НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Пiт котився з їх потьоками i, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками. … Бiле убрання було їм дуже до лиця. … Обидвi вони убирались перед дзеркалом, примiряли, оглядали й знаходили, що все те було куплено й недорого, i було дуже гарне, i до лиця їм обом. … Та як тобi, Павле, вона пристала до лиця!