неживі: на полу і долі; одна дитина біля підпіччя, а друга, трохи більша, біля порога. … Скільки років не плакав, а тепер – як мала дитина».
ФИККЕР Эдуард – Золота четвірка. Дев’ятнадцятий кілометр
Марта – позашлюбна дитина! … – Якщо дитина, не встигнувши вилізти з пелюшок, вириває з вазона квіти і розтрушує по кімнаті землю, це вже хуліган від народження. … – Арнольд, наша дитина… щоразу нагадував мені про ті дні. … – Мене там знають… Він був наївним, мов дитина, цей батько, гідний покарання й співчуття.