Результати пошуку слова: До пори, до часу
ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ «РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІ МОВИ В СУЧАСНОМУ МІЖКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ»
Даний аспект сприяє виділенню основних «життєвих» концептів, котрі дозволятимуть вивчати іноземну мову, поринувши в культуру і традиції народу. … Шкура осла» (ця казка у Перо є віршованою, але до нашого часу вона дійшла у прозі), « … Інші витрачають багато часу на вибір, можливе редагування та підготовку автентичних матеріалів до уроку [3, с.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло
Він поривається йти туди, до гурту, шукати їх. … Коли б тількн до того часу опанувати всю премудрість воєнну, а головне – вціліти». … Не один сподівався, що їм ще доля приділила багато часу і вони на рідній землі встигнуть довишколитися й остаточно сформуватися в могутню бойову одиницю. … Він поглядам на всі боки, кудись поривався бігти, але бігти тепер не міг, бо перед ним був вищий чин і треба було дозволу, щоб так просто лишити розмову й бігти.
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ескорт у смерть
Він помітив, що й Лисиця ледь торкнулася їжі, а на її тарілці й досі лежить порція суші, яку вона час від часу механічно пересуває дерев’яними паличками. … З того часу він заходив до неї регулярно. … З тої пори слово «праска» стало для обох сигналом для нападу шаленого сміху – до сліз, до спазмів, до істерики… Дана не погодилася показати Ореста подрузі.
СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв
Працюємо поруч, але час вiд часу Роман вiдривається вiд роботи, пiдходить до моєї деревини i довго й прискiпливо оглядає її. … – Та скiльки потрiбно часу, щоб домовитися про таке?! – … – Та й справдi, нiяких рiзьбярських поривань я за тобою не помiчав. … Ми довго грiємося на камiннi, час вiд часу перекидаючись словами.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда
75 Но видно, що пану Тарасу Написано так на роду, Щоб тілько до сього він часу Терпів на світі сім біду. … Коли б яга не закричала, Що довго годі говорить, То, може б, там і застоявся І, може, той пори дождався, Щоб хто і ребра полічив: Щоб з вдовами не женихався, Над мертвими не наглумлявся, Жінок любов’ю не морив. … – Пожди, от зараз почастую, Із тебе виб’ю душу злую, До сього часу храбровав!» 139 «Ану прилізь, –