Skip to content Тілько княгиня не змінила своєї постави: як та плакуча береза, що клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу, так і вона,- чи хто сміється, чи хто плаче, у неї з серця не сходить туга. …
Обняв козак Орисю, поцілував у тії губоньки, що наче з самого меду зліплені і вклонились обоє низько, до самого долу, панотцеві. Чи не докинув своє слово ще й торгівець невільниками? …
Він вистеляв камінням доли, сіяв отруйні овочі, чинив лихо. …
– А чи не заглянете до хати чимось душу підживити? …
Так я тричі обкружляв навколо неї, аж чую – гілля зашелестіло, і сова впала додолу. …
…Тут, в долині, І почув з могили рідний голос Звідти, з долу, Твою тиху, тиху скаргу, Ту, що кличе Не до сліз мене – до помсти. …
Він вистрілив, шпурнув рушницю вбік, підскочив до ліжка й скинув додолу сінник. А ще — який вигляд має «Оріон» після бурі, після пекельних ночей, чи схожий на себе, чи до невпізнання знівечило його та поскубло? …
Родить дрібненьке, терпке, і навіть те, що само додолу нападає, збирати не хочуть: у колгоспних садках солодше. …
Суне, рипить гарба вулицею, в усі двори долунює голос, закликаючи кураївських до торгу: відро — на відро!.. 