Результати пошуку слова: До лиця

до лиця́ –

Од зеленого берега ніби повівало холодком; холодок ніби лащився до лиця, милував його, вливав почування радісне, безклопітне й безжурне, як сама молодість. Темно-зелена оргінія, червоні та жовті квітки надзвичайно приставали до її лиця. Той білий колір дуже приставав йому до лиця.

Повен радощів великих, став лицем він до лиця. Таріел в розпуці змовкнув, блиск його лиця загас, До Асмат тоді промовив: «Коло мене ти весь час І хіба моїх не знаєш невигойних ран та враз? Все скажу йому, як стрінусь з ним лицем я до лиця, Та, коли його немає,- марні муки мандрівця!

Знайшов собі в місті вдову по урядникови якогось нищого чина і не довго залицяючись оженився. Бо ти залицяєшся до Та-чинської і тому часу не маєш. Колиж перестав питати, то видно, що вона йому байдужа, і він певно вже собі вибрав иншу, до котрої залицяється.

Вона придивлялась до Аристидового лиця й неначе чекала очима в його лиці слідів краси його матері. –  Лучче не надимайтесь, бо веселість вам більше пристає до лиця, – Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця. це ж я трохи зсунув машкару з лиця, забув, що дочка в хаті», –

Христос узяв рушник лівою рукою, притулив до закривавленого лиця і віддав їй з подякою. Тут вулиця повертає в долину. Три роки ходив по Обіцяній землі, навчав людей в їхніх будинках, на дорогах, вулицях, на морі. Відтак обняла сердечно ще раз мертве тіло, припала лицем до лиця свого Сина, обливаючи його рясними сльозами.

І так не до лиця їй ця погорда й холодність! Клавдія Петрівна виймає звідкись зза коміра хустку і притуляє її до лиця, ввесь час здригуючи плечима й головою. Дуже до лиця їй було б кільце в ці губи. Коли вона проходить повз мене, я ловлю її за руку й долонею притуляю до лиця собі.

околиця доволі відлюдна. Коли я виїхав з Каер Моргена — мріяв про зустріч з першим моїм страховиськом, не міг дочекатися миті, коли стану з ним лицем до лиця. Але теза ця не настільки нова, щоб ти мене отут нею частував, роблячи при цьому міну мислителя, яка тобі абсолютно не до лиця.

Темно-бузкова шовкова сукня, з ясно-жовтими делікатними кружевцями та брижами на маніжці, дуже приставала до лиця. –  Оце позавчора я справила собі нову ротонду, та незнаю, чи вона гаразд пристає мені до лиця, – Бузковий колір приставав їй до лиця. А тепер мені вірші не пристають до лиця й до серця.

Дорога нерівна, скрізь по вулицях насаджено всіляких колючих рослин. На пропозицію Лесі вони вийшли раніше і з задоволенням пройшлися вулицями святкового міста між Дніпровськими схилами і кварталами столиці.