Результати пошуку слова: До лиця

СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево

Posted on by / 0 Comment

Розвідники доповідали мені про пожежу… Мене почало тіпати, як у пропасниці. … Ще мить, і я чкурнув би геть, не розбираючи дороги, бо граната обпекла мою долоню. … Тіло нацизму та його отруйний дух зникнуть з лиця землі, як мара.

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада

Posted on by / 0 Comment

Пантелеймон Олександрович Куліш Чорна рада По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з Білогородського шляху. … З лиця спав, аж почорнів од великої туги, і все в пасіці з дідом-пасічником сидить.

БОЙЧУК Богдан – Краєвиди підглядника

Posted on by / 0 Comment

Рівне похиле чоло доходить до брів, а тоді, під різким кутом, падає до ромбоїдних очей. … Цим вона натякала, що мій батько не надто цікавився моєю долею. … Всюди барвисто буяли кущі та квіти, по мурах і по узбіччі гори спливала соковита зелень, а гарно зодягнені жінки купали лиця й рамена в теплому сонячному світлі.

ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО

Posted on by / 0 Comment

Островського про боротьбу добра і зла, про чесність і працьовитість, про цікаві пригоди дітей. … У когось схожий на домашню діжу, повну пахощів хліба. … То співала біла Коро лиця: А таємницю струн і дня Відкриє Фея тим, Хто вірний мріям і пісням Всім серцем молодим.

МАТІОС Марія – Нація

Posted on by / 0 Comment

Іларій не видів Анниного лиця, бо вона була обернена до нього плечима, але її худе дітвацьке тільце й ота нетерпляча дитиняча ручка, що – мац-мац – невміло пестила себе чи шукала пестощів, так зворушили його, що він, ламаючи, як ведмідь, малинник, крикнув на весь Гафтиняків ліс: –

Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір

Posted on by / 0 Comment

Це теж, прихиляючи небо до землi, говорить моя мати, i тому я люблю ту пору, коли суничники засвiчують своє цвiтiння. … – Добре, що є бiля чого товктися, – … Тепер з неї сипався снiг, наче з дерева, а на її жовтих лицях займалися давно пригаслi рум'янцi.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого

Posted on by / 0 Comment

Вони пiшли не дуже швидко, цiлком нормальним кроком, не озираючись, бундючнi i самовпевненi, знаючи, що ось зараз колона людей в темно-зелених шинелях, з зеленими безкровними лицями, хитнеться, заворушиться, зашарудить по камiннi i з глухим шумом посуне до кар’єру.

ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев

Posted on by / 0 Comment

…ятаючи про свій добрий намір поводитись люб’язно, скромно і доброзичливо, чемно привітався зі своїм приятелем швейцаром та з помічником управителя, що вмів розмовляти мовою суахілі, бо відбував полон у Кенії; це був дуже приязний чоловік, молодий, життєрадісний і гарний з лиця.