ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ «РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІ МОВИ В СУЧАСНОМУ МІЖКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ»

ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ
Всеукраїнської студентської
науково-практичної конференції
«РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІ МОВИ В
СУЧАСНОМУ МІЖКУЛЬТУРНОМУ
ПРОСТОРІ»
22 листопада 2017 р.
Полтава-Старобільськ
2017
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції
«Романо-геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
2
Міністерство освіти та науки України
Державний заклад «Луганський національний
університет імені Тараса Шевченка»
Кафедра романо-германської філології ЛНУ
ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ
Всеукраїнської студентської науково-практичної
конференції
«РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІ МОВИ В СУЧАСНОМУ
МІЖКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ»
(22 листопада 2017)
Полтава ‒ Старобільськ
ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»
2017
УДК [811.11+811.13]:316.776
Рецензенти:
Збірник матеріалів Всеукраїнської студентської науково-
практичної конференції «Романо-германські мови в сучасному
міжкультурному просторі» (22 листопада 2017 року, Полтава ‒
Старобільськ) / за заг. ред. Т.А. Кокнової ; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т
імені ТарасаШевченка». –Вип. 1. –Старобільськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені
Тараса Шевченка”, 2017. – 233 с.
До збірника ввійшли матеріали Всеукраїнської студентської науково-
практичної конференції «Романо-германські мови в сучасному
міжкультурному просторі».
Збірник розрахований насамперед на молодих науковців,
магістрантів та студентів вищих навчальних закладів.
Рекомендовано до друку вченою радою Луганського
національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 5 від 24 листопада 2017 року)
© Колектив авторів, 2017
© ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2017
Дмитренко В.І. – доктор філологічних наук, професор кафедри
української та світової літератур Криворізького
державного педагогічного університету.
Моісеєнко О.Ю. – доктор філологічних наук, професор кафедри
теорії та практики перекладу, ДЗ «Луганський
національний університет імені Тараса Шевченка».
Кіщенко Ю.В. – кандидат педагогічних наук, доцент,
Херсонський державний університет.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
1
ЗМІСТ
1. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОМАНО-
ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
1 Боголій М.О. КОЛЬОРОВІ ОЗНАКИ ЕМОЦІЙ У
ФРАНЦУЗЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ
8
2 Бондар А.І., СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
СУЧАСНОГО АМЕРИКАНСЬКОГО КОМІКСУ
10
3 Головецька Р. В., РОЗВИТОК ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
ЛОКАТИВУ THERE В АМЕРИКАНСЬКОМУ ВАРІАНТІ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ХІХ СТ.
13
4 Гуменюк О.Д., БРЕКЗІТ: ВІД СУСПІЛЬНИХ ПОДІЙ
ДО МОВНИХ РЕАЛІЙ
16
5 Dashko K.I., UKRAINIAN TRANSLATION
PECULIARITIES OF THE POEM ‘FAREWELL’ BY
G. G. BYRON
18
6 Denisenko V.S., ENGLISH SIMILE PECULIARITIES
(BASED ON THE NOVEL “THE PICTURE OF DORIAN
GRAY” BY OSCAR WILDE)
21
7 Залогіна Є.О., КОНЦЕПТ “BUSINESS” В
АНГЛІЙСЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
23
8 Ковпак О.В., СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ
ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНИХ СКОРОЧЕНЬ В
АНГЛОМОВНИХ ІСТОРІЯХ ХВОРОБ ДИХАЛЬНОЇ
СИСТЕМИ
26
9 Козловська А.С.,СКОРОЧЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ
СПОСОБІВ ЗБАГАЧЕННЯ ЛЕКСИКИ НАУКОВОГО
СТИЛЮ МОВИ МЕДИЦИНИ
28
10 Король А.В., ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ У
СЕРЕДНЬОАНГІЙСЬКІЙ МОВІ
30
11 Крутова О.В., АБРЕВІАЦІЯ У ЗАСОБАХ
ЕЛЕКТРОННОЇ КОМУНІКАЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ
МОВІ
33
12 Лисенко В.О., ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ
ІНІЦІАЛЬНИХ СКОРОЧЕННЬ (НА МАТЕРІАЛІ
35
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
2
АНГЛОМОВНИХ ІСТОРІЙ ХВОРОБ ПАЦІЄНТІВ З
СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ)
13 Макогон О.В., НАВЧАННЯ СЛОВОТВІРНІЙ СИСТЕМІ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
38
14 Мехрабова Р.А., БРИТАНСЬКА ТА АМЕРИКАНСЬКА
АНГЛІЙСЬКА: ВІДМІННІСТЬ ТА СХОЖІСТЬ
40
15 Моісєєва Г.О., МЕТАФОРА В РОМАНІ Е. ГІЛБЕРТ
«ЇСТИ, МОЛИТИСЯ, КОХАТИ»
43
16 Нездойминога О.Є., РОЗВИТОК ЛЕКСИЧНИХ
ІННОВАЦІЙ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
46
17 Поневчинська Н. В., ЕПІГРАМА: ПРОБЛЕМА
ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ
48
18 Потапова С.Е., ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ
УРБАНОНІМІВ В АНГЛОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
50
19 Прокопчук А.Р., СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНІВ З
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ (НА
МАТЕРІАЛАХ РОМАНУ «МАРСІЯНИН» Е. ВЕЙРА)
52
20 Рукша Л.О., ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
АНГЛОМОВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ
55
21 Riabokin L. S., THE MAIN FEATURES OF TELEVISION
DISCOURSE
58
22 Сєчіна С.І, МОДЕЛЮВАННЯ КОНЦЕПТУ
“ІДЕНТИЧНІСТЬ” В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
ЧИЛІЙЦІВ
60
23 Склярова І.В., НІМЕЦЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ НА
ТЕМУ ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН
63
24 Smirnykh V.R., GENERALIZED LEXICAL FEMALE
PORTRAIT IN FASHION DISCOURSE
66
25 Столяренко Д.Ю., ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В
ЛЕКСИЦІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (НА
МАТЕРІАЛІ ОНЛАЙНОВИХ ВИДАНЬ)
68
26 Телитченко М.В., КОНЦЕПТ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У
РІЗНИХ ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ
71
27 Tuhai O.M., NOUN PHRASE COMPLEMENTATION OF
MONOTRANSITIVE VOLITIONAL VERBS IN EARLY
74
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
3
MODERN ENGLISH
28 Fedoruk M.O., THE USE OF LINGUISTIC ONTOLOGIES
FOR ANALYSIS OF THE VERBAL LEXICON (ON THE
EXAMPLE OF COGNITIVE VERBS “THINK” AND
“KNOW”)
77
29 Ходус А.М., ВЕРБАЛЬНИЙ КОНТУР КОНЦЕПТУ
LOVE В АНГЛОМОВНІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ (на
матеріалі поп-пісень ХХІ століття)
79
30 Цицик С.І., ВЕРБАЛЬНЕ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ
«ДРУЖИНА» В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ
82
31 Чечельницька Г.В., СТИЛІСТИЧНЕ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ПОРІВНЯННЯ
В ТЕКСТІ
84
32 Shebeniuk I. Yu., TRANSLATION PECULIARITIES OF
FANTASY LITERATURE (BASED ON THE NOVEL “A
GAME OF THRONES” BY G. R. R. MARTIN)
87
33 Шехавцова П. М., ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ
КОНЦЕПТУ «ПРОФЕСІЯ» В УКРАЇНСЬКІЙ І
АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ
89
34 Шкарлет В.О., ПЕРШОДЖЕРЕЛА ПОХОДЖЕННЯ
АНГЛІЙСЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ ТА ПРИКАЗОК
91
35 Якуніна А.А., СЕРІАЛ «ШЕРЛОК» ЯК
ВІДОБРАЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
94
36 Yasenchuk J.V., FOREIGH INFLUENCES ON THE
DEVELOPMENT OF THE ENGLISH VOCABULARY
98
2. СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ МІЖКУЛЬТУРНОЇ
КОМУНІКАЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ
1 Aksonova M.F., CROSS-CULTURAL COMMUNICATION
ISSUES AND THEIR SOLUTIONS
101
2 Бачура В.М., ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ
ІНФОРМАЦІЇ НА ЗБАГАЧЕННЯ ЛЕКСИЧНОГО
СКЛАДУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
103
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
4
3 Волкова Т.О., ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ
У МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ
105
4 Воробйова В.В., ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ
У МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ
108
5 Гринько В., КОМУНІКАТИВНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ
СТУДЕНТІВ В АСПЕКТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ
КОМУНІКАЦІЇ
110
6 Zagnybida A., MASS MEDIA AS A FORM OF
COMMUNICATION
113
7 Овсейчук В.Є., ПЕРЕКЛАД ЯК ЗАСІБ
МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
115
3. СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1 Sobol O.V., FILM ADAPTATION IN THE ASPECT OF
INTERMEDIAL ANALYSIS
119
2 Овчарова Л.А., ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ КАЗКИ ЯК
ЛІТЕРАТУРНОГО ЖАНРУ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ
Ш.ПЕРО)
121
3 Finko A.D., THE METAPHOR IN ENGLISH
LITERATURE
124
4. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКЛАДАННЯ
РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИХ МОВ
1 Аfоnіnа А.F., ІNNОVАTІVE ІDEАS TО MАKE YОUR
TEАCHІNG METHОDS MОRE EFFECTІVE
127
2 Бахмет М.Ю., ЗМІСТ ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТ-
СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
130
3 Бухтоярова А.Р., ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ
ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕНЯ УЧНЯМИ СТАРШИХ КЛАСІВ
АНГЛОМОВНИХ НЕОЛОГІЗМІВ
132
4 Верхова Л.О., ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
135
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
5
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: СУТНІСТЬ ТА СТУКТУРА
ПОНЯТТЯ
5 Вєрємєєва М.В., ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В СУЧАСНОМУ
ОСВІТНЬО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
142
6 Гонтаренко І., VECL (VIRTUAL ENVIRONMENT FOR
COLLABORATIVE LEARNING) – ІННОВАЦІЙНА
ТЕХНОЛОГІЯ У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
145
7 Груненко Д.Ю., ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ
ЛЕКСИЧНОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД)
157
8 Лазуренко А.А., ЗНАЧЕННЯ ПРОЕКТНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
150
9 Калтишева А.О., ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
ВИКОРИСТАННЯ АВТЕНТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ У
НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ
152
10 Жиділова Л. О., ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА
УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
155
11 Зіньковська О.В., ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК РОБОТИ
З АНГЛОМОВНИМИ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИМИ
ДЖЕРЕЛАМИ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ
158
12 Караванська Д.І., СУЧАСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНИХ МОВ
160
13 Коваленко Н.В., РОЛЬ МОТИВАЦІЇ В ПРОЦЕСІ
ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
162
14 Кубанова Т.В., ДИДАКТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ
СУБ’ЄКТНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ:
ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ В
ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
165
15 Ладаміна А.С., КОМП’ЮТЕРНІ ПРОГРАМИ ЯК
ЗАСІБ НАВЧАННЯ ЛЕКСИКИ НА УРОКАХ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
168
16 Марченко А., ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЯК СИСТЕМИ. СУЧАСНІ
171
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
6
ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМНОГО
ПІДХОДУ
17 Matushkina O.D., INTERACTIVE TEACHING
TECHNOLOGIES FOREIGN LANGUAGES
173
18 Овчарова Л.А., КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ
ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ
МОВИ (США, НІМЕЧЧИНА, ФРАНЦІЯ)
175
19 Омельяненко В.Б., ПРОБЛЕМА
ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ НОВИХ ЛЕКСИЧНИХ
ОДИНИЦЬ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ
МОВ
177
20 Погорелова О.В., СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
НАВИЧОК РОБОТИ З ТЕКСТАМИ ДЛЯ ЧИТАННЯ НА
СЕРЕДНЬОМУ І СТАРШОМУ ЕТАПАХ НАВЧАННЯ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
180
21 Ремський М.С., ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ, ВИВЧЕННЯ
АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
183
22 Розенбліт А.І., ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК ЗАСІБ
ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ
ФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНИХ МОВ
185
23 Романенко А.В., ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ЗАСІБ
ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В
ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
188
24 Руднік Д.Г., ВИКОРИСТАННЯ АВТЕНТИЧНИХ
НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У
6–7 КЛАСАХ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ
191
25 Сафонова Ю.Г., МЕТОДИ ДОСЛІЖЕННЯ В
МЕТОДИЦІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ
194
26 Сідельнікова М.Л., ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ
ТЕКСТІВ ДЛЯ ІНШОМОВНОГО ЧИТАННЯ
197
27 Скороход Д.С., ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
201
28 Соболь А.Б., ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ НАЧАННЯ
ЧИТАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
204
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
7
29 Степаненко В.О., ЗМІСТ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ
МОВИ В СТАРШИХ КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ
ШКІЛ ТА ШКІЛ ІЗ ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
206
30 Тарасова К.М., ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДІТЕЙ
ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
209
31 Тушніна О.Є., ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ
КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА
УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
212
32 Філіпенко А.О., СУТНІСТЬ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇ ТА ЇЇ ФОРМУВАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ
УЧНЯМИ ВАРІАЦІЙ АНГЛІЙСКОЇ МОВИ
215
33 Хрипун К.О., ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ВИВЧЕННЯ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЛЮДЬМИ З ВАДАМИ ЗОРУ
218
34 Хрипун О. О., РОЛЬ ІГРОВИХ ВИДІВ НАВЧАННЯ У
ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ
ШКОЛІ
221
35 Чучманова К. В., ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ В СУЧАСНОМУ
ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ В ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННЯ
ІНОЗЕМНЮ МОВОЮ
224
36 Шалацька Г.М., ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «МІЖКУЛЬТУРНА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ» У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ
СПРЯМУВАННЯМ
227
37 Шестопалов А.В., НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО Й МОЛОДШОГО
ШКІЛЬНОГО ВІКУ В КИТАЇ ТА ЙОГО ІГРОВИЙ
АСПЕКТ
230
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
8
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ
ФІЛОЛОГІЇ
Боголій М. О., магістрант
Весна Т. В., к. ф. н., доцент
ОНУ ім. І. І. Мечникова,м. Одеса
КОЛЬОРОВІ ОЗНАКИ ЕМОЦІЙ У ФРАНЦУЗЬКИХ
ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ
Національна специфіка мови, ментальність народу, його
внутрішній духовний світ найяскравіше виявляються у фразеології,
бо саме фразеологізми є чи не найпотужнішим потенціалом
художньо-образної системи мови та своєрідним виміром культури
мовлення. За О. Потебнею, мова є не лише «найкращою, а й
найвірнішою, єдиною прикметою, за якою ми впізнаємо народ, а
разом із тим єдиною, незмінною і неодмінною умовою існування
народу» [2, с.10]. Мова і мислення кожного народу тісно пов’язані,
отже дослідивши мову, можна встановити ті образи, що фігурують
у свідомості окремого народу. Дослідження присвячено
фразеологізмам з прикметником – колоративом у французькій мові,
його мовною картиною світу.
Мета роботи полягає в структурно-семантичному аналізі
фразеологічних одиниць з компонентом кольору для вираження
певних емоцій.
Досягнення цієї мети передбачало розв’язання таких
завдань:
– сформувати лексичний корпус дослідження та
провести компонентний аналіз одиниць, виявлених у
фразеологічних словниках;
– визначити «кольорову конотацію» у значенні
фразеологізмів з огляду на образне вираження найбільш поширених
емотивних станів;
– описати можливі розбіжності функціонування
однакових кольорових ознак при фразеологізації різних емоцій.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Суттєвим для дослідження є визначення терміну колоронім,
від латинської основи color ється як колір, та грецької onima , яку
слід розуміти як ім’я.
У повсякденному житті, найчастіше ми вживаємо наступні
кольори: білий, чорний, жовтий, помаранчевий, червоний, рожевий,
синій, зелений, саме тому нам вдалося виділити фразеологізми з
цими кольорами, на відміну від фіолетового, коричневого та сірого
кольорів, які не вживаються у фразеологічних одиницях на
позначення емотивного стану людини. Вибір кольорів обумовлений
спостереженням мовців за реакціями людини, що переживає емоції,
наприклад, потемніння почервоніння шкіри (прилив/відлив крові,
жовчі) та ін.
Виокремлений лексичний корпус розподілено за
наступними характеристиками: меланхолія, гнів, страх, оптимізм,
сором, заздрість, хвилювання.
Колоративна ознака емоцій виражена наступним чином:
– la mélancolie представлена фразеологізмами з наступними
елементами кольору: чорний (14 лексичних одиниць; 82%,
наприклад: bile noire (чорна меланхолія); machins noirs (похмурі
думки, меланхолія); humeurs noires (приступ чорної меланхолії) та
синій (3 лексичні одиниці; 18%, наприклад: les diables bleus (бути
похмурим, у меланхолії); ne pas être bleu de rire (приступ
меланхолії).
– la colère виражається такими кольорами: червоний (6
фразеологізмів; 43%, наприклад: colère rouge (бути у ярості);
méchant comme un âne rouge (бути сильно злим)), чорний (3
фразеологізми; 22%, наприклад: colère noire (злість); enragé noir
(неймовірно злий), білий (2 фразеологізми; 14%, наприклад: colère
blanche (злість); être blanc de colère (зблідніти від злості), синій
(1 фразеологізм; 7%, наприклад: colère bleue (лють, ярість), зелений
(1 фразеологізм; 7%, наприклад: être vert de rage (сильно злитися),
жовтий (1 фразеологізм; 7%, наприклад: colère jaune (лють).
– la peur представлено білим (3 лексичні одиниці; 34%,
наприклад: la peur blanche (жах, сильний страх); être blanc comme un
linge (зблідніти зі страху), синім (2 фразеологізми; 22%, наприклад:
bleu comme la poule à Simon (сильно боятися); avoir une peur bleue
(відчувати сильний страх, душа пішла в п’яти), чорним (2
9
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
фразеологізми; 22%, наприклад: peur noire (панічний страх); ne pas
être noir de rire (боятися), жовтим (1 фразеологізм; 11%, наприклад:
être jaune (відчувати страх) та зеленим (1 фразеологізм; 11%,
наприклад: être vert de peur (відчувати сильний страх).
– l’optimisme представлений рожевим (1 фразеологізм; 50%,
наприклад: voir la vie en rose (бачити все у рожевому світлі, бути
оптимістом) та білим (1 фразеологізм; 50%, наприклад: voir la vie en
blanc (бути оптимістом).
– la honte виражено червоним кольором (3 лексичні одиниці;
100%, наприклад: être rouge de honte (почервоніти від сорому); être
rouge comme un coq (почервоніти від сорому); être rouge comme une
tomate (почервоніти від сорому).
– la jalousie передається завдяки жовтому (2 фразеологізми;
67%, наприклад: voir jaune (заздрити); être jaune de jalousie
(заздрощі, ревнощі) та білому (1 фразеологізм; 33%, наприклад: la
jalousie blanche (заздрість, сліпі ревнощі).
– l’inquiétude виражена фразеологізмами з елементами білого
кольору (2 фразеологізми; 100%, наприклад: être blanc (бліднути від
хвилювання); se faire des cheveux blancs (сильно хвилюватися).
Аналіз фактичного матеріалу показав, що фразеологізми з
ознаками кольору передають в основному негативні емоції (48
лексичних одиниць), в той час як лише 2 лексичні одиниці пов’язані
з оптимістичними настроями.
Отже, найчастотнішими емоціями в плані вживання
кольоропозначень вважаємо la mélancolie та la colère.
Найчастотнішим кольором є чорний, що зустрічається у більшості з
виділених фразеологізмів (20 одиниць). Кольором, що представляє
абсолютно протилежні емоції, є білий, пов’язаний з емоціями
l’inquiétude, la peur, la jalousie, а з іншого боку – з l’optimisme.
Необхідно відзначити, що гнів – це емоція, яка представлена
найбільш широким спектром кольорів – білий, синій, червоний,
чорний, зелений та жовтий. Сором, навпаки, представлений лише
одним кольором – червоним.
Таким чином підтверджується той факт, що існує певний
асоціативний зв’язок між психологічними ознаками і кольором в
різних мовах, і цю відповідність кожен народ зафіксував у
10
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
11
фразеологічних одиницях, вживання яких підсилює експресивність
і оцінність висловлювання.
Література
1. Коваль-Костинська О.В. Назви основних кольорів у
болгарській, українській і російській мовах (порівняльна
характеристика) / О. В. Коваль-Костинська // Українське
мовознавство. – 1974. – №2. – С. 28-37.
2. Потебня А.А. Эстетика и поэтика. / А. А. Потебня. – М.:
Искусство, 1976. – 614 с.
Бондар А.І., магістрант
Гавриляк В. В., викладач
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО
АМЕРИКАНСЬКОГО КОМІКСУ
Актуальність роботи обумовлена зростаючою
популярністю сучасних англомовних коміксів у всьому світі та
недостатньою дослідженістю стилістичних особливостей їх
дискурсу. Саме це і зумовило вибір теми дослідницької роботи
«Стилiстичнi особливостi сучасного американського комiксу».
Мета нашої роботи – виявити та обґрунтувати стилістичні
особливості сучасного американського коміксу. Для реалізації даної
мети, нами були поставлені наступні завдання: проаналізувати
практичну реалізацію стилістичних прийомів та засобів різних
рівнів у сучасному американському коміксі; узагальнити результати
аналізу використання стилістичних прийомів та засобів різних
рівнів у сучасному американському коміксі.
Проблемам дослідження стилістичних особливостей коміксу
присвячено досить небагато праць. Поль Лопес звертається до
історії розвитку: «Заслуговуючі на Повагу: Еволюція
Американських Коміксів» [1]. Лінгвістичні дослідження коміксу
провели в таких напрямках як психолінгвістика (А. Сонін «Комікс:
психолінгвістичний аналіз» [2], теорія комунікації (Є. Козлов
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
«Комунікативність коміксу (в текстуальному і семіотичному
аспектах») [3], нейро-лінгвістичне програмування, лінгвістика
тексту.
У нашій роботі ми проаналізували 10 випусків коміксі,
спираючись на схему аналізу, запропонованим відомим
бельгійським Е. Бенвеністом понад п’ять десятиліть тому, на IX
Міжнародному Лінгвістичному конгресі в 1962 році, і виявили що
загальний відсоток графічного рівня у про аналізованих коміксах
складає 80% від загальної кількості. Фонетичний рівень склав 1,5%
від загальної масиву. Лексичний рівень містить 5% стилістичних
прийомів та засобів від загальної кількості. Синтаксичний рівень
складає 13% від загального масиву стилістичних прийомів та засобів
виразності.
З контент-аналізу ми можемо зробити висновок, що
домінуючим рівнем є графічний, що обумовлено специфікою
коміксу (графічного роману). Наочність коміксів – це їхня перевага
перед іншими літературними мистецтвами, що відкриває
різноманітність засобів виразності, чим автори і видавництва
неодмінно користуються. З огляду на неофіційний характер
текстових повідомлень, в коміксах практично відсутні будь-які
графічні та мовні кордоні. В ході досліджування було
продемонстровано, що найпоширенішими засобами на графічному
рівні є використання великої кількості тире задля досягнення
максимальної правдоподібності мови персонажу; капіталізація
всього тексту та написання реплік жирним шрифтом заради
демонстрування інтонації. Менш поширеним засобом є
використання крапок, та все ж таки воно має місце для придбання
правдоподібності мови також.
Ми досягнули поставленої мети: проаналізували практичну
реалізацію стилістичних прийомів та засобів різних рівнів у
сучасному американському коміксі; узагальнили результати аналізу
використання стилістичних прийомів та засобів різних рівнів у
сучасному американському коміксі.
Література
1. Lopes Paul. Demanding Respect: The Evolution of the American
Comic Books. Philadelphia, PA: Temple Univ. Press, 2009.
12
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
2. Сонин. А. Г. Комикс: Психолингвистический анализ.
Барнаул, 1999
3. Козлов Є. В. Коммуникативность комикса в текстуальном и
семиотическом аспектах. Волгоград, 2013
Головецька Р. В., студент
Андрушенко О. Ю., к.ф.н., доцент
Житомирський державний університет
імені Івана Франка, Житомир
РОЗВИТОК ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОКАТИВУ
THERE В АМЕРИКАНСЬКОМУ ВАРІАНТІ АНГЛІЙСЬКОЇ
МОВИ ХІХ СТ.
У статті було досліджено поняття категорії локативності,
зокрема локативу there, та порядок слів у реченні. Категорія
локативності, хоча є немовною категорією, відбивається за
допомогою різних частин та засобів мови, а також виражає
просторові відношення людини й навколишнього світу у її
свідомості і розумінні.
Структурування впливає на розуміння інформації, тому
порядок слів відіграє важливу роль у такому сприйнятті. У
давньоанглійській мові порядок слів визначається логічними і
стилістичними, а не граматичними факторами. Традиційний підхід
пояснює, що слова в реченні займали відносно вільну позицію.
Відсутність одностайної точки зору серед лінгвістів щодо
комплексності категорії локативності та місцеположення локативів
у реченні, зокрема такого як прийменник there, обумовлює
актуальність даного дослідження. Порядок слів у реченні допомагає
прослідкувати тенденцію фіксації певних сталих конструкцій у ХІХ
ст. та їх розвиток і функціонування у сучасній англійській мові (її
американському варіанті).
Дослідження з даного питання проводили такі науковці, як
О. С. Кубрякова (концепт категоризації світа та вербалізації думки),
С. Левінсон (розвиток просторового сприйняття), С. І. Терехова
(типи референцій просторових, часових та особових координат),
13
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
М. І. Степаненко (лінгвістичний статус категорії локативності та її
співвідношення з філософським трактуванням) [1].
Cинтаксичні конструкції зі значенням місцеположення,
прийменниково-відмінкові форми з локальним значенням, дієслова
зі значенням виявлення ознаки в просторі, прислівники місця,
топоніми тощо слугують засобами вираження просторових відносин
у тексті.
Як позамовна категорія, з лінгвістичної точки зору,
локативність розглядається як семантична категорія, до якої входять
усі різновиди значення, що виражає відображені в свідомості та
мовленні людей різноманітні просторові відношення предметів і
явищ. Зокрема їхнє місцезнаходження, напрямок руху, контактність
та дистантність розташування тощо [2, с. 322].
Отже, приклади з локативом there зустрічаються у 1173709
випадків у період 1810-2000-хх років. У ХІХ столітті (1810-1900)
COHA налічує 430968 прикладів із there.
Нами було опрацьовано 1400 прикладів із використанням
прийменника there (1810-1850) та його місця в синтаксичній будові
речення на базі Історичного корпусу американського варіанту
англійської мови (COHA – Corpus of Historical American English) [3].
Можемо прослідкувати тенденцію поширення використання
структури There +VO (There = S, the structure there + to be), адже якщо
в 1810-х рр. дана послідовність слів була вжита у 31, 7 % випадків,
то в наступні десять років вже у 54, 3 %. У період 1820-х рр. вже
зникло декілька структур, які зустрічались в попередні роки, а саме
There + OSV та SO + there. Це можна пояснити тим, що такий
порядок слів був непритаманний в даному періоді і вживався дуже
рідко [4].
1830-ті рр. характеризуються редукцією ще певних структур.
Все більшої популярності набирає порядок слів There +VO (There =
S, the structure there + to be), відсоток його використання зростає до
58, 7 % (порівняно з минулими двома десятиліттями (відповідно 31,
7 % та 54, 3 %)).
Наші дослідження показали, що історично існування
нечіткого порядку слів у реченні призвело до великого
розгалуження різноманітних конструкцій [5, с. 283]. З кожним
десятиліттям їх кількість зменшувалась та слова почали займати
14
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
певну сталу позицію у реченні. Якщо в 1810-х рр. існувало близько
12 різновидів позицій слів у реченні, то в 1850-х рр. вже 8 структур,
деякі з них використовувались від 2 до 7 випадків. Такий порядок
слів як There +VO (There = S, the structure there + to be) ставав все
більш вживаним (58 %). З кожним роком англійська мова ставала
все більш організованою і виокремився такий канонічний порядок
слів як суб’єкт – дія – об’єкт (SVO – Subject – verb – object).
Прислівник there міг займати будь-яку позицію у структурі речення.
Найвживанішою була конструкція There +VO (There = S, the structure
there + to be), яка була зареєстрована більш як у 50 % в кожному
часовому відрізку.
На основі вибраних прикладів з бази Історичного корпусу
американського варіанту англійської мови (COHA), був проведений
комплексний розбір та статистична обробка прийменника there та
його розміщення у синтаксичній структурі речення.
Отже, дослідження різних типів порядку слів
давньоанглійського речення дозволило прослідкувати
закономірності вживання різних частин мови для вираження
локативності, а зокрема прислівника there. Залежно від тих чи інших
частин мови у певному місці у реченні, можна робити висновки про
їх просторове значення.
Література:
1. Довбня Г. О. Засоби вираження категорії простору та
категорії локативності / Г. О. Довбня // Актуальні проблеми
філології та перекладознавства. – 2016. – Вип.10 (1). – С.211–217.
2. Українська мова: Енциклопедія / [В. П. Русанівський,
О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін.]. – [2-е вид., випр. І доп.]. – К.
: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. –
824 с.
3. Corpus of Historical American English. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://corpus.byu.edu/coha/
4. Andrushenko O. Information-structural characteristics of
Middle English temporal adverbs Science and Education a New
Dimension. Philology, II(4), Issue: 24, Budapest, 2014
5. Расторгуева Т. А. История английского языка. – М., 2002.
– С. 283–284.
15
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Гуменюк О.Д., студент
Гуменюк Н. Г., к. ф. н., доцент
ДЗ ” Київський національний лінгвістичний університет”, м.Київ
БРЕКЗІТ : ВІД СУСПІЛЬНИХ ПОДІЙ ДО МОВНИХ РЕАЛІЙ
Минає час. Змінюється світ: з’являються нові предмети,
об’єкти, явища, процеси. В цьому вирії подій змінюється людина з
її світосприйняттям, світобаченням, з її мовою. Саме таким подіям
у суспільно-політичному житті Великобританії, які відомі під
назвою Брекзіт, та новим мовним явищам, які виникли в наслідок
цих процесів, присвячена подана стаття.
Актуальність цієї роботи полягає в тому, що нові мовні
одиниці, які виникли в наслідок суспільно-політичних змін у
Великобританії, і по теперішній час знаходяться у процесі
постійного розвитку, будуть розглянуті з точки зору словотворення.
Як відомо, слово Брекзіт позначає “референдум, що
відбувся у Великій Британії та Гібралтарі 23 червня 2016 року з 7
до 22 год., на якому було винесене питання, щодо доцільності
членства Великої Британії в ЄС, з результатами голосування 51.9%
за вихід з ЄС та 48.1% щодо невиходу з ЄС, при явці 72.2%.” [1].
Вище зазначений референдум в англійській мові отримав
назву Brexit. Це слово є складним іменником, який утворився
шляхом словоскладання двох основ : скороченої основи Britain
/British та повної основи слова exit (Britain або ж British+exit
=Brexit ) [1].
Це словоскладання відбулося за аналогією [1; 2],
подібно до утворення у 2012 р. слова Grexit (Greek/ Greece
+ exit =Grexit).
В ході нашого дослідження було встановлено, що з
моменту першої фіксації мовної одиниці Brexit у 2012 році
по теперішній час у англомовних словниках , крім слова
Brexit, зафіксовано 2 слова Brexiter та Brexiteer [2; 3; 4].
Cлово Brexiter, яке відноситься до іменників,
утворилося афіксацією, шляхом додавання суфікса – er до
основи Brexit. Cлово Brexiteer утворилося також за рахунок
афіксації, шляхом додавання суфікса – eer до основи Brexit.
16
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Обидва слова мають значення ” той, хто підтримує вихід
Великобританії з ЄС” та вживаються неформально.
Крім зафіксованих у англомовних словниках слів, нами
було виявлено у англомовній пресі ряд слів, похідних від
слова Brexit. Серед цих слів, як правило, складні слова.
До складних слів відносимо слова Brexitland та Brexit￾related (у словосполученні ” Brexit-related Law”), які
утворилися словоскладанням двох слів. У першому прикладі
слово Brexitland утворилося словоскладанням слів Brexit та
land, зі значенням “Англія, країна Брекзіту”. У іншому
прикладі слово Brexit-related утворилося шляхом додавання
слів Brexit та related зі значенням ” той, що має відношення до
Брекзіту”.
Проте, крім словоскладання повних основ, слово
Brexshit було утворено словоскладанням урізаної основи
Brexit та повної основи shit ( Brexit + shit = Brexshit ): “The
Brexshit Book: A Remainer’s Self-Help Guide to Brexit and
Leaving the EU”[4].
Щодо значення слова Brexshit , хочемо сказати, що як
і у попередніх новоутворених словах, значення яких не було
зафіксовано у словниках, так і у цьому слові значення є
контекстуально зумовленим. Іншими словами, значення слова
можна зрозуміти з певного контексту. Слово shit, яке входить
до складу слова Brexshit, має негативне значення “лайно,
дріб’язок, гидота, гівно”. Саме тому, на нашу думку, значення
слова Brexshit у вище зазначеному контексті є “дріб’язкові
речі Брекзіту”.
Хочемо також додати, що крім вище зазначених слів,
від слова Brexit було утворено за рахунок телескопії (шляхом
додавання урізаних основ Brexit та exodus ) складне слово
Brexodus: “Brexodus has begun. We EU nationals know staying on
is too big a gamble Joris Luvendijk” [5].
Cлово Brexodus відноситься до іменників та має
значення “масовий відтік з Великобританії особистостей
(особливо корінного населення) та корпорацій у зв’язку з
Брекзітом, тобто виходом Великобританії з ЄС” [6].
17
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Таким чином, вище зазначені приклади свідчать про те,
що суспільно-політичне явище референдуму з приводу виходу
Великобританії з лав ЄС знайшло відбиття у мовній картині
британців у формі слова Brexit та похідних від нього слів. Ці
слова були утворенні як шляхом афіксації, словоскладання
повних та урізаних основ, так і телескопії.
Перелік новоутворених слів, зазначених у роботі, не є
повним. Він є відкритим і потребує подальшого уточнення та
розширення.
В цьому сенсі, на нашу думку, перспективним є
дослідження співвідношення мовної одиниці Brexit з іншими
мовними одиницями в синтагматичному ланцюжку.
Література
1/https://uk.wikipedia.org/wiki
2. https://en.oxforddictionaries.com/definition/brexit
3. https://en.oxforddictionaries.com/definition/brexiter
4. https://www.amazon.co.uk
5.https://en.oxforddictionaries.com/definition/brexiteerhttp
s://www.theguardian.com/commentisfree/2017/jun/29/brexodus￾eu-nationals-citizenship-uk-brexit
6. . http://www.investopedia.com/terms/b/brexodus.asp
Dashko K. I., student
Korol T. H., PhD, Associate professor
Poltava University of Economics and Trade, Poltava
UKRAINIAN TRANSLATION PECULIARITIES OF THE
POEM ‘FAREWELL’ BY G. G. BYRON
Poem as a specific type of literary text impacts readers’
emotional and aesthetic sphere mainly due to its rich figurative
language, steady rhythm and melodic rhyme. On the other hand,
these factors cause a number of difficulties to be faced at the poetry
translation. In this case the main translator’s task is not limited to
the faithful rendition of the key idea of the source text only. It also
comprises the need in preserving its attractive form of a poem. This
18
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
effect can be achieved only with the help of poetic or verse
translation which deals with translator’s poetic talent and taste
rather than with their general translation competence. No wonder,
that commonly accepted criteria to be used for the assessment of
poetic translation quality are very few. That is why our research
was aimed at gaining better understanding of the main factors
contributing to the quality of poetry translation on the basis of the
analysis of the poem ‘Farewell’ by G. G. Byron and its two
Ukrainian versions (the first was produced by us).
According to the literature sources studied any proper
poetry translation should: preserve the pragmatic aspect of the
source text that is retain its aesthetic and emotional influence in the
target text, author’s intentions and ideas, fully render the source text
content and meaning, reproduce the poetic form of the source text
[1,2,3].
In order to estimate the Ukrainian versions of the poem
under consideration two methods of translation quality assessment,
such as linguistic analysis and sociological survey, were involved.
Linguistic analysis included the studies and comparison of the
semantic, syntactic and stylistic levels of the source and two target
texts. While sociological survey was conducted among 28 students
of Poltava University of Economics and Trade, future translators
and interpreters, with the help of online software Survey Monkey.
According to its results the most important criterion of good poetic
translation appeared to be having pleasant sound, rhyming and
easiness in perception (almost 68% of answers). This index reflects
the requirement of poetic form reproduction that is the most
complicated in verse translation.
The second place is taken by the semantic fidelity (nearly
46%) which correlates with the requirement of complete and full
content rendition. The third place belongs to the conveying the
author’s ideas and communicative intention (about 32%) which
contributes to the requirement of pragmatic equivalence.
19
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
At the semantic level the rendition of the key words and their
denotative meanings were compared in Byron’s original poem and
two Ukrainian translations. It is a commonly known fact that poetic
text is polysemantic by nature and can be multiply interpreted by
both reader and translator. The first translation showed the best
result, while the semantic fidelity of the second version appeared to
be much lower. As for the conducted survey the first translation
also got the highest mark of the respondents according to this
criterion (about 84% of answers). Syntactic level of the examined
poems wasn’t studied since the criterion of syntactic structure
similarity was recognized the least important for poetry translation
quality according to the survey results and for the reason that
syntactic equivalence is not typical at all for English-Ukrainian
even prose translations. From stylistic point of view metaphor,
personification and repetition are found in the source poetic text.
They highlight the leading themes of the poem which are the
elements of passion to a relationship and the idea of a bitter sweet
farewell. Conducted analysis of the two translations revealed all
these stylistic devices but transformed and changed to some extent
in the given target texts. While according to almost 77% of the
respondents the first poem presented the brightest stylistic
interpretation of the original poem with the help of the target
language units.
On the basis of the linguistic analysis each translation
used appropriate rhyming similar to the source text. Finally,
it’s clear that pragmatic equivalence can’t be studied with the
help of linguistic analysis. But according to the survey
results, the first translation conveys the author’s ideas and
intentions best (about 86% of the interviewees’ answers). In
addition, 85% of respondents chose it as most emotionally
saturated. These figures provide enough information to state
the sufficient validity and reliability of the data received.
So the results of the linguistic analysis of the two
Ukrainian translations showed that the first variant is the
20
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
closest to the source text from the theoretical point of view.
It dominated according to each criterion analyzed. It should
be noted that rhyming or poetic form similarity are still the
most crucial criteria for poetry translation quality from the
reader’s point of view.
Lastly, the translation of poetry is extremely personal
and creative activity. It depends on the translator whether he
is able to convey the author’s inner world and spirit. The
translator must reproduce thoroughly the unity of the content
and form.
References
1. Abbasi, J. & Manafi A. (2004). “Strategies of Poetry
Translation: Reconstructing Content and Form”. Translation
Studies, Vol. 1.
2. Landers, C. E. (2000). Literary Translation: A Practical
Guide. London: New Jersey City University Press.
3. Ruber, p. & A. Rosman. (2003). Translating Culture:
Perspective on Translation and Anthropology. Oxford, New York:
BERG.
Denisenko V.S., student
Korol T.H., PhD, Associate Professor
Poltava University of Economics and Trade, Poltava
ENGLISH SIMILE PECULIARITIES
(BASED ON THE NOVEL “THE PICTURE OF
DORIAN GRAY” BY OSCAR WILDE)
The relevance of the chosen research topic is caused by several
factors. First of all, simile is one of the most frequently occurring and
naturally sounding parts of the figurative language. No doubt, it is one of
the first stylistic devices used and studied. Although simile seems to be
easily recognizable, its analysis can be really valuable from stylistic point
of view.
That is why our current research was aimed at the analysis of
simile peculiarities found in the novel ‘The Picture of Dorian Gray’ by
21
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Oscar Wilde. It is interesting to know in what way the author creates and
uses these stylistic devices.
Simile is one of the common stylistic devices found in literary
texts which expresses likeness between different objects. It is based on
the comparison of objects belonging to different spheres and involves
some elements of imagination. Simile fulfils an aesthetic function and is
usually a creative way of talking about something in a surprising manner.
Typical simile consists of three components:
• topic or tenor (i.e. the subject described by the simile);
• vehicle or image (the subject to which the topic is compared),
always accompanied with a comparison marker such as like, as, such as,
as if, seem, resemble, etc.;
• similarity features (the properties shared by the topic and the
vehicle). They can be expressed both explicitly in the text as a wider
simile or left unspoken at all.
After thorough reading of the novel ‘The picture of Dorian Gray’
by O. Wilde we extracted and analyzed 54 similes. It seems to be obvious,
that vehicle is the most eloquent simile component representing author’s
imagination and subject vision.
Analysis of the extracted materials enabled us to single out the
most typical vehicles for O. Wilde’s simile language. We have grouped
them into five distinct categories.
The first category involves similes whose vehicles are connected
with music in general or different musical instruments in particular. This
vehicle category appeared to be one of the most numerous contributing to
the special novel musical sounding. For example, ‘Then it became a little
louder, and sounded like a flute or a distant hautbois’.
The second category is represented by the vehicles associated
with different types of birds or insects. O. Wilde’s fauna language turned
out to be extremely rich in creating wide explicit similes. For instance,
‘There was a rustle of chirruping sparrows in the ivy, and the blue cloud
shadows chased themselves across the grass like swallows’.
The third category comprises the vehicles naming flower in
general and its different kinds or parts. Similes of this category converted
the novel into a real colourful canvas. For example, ‘The heat was terribly
oppressive, and the huge sunlight flamed like a monstrous dahlia with
petals of fire.’
22
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
23
The fourth category was formed by the simile vehicles involving
various mythological characters. Similes of this category provided a
steady link between O. Wilde’s novel and classical ancient literature. As
an example, ‘He has stood as Paris in dainty armor and as Adonis with
huntsman’s cloak and polished boar spear.’
Such simile vehicle categorization confirms the idea of the novel
stylistic unity and cohesion.
The last category contains vehicles of different nature and origin that do
not fall into any specific group but still appear to be bright and expressive. For
example, ‘She was a curious woman, whose dresses always looked as if they had
been designed in a rage and put on in a tempest.’
This analysis can become a great help in terms of literary translation
challenges.
References
1. Коптілов В. В. Актуальні питання українського
художнього перекладу. – К.: Дніпро, 1971. – 132 с.
2. Oscar Wilde. // R. K. Miller, Frederick Ungar publishing
Co., New York, 1984.
3. Linguistic Stylistics by N. E. Enkvist, Mouton, The
Hague, 1973.
Залогіна Є.О., магістрант
Степикіна Т.В. к.ф.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
КОНЦЕПТ “BUSINESS” В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВНІЙ
КАРТИНІ СВІТУ
Дослідження у галузі когнітивістики, когнітивної
лінгвістики та концептуального аналізу привертають до себе увагу
багатьох сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених. Серед
останніх публікацій, присвячених теорії та методології
визначення і опису концепту, варті уваги праці Н. Арутюнової,
К.Голобородько, В. Іващенко, Л. Іванової, В. Карасіка, Л.
Кириченко, Т. Космеди, О. Кубрякової, О.Селіванової, Г. Слишкіна,
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Н. Слухай, Т. вaн Дeйка та ін., які висвітлюють оригінальне бачення
такої складної ментальної побудови, як концепт.
Актуальність нашого дослідження визначається тим, що в
рамках домінуючої когнітивно-комунікативної парадигми
сучасної лінгвістики пояснюються особливості типових для
лексичної системи явищ полісемії та синонімії, пов’язаних з
вербалізацією концепту «business», що є одним із ключових
концептів ділової англійської мови. Здійснене дослідження
сприяє вирішенню актуальної для лінгвістики проблеми –
з’ясуванню когнітивних засад існування декількох значень у одного
знака.
Метою дослідження є визначення особливостей
змістового наповнення концепту «business».
Одним із завдань нашого дослідження було: розглянути
методику лінгвокогнітивного аналізу концепту «business»;
з’ясувати архетипні засади концепту business;
Макроконцепт «business» вбирає в себе такі поняття, як
діяльність (activity), справи (affairs), інтереси (interests),
зайнятість (occupation), справа, підприємство (concern), робота, що
вимагає часу та уваги (pursuit), покликання (vocation / сalling),
підприємництво (enterprise / undertaking / entrepreneurship),
підприємство (a business / an enterprise / an undertaking),
ризиковане підприємcтво (venture), об’єднання, корпорація
(corporation), ділова угода (transaction / deal), робота (job), професія
(profession), добровільна робота (voluntary work), посада (оffice),
коло обов’язків (function / duty), відповідальність (responsibility),
заняття, рід діяльності, фах (line), виробництво (production), торгівля
(trade), ремесло (craft) [1, c.338]. Фахові словники з економіки та
бізнесу наводять такі основні значення терміну ‘business’:
“комерційна діяльність; справа, угода, біржова операція;
торговельне підприємство; назва підприємницької діяльності, що
дає доход, прибуток” [2, c.20], а поняття ‘business’ визначають як
економічну діяльність, що приносить прибуток [3, c.40; 4, с.43] та
як ініціативну, самостійну економічну діяльність за рахунок
власних засобів або позики на свій ризик та під власну майнову
відповідальність, головна мета якої – отримання прибутку та
24
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
розвиток власної справи, а також продаж товарів, виконання робіт,
надання послуг [5, с.10].
Отже, макроконцепт «business» ґрунтується на концепті
«busy» (діяльний, зайнятий). Термін business лексикографічно
засвідчений у північному діалекті давньоанглійської мови як
дериват від прикметника busy та суфікса ness на позначення
абстрактних понять і як такий, що мав первинне значення стан
зайнятості (state or quality of being busy), що дало підставу
Ю.С.Степанову зробити такий висновок: “бізнес” за своєю
внутрішньою формою не є позначенням якогось специфічного роду
діяльності, а означає просто “зайнятість” [6, c.663]. З часом
прикметник busy став вживатися у значенні employed (найнятий на
роботу). Кожен концепт утворює своє поняттєве поле і
співвідноситься з іншими за рахунок суміжних понять,
вибудовуючи цілісну концептуальну парадигму.
Література
1. Davidson G. Roget’s Thesaurus of English Words and Phrases
/ G. Davidson . – L.: Penguin Books, 2003. – 1232 p.
2. Зеленський П.Г., Зеленська О.П. Українсько-російсько-
англійський тлумачний словник ділової людини /П.Г.Зеленський,
О.П.Зеленська. – К.:Українсько-фінський інститут менеджменту і
бізнесу, 1998. – 560 с.
3. Дрозд О.М., Дубічинський В.В., Д’яков А.С. та ін.
Словник-посібник економічних термінів / О.М. Дрозд, В.В.
Дубічинський,А.С. Д’яков та ін. – К.: Видавничий дім “КМ
Academia”, 1997. – 264 c.
4. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С.
Фінансовий словник. – 4-те вид. / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С.
Смовженко. – К.: Знання, 2002. – 566 с.
5. Tuck.A., Ashby M. Oxford Dictionary of Business English /
A.Tuck, M.Ashby. – Oxford: Oxford University Press, 1996. – 491 p.
6. Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры.
Опыт исследования / Ю.С.Степанов. – М.: Языки русской культуры,
1997. – 824 с.
25
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Ковпак О.В., студент
Соляненко О.Л., викладач
Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
МЕДИЧНИХ СКОРОЧЕНЬ В АНГЛОМОВНИХ ІСТОРІЯХ
ХВОРОБ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ
Деякі поняття мають досить складну лінгвістичну структуру,
яка є не дуже зручною для використання. Саме тому виникає
потреба їх скорочення з метою економії мовних засобів та
вимовляння. Такі лексичні одиниці вимагають адекватного
розуміння, що є особливо важливим в медицині. В даному
дослідженні звертається увага на використання медичних скорочень
в англомовних історіях хвороб дихальної системи.
Аналіз сучасних видань в галузі медицини дає змогу
впевнитись у тому, що явище абревіації є широко розповсюдженим
у наш час. Науковці Бортничук О.М., Селіванова О., Зевако В.І.
трактують скорочення як процес зменшення кількості фонем і
морфем у вже існуючих у мові словах та словосполученнях без зміни
її лексично-граматичних категорій, у результаті якого з’являється
нова номінативна одиниця, або варіант вихідної одиниці [1;2;3].
Взагалі, лексичні абревіатури можна розділити на 2 типи :
1) усічення (clipping) та 2) літерні скорочення , тобто абревіатури,
що скорочують багатослівні терміни.
Перший тип з’являється в результаті скорочення окремо
взятих слів, а другий – у результаті скорочення сталих слів та
словосполучень.
В англомовних історіях хвороб дихальної системи
найчастіше використовуються наступні типи скорочень [4]:
1. Final clipping (apocope). При цьому типі відбувається
скорочення кінця слова:
– cath (catheter) “During the procedure, the epidural cath was finally
broken”;
2. Alphabetic abbreviations . Це абревіатури , у яких літери ,
26
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
27
що входять до складу абревіатури, вимовляються окремо, тобто з
усією алфавітною особливістю вимови. До цієї групи абревіатур
можна навести такі приклади :
PH – pulmonary hypertension;
TPR – temperature, pulse, respiration
3. Compounds abbreviations (Змішані абревіатури).
Найчастіше до них відносять абревіатури, де перша частина – це
буква або цифра , а інша – слово:
2HRZE/4HR regimen – the 6-month rifampicin regimen;
6-MWD – six-minute walking distance;
4. Graphic abbreviations. Графічні абревіатури – це тип
скорочень, які вживаються лише при написанні. :
PHLCG – pulmonary Langerhans cell granulomatosis.
TLCO-VA – transfer factor carbon monoxide per alveolar volume;
mmHg – millimeter mercury;
pg – picogram.
Крім вище згаданого, потребують роз’яснення можливі
труднощі при тлумаченні англійських медичних омонімічних
скорочень, кількість яких стрімко зростає. Зрозуміти значення такої
абревіатури можливо тільки при детальному вивченні історії
хвороби. Так, при роботі з історіями хвороб дихальної системи було
виявлено, що, наприклад, наступне лексичне скорочення «ABG»
може мати декілька різних значень [5]:
1) abnormal blood gas – “Due to low SatO2 levels, ABG examination was
performed, revealing PaO2 51 mm Hg, PCO2 50 mm Hg and pH 7.36”;
2) air bone gap – “An audiogram showed a normal hearing threshold on
the patient’s affected left side, but a conductive hearing loss (30 dB with
ABG of 10 dB) on the right side”;
3) alveolar bone grafting – “The space of the upper left lateral incisor
was opened using open coil spring; ABG was performed using an iliac
bone graft”.
В ході дослідження 15 англомовних історій хвороб
пацієнтів з захворюваннями дихальної системи зроблено висновок,
що в письмовій мові медицини мають місце різноманітніші види
скорочень.
Таким чином, використання абревіацій стає все більш
розповсюдженим та часто вживаним явищем в англомовних історіях
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
28
хвороб. Завдяки широкому медичному дискурсу цей процес
прискорюється і набирає актуальності. Скорочення стають
багатогранним явищем, до вивчення якого треба підходити
комплексно і професійно.
Література
1. Бортничук Е. Н. Словообразование в современном
английском языке: [учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр. яз.] / Е.
Н. Бортничук, И. В. Василенко, Л. П. Пастушенко, Ю. А. Жлуктенко.
– К.: Вища шк., 1988. – 261 с.
2. Зевако В.І. Словничок лінгвістичних термінів (на допомогу
студентові-філологу) / В.І. Зевако.– Тернопіль: Видавн.відділ
ТЕІПО, 2002. – 30 c.
3. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна
енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – 716 с.
4. Case Reports in Respiratory Medicine [Electronic resource]. –
Access mode : http://www.hindawi.com/journals/crinm/contents/
5. Medical Abbreviations and Pharmaceutical Abbreviations
Dictionary [Electronic resource]. – Access mode:
www.medilexicon.com/abbreviations
Козловська А.С., студент
Соляненко О.Л., викладач
Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя
СКОРОЧЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ЗБАГАЧЕННЯ
ЛЕКСИКИ НАУКОВОГО СТИЛЮ МОВИ МЕДИЦИНИ
Динамічність збагачення англомовного лексикону та
тенденція до постійного утворення нових лексичних одиниць у
зв’язку з невпинним прогресом усіх наукових сфер та розвитком
інноваційних технологій зумовлює необхідність ретельного
дослідження цих процесів та способів, за допомогою яких вони
здійснюються.
Дослідженню шляхів збагачення словникового складу
англійської мови присвячені роботи таких науковців як
Ю.А. Зацний, Л.Г. Верба [1;2], а проблема формування власне
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
медичної термінології докладно розглядається у працях
закордонних лінгвістів Пія Тен Хакена та Ренати Паноцової [3].
Метою цієї публікації є розгляд абревіації, або скорочення як
одного з основних способів творення словника медичної сфери у
англійській мові.
Скорочення є одним з найпродуктивніших способів
утворення англомовної медичної лексики. У сучасній англомовній
науковій літературі спостерігається тенденція до збільшення
кількості різних скорочень та абревіацій усіх морфологічних класів
слів. В.В. Калюжна називає основною причиною появи скорочень
економію і вважає, що лаконізм скорочень дозволяє збільшити
кількість інформації, що передається в документі, не збільшуючи
його обсягу. Абревіація спрощує репрезентацію матеріалу, що
представлений багатокомпонентними словосполученнями, та
полегшує сприйняття головного у тексті [4, с.100].
У сучасній англійській мові особливо часто підлягають
скороченню багатоскладові лексичні одиниці і фрази номінативного
характеру. Механізми скорочення відіграють провідну роль у
процесі утворення редукованих форм, що виконують функцію
“більш економних” субститутів багатоскладових слів. Вони також
діють при формуванні абревіатур та акронімів, складноскорочених
слів різного типу [5].
Під час дослідження корпусу неологізмів, відібраних
методом суцільної вибірки зі словників та численних електронних
ресурсів, та їх подальшого лексико-семантичного та кількісного
аналізу, нами було простежено тенденцію до створення
абревіатурних назв в сучасному лексиконі медичної галузі, які
виникають внаслідок прагнення мовців до лаконічності. Серед
розглянутих термінів-неологізмів, утворених шляхом усічення
виявлено ініціальні скорочення (редуковані до початкової літери):
YAG – yttrium-aluminum-garnet laser, DALK – deep anterior lamellar
keratoplasty; апокопи (збереження початкового складу): cry –
cryptochrome та інші; та скорочення кінцевого елемента вихідного
слова: e-cigs –electronic-cigarettes. Інший шлях збагачення
лексикону медичної галузі в англійській мові представлений
великою кількістю літерних абревіатур.
Таким чином, результати нашого дослідження підтверджують
29
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
30
актуальність питання принципів продукування медичної лексики англійської
мови. Нами було виявлено велику кількість неологізмів, які були утворені
способом скорочення, або абревіації, особливість якого полягає в тому, що він
спрямований на створення більш скорочених порівняно з вихідними
структурами (словосполуками або реченнями) номінацій-синонімів, а також
класифіковано ці мовні одиниці на усічені слова та абревіатури.
Подане дослідження створює підґрунтя для подальшого вивчення
деривації медичних термінів в англійській мові на матеріалі мовних одиниць,
утворених шляхом телескопії – злиття повної основи одного слова зі
скороченою основою іншого або скорочених основ двох слів.
Література
1. Зацний Ю.А. Нові слова та словосполучення англійської
мови в галузі медичної науки та практики: англо-український словник / Ю.А.
Зацний, В.А. Янков. – Вінниця: «Нова книга», 2014. – 295с.
2. Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та
українських мов. Посібник для перекладацьких відділень вузів / Л.Г. Верба. –
Вінниця: «Нова книга», 2003. – 160с.
3. Hacken P. ten. Word Formation and Transparency in Medical
English / Pius ten Hacken, Renáta Panocová. – Cambridge: Cambridge Scholars
Publishing, 2015. – 208p.
4. Калюжная В.В. Стиль англоязычных документов
международных организаций / В.В. Калюжная. –К.: Реферат, 2006. – 320 с.
5. Єнікєєва С.М. Скорочення слова як механізм
формотворення і словотворення в сучасній англійській мові [Електронний
ресурс] / С.М. Єнікєєва. – Запоріжжя: Запорізькій національний університет,
2008. – Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/2167/
Король А.В., студентка
Михальчук О.М., викладач
Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж, Вінниця
ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ У СЕРЕДНЬОАНГІЙСЬКІЙ
МОВІ
Лексичні запозичення є одним із основних джерел
збагачення лексичного складу мови. Особливо це актуально для
англійської, яка в усі часи виявляла стійку тенденцію до запозичення
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
31
мовних одиниць з інших мов. Дослідження має на меті аналіз впливу
основних джерел лексичних запозичень на розвиток мови упродовж
XI‒XV століть.
Процес історичного розвитку англійської мови умовно
поділяють на три періоди: давньоанглійський, середньоанглійський
та новоанглійський. Задля зручності ці періоди розмежовуються
визначними історичними подіями, що справили великий вплив на
розвиток мови. Зокрема, средньоанглійський період тривав від
нормандського завоювання у 1066 р. до запровадження в Англії
друкарства у 1475 р.
Британія у цей період була багатомовною і
мультикультурною країною. Народи, що першими заселили
Британські острови, до англосаксонського завоювання розмовляли
кельтськими мовами, і вони залишились розмовними мовами в
окремих частинах Британії, зокрема в Ірландії, Шотландії та Уельсі.
Кельтські мови справили порівняно незначний вплив на розвиток
літературної англійської мови, однак суттєво збагатили регіональні
варіанти та діалекти. До загальновживаних слів кельтського
походження належать bard, loch, clan, whisky, flannel, shamrock [1, p.
79; 83].
Нащадки вікінгів, які з кінця VIII до початку XI ст.
здійснювали грабіжницькі напади на територію Британії та
утворили свої поселення переважно на півночі та сході Англії,
розмовляли давньоскандинавськими мовами. Впродовж
середньоанглійського періоду англійська мова збагатилася
значною кількістю скандинавських запозичень (наприклад,
anger, both, cake, fellow, flat, gift, flag, freckle, reindeer та ін.)
[2, p. 193].
Після нормандського завоювання на перший план
виходить французька мова. Вона була рідною мовою меншості
населення – фактично кількох тисяч осіб, однак саме ця
меншість була надзвичайно впливовою, оскільки
контролювала політичне, економічне та культурне життя
країни. Упродовж XII‒XIII ст. французька мова у її
нормандській діалектній формі стала державною мовою
Англії. Нею розмовляли при дворі короля, її використовували
в міських установах і церковних закладах, у суді та школі.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Саме тому запозичення з французької, якими англійська мова
збагатилася в досліджуваний період, представлені насамперед
словами, що стосуються управління (government, royal, state,
authority тощо), судової практики (judge, jury, evidence, crime
тощо), освіти (study, anatomy, geometry, medicine тощо), моди
та мистецтва (art, colour, poet, veil тощо), їжі (dinner, supper,
feast, appetite тощо) та релігії (temptation, confess, charity,
divine та ін.) [3, p. 99].
Інтенсивність запозичення з французької впродовж
середньоанглійського періоду була нерівномірною: до
середини XIII ст. налічується лише близько 900 запозичень,
тоді як у XIV‒XV ст. їхня кількість сягає 10 тисяч. Таким
чином, французькі запозичення, якими збагатилася
середньоанглійська мова, були численними і охоплювали
значну кількість лексичних сфер [4, p. 36‒37].
Латина залишалася мовою церкви, науки і значної
частини світських офіційних паперів, тож серед латинських
запозичень досліджуваного періоду знаходимо слова
apocalypse, limbo, purgatory; folio, library, scribe, simile,
mercury; testament, confederate client, conviction [2, p. 197].
Розглянуті мовні контакти мали величезний вплив на
розвиток англійської мови, і насамперед на її лексичний
склад. Якщо словник давньоанглійської мови налічував 50‒60
тис. слів, то середньоанглійська мова мала 100‒125 тис.
лексичних одиниць, і запозичення було основним шляхом
збагачення мови.
Література
1. Stalmaszczyk, P. Celtic Elements in English Vocabulary
– a Critical Reassessment / P. Stalmaszczyk // Studia Anglica
Posnaniensia. – 1997. – № XXXII. – P. 77‒87.
2. Millward, C.M., Hayes, M. A Biography of the English
Language / C.M. Millward, M. Hayes. – Boston : Wadsworth
Cengage Learning, 2012. – 478 p.
32
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
3. Gelderen, E. A History of the English Language / E. van
Gelderen. – Amsterdam / Philadelphia : John Benjamins
Publishing Company, 2006. – 334 p.
4. Svartvik, J.; Leech, G. English : One Tongue, Many
Voices / J. Svartvik, G. Leech. – New York : Palgrave Macmillan,
2006. – 287 p.
Крутова О.В., студентка
Певна С.Є., к.пед.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», м. Старобільськ
АБРЕВІАЦІЯ У ЗАСОБАХ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМУНІКАЦІЇ В
АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Спілкування у віртуальному просторі стало невід’ємною
частиною життя майже кожної сучасної людини, тому вміння
орієнтуватися і користуватися комп’ютерним лексиконом є
надзвичайно актуальним. Віртуальне спілкування – це спосіб
комунікації за допомогою комп’ютера у межах віртуальної
реальності. Спілкування в Інтернеті зумовило появу Інтернет-сленгу
– це різновид сленгу, що використовується IT-спеціалістами та
користувачами мережі Інтернет. Характерною особливістю
віртуального мовлення є використання абревіатур і скорочень, тому
ця тема є дуже цікавою і важливою для більш детального вивчення.
Абревіатура – це скорочена форма слова або виразу. [1] Мета
нашого дослідження полягала у вивченні та аналізі абревіації у
засобах електронної комунікації в англійській мові, виявленні її
особливостей, складанні списку найбільш поширених абревіатур та
їх класифікація.
Матеріалом дослідження стали англійські абревіатури,
що були взяті зі соціальних мереж. Особливо розповсюдженим
є використання абревіатур у соціальній мережі “Twitter”, в якій
можна ділитися повідомленнями обмеженими 140 знаками.
У процесі цього дослідження ми зробили висновок, що
усі абревіатури, що використовуються у віртуальному
дискурсі, а точніше у соціальних мережах та чатах, можуть бути
33
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
34
розділені на дві групи: лексичні та графічні, що співпадає зі
традиційною класифікацією [2, с. 156]. Група лексичних скорочень
поділяється на шість підгруп, група графічних скорочень містить
три підгрупи: перша – традиційні скорочення; друга – літеро-числові
скорочення: L8R = Later, 4GET = Forget, Any1 = Anyone, 2MFM =
Too much for me, B4N = Bye for now, CUL8R = See you later, 2DAY =
Today, Me2 = Me too, GR8 = Great, B4 = Before; цифрові: 2 = to, too,
4 = for. Також, в електронному просторі часто використовується ще
один вид абревіатур – ініціальні, що у свою чергу поділяються на
три підвиди:
1) які вимовляються як алфавітні назви букв: DIY = Do it
yourself, DM = Direct Message, CU = See you;
2) звукові (акроніми): ROFL = Rolling on the floor laughing,
LOL = laughing out loud;
3) звуко-літерні або літерно-звукові – поєднання двох
перших підвидів, так звані складові скорочення: PPL = people, ASAP
(as soon as possible).
Особливою рисою абревіації в електронному дискурсі є
скорочення не тільки слів, але й виразів та навіть речень: AMA = Ask
Me Anything, AFAIK = As far as I know, ISWYM = I see what you mean,
ICBW = I could be wrong, BBIAH = Be back in an hour, HTH = Hope
this helps, TFHAOT = Thanks for help ahead of time, FTFY = Fixed That
For You, IMHO = In my humble opinion, ICYMI = In Case You Missed
It, SCNR = Sorry, could not resist [3, c. 74]
Використання абревіатур в електронних комунікаціях стало
звичайним явищем. Дослідження показало, що причиною
використання абревіацій є економія письмового простору та часу, а
також бажання виділитися. Ця тема потребує подальшого вивчення,
оскільки в сучасному електронному дискурсі кожного дня
відбуваються зміни, з’являються нові абревіатури, які потрібно
знати, вивчати, аналізувати та вміти використовувати не тільки
зацікавленим лінгвістам, але й простим користувачам Інтернету.
Література
1. English Oxford Living Dictionaries. 2nd ed. –
Oxford: Oxford University Press, 2017. [Електронний ресурс]. –
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
35
Режим доступу:
https://en.oxforddictionaries.com/definition/abbreviation
2. Дубенец Э. М. Modern English Lexicology: Theory
and Practice : [Пособие для студентов гуманитар. вузов] / Э.М.
Дубенец. – М.: Глосса-Пресс, 2002 – 192 с.
3. Ніколенко А. Г. Лексикологія англійської мови –
теорія і практика / А. Г. Ніколенко. – Вінниця: Нова книга, 2007
– 528 с.
Лисенко В.О., студент
Соляненко О.Л., викладач
Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя
ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ІНІЦІАЛЬНИХ
СКОРОЧЕННЬ( НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ
ІСТОРІЙ ХВОРОБ ПАЦІЄНТІВ З СЕРЦЕВО-
СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ)
Лексика будь-якої мови відображає реальну дійсність
життя. Оксфордський словник тлумачить термін «лексика»
(від грецького “lexis”) як “the total stock of words in a
language”[1]. Процес поповнення словникового складу
постійний та динамічний. Оскільки традиційні способи
словотворення обмежені, поповнення словникового складу
мови за допомогою абревіації останнім часом починає
відігравати все більш важливу роль.
Терміни “абревіатура” і “абревіація” походять від
латинського слова “brevis” – короткий [2]. Особливість
абревіації полягає в тому, що вона спрямована на створення
більш коротких номінацій. Не винятком є й медична
термінологія, система понять якої позначає стани та процеси,
що протікають у людському організму, хвороби та їхні ознаки,
методи діагностики, профілактики і лікування захворювань,
медичне обладнання, лікарські засоби тощо.
Так як медична термінологія насичена складними
термінами, спеціалісти цієї галузі використовують певну
систему скорочень, яка є для них зрозумілою та надзвичайно
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
36
корисною. Її користь полягає в тому, що витрачається менше
часу саме на паперову роботу. Питання тлумачення та
розуміння медичних скорочень потребує більш детального
вивчення та висвітлення в професійних виданнях.
Проблема абревіації в сучасній медичній термінології
висвітлюється в роботах Ю.А.Зацного, М.Каспроуік,
Дж.Бермана та інших [3,4,5].
В даній же роботі розглянемо ініціальні абревіатури,
які вживаються в історіях хвороб пацієнтів з захворюваннями
серцево-судинної системи [6;7].
В ході дослідження було виявлено, що найбільш
вживаними є ініціальні скорочення, які використовуються при
описі аналізів хворих:
RBC – red blood cell count;
WBC – white blood cell count;
RDW – red cell distribution width;
ESR – erythrocyte sedimentation rate;
LDH – lactate dehydrogenase;
AAT – aspartate aminotransferase;
CRP – c-reaсtive protein.
Також часто вживаються ініціальні скорочення, що
належать до позначення анатомічних утворень:
LV – left ventricle;
LA – left atrium;
aa – arteries.
До показників функціонування серцево-судинної
системи відносяться такі ініціальні абревіатури:
BP – blood pressure;
HS – heart sound;
PAP – pulmonary arterial pressure;
BPM – beats per minute.
Деякі абревіатури позначають назви хвороб серцево-
судинної системи:
ABE – acute bacterial endocarditis;
AF – atrial fibrillation;
AHD – arteriosclerotic heart disease;
CT – cardiac tamponade;
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
37
AAA – abdominal aortic aneyrysm.
Крім того, при розгляді історій хвороб було виявлено,
що іноді одна абревіатура може мати різні тлумачення. Так,
наприклад, скорочення PCT – 1) plasma clotting time, 2)
plasmacrit test; CT – 1) cardiac tamponade,2) computed
tomography; AV – 1) arteriovenosus, 2) arterioventricular [7].
Такі омонімічні абревіатури можливо зрозуміти тільки при
безпосередньому детальному вивченні окремої історії
хвороби.
Дослідження показало, що в сучасному медичному
дискурсі, зокрема в історіях хвороб використовується велика
кількість скорочень взагалі, але найуживанішими є ініціальні
скорочення. Вони потребують подальшого лінгвістичного
вивчення.
Література
1. Oxford Dictionaries: English Dictionary, Thesaurus, &
grammar help [Electronic resource]. – Access mode:
https://en.oxforddictionaries.com/definition/
2. Оновлений латинсько-український словник
онлайн[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
www.m-translate.com.ua/slovnik/latin/la-uk
3. Зацний Ю. А. Інновації у словниковому складі
англійської мови початку ХХІ століття : англо-український
словник / Ю. А. Зацний, А. В. Янков. – Вінниця : Нова Книга,
2008. – 359 с.
4. Kasprowicz, M. Handling Abbreviations and Acronyms in
Medical Translation. [Electronic resource]. – Access mode :
http://translationjournal.net/journal/52abbreviations.htm
5. Berman J.J. Pathology Abbreviated: A Long Review of Short
Terms. Archives of Pathology & Laboratory Medicine: March
2004, Vol. 128, No. 3, pp. 347–352.
6.Case Reports in Medicine [Electronic resource]. – Access
mode :http://www.hindawi.com/journals/crinm/contents/
7. Medical Abbreviations and Pharmaceutical Abbreviations
Dictionary [Electronic resource]. – Access mode:
www.medilexicon.com/abbreviations
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Макогон О. В., студент
Шехавцова С. О., д. пед. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
НАВЧАННЯ СЛОВОТВІРНІЙ СИСТЕМІ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
У нових умовах економічної кризи та глобалізованого
бізнесу, життєво необхідним стає знання іноземних мов, насамперед
англійської мови. Тому одним з пріоритетних напрямів
реформування освіти в Україні є навчання іноземної мови, що
свідчить про суспільний рівень розвитку. Національна програма
популяризації іноземних мов у пріоритеті реформування галузі
освіти. У першу чергу – це вивчення англійської мови у середній
школі.
Динаміка мови співвідноситься з принципом похідності
мовних одиниць, з трансформаціями, модифікаціями мовного знака
[1, с.17]. Тобто словотвірна система повністю і напряму залежить від
існуючої системи мови та є одним з найпродуктивніших
способів творення слів, що підтверджує актуальність вивчення
словотвору англійської мови.
Метою статті є аналіз навчання словотвірній системі
англійської мови.
Словоскладання у сучасній англійській мові є особливим та
своєрідним засобом творення слів, що характеризується певними
комунікативними завданнями і функціями, що детермінують
призначення, специфіку і місце складних слів у загальній системі
мови [2, с. 185].
Аналіз словотворчих систем англійської мови можна
відпрацьовувати за допомогою ряду лексичних вправ. Наприклад,
передбачається читання запропонованих питань з певними словами
і відповідей на них, а потім вимагається самостійно задати подібні
питання один одному. Для засвоєння семантики складених слів
пропонується прочитати і зрозуміти фрази, що містять їх у своєму
складі.
38
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Для оволодіння багатозначними лексемами потрібно
прочитати ряд фраз і звернути увагу на вживання в них
багатозначних і омонімічних похідних слів. Інша вправа пропонує
розглянути, а потім прослухати і прочитати речення, що ілюструють
відмінності у вживанні схожих лексем (наприклад, «much» и «а lot
of»).
Для попередження помилок у словотворенні можна
запропонувати учням такі вправи: визначити, до якої частини мови
відносяться виділені слова. Чи є вони формами одного слова? Чому?
Виконання подібних завдань дозволяє глибше осмислити
відмінності словотворення і словозміни. Для більш міцного
засвоєння словотвірної структури похідних лексичних одиниць
доцільні вправи, що пропонують виділення основи і закінчення, суфіксів і
приставок, визначення їх значення; зіставлення слів з приставками, що мають
протилежне значення; підбір однокореневих слів; виділення у похідних словах
всіх значущих частин; складання з аналізованими словами словосполучень і
речень тощо.
Крім вищезазначених вправ, пропонуємо на уроках англійської мови
використовувати наступні: розподілити подані слова по групах в залежності від
значення суфіксів. Виділити словотворчу частину. Дописати речення.
Підкреслити однокореневі слова, виділити корінь і словотворчу морфему.
Спостерігаючи над значенням суфіксів, префіксів тощо в подібних вправах,
учні усвідомлюють, як вони проявляються в словах.
Гарні знання кореня, приставки, суфікса як значущих частин слова, що
складають його основу, а також основних деривативних значень цих морфем
має сприяти і міцному засвоєнню способів словобудови, морфемного і
словотвірного аналізів лексичних одиниць, що в свою чергу покликане
служити базою навчання синтезу похідних слів.
Для закріплення знань школярів про способи словотворення можуть
бути запропоновані наступні вправи: виписати з тексту однокореневі слова.
Пояснити як вони утворені. Виділити приставки, визначити їх значення.
Виписати слова, утворені префіксальних способом. До двох з них підібрати
дієслова-антоніми з приставками. Які морфеми вказують на противагу
значення цих слів? Перекласти ці слова на рідну мову. Визначити спосіб
утворення виділених слів. Виписати їх, позначаючи кореневі морфеми та ін.
Як зазначає С.Львова, формальний підхід до визначення структури
слова породжує звичку займатися морфемним розбором, не вникаючи в
39
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
40
значення слова, не усвідомлюючи семантики морфем і без опори на
словотвірний аналіз [3, с. 36].
Таким чином, продумана методика викладання іноземної мови
забезпечує можливість організації навчального процесу на основі
філологічного досвіду школярів, сприяє максимальному використанню
транспозиції їх знань, умінь і навичок, обмеження інтерференції контактуючих
в їхній свідомості лінгвістичних систем.
Література
1. Балюта Е.Г. Нова лексика та фразеологія англійської мови сфери
охорони довкілля: структурно-семантичні і функціональні параметри:
автореф. дис…. на здобуття наукового ступеня канд. філ.. наук.: 10.02.04/
Балюта Е.Г. –Одеса, 2007. – 21 с.
2. Харитончик З. А. Лексикология английского языка / З. А.
Харитончик. –Минск : Вышейш. шк., 1992. –229 с.
3. О психолого-дидактических основах полилингвизма // Вопросы
теории и методики обучения иностранным языкам. –Сб.статей. –Махачкала:
ДГПУ, 2005 г. –С.35-36.
Мехрабова Р.А., студентка
Ігошев К.М., викладач
Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк
БРИТАНСЬКА ТА АМЕРИКАНСЬКА АНГЛІЙСЬКА:
ВІДМІННІСТЬ ТА СХОЖІСТЬ
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що через
існування британської та американської англійської у тих, хто
вивчає англійську мову виникла проблема, який із цих двох
різновидів краще вивчати. У той час, як дехто вчить німецьку, яка
не має таких чітко виокремлених різновидів, то тим, хто вивчає
англійську доводиться вивчати одразу два види цієї мови. Дуже
часто можна зустріти ситуацію, коли шкільний вчитель навчає учнів
одразу двом мовам (британська та американська англійська), але
змішавши їх між собою. Тоді з’являється проблема в учня у невмінні
їх розрізняти.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Мета роботи – навчити розрізняти ці дві мови, показати їхні
схожі та відмінні сторони задля уникнення неприємних ситуацій під
час спілкування із носіями цих мов. Дослідження спрямоване на
висвітлення найбільш актуальних питань у вивченні мов,
розв’язання проблемних моментів із якими можуть зіштовхнутись і
початківці, і навіть професійні перекладачі.
Британський та американський варіанти англійської мови
однаково вважаються світовими нормами як письмової, так і усної
англійської мови, що викладається в неангломовних країнах. У
більшості країн колишньої Британської імперії, англійська в яких не
є першою мовою, дотримуються британської англійської.
Перш за все, щоб дотримуватись використання лише однієї
із зазначених мов і, що також дуже важливо, щоб вас зрозуміли
необхідно знати, які слова різняться за їх змістом та значенням в
Америці та Великобританії. Попри взаємний міжкультурний вплив,
складається враження, що лексика, орфографія і вимова британської
та американської англійської з кожним роком відрізняються одна від
одної все сильніше.
Завдяки знанню відмінностей між британським та
американським варіантами людина зможе уникнути неприємних та
незручних ситуацій. Наведемо приклад:
Якщо мешканка Лондону скаже мешканцю Нью-Йорку: «I
have left my child’s dummy in the pram and his nappy in the boot», – її
абсолютно не зрозуміють. У той час, якщо житель Нью-Йорку скаже
їй: «You have nice pants», вона легко може зрозуміти це як образу.
Чому так? Дитячу коляску британці називають pram, американці –
baby carriage. дитяча соска називається dummy, а в американському
варіанті – pacifier, підгузки в першому випадку – nappies, у другому
– diapers. Те, що у Британії boot (багажник) – для Америки це trunk.
В Америці слово pants означає штани, тоді як в Британії – спідню
білизну [1].
Існують також відмінності у вимові, написанні та навіть
значенні слів.
Відмінності у вимові. Саме в акценті проявляється
найбільше відмінностей. Якщо у випадку із письмовою мовою
складно зрозуміти, носій якої мови це написав, то під час розмови
акцент одразу видасть те, до якої нації належить людина. Окрім
41
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
42
акценту, також треба звертати увагу на вимову. Наприклад: слово
schedule в британській версії починається зі звуку «ш», а в
американській воно звучить як «ск». Слово lieutenant в
британському варіанті звучить як [lɛf`tɛnənt], а в американському –
[lu`tɛnənt].
Відмінності у написанні. Слова, що закінчуються в англійській мові на
-our, американці трохи скоротили, і у них вони закінчуються на -or: color, favor
замість, colour, favour. Декілька слів взяті із французької, що закінчуються на –
re, в американському варіанті будуть закінчуватись на -er: center, theater замість
centre, theatre. «Сірий» в британському написанні виглядає як grey, а в
американському – gray.
Відмінності у значенні слів. Часто одні й ті ж самі поняття, американці
та британці називають по-іншому. Наприклад, туалет американець назве не
toilet, а виключно bathroom, навіть якщо ані ванни, ані душу і близько немає.
Осінню пору року американці назвуть fall, а британці –autumn.[2].
Не дивлячись на те, що у цих варіантів мов є достатня кількість
відмінностей, вони все одно мають багато схожих рис. Так чи інакше,
американська англійська користується граматикою британської, лише з
невеликими відмінностями. До того ж, що американський, що британський
варіант все одно є англійською мовою. Існує думка про те, що сучасна
британська англійська все більше почала піддаватися впливу американської,
що суттєво знижує той контраст між ними, що був у минулому.
Завдяки сучасній системі освіти у школах та вищих навчальних
закладах нашої країни, для молоді не стане проблемою навчитися розрізняти
між собою ці варіанти мови та навчитися правильно використовувати набуті
знання. Тому як зараз у закладах освіти приділяють достатньо уваги обом
варіантам мови, хоча із пріоритетом класичної версії, тобто, британської[3].
Існують також різноманітні думки щодо того, який варіант англійської
краще підходить для вивчення. Прихильники американської версії говорять
про її більш широке поширення, модернізованість та зручність. І вони мають
рацію. Водночас прибічники британської версії стверджують, що тільки ця
версія є справжньою англійською, а все інше –спрощення, спаплюження мови.
З ними також не можна не погодитись. Саме тому, на нашу думку,правильним
є вчити обидва варіантимови, щоб розуміти усіх.
Література
1. David Crystal, the Cambridge Encyclopedia of the English
Language // Cambridge University Press.–2003.–p. 304.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
43
2. Toni Summers, Rules, Britannia: An Insider’s Guide to Life in the
United Kingdom // St. Martin’s Press.–2006, New York.–p. 63.
3. «American and British English» // The Economist Style Guide
(Fourth ed.) –1996, London: Hamish Hamilton Ltd.–p. 85.
Моісєєва Г.О., магістрант
Кіреєнко К.В., к. ф. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
МЕТАФОРА В РОМАНІ Е. ГІЛБЕРТ «ЇСТИ, МОЛИТИСЯ, КОХАТИ»
Як мовленнєве явище, метафора зустрічається як в усній, так
і у писемній мові, будучи при цьому одним із найефективніших
засобів її збагачення. За визначенням Аристотеля метафорою є
перенесення незвичайного ім’я з роду на вид або з виду на рід, або з
виду на вид, або згідно з аналогією. В сучасній лінгвістичній
літературі метафора визначається не лише як елемент тропів,
заснований на перенесенні властивостей одного предмету на інший
на підставі їхньої схожості, але й як будь-який тип перенесення
значення слова [2, c. 135]. Виникнення метафори пов’язано з
концептуальною системою носіїв мови, їхніми уявленнями про світ,
системою цінностей, що лише вербалізуються у мові [3, c. 94].
Виходячи з того, що найважливішим призначенням
метафори як стилістичного засобу є її використання в художньому
творі, ми вважаємо актуальним продовжити вивчення
функціонування метафори у просторі англомовного дискурсу на
матеріалі роману Е. Гілберт «Їсти, молитися, кохати». Метою роботи
є дослідження особливостей використання метафори у романі.
У нашій роботі ми послуговуємося класифікацією метафори Л. П.
Єфімова за ступенем її стилістичного потенціалу [1, c.55-58]:
1. Номінативна метафора лише називає нові об’єкти та явища, є чисто
технічним способом номінації та не містить стилістичної інформації.
2. Когнітивна метафора репрезентує якості, які є типовими для іншого
об’єкту.
3. Фігуративна (образна) метафора має найбільший експресивний
заряд, є винятковою та індивідуальною.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
За результатами аналізу найбільшу групу метафор, що
зустрічаються у тексті роману становлять фігуративні (образні)
метафори (52 %): I was trying so hard not to know this, but the truth
kept insisting itself to me [4, c. 4]; Quickly, in less than a week, I could
feel an extra inch of daylight opening in my mind [4, c. 26]; I love my
pizza so much, in fact, that I have come to believe in my delirium that my
pizza might actually love me, in return. I am having a relationship with
this pizza, almost an affair [4, c. 41]; Virginia Woolf wrote, «Across the
broad continent of a woman’s life falls the shadow of a sword» [4, c. 49];
And then, from right down inside the intensity of my offended
outrage comes the truth [4, c. 78]; Most of humanity, he said, have eyes
that are so caked shut with the dust of deception they will never see the
truth, no matter who tries to help them [4, c. 81]; I climb down that ladder
into my own hub of stillness [4, c. 110]; Depression even confiscates my
identity; but he always does that [4, c. 24]; You gotta stop wearing your
wishbone where your backbone oughtta be [4, c. 78]; «You got a personal
invitation from God here-you really gonna turn that away?” [4, c. 89];
Because God loves to feel things through our hands [4, c. 98].
Друге місце займають номінативні метафори (35 %): For the
longest time I couldn’t even touch this food because it was such a
masterpiece of lunch, a true expression of the art of making something
out of nothing [4, c. 33]; She was mighty and domineering, the
commander of my whole life [4, c. 46]; The chant tonight is a lullaby, a
lament, an attempt at gratitude, written in a raga (a tune) that is
meant to suggest compassion and devotion [4, c. 67]; Soon the whole sky
was a glitzy show of stars [4, c. 97]; I could see over the whole valley,
over the umbrella of the mango trees, and the wind was blowing my hair
around like a flag [4, c. 97]; The physical reaction is mild compared to
the hot waves of emotion that rock me as I try to sing the thing [4,
c. 85]; Sometimes I just can’t seem to admit it because, as a good New
Englander, skepticism and pragmatism are my intellectual heritage [4,
c. 67]; I’ve taken to calling myself the «white sheep» of the family
[4, c. 47]; In a world of disorder and disaster and fraud, sometimes
only beauty can be trusted [4, c. 60]; Richard’s presence at this
Ashram becomes my great and amusing sense of security [4, c. 72].
Когнітивних метафор зустрічаємо у тексті найменше (13 %):
The love that moves the sun and the other stars [4, c. 24]; Life, if you keep
44
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
chasing it so hard, will drive you to death [4, c. 81]; My life hung in limbo
as I waited to be released, waited to see what the terms would be [4, c. 8];
Depression and Loneliness track me down after about ten days in Italy
[4, c. 24]; They empty my pockets of any joy I had been carrying there [4,
c. 24]; Until the nice young lady finally gives me a pair of jeans
with a waist measurement that verily hurts my eyes to witness [4, c. 58];
So if you’re hovering on the brink of madness already, she’d really rather
you didn’t come at all [4, c. 66]; Grasping this reality, I let go of my bag,
drop to my knees and press my forehead against the floor [4, c. 4]; It
burns away the ego, turns you into pure ash [4, c. 86]; The pills gave me
those recuperative night hours back, and also stopped my hands from
shaking and released the vise grip around my chest and the panic alert
button from inside my heart [4, c. 26].
Отже, дослідивши особливості використання метафори в
романі, ми виявили, що у використанні метафор наочно та активно
реалізується принцип індивідуалізації, підкреслюється винятковість
та неповторність об’єктів порівняння, який виявляє їхню схожість
лише в певному аспекті. Це дозволяє автору додати більше
індивідуального забарвлення у передачі образів, думок та почуттів
героїв.
Література:
1. Єфімов Л. П. Стилістика англійської мови і дискурсивний
аналіз. Учбово-методичний посібник / Л. П. Єфімов,
О. А. Ясінецька. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2004. – 240 с.
2. Богданова Е.С. Метафора в художественном тексте:
функции, восприятие, интерпритация / Е.С. Богданова // Вестник
Рязанского государственного университета им. С.А. Есенина. Изд. :
Рязанский государственный университет имени С.А. Есенина. –
2016. – № 3. – С. 134-145.
3. Василенко Д. В. Мовні засоби передачі міфологічного
образу війни / Д. В. Василенко // Наукові записки [Національного
університету “Острозька академія”]. Сер. : Філологічна. – 2010. –
Вип. 13. – С. 91-95.
4. Gilbert E. Eat Pray Love: One Woman’s Search for Everything
Across Italy, India, and Indonesia / Elisabeth Gilbert. – New York:
Penguin Group, 2006. – 375 p.
45
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
46
Нездойминога О. Є., магістр
Кіреєнко К. В., к. ф. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
РОЗВИТОК ЛЕКСИЧНИХ ІННОВАЦІЙ В СУЧАСНІЙ
НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
З розвитком суспільства виникають нові поняття, предмети
та явища, які потребують найменування, тому поява лексичних
новоутворень – явище цілком закономірне.
Лексичний склад будь-якої мови є найбільш рухливим та
змінним компонентом мови [1], тому його дослідження є
актуальним.
На сьогодні серед вітчизняних авторів зустрічається декілька
понять, що характеризують лексичні інновації і в цілому їх можна
розглядати як синоніми. Це «новоутворення», «неологізми».
Е. А. Шірінян поняття «неологізм» розглядає як лексичну
одиницю, а поряд з тим і значення, яке постає в певний період
мовного розвитку в групі людей, які спілкуються, там поширюється,
визнається всіма в якості мовної норми і в цей період розвитку
рахується більшістю користувачів мови протягом певного проміжку
часу як нове явище [2].
Також поняття «неологізм» розглядається як новостворений
термін, слово або фраза, що перебуває в процесі входження в
загальне використання і ще не включена до державної та
загальновживаної мови [3].
Загалом у межах лексичних інновацій германісти виділяють:
власне неологізми (Neuwort) – абсолютно нові слова, пов’язані з
виникненням нових референтів (напр., simsen); нові значення
(Neubedeutung) – семантичні інновації при збереженні звучання та
морфологічної структури слова (напр., Maus (комп.));
перейменування (Neubezeichnung) – морфологічні інновації при
збереженні змісту (напр., Office замість Büro); новоутворення
(Neuprägung) – нові лексеми, які утворені за правилами
словотворення певної мови від уже існуючих, і містять у собі нове
значення (напр., Wirtschaftsauguren).
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Дослідження показують, що розвиток лексичних інновацій у
мові зумовлений перш за все постійними змінами у суспільному
житті, політиці, економіки країни і є процесом постійним.
Аналіз періодичних видань («Neue Welt für die Frauen»,
«Lisa») свідчить, що більшість неологізмів з’являється в таких
сферах людської діяльності:
1. Bauen und Wohnen.
2. Forschung, Wissenschaft und Technik.
3. Foto und Optik.
4. Gesundheit, Medizin, Kosmetik.
5. Informationstechnik.
6. Kultur und Bildung, Literatur und Kunst.
7. Nahrungs- und Genussmittel, Gastronomie.
8. Natur und Umwelt.
9. Schaugeschäft und Unterhaltung.
10. Sport, Spiel, Freizeit.
11. Staat, Recht, Politik.
12. Szene- und Zugendjargon.
13. Telekommunikation, Post.
14. Verkehrswesen, Seefahrt.
15. Wirtschaft, Handel, Finanzen.
16. Mensch- Berufsleben, Tätigkeit [4].
В цілому, можна зробити висновки, що поява і розвиток
лексичних інновацій у німецькій мові – це постійний процес, що
викликаний підвищенням рівня комп’ютеризації суспільства,
економічним, соціальним та політичним розвитком і потребує
подальшого дослідження.
Література
1. Слаба О. В. Актуальні проблеми розвитку неологічної
лексики в сучасній німецькій мові / О. В. Слаба // Науковий вісник
кафедри Юнеско КНЛУ. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. –
2014. – Вип. 29. – С. 110 – 114.
2. Шірінян Е. А. Новоутворення у сучасній німецькій
молодіжній інтернет-мові / Е. А. Шірінян // Мовні і концептуальні
картини світу. – 2013. – Вип. 46 (4). – С. 349 – 355.
47
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
3. Поняття неологізму. Електронний ресурс. Режим доступу
до статті: http://de.wikipedia.org/wiki/Neologismus
4. Устінова В. О. Лінгвістичні фактори появи неологізмів у
сучасній німецькій мові / В. О. Устінова // Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. –
2015. – Том. 2. – № 15. – С. 154 – 156.
Поневчинська Н. В., студент
Моісеєнко О. Ю., д. ф. н., професор
ДЗ «Луганський національний
університет
імені Тараса Шевченка»,
Старобільськ
ЕПІГРАМА: ПРОБЛЕМА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТА
ПЕРЕКЛАДУ
Знайомство з творами світової культури для більшості
людей стає можливим лише завдяки перекладу. Переклад
покликаний руйнувати мовні бар’єри, створювати передумови
духовного збагачення та формування толерантного ставлення
до системи цінностей інших культур. Не викликає сумнівів,
що тільки якісний переклад може виконувати покладенні на
нього функції. Критерії об’єктивної оцінки якості перекладу
можуть бути запропоновані після детального філологічного
аналізу, тому співвідношення тексту оригіналу та його
перекладу можна вважати однієї з ключових наукових
проблем сучасного перекладознавства.
Коло наукових інтересів, яке пов’язано з проблемою
перекладу художніх творів, включає наступні теоретично-
прикладні питання: 1) можливість створення адекватного
перекладу поезії; 2) зіставлення тесту оригіналу та його
перекладів з метою філологічного обґрунтування недоліків та
достоїнств перекладів; 3) аналіз засобів передачі окремих
мовних структур; 4) співвідношення стилю оригіналу та
перекладу.
48
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Мета даної розвідки полягає у виявленні домінантних
рис тексту епіграми Джона Дона [1, c.150] та порівняльному
аналізі перекладів Г. Бени [2], В. Димшици [3, c.207] та
Б. Томашевського [4, c.78].
При дослідженні текстів перекладів епіграми вважаємо
необхідним підкреслити складність роботи над цим
літературним жанром. Як зазначав О. А. Анікст: «Труднощі
поетичного перекладу взагалі великі, а коли ідеться про малі
жанри, та ще такі, які мають за основу комізм, труднощі,
мабуть, зростають. Потрібен не тільки поетичний талант, але
і особливий дар гумору, щоб відтворити іншою мовою
епіграми іноземних авторів» [5, с.18].
Результати дослідження засвідчили, що ігнорування
перекладачами домінантних одиниць тексту (звукового,
лексичного, граматичного чи семантичного рівнів)
призводить до створення перекладу, який не є еквівалентним
тексту оригіналу, а існує як незалежний художній твір. Такий
текст перекладу можна вважати відображенням суб’єктивного
сприйняття структурно-семантичних особливостей тексту
оригіналу перекладачем. На мовному рівні нееквівалентний
переклад є вербалізацією ідіолекту перекладача за рахунок
жертвування індивідуальними особливостями поєднання
змісту і форми оригінального тексту.
Вважаємо за необхідне подальшу розробку проблеми
формування об’єктивних критеріїв співвідношення тексту
оригіналу та перекладів, оскільки лише текст, який найбільш
адекватно передає сутнісні характеристики оригіналу може
стати його еквівалентною заміною в іншомовній культурі.
Література
1. Donne John. The Complete English Poems/John Donne. –
London: Penguin Group, 1986. – 678 p.
2. Английские эпиграммы, XVI век. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://gben2009.narod.ru/epig_eng16.html
3. Донн Джон Песни и песенки. Элегии. Сатиры / Джон
Донн. СПб.:Симпозиум, 2000. – 671 c.
49
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
4. Донн Джон Стихотворения [Пер. с англ.
Б.Томашевского]/Джон Донн.– Л.: Художественная литература,
1973. – 167 с.
5. Английская классическая эпиграмма Сб [Пер. с англ.
С. Маршака и В. Васильева] [Сост. О. Лозовецкого; Вступ. ст. и
примеч. А. Аникста]. – М.: Художественная литература, 1987. –
327 с.
Потапова С.Е., студент
Шехавцова С.О., к. пед. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Полтава
ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ УРБАНОНІМІВ В
АНГЛОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
Реформа системи освіти створює умови для комунікативно-
психологічної адаптації школярів до нової культури, сприяє подоланню
бар’єрів у використанні іноземної мови як засобу спілкування. У свою чергу,
лінгвістична та змістова складова іншомовного спілкування тісно пов’язана з
додатковими знаннями учнів про реалії, мовленнєву поведінку носіїв мови.
Вміння оперувати набутими знаннями в уявних і реальних
комунікативних ситуаціях становлять лінгвосоціокультурну
компетенцію учнів. Найважливіше завдання сучасного
навчання іноземних мов визначається формуванням в учнів
лінгвосоціокультурної компетенції, що передбачає наявність
знань про національно-культурні особливості країни, мова
якої вивчається, про норми мовленнєвої та немовленнєвої
поведінки її носіїв і функціонування урбанонімного простору.
Урбанонімний простір функціонує як цілісна система,
у якій виникнення нових назв внутрішньоміських об’єктів, з
одного боку, підпорядковане законам мови, а з іншого – на
цей процес впливають позамовні фактори, насамперед
соціально-економічні, етнокультурні, етноментальні тощо. В
урбанонімному просторі одночасно співіснують й старі назви,
й нові, утворені згідно з нормами мови. Урбанонімний простір
дуже мінливий, адже межі міста змінюють доволі швидко, й
50
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
поступово залучають топоніми, ойконіми, полісоніми, гідроніми,
комоніми тощо, які стають його невіддільною частиною [1, с. 56].
Тому значно зростає необхідність познайомити учнів з даним
поняттям у старших класах, щоб в подальшому інформація, що
стосується цієї теми, сприймалася ними легше.
Мета статті: визначити лінгвотеоретичні основи вивчення
урбанонімів в англомовній картині світу.
У мові і культурі урбанонім реалізує комунікацію, сприяє
відтворенню умов спілкування, взаємодії людей в цілому. Вивчення
урбанонімів в англомовній картині світу неможливе без такого
необхідного аспекту, як їх використання у художньому тексті.
Васильева Н. В. стверджує, що в художньому творі кожен урбанонім
має ряд відмінних рис, що відображає ментальність народу, яка
відповідає авторській характеристиці тексту [2, с. 24].
Художній текст передбачає навчаюче читання, що
представляє собою уважне вчитування в текст для повного
розуміння змісту і запам’ятовування інформації, що там міститься
для її подальшого використання. Учні, читаючи текст, спочатку
переводять його. Переклад текстів є обов’язковим для них. Крім
цього, це найефективніша практика, яка дозволяє в подальшому
вільно розмовляти англійською мовою. У доповнення, якщо учні
читають текст з успіхом, то це підвищує їхню самооцінку і мотивує
до подальшого вивчення мови. В учнів з’являється можливість
вивчити нові слова і стійкі вирази, і вони зможуть розуміти
складніші тексти і вловлювати їх зміст. Це стане їм у нагоді в
реальному житті.
Аналіз використовуваного тексту повинен бути
спрямований на вишукування внутрішньоміських об’єктів,
показуючи сенс урбанонімічних одиниць та їх роль в утриманні
тексту. Оскільки за допомогою розгляду дрібниць і деталей
розкривається повсякденне життя городян, вивчаються стан
суспільства та культурні процеси [3]. Тобто в рамках комунікації
урбаноніми реалізують інформаційну макрофункцію: вони
зберігають в собі інформацію і передають її реципієнту.
Висновки. Вивчення урбанонімів формує в учнів
комунікативну і лінгвістичну компетенції, які спрямовані на
спілкування і володіння знанням про систему мови. Торкаючись
51
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
компетентності учнів, необхідно підкреслити, що робота з
іноземним текстом формує соціокультурну компетенцію,
спрямовану на знання учнями культури країни мови., яка
вивчається. Аналіз тексту передбачає не тільки теоретичне знання
предмета, але також розвиває мовне чуття учнів. Таким чином,
урбаноніми займають особливе місце в лінгвокультурному просторі
країн. Вони є невід’ємною частиною мови міст, функціонують
відповідно до норм мови і перебувають під впливом
внутрішньолінгвістичних факторів.
Література
1. Суперанская А. В. Теория и методика ономастических
исследований / А. В. Суперанская. – М., 2007. – 163 с.
2. Васильева Н. В. Собственное имя в мире текста / Н. В.
Васильева. – М. : Акад. гуманитар. исслед., 2005. – 224 с.
3. Запорожец О.Н., Бредникова О.E. Микроурбанизм.
Ловушка для города // Микроурбанизм. Город в деталях / Сб. статей;
под отв. редакцией О. Бредниковой, О. Запорожец. – М.: Новое
литературное обозрение, 2014. – С. 13–39.
Прокопчук А.Р., магістрант
Моісеєнко О.Ю., д. ф. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНІВ З АНГЛІЙСЬКОЇ
МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ (НА МАТЕРІАЛАХ РОМАНУ
«МАРСІЯНИН» Е. ВЕЙРА)
Останнім часом серед художньої літератури все більш
популярніші стають романи, написані у жанрі наукової
фантастики, які можуть містити досить велику кількість
термінів із різних галузей знань: астронавтики, фізики, хімії,
тощо. Тобто, для того, щоб адекватно перекласти такі
літературні твори, перекладачам доводиться стикатися не
лише із труднощами, які виникають при художньому
перекладі, а також з труднощами перекладу наукових
52
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
термінів, які несуть у тексті важливе смислове навантаження.
Тому при перекладі термінів найбільш гостро постає питання
про можливості досягнення максимальної адекватності та
еквівалентності [1, c. 2].
Термін (від латин. terminus – межа, кінець) – це слово
або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі
знань чи діяльності людини [5, с. 341]. Виділяють такі види
термінів: терміни категорій; загальнонаукові терміни;
загальнотехнічні терміни; міжгалузеві терміни;
вузькоспеціальні терміни [5, c. 32].
За класифікацією К. В. Павлової та Т. Г. Лаптєвої
терміни поділяються на: а) однослівні терміни; б) терміни-
словосполучення (складаються із двох чи більше слів) [3].
Серед найбільш частих способів перекладу
термінологічних новоутворень відмічаємо наступні: спосіб
підбору еквівалентів, калькування,
транскрипція/транслітерація, конкретизація, генералізація,
функціональні заміни, а також комбінації.
Згідно В. А. Судовцевим [4], терміни-словосполучення
можна перекладати двома способами: а) переклад з права на
ліво (термінологічні словосполучення, що складаються з
іменників); б) переклад з ліва на право (термінологічні
словосполучення, що складаються з прикметника та
іменника).
Проаналізувавши терміни у романі «Марсіянин», ми
виокремили такі способи перекладу (перекладацькі
трансформації): 1. Підбір еквівалентів (32%) – виявлення в
мові перекладу еквіваленту терміну з мови оригіналу: drill –
бур, battery – акумулятор, oxidization – окислення,
undercarriages – шасі, bracket – кронштейн. Цей спосіб
являється найпродуктивнішим, так як у мові оригіналу і мові
перекладу існують давно усталені терміни-еквіваленти, що
позначають ті чи інші поняття, явища чи предмети [2]. 2.
Транскрипція/ транслітерація (26%) – способи перекладу
лексичної одиниці оригіналу шляхом відтворення її форми за
допомогою літер мови перекладу: argon – аргон, absorption –
абсорбція, oxygenator – оксигенератор, population –
53
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
54
популяція, hydrazine – гідразин. При транскрипції
відтворюється звукова форма іншомовного слова, а при
транслітерації його графічна форма (буквений склад). 3.
Конкретизація (4%) – заміна слова чи словосполучення на
мові оригіналу з більш широким значенням на слово чи
словосполучення мовою перекладу з більш вузьким значенням
[6]: suit – скафандр, breaker – запобіжник. 4. Переклад
термінів-словосполучень з права на ліво (4%): water reclaimer
– очисник води, instrument panel – панель інструментів. 5.
Переклад термінів-словосполучень з ліва на право (34%):
iridium chamber – іридієва камера, hard plastic – твердий
пластик, litium battery – літієва батарея, orbital path –
орбітальний курс, presupply probes – посилкові зонди, extreme
G-forces – екстремальні перевантаження.
Отже, переклад термінології завжди повинен
здійснюватися з максимальною точністю і повнотою передачі
інформації, що закладена в оригіналі, оскільки будь -яка
помилка може викликати серйозні наслідки і призвести до
абсолютно неправильного розуміння інформації. А оскільки
терміни являються невід’ємною частиною романів, що
написані у жанрі наукової фантастики, то їм необхідно
приділяти особливу увагу.
Література
1. Базалина Е. Н. К проблеме перевода терминов
научно-технических текстов / Е. Н. Базалина // Вестник
Майкопского государственного технологического
университета. – 2009. – № 1. – С. 102 – 107.
2. Кауфман С. И. Специфика перевода
технического текста: учебник / С. И. Кауфман. – М.:
Просвещение, 2007. – 213 с.
3. Павлова Е. В. Специфика передачи терминов
различный типов при переводе с английского языка на
русский / Е. В. Павлова, Т. Г. Лаптева // Интерэкспо. Гео –
Сибирь. – 2014. – № 2. – С. 59 – 63.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
55
4. Судовцев В. А. Научно-техническая
информация и перевод. Пособие по английскому языку. / В. А.
Судовцев. – М.: Высш.ш., 1989. – 232 с.
5. Шевчук С. В. Українська мова за професійним
спрямуванням: підручник / Шевчук С. В., Клименко І. В. – К.:
Алерта. – 2013. – 696 с.
6. Янова Т. В. Трансформации при переводе / Т. В.
Янова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://study￾english.info/article066.php. – Заголовок з екрана. – Дата
перегляду: 25.10.2017.
Рукша Л. О., магістрант
Кіреєнко К. В., к. ф. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса
Шевченка», Полтава
ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОЇ
СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ
Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю
визначення лінгвістичних особливостей сучасної соціальної
реклами, оскільки саме рекламні тексти впливають на
споживача, отже вимагають вивчення з боку лінгвістики.
Метою розвідки є характеристика лінгвістичних
особливостей сучасної англомовної соціальної реклами.
Ми трактуємо соціальну рекламу як особливий
різновид рекламного дискурсу, оскільки основна мета
соціальної реклами – закликати її реципієнта до
саморефлексії щодо нагальних проблем сучасного
суспільства.
Лінгвістика соціальної реклами спрямована на
формування цінностей через дихотомічне протиставлення
понять «добре» – «погано», «корисно» – некорисно»,
«безпечно» – «небезпечно».
Відповідно до класифікації рекламного тексту за
видами повідомлень, запропонованою М. А. Блюмом і
Н. В. Молотковою, існують інформаційні, нагадувальні,
навіюючі та переконуючі типи рекламних текстів [1, c. 141].
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Інформаційні тексти соціальної реклами прості і
лаконічні, в них є інформація споживачам реклами соціальної
спрямованості. Головна властивість нагадувального
рекламного тексту – стислість. Його метою є нагадування про
той чи інший захід, подію і т. ін. Навіюючий текст повинен
багаторазово повторювати ідею соціальної реклами, щоб
досягти ефективного впливу на споживачів, який найчастіше
здійснюється на підсвідомому рівні. Переконуючий текст
використовує різну аргументацію для залучення громадської
думки до тієї чи іншої проблеми.
Найбільш цікавим з точки зору лінгвістичного
дослідження є текст рекламного повідомлення, зокрема
рекламний слоган. Саме слоган несе в собі основну
інформацію про рекламований об’єкт і має найбільшу
емоційно-комунікативну спрямованість.
У сучасному розумінні слоганом прийнято називати:
1) гасло або мотто проведених кампаній, акцій,
політичної партії;
2) фразу в рекламованому тексті, яка легко
запам’ятовується.
Слогани – дуже мобільні та еластичні елементи
соціальної реклами, легко підстроюються під постійно
мінливі інтереси реципієнта.
Різноманітність видів слоганів пояснюється великою
кількістю приватних цілей і завдань рекламних акцій,
широким набором характеристик рекламованих акцій і
особливостями аудиторії, на яку направлено агітаційний
вплив.
Незважаючи на різноманітність видів слоганів, всі
вони мають загальну функціональну складову. Їх головне
завдання – викликати певні зміни в поведінці реципієнта,
зокрема вплинути на його ставлення до рекламованих акцій,
кампаній.
Одним із домінуючих методів звучання в англійських
слоганах є рима, яка, як вважають, є одним з кращих методів
реклами. За словами Джона А. Куддона, рима – «формалізація
співзвуччя складів», тобто правильне чергування,
56
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
57
повторюваність однакових елементів, особливо коли вони
використовуються в кінці рядків поезії [2, c. 608].
Приклад – шокуюча соціальна реклама: «Drinking kills
driving skills» (the City of Sydney Media Center with Roads and
Traffic Authority). Інформація просто проглядається шляхом
рими слів «kills» та «skills», що привертає до себе увагу
приймача.
Асонанс, згідно Британської енциклопедії –
повторення наголошених голосних звуків у словах з різними
кінцевими приголосними, як у фразі «quite like». На відміну
від рими, в якій відрізняються початкові приголосні, голосні
та кінцеві приголосні звуки ідентичні, як у фразі «quite right»
[4].
Асонанс у рекламних гаслах важко визначити. Як
приклад із соціальної реклами можна навести гасло Центру з
контролю та профілактики захворювань: «After a stroke from
smoking, get used to losing your independence» та «You just ate
16 packs of sugar» – кампанія Anti-Soda NYC.
Співзвуччя – тісне повторення однакових звуків
приголосних до і після різних голосних, один з ефективних
способів полегшити споживачеві сприйняття рекламного
тексту. Наявність в слогані двох і більше співзвучних слів
значно збільшує його запам’ятовуваність. Об’єктом
співзвуччя повинна бути значима інформація. Як приклад:
«Recycle! Before our rubbish consumes us!» (Волонтерська
організація Heal the Bay, рекламне агентство RLP Advertising)
[2, с. 153].
Таким чином, аналіз природи англійського тексту
соціальної реклами в цілому та слоганів зокрема дозволяє нам
зробити висновок про те, що текст має ряд лінгвістичних
особливостей, головною з яких є багатоаспектність його
природи. Цей факт пояснюється різноманітністю
використання в створенні слогана лінгвістичних прийомів і
засобів впливу на реципієнта.
Слід зазначити, що лінгвістичні прийоми розкриваються
та підкреслюються на фоні візуальних прийомів.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
58
Література
1. Пирогова Ю. К. Рекламный текст: семиотика и лингвистика
/ Ю. К. Пирогова. – М. : Издательский дом Гребенникова,
2006. – 386 с.
2. Cuddon J. A. The Penguin dictionary of literary terms and
literary theory. – London : Penguin Books Ltd, 2013. – 784 p.
3. Алітерація // Вікіпедія – вільна енциклопедія [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до статті:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%96%
D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%
8F
4. Assonance // Encyclopaedia Britannica [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до статті:
https://www.britannica.com/art/assonance
Riabokin L. S., Student
Holunov L. A.
Vinnitsa Teaching Training College, Vinnitsa
THE MAIN FEATURES OF TELEVISION DISCOURSE
Mass-communication research has traditionally conceptualized the process
of communication from the point of view of a circulation circuit or loop. This
standard has been criticized for its linearity – sender/message/receiver – for its
concentration on the level of message exchange and for the absence of a structured
conception of the different moments as a complex structure of relations.
The advent of screen broadcasting in the 1920s and 1930s, and as a private
commodity only in the 1950s makes television a late comer to the history of English.
But whilst it is a recent phenomenon, it has become exceptionally prevalent. The
increase in television ownership and engagement with the increasing diversity of
television programming has been accompanied by the development of a key
question for those interested in recent and current changes to spoken American
English: concerning the role of television, or the bundle of factors that are
encapsulated by ‘television’, in variation and change in American English.
The aim of the study is to generalize the phonetic peculiarities of television
discourse.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
59
Discourse means written and spoken communications. In semantics and
discourse analysis: it is a conceptual generalization of conversation within each
modality and context of communication [1].
Contemporary theorists viewed discourse as being relative to talking or way
of laying out and consider discourse to be functional.
Discourse and language transformations are ascribed as mutually
interdependent progress or the need to develop new or more “accurate” words to
describe new discoveries, understandings, or areas of interest. In recent years,
language and discourse are dissociated from power and ideology and instead
conceptualized as “natural” products of common sense usage or progress[2, p. 51].
As for the phonetic peculiarities of television discourse, they are as follows:
1. Loss of initial or final consonants e.g. the funnies(t) thing I’ve …
isn'(t) it.
2. Vowel reduction e.g. once (i)n a while
3. Assimilation of consonants
4. Combinations of the above mentioned.
5. Continuous flow of sound produced by the physical linking of one
word to the next within the phrases.
In general, the television discourse is presented in two main accents.
The first one is General American accents. The main features of which are:
 The short-a (as in cat) is raised and diphthongized before nasal consonants.
Henceman and can’t are pronounced something like IPAmeən and keənt(“meh￾uhn” and “keh-uhnt.”)
 Rhotacism, meaning the ris pronounced at the end of words
like car andmother.
 Words like lot and rod are pronounced with an unrounded vowel,
aslɑt and ɹɑd (“laht” and “rahd”).
 The diphthong in words like boat and rode is pronounced relatively back:
i.e. IPAboʊtand roʊd
The second accent is Eastern New England English “Boston Accent.” It has
such phonetic peculiarities as:
 Non-rhoticity ( a dropping “r” at the end of the syllables).
 Fronted pronunciation of words like father and palm, so these are
pronounced IPAfaðəand pa:m(i.e. this vowel is close to the vowel in words like
“cat” and “mad” in General American).
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
60
 Unlike most other American accents, the vowel in lot and rod is rounded
as in most British dialects, pronounced IPAlɒt and ɹɒd (“lawt” and “rawd”). This
feature is less prevalent in some sub-dialects, such as Rhode Island.
Thus having thoroughly studied a number of phonetic phenomena on TV,
we can conclude that phonetic changes in the television discourse are caused by
speaker innovation and social development.
References
1. Aitchison New Media Language / Aitchison, and Lewis.
Jean, Diana. – London : Routledge, 2003. – 209 p.
2. A. Carvalho I speak like the guys on TV: Palatalization
and the urbanization of Uruguayan Portuguese. Language, Variation and
Change / Carvalho, A.. – London : Routledge, 2004. – 127 p.
Сєчіна С.І, аспірантка
Гетьман З.О., д. ф. н., професор
КНУ імені Тараса Шевченка,
Інститут філології , м. Київ
МОДЕЛЮВАННЯ КОНЦЕПТУ “ІДЕНТИЧНІСТЬ” В
МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ ЧИЛІЙЦІВ
Актуальність дослідження зумовлена тим, що концепт
ІДЕНТИЧНІСТЬ є найбільш соціально та культурно значущою
складовою національної концептосфери.
Концепт ІДЕНТИЧНІСТЬ як суспільний, культурний та
загальнолюдський феномен належить різним національним мовним
картинам світу та є універсальним. Однак в чилійській картині світу
в його змісті з’являються національно-специфічні риси, емоційні
конотації, ціннісні характеристики, аналіз яких допомагає краще
зрозуміти чилійській національний менталітет.
Метою дослідження є вивчення фрагменту чилійської
мовної картини світу, представленого концептом ІДЕНТИЧНІСТЬ,
виокремлення його семантичних компонентів та аналіз лексичної
репрезентації в сучасних художніх чилійських виданнях.
Виклад основного матеріалу. Чилі – це метисна країна.
Іспанські конкістадори та корінні народи відіграли важливу роль у
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
її формуванні. Згодом групи іммігрантів, серед яких були німці,
євреї, араби також інтегрувалися разом зі своєю культурою та
звичаями і брали активну участь в національному житті країни.
Таким чином, наразі в Чилі співіснують культурні етнічні меншини,
які зберегли свою мову, звичаї і культуру. Всі вони є частиною
країни. Чилійці живуть в різних реальностях. Соціально-
економічний рівень, політичні погляди, релігія, якість освіти
впливають на це. Кожен регіон має свої традиції, страви, музику,
танці і навіть спосіб життя відрізняється. Незважаючи на всі ці
культурні та соціальні відмінності є риси, які об’єднують усіх
чилійців [2].
Побудова основних концептуальних моделей дала змогу
сформувати фрагмент чилійської мовної картини світу,
представленого концептом ІДЕНТИЧНІСТЬ. Ці моделі дозволяють
краще розуміти світосприйняття й поведінку людей, розкривають
універсальні риси, менталітет народу, а також розкривають
лексичну репрезентацію концепту ІДЕНТИЧНІСТЬ. Здійснений
аналіз дозволив виділити такі концептуальні моделі: «nosotros vs
otros», «profunda y horizontal camaradería», «conócete a ti mismo»,
«chilenidad». Наприклад:
Модель «conócete a ti mismo» складається із лексем, які
характеризують риси характеру сучасного чилійця:
lenteja, pasmadо – тихий, повільний; bacán, rica/o,
rayado, rajado, caballo, cachilupi, grosso, mortal, macanuda,
wuachon – дуже хороший, чудовий, неймовірний, відмінний;
leso,pelotudo, pelota, gansa, hueco(a), huevón, jetón, jilberto,
lerdo, burra, mamerto, menso,merme, mongo,mongolico, vaca –
дурний, невіглас, нахаба, безсоромний; roteque, roto,burrа –
погано вихований, без манер; ñurdo,amermeladо –
несміливий, замкнений; amarrete, apretadо – егоїстичний;
kalifa, pillо – швидкий, безстрашний; ratón, achunchadо –
сором’язливий;
рinga, рinganilla, рililо – простий, вульгарний.
Національний колорит слів-реалій також дає
можливість дослідити мовну картину світу певного
лінгвосоціуму. Представники чилійського національного
варіанту іспанської мови мають тенденцію додавати тварин у
61
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
всі фрази. В Чилі всі hacen una vaca (заощаджувати гроші аби
щось купити), comen como chanchos (їсти надзвичайно багато),
hacen perro muerto (не платити рахунок в ресторані) і lo pasan
chancho чи caballo (гарно проводити вільний час). Також suelen
tener cabeza de pollo (мати погану пам’ять), чилійцям no les
gusta la gente vaca ni la gente gallina (не подобаються
невиховані люди та боягузи), а коли грає національна збірна,
no les gusta que sean ratones (дозволяють противнику весь час
володіти м’ячем), і no cualquier gallo les puede poner cara de
pescao (заводити справу з незнайомцем).
Проаналізуємо такий приклад:
Tres gallos de la población (patos malos reconocidos)
hicieron una vaca para salir con unas cabras caballas (buenas
pechugas, mejor chancha) y superchoras. Los que no entraron en
la burra, se subieron a una liebre. Llovieron los medios patos, las
garzas, los loritos. Lo pasaron chancho, pero al ratito quedaron
patos y se echaron el pollo.
І тепер цей же фрагмент тексту, але в межах лексичної
норми кастильської мови:
Tres muchachones de la población (delincuentes
reconocidos) juntaron dinero para salir con unas muchachas
físicamente estupendas, muy asertivas y decididas. Los que no
cupieron en el auto viejo, subieron a un microbús. Llovieron los
vasos de medio litro, los vasos delgados de cerveza, los jarritos de
vino. Lo pasaron fantástico, pero al poco tiempo no tenían un solo
peso y abandonaron el lugar [1].
Різниця очевидна: у першому абзаці відбувається
систематичне використання chilenismos, тобто слів-реалій, або
способу мовлення притаманний лише чилійцям. Деякі з цих
лексем настільки поширені, що інколи представники
чилійського національного варіанту іспанської мови
забувають, що це слова, які вони розуміють тільки між собою
(наприклад, використання “gallo”, “vaca”, “cabra”, “pasarlo
chancho”, “quedar pato”, в значеннях, які вони набувають у
першому прикладі).
Висновки. Таким чином, результати проведеного
дослідження стали ключем до розуміння фрагменту чилійської
62
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
63
мовної картини світу, представленого концептом
ІДЕНТИЧНІСТЬ, а проаналізовані концептуальні моделі дали
можливість краще розуміти світосприйняття й поведінку
чилійців та їх менталітету.
Література
1. Ambrosio Rabanales. El Español de Chile: situación
actual en Historia y presente del Español de América / [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
http://www.scielo.cl/scielo.php?script=sci_arttext&pid=S0718-
93032011000200008
2. M. Beatriz Fontanella de Weinberg. El español de
América / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://nrfh.colmex.mx/index.php/nrfh/article/view/951
Склярова І.В., студентка
Кобзар О.І., д. ф. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченко, Старобільськ
НІМЕЦЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ НА ТЕМУ
ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН
Для того, щоб повноцінно спілкуватися з носіями мови,
недостатньо знати граматику і володіти великим словниковим
запасом. Саме знання фразеології, прислів’їв і стійких виразів
свідчить про глибину проникнення в іноземну мову.
Представлена тема є актуальною, оскільки німецька
фразеологія маловивчена, але володіє великим потенціалом для
подальшого дослідження. Разом з багатим фактичним матеріалом
вона містить ряд актуальних у наш час теоретичних аспектів.
Що ж таке фразеологізм? Фразеологізм, чи фразеологічна
одиниця – це стійке за складом та структурою, лексично неподільне
і цілісне за значенням словосполучення, що виконує функцію
окремої лексеми [3;c.512]. Основне призначення фразеологізмів –
надання мові виразності, художньої своєрідності, влучності та
образності.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
За граматичною структурою фразеологічні одиниці можуть
бути словосполученнями, предикативними поєднаннями чи
пропозиціями. За характером значення розрізняють:
а) фразеологічні єдності,
б) фразеологічні сполучення,
в) фразеологічні вирази [2;с.39].
У будь-якій європейській мові можна знайти безліч схожих
фразеологізмів, оскільки більша частина крилатих виразів була
запозичена з античної міфології та Біблії. Проте у кожній мові
поступово утворювалися свої фразеологізми, пов’язані з
історичними та культурними реаліями країни й нерідко не мають
аналогів в інших мовах.
Мій вибір цієї теми не випадковий. Кожен перекладач
повинен вміти та намагатися перекладати фразеологізм
фразеологізмом. Цим досягається найбільша рівноцінність у
відтворенні фразеології оригіналу в перекладі. Однак не завжди
такий спосіб можливий.
Ми дослідили розвиток фразеології у німецькому
мовознавстві та прийшли до висновку, що в спеціальній літературі
поки що небагато робіт. Розмежування змінних і стійких
словосполучень зародилося в дослідженнях німецьких вчених 19-20
століття. Серед великих – єдина робота Фрідріха Зейлера «Німецька
фразеологія», де він показав величезне фразеологічне багатство
мови й дав аналіз структури та семантики основних розрядів
фразеології. Радянські ж германісти намагалися застосовувати
класифікацію В.В. Виноградова [1;c.55]. Новими аспектами, які
чекають свого вирішення, є збагачення німецького фонду на основі
наявної фразеології, а також збагачення лексичної системи на базі
фразеологічних одиниць.
Вірна дружба, віддана любов – ось ті відносини людей, які
особливо високо цінуються всіма народами. Тому предметом мого
дослідження стали німецькі фразеологізми трьох категорій: дружби,
любові та людських відносин. Нижче наведено приклади.
Тематика дружби:
– вирази про повну подібність двох людей: sie sind von einem Schlage
(одного штибу), vongleichemKaliber, daswächst auf einemFelde(«одного
поля ягода»); носять несхвальний, іронічний характер.
64
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
– zweiwiePechund Schwefel –нерозлучні друзі, водою не розіллєш.
– ein Herz und eine Seele sein – чудово ладити один з одним.
– Freunde sind über Gold und Silber – не май сто рублів, а май сто друзів.
Тематика любові:
– im siebenten Himmel sein – бути на сьомому небі.
– vor Glück strahlen – сяяти від щастя.
– Про близьку й рідну людину німці говорять: Du mein Augenlicht! – Ти
світло моїх очей! Цей вираз властивий поетичній мові.
Про людину та суспільство:
– einen Stein beijemandemimBretthaben –мати добру репутацію.
– Про людину владну, яка любить розпоряджатися і підкоряти оточення,
німці говорять: sie führt das Regiment. Виразність фразеологізму das
Regiment führen ґрунтується на тому, що слово Regiment можна
зрозуміти двояко. Комічний ефект особливо зростає, якщо мова йде про
жінку.
– meinName istHase –моя хата скраю – нічого не знаю.
– dasschwarze Schaf, ein weißer Rabe – біла ворона. Перший – це спосіб
негативної оцінки, другий вживається, коли характеристика має
позитивний характер.
Отже, дослідження фразеології допомагає нам глибше зрозуміти
історію народу, його ставлення до чеснот людини та недоліків, специфіку
світогляду. Фразеологізми передаються з вуст в уста, від покоління до
покоління. Вони образно й точно передають думку, зображують різні сторони
дійсності. Фразеологізми здебільшого не тільки позначають певне явище
дійсності, а й характеризують його, дають йому певну оцінку.
Література
1. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография:
Избранные труды/В.В. Виноградов. – М.: Наука,1977.
2. Чернышева И.И. Фразеология современного немецкого
языка/ И.И. Чернышева. – М.: Высшая школа, 1970.
3. Языкознание: Большой энциклопедический словарь / Н.Д.
Арутюнова, В.А. Виноградов. – М.: Большая и Российская
энциклопедия, 1998.
4. Сборник немецко-русских фразеологизмов:
Фразеологизмы говорят о многом / С.Н. Белявский. – Минск:
Высшая школа, 1997.
65
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
5. Малахова А.М. 400 наиболее употребляемых немецких
идиом. – М.: Айрис Пресс, 2010.
6. Малик О.С., Петлеваный Г.П. 400 немецких рифмованных
пословиц и поговорок. – М.: Высшая школа, 1990.
Smirnykh V.R., MA student
Tsapro G.Y., PhD, Associate professor
Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv
GENERALIZED LEXICAL FEMALE PORTRAIT IN FASHION
DISCOURSE
Fashion discourse is contextual and therefore it is changing very
fast in reaction to changing art, politics, culture and values of the people
in general. It is a kind of living thing that exists everywhere in the world,
even if we do not see it. Clothes are shaped by social and economic forces,
reflecting current social and cultural concerns [2; 13]. All the celebrities
are dressed up in the latest fashion, all the magazines suggest us stylish
photos of models, and what is more, fashion magazines tell us what to
buy and what is essential to have this or the other season.Headlines like
Seasonal Essentials, What to buy now, Confidentially yours, How to shop
smart, Evening standard etc.may serve as the most vivid examples of
articles in the fashion magazines, which dictate us what the fashion is.
The way the women dress is in the constant change. For example,
in the beginning of the last century it was obligatory for a woman to wear
a long hourglass dress. But fifty years later, in the middle of the century,
“Most everyday clothes were inspired by the “American look,”
massproduced separates that could be mixed and matched” [1; 28]. These
includes different sweaters with matching cardigans, full skirts or official
long pencil skirts with matching jackets, women also started to wear
trousers. This was the beginning of borrowing “male items of clothes” by
women. Partially it was caused by increasing amount of thoughts and ideas about
women’s rights and the rise of the feminism.Nowadays the fashionable looks of
modern women who follow its latest tendencies are completely different.
19 issues of one of the most popular fashion female magazine Vogue for
the period from April 2015 to October 2017 have been examined. It was admitted as
well that this magazine gives to people instructions about what is considered to be
66
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
67
fashionable and stylish today and what women should buy. On the basis
of the issues recommendations a generalized female portrait was created,
which contains 26 the most trendy items of clothes within their 92 popular
presentations, like cut, colour, style and fabric.
Lexical items that represent the lexical female portrait in fashion
discourse are: blazer, blouse, body, cape,coat, culottes, dress, gilet, gown,
jacket, jeans, jumpsuit, parka, poloneck, poloshirt, shirt, shirtdress,
shorts, skirt, sweater, sweatshirt, T-shirt, top, trousers, tunic, and
turtleneck.
The most popular colours in fashion for the period of time from
2015 to 2017 in female fashion discourse are: creamy lip, grey, khaki,
orange, raspberry, silver, vinyl etc. Tomato-red is popular for leather
skirts, while white looks good as for silk and linen fabrics according to
Vogue. As well the combinations of purple + navy, russet + claret, yellow
+ chocolate and emerald + gold are considered to be stylish. Different
prints are also much spread: striped, floral (especially for dresses) and
polka-dot. One of the latest tendencies of fashion is embroidered details.
The diversity of cuts is also impressive. Tops, shirts and sweaters
may be V-neck, off-shoulder, asymmetric, oversize etc. The cuts of the
most fashionable skirts and dresses are of long or midi length, wrap, and
asymmetric as well. As for the trousers, they are usually loose, cropped,
high-waisted and sometimes flared.
Thus, with the help of mentioned above lexical items we can
describe the generalized lexical female portrait of the current fashion
discourse. The way most of the women dress may only confirm our
findings.
References
1. Hibbert C. A history of fashion and costume. The Twentieth
Century / C. Hibbert, A. Hibbert // Woodlands: Bailey Publishing
Associates Ltd. – 2005. – [Internet Resource]. – Available at:
http://www.siamcostumes.com/cutters_guides/pdf/the_twentieth_centur
y_(history_of_costume_and_fashion_volume_8).pdf
2. Twigg J. Clothing, Identity and the Embodiment of Age
[Internet Resource] / Julia Twigg // New York: Nova Science Publishers.
– 2009. – Available at::
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
http://www.actyourage.eu/uploads/files/clothing_identity_and_the_emb
odiment_of_age.pdf
Столяренко Д.Ю., студент
Кіреєнко К.В., к. ф. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЛЕКСИЦІ СУЧАСНОЇ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ОНЛАЙНОВИХ
ВИДАНЬ)
На сьогоднішній день засоби масової інформації замінили
класичні джерела комунікації. Саме через ЗМІ ми дізнаємось про
основні новини у світі. В першу чергу, це стосується онлайн-джерел,
зокрема преси. Це пов’язано з тим, що сучасні технології
забезпечили людству швидший та доступніший спосіб пошуку
відповідей та задоволення пізнавальних потреб, при чому великої
кількості людей (що випливає із самої назви «Mass media» – масове
сповіщення).
І варто додати, що, так як з часом стають все популярнішими
речі, які заощаджують кошти, а головне – час, онлайн-видання
стають об’єктом дослідження різних наук (соціолінгвістики,
філософії та ін.). В цьому і полягає актуальність обраного
дослідження. Зокрема з філологічної позиції онлайн-видання
становлять об’єкт розгляду як джерело інноваційних процесів в
лексиці англійської мови. Адже вони прямо відображають сучасні
зміни в лексичному масиві, а метою є їх розкрити. Це і стало
проблемою дослідження, яку, на основі поставленої мети,
спробуємо розкрити через наступні завдання: – охарактеризувати
мову онлайн-видань як окремий комунікативний механізм; –
виявити та класифікувати інноваційні трансформації в лексичному
масиві англійської мови на основі онлайн-преси.
Робилося своє дослідження сучасних процесів модифікації
англійських слів в онлайнових виданнях, що знаходяться за
посиланнями: 1) English Online International Newspapers [1]; 2) UK
Newspapers: national, local, daily, weekly, plus major magazines &
68
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
portals [2]; 3) Edinburgh University Press Blog (Trough pieces, extracts
and interwieves) [3]; 4) Oxford University press [4] та ряду інших [5-
13].
У першу чергу, інноваційні процеси в трансформації лексики
впливають на утворення неологізмів. Після неологізмів у
досліджуваній пресі були виявлені інновації в англійській лексиці з
боку запозичень з інших мов (французької, італійської, іспанської,
арабської).
На шляху до повного лексичного засвоєння будь-яке нове
слово проходить три етапи:
1) етап інновації, первісного вживання слова в контексті мови-
реципієнта;
2) етап віртуалізму, поширення слова серед невеликої групи
носіїв мови (зокрема в онлайн-виданнях);
3) етап неологізму, вживання слова більшістю носіїв мови-
реципієнта.
Інноваційні процеси в лексиці англійської мови, в першу
чергу, відбуваються на семантичному та фразовому рівні дієслова.
Зокрема у сполучуваності дієслів із прийменниками.
Одним із найбільш ефективних способів засвоєння таких
нових словотворень є вивчення фразових дієслів, тобто сполучень
дієслів з прийменниками для засвоєння нових значень слів.
Є й інші способи утворення нових слів, наприклад, слів-
композитів, які пишуться через дефіс і часто зустрічають в
онлайн-виданнях з тематикою побутової сфери чи життєвих
історій.
Третіми за своєю новизною в лексикології після неологізмів
та слів-композитів є слова-акроніми. Вони передають зміст поняття
скорочено.
Четвертими лексичними модифікаціям зі словами англійської
мови в онлайн-виданнях є абревіація. Дослідивши значний масив
лексем-абревіатур, ми зробили висновок, що вони утворюють
окремий масив скороченої лексики в полі абревіації. Цей масив
називається «напівкодифіковані скорочення, використовувані в
онлайнових конференціях, форумах, розсилках новин, інтернет-
газетах».
69
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
70
Отже, інноваційні процеси в лексиці англійської мови в
онлайнових виданнях викликані двома чинниками: 1)
відображенням таким типом видань змін у суспільстві, в тому числі
в мовному; 2) особливістю подачі матеріалу мовою ЗМІ. Ця
особливість розкривається через поширене явище скорочення
(абревіації), утворення слів із новими значеннями (морфологічними та
морфемними способами), виникнення неологізмів, запозичення лексем з інших
мов, поєднання слів, що передають значення через свою семантичну
метафоричність.
Тема статті зажди буде актуальною в плані мовознавчих досліджень, так
як вона базується на розвитку мови, який ніколи не припиняється. Тому тут
перспективними можуть стати дослідження інших виявів трансформації
лексики англійської мови в онлайнових виданнях, що доповнять та розширять
подані нами способи модифікації.
Література
1. English Online International Newspapers. [Електронний ресурс].
Режим доступу: http://inkdrop.net/news/
2. UKNewspapers: national, local, daily, weekly, plusmajormagazines
& portals. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.wrx.zen.co.uk/britnews.htm
3. Edinburgh University Press Blog (Trough pieces, extracts and
interwieves). [Електронний ресурс]. Режим доступу:
https://euppublishingblog.com/2016/12/13/the-day-after-new-perspectives-on-the￾american-presidency/
4. Oxford University press. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://global.oup.com/?cc=ua
5. The Times Higher Education Supplement. [Електронний ресурс].
Режим доступу:https://www.timeshighereducation.com/world-university-rankings
6. Daily Telegraph City Diary. [Електронний ресурс]. Режим
доступу: http://www.telegraph.co.uk/finance/comment/citydiary/
7. The Financial Times. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
https://www.ft.com/
8. Private eye. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.private-eye.co.uk/
9. Richmond and Twickenham Informer. [Електронний ресурс].
Режим доступу: http://www.richmondandtwickenhamtimes.co.uk/
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
71
10. The Economist. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://press.economist.com/
11. The Independent. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.independent.co.uk/
12. The Gardian. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
https://www.theguardian.com/international
13. Daily Mail [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http.//www.dailymail.co.uk/home/contactus/index.html
Телитченко М.В., магістрант
Кіреєнко К.В., к. ф. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
КОНЦЕПТ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У РІЗНИХ ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ
Кожна нація по-своєму сприймає світ та все, що відбувається
в ньому. Різне сприйняття світу не завжди дозволяє людям жити у
мирі, через що виникають зіткнення, конфлікти різного масштабу.
Вирішення конфліктів можливе, якщо люди проявлятимуть
терпимість, повагу до «неоднаковості» один одного, іншими
словами сформують вміння проявляти толерантність. Поява
концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ відображає зміну культурно значущих
орієнтирів у сучасному суспільстві [1, с. 124]. Слово
«толерантність» походить від лат. tolerantia – «терпіти»,
«витримувати», «переносити» [2, с. 2]. У лінгвістичних роботах з
толерантності найбільш актуальна та часто досліджувана проблема
– семантична відмінність толерантності від терпимості [3, с. 10]. На
думку Ю. Іщенка, проблема толерантності в перехідні історичні
етапи виступає, по суті, проблемою терпимості [4, с. 48].
Такі дослідники як Й. А. Стернін, К. М. Шиліхіна,
О. А. Чебикіна вказували на близькість поняття «толерантність» до
поняття «терпимість», проте також підкреслювали їх значну
відмінність одне від одного. Толерантність не рівнозначна
терпимості, оскільки виступає категорією активною, вона припускає
розширення кола особистісних ціннісних орієнтацій завдяки
позитивній взаємодії з іншими культурами [2, с. 12].
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
72
У кожній лінгвокультурі концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ має
свій шлях розвитку та особливості вираження. Так, в англійській
мові толерантність (tolerance, toleration) означає готовність,
здатність без протесту сприймати особистість [5, с. 56], річ; у
французькій (tolerance) мові – це повага свободи іншого, його образу
думок; у китайській – прояв великодушності по відношенню до
інших; в арабській – прощення, полегкість, м’якість, співчуття,
витривалість, готовність до примирення [6, с. 38]. В.А. Воропаєва
вказує на те, що розгляд когнітивної картини концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ в англійській, німецькій та російській мовах
демонструє наявність понять, що контрастують, що свідчить про
багатозначність самого концепту: лексичні одиниці вживаються як
у значеннях «терпимість», «емпатія», так і в значеннях
«байдужість», «послаблення реагування», «знеохоченність» [7, с.
12]. Багатозначність концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ зумовлено його
неоднозначним трактуванням та особливим сприйняттям цього
поняття різними народами. Ціннісний аспект концепту
ТОЛЕРАНТНОСТІ є провідним для гармонійної взаємодії різних
націй у сучасному суспільстві, що виявляється також в особливостях розвитку
даного концепту. Слід підкреслити, що під час опису культурних концептів у
сучасній практиці словникових інтерпретацій все помітнішим стає процес
семантичного зсуву, тобто зсув акценту з особистісного компоненту на
соціальнийта навпаки [8, с. 51].
Нині у німецькій лінгвокультурі спостерігається семантичний зсув від
прагматики толерантності-терпіння («Duldungs-Toleranz») до
толерантності-поваги («Respekt-Toleranz») [9, с. 214]. Є. Бистрицький,
констатуючи кризу класичного та модерного підходів до проблеми
толерантності, робить висновок про те, що в сучасних умовах толерантність
означає можливість знаходження в ситуації паралельного існування з усім
інакшим [10, с. 155]. Думку Є. Бистрицького підтримують такі представники
когнітивно-прагматичного підходу як Й. А. Стернін, К. М. Шиліхіна, Т. А.
Воронцова, В.І.Жельвіс, О. В. Швачко, Г. С. Щербініна, Ю. В. Южакова,
підкреслюючи ціннісний аспект толерантності і важливість явища
толерантності як такої форми поведінки та спілкування між людьми, яка дасть
змогу правильно реагувати на виникнення суперечливих ситуацій у сучасному
глобалізованому світі.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
У ході дослідження нами було проаналізовано вираження концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у різних мовах, підкреслено ціннісний аспект концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ, його роль у зміні та розширенні значення слова
толерантність.
Отже, ми можемо вказати на те, що розвиток концепту
ТОЛЕРАНТІСТЬ прямо залежить від вибору комунікативних орієнтирів
взаємодії сучасного суспільства у світі.
Література
1. Стернин И. А. Коммуникативные аспекты толерантности / И.А.
Стернин, К. М. Шилихина. –Воронеж, 2001. –135 с.
1. ЧебыкинаО.А.Системный анализ подходов кпонятию
«толерантность» / О.А.Чебыкина // Электронный журнал «Психологическая
наука иобразование».— 2012.— №2.— Режим доступа к статье:
www.psyedu.ru.
2. Аболин Б. И. Концепт «толерантность» в когнитивно-дискурсивном
аспекте: диссертация кандидата филологических наук / Б. И. Аболин. —
Екатеринбург, 2009. –229 с.
3. Iщенко Ю. А. Толерантність як філософсько-світоглядна проблема /
Ю. А. Iщенко // Філософська i соціалістична думка. –1990. –№ 4. –С. 44 –55.
4. Goleman D. Emotional Intelligence / D. Goleman. – New York : Bantam
Books, 1997. –352 p.
5. Капустина Н. Г. Психологические особенности формирования
толерантности в структуре мировоззрения на ранних этапах онтогенеза:
монография / Н. Г. Капустина. –Шадринск, 2008. –227 с.
6. Воропаева В. А. Сопоставительная характеристика английских,
немецких, русских паремий и фразеологизмов, выражающих толерантность.
Автореферат диссертацииканд. филол. наук / В. А. Воропаева. —М., 2007. –23
c.
7. Бессонова Л. Е. Лексическая репрезентация концепта образование (по
материалам ассоциативного эксперимента) / Л. Е. Бессонова // Ученые записки
ТНУ. –Т. 18 (57). –2005. –№ 2: Филология. –С. 168 –173.
8. Ямшанова В. А. Толерантность без терпимости? (Русско-немецкие
параллели) / В. А. Ямшанова, 2011 [Электронный ресурс]. – Режим доступа к
статье: http://сyberleninka.ru/article/n/tolerantnostbez-terpimosti-russko-nemetskie￾paralleli
73
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
9. Бистрицький Є. Конфлікт культур і філософія толерантності / Є.
Бистрицький // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти
посткомуністичної доби. –К.: Політична думка, 1997. –С. 147–168.
Tuhai O.M., postgraduate
Buniyatova I.R., Doctor of Science (Philology), Professor
Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv
NOUN PHRASE COMPLEMENTATION OF
MONOTRANSITIVE VOLITIONAL VERBS
IN EARLY MODERN ENGLISH
Syntax of the English language has drastically changed and
developed in its historical evolution starting from Old English (800-1100)
to Modern Standard present-day English, including such crucially
important periods as Middle English (1100-1500) and Early Modern
English (1500-1700). Notably, the most important syntactic changes of
the last two periods concerned morphology, case assignment, word-order,
especially structural semantic patterns of clausal types and verb
complementation [2, p. 68-88].
In language-specific grammars theoretical frameworks of
cognitive and generative grammar formulated and analyzed enough written historical
data evidence of different verb complementation types, including verb patterns with
noun phrase complementation. But different large approaches as to the studies of
historical syntax do not provide satisfactory highlight and explanation for syntactic
relations and patterns of monotransitive verbs of will such as want, wish, desire, require,
prefer, call, ask, aim, long [4, p. 33] taking noun phrases as their complements in the
function of a direct object in the history of Early Modern English period.
Namely, the purpose of our research is to consider and analyze the
straightforward case of volitional monotransitive verbs with noun phrases as direct
objects with the emphasis on semantic structure of sentence patterns in the research
period of Early Modern English. So, we put forward the following tasks under
consideration: 1) defining structural patterns of sentences with monotransitive
volitional verbs complemented by noun phrases; 2) highlighting syntactic peculiarities
of verbs of will with noun phrases.
A noun phrase complementation that is under our consideration may be
expressed by the NP or the PP internal constituents. Monotransitive complementation
74
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
after verbs of will in Early Modern English we represent on the basis of N. Chomsky
Government and Binding Theory modules as X-bar theory, Projection principle and
Theta-theory [1, p. 5].
In Early Modern English we evidence projections of VP, NP phrasal
categories and hierarchy relations from W. Shakespeare corpus in the following
example:
(1) TITANIA: “The human mortals want their winter here.” (A
MIDSUMMER NIGHT’S DREAM Act II Scene I line 101)
In sentence (1) the lexical category of the VP “want their winter here” is
represented by the V want which is the head of this syntactic group and the NP their
winter here which occurs as a projection of the main verb. Complements are the
constituents of phrasal categories and determined by lexical properties of each head in
a phrasal category that is in called subcategorization[3, p. 21, 24].
Schema of the VP and NP projections:
VP
V NP
want Spec N’
their N’ A’
winter here
In this projection schema we claim the evidence of hierarchy
relation between phrasal constituents. In the functional categories we
assume that the V want subcategorizes the NP their winter here and takes
it as a direct objective complement. We define the following semantic
pattern of sentence (1): SVOd – subject, verb, direct object.
The second type of sentences with verbs of will from our
analytical data of W. Shakespeare corpus is represented by prepositional
PP noun phrases complementing volitional verbs.
(2) PHEBE: “Think not I love him, though I ask for him.” (AS
YOU LIKE IT Act III Scene V line 109)
In sentence (2) in the VP ask for him the V ask which is the head
of the whole syntactice group c-commands over the PP for him.
The following tree (2) proves this fact:
VP
V PP
ask P NP
for him
75
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
This prepositional type is represented as: SVOd(Prep+NP) –
subject, verb, direct object with a preposition and a noun.
From W. Shakespeare corpus of sentences with volitional verbs
we also evidence a construction of a sentence with objective NP
complementation expressed by a N and a PP phrase and thus representing
the following pattern: SVOd(NP+PrepNP) – subject, verb, direct object
with a noun and a prepositional NP.
(3) OTHELLO: “Hot, hot, and moist: this hand of yours requires
A sequester from liberty, fasting and prayer.” (OTHELLO Act III Scene
IV lines 40-41)
Schematic tree of sentence (3) is the following:
VP
V NP
requires N PP
A sequester P NP
from liberty
So, in the long run of our analysis of W. Shakespeare corpus data
we distinguish in Early Modern English period structural semantic
patterns of volitional monotransitive verbs with the NP and PP
complementation as the following ones: 1. SVOd(NP); 2.
SVOd(PrepNP); 3. SVOd(NP+PrepNP). We prove the presence of these
patterns in terms of generative grammar rules as X-bar theory, Projection
principle and Theta-theory.
References:
1. Chomsky N. Lectures on Government and Binding: the Pisa
lectures / Noam Chomsky. – 7
th ed. – Berlin; New York: Mouton de
Gruyter, 1991. – 371 p.
2. Fischer O. The Syntax of Early English / Olga Fischer, Ans Van
Kemenade, Willem Koopman, Wim Van Der Wurff. – Cambridge
University Press, 2004. – 341 p.
3. Haegeman L., Gueron J. English grammar: a generative
perspective / Liliane Haegeman and Jacqueline Gueron. – Oxford UK and
Cambridge USA: Blackwell Publishers Ltd., 1999. – 672 p.
4. Rivas J. Ergativity and Transitive Gradients in the Accusative
and Infinitive Construction: A cross-linguistic typological approach //
76
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Javier Rivas. – Universidade Santiago de Compostela: Servicio de
Publicacions, 2000. – 189 p.
Fedoruk M. O., student
Karamysheva I. D., PhD, Associate Рrofessor
Lviv Polytechnic National University, Lviv
THE USE OF LINGUISTIC ONTOLOGIES FOR ANALYSIS OF
THE VERBAL LEXICON (ON THE EXAMPLE OF COGNITIVE
VERBS “THINK” AND “KNOW”)
Each ontological model implies the conceptualization of certain
knowledge, which can then be formalized and used to process large amounts of
information. Modern linguistic ontologies illustrate conceptual and syntactic
interrelations between language units and they allow comprehensive and structural
analysis of the linguistic material. Therefore, modern ontological resources have to
be widely used in linguistic research.
The aim of our research is to analyze and compare the lexical-semantic and
functional characteristics of cognitive verbs in the English and Ukrainian languages.
In our research we have to study the principle of cognitive verbs’ organization and
their paradigmatic relationships. The topicality is determined by the growth of
linguistics’ interest to the study of the structural and systemic factors of the lexicon,
and thus it is expedient to study verbal groupings with the use of ontological
resources in order to determine the lexico-semantic and functional features of
cognitive verbs.
Cognitive verbs are verbs that describe the processes associated
with information and knowledge: verbs of knowledge, cognition,
thinking, judgment, memory etc. [2]. They have branched semantics and
are difficult to describe at the lexico-semantic level. The main verbal
cognitive lexemes are the verbs think and know, which, according to
many researchers, are potential candidates for the role of universal
semantic primitives [1, 2, 3].
To analyze the paradigmatic relations of cognitive verbs in
English we use the lexical database WordNet, the online classifier of
English verbs VerbNet and semantic neural network ConceptNet.
In the lexical database of English verbs WordNet we have found
thirteen synsets (groups of interchangeable synonyms, united by common
77
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
sense) [4] of the verb think, and eleven synsets of the verb know. In
addition, groups of hyponyms and hypernyms have been established for
each synsets. The verbs that in a certain sense are hyponyms of the verb
think are feel, hold, see, suspect, associate, brainstorm, chew,
concentrate, give, philosophize, plan, puzzle over, rationalize, reason,
study, know, recognize, review , aim, design, plan, among the hypernyms
we have found such verbs as: evaluate, expect and imagine. According to
the verb know, there are a number of hyponyms: recognize, master,
anticipate, relive, taste, fornicate, take, and hypernyms: experience,
accept, copulate, recognize, distinguish, remember. WordNet also allows
you to view a list of generic sentence frames illustrating the types of
simple sentences in which the verbs in the synset can be used.
Using VerbNet, we have established the following meanings of
the verb think: 1) judge, believe; 2) cerebrate, cogitate, reason; 3) recall,
remember; 4) visualize, focus; 5) intend; 6) multi-word expressions
(think about / of / out / over / up, think the world of, think twice).
According to VerbNet, the verb know is used in the following meanings:
1) be cognizant, realize; 2) recognize, without familar or well-versed
with; 3) have the ability or know-how; 4) experience; 5) acknowledge,
discern, recognize; 6) have sex with. Also, this resource illustrates the tree
structure of a verb, based on Beth Levin’s classification of verb classes
and their syntactic alternations. Each individual class is hierarchical in
the sense and may include one or more subclasses [5]. For example, the
verb know is included to the following subclasses: 1) characterize
(characterize, conceive, know, see, underestimate, view); 2) conjecture
(allow, anticipate, believe, conjecture, deny, determine, expect, feel,
guess, know); 3) consider (know, recognize and see). You can also see the
syntactic frame of a verb that details the semantic relations between event
participants throughout the course of the event. For example, the verb
think belongs to the following frames: Cogitation, Opinion,
Regard, Awareness, and the verb know belongs to Familiarity and
Awareness.
In the semantic neural network СonceptNet, we have found the
following derivations of the verb think: think about, think on, think of,
think out, think over, think up, and the verb know has such prepositions
as about, from and of. You can also use this resource to view the ratio of
verbs’ similarity. The most similar verbs to the verb think are: associate,
78
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
concentrate, brainstorm, philosophize, puzzle over, reason, suspect and
others, and the verb know has such similar verbs like anticipate, have
down, master, recognize, relive, taste and others.
As we see, the use of linguistic ontologies allows you to explore
the language units not only at the lexical-semantic level but also within
the syntax. In our study such resources allowed to establish connections
in the sense of cognitive verbs, their derivation methods and the
peculiarities of their functionality in the sentence.
References
1. Апресян Ю. Д., О языке толкований и семантических
примитивах // ИРАН. СЛЯ. 1994. № 4. – С. 27 – 40.
2. Ділай І. Когнітивні дієслова в лексико-семантичній системі
англійської мови: історія та перспективни
дослідження / І. Ділай // Вісник Львівського університету. Серія
іноземні мови. – Вип. 22. – Львівський університет, 2014. – 37 с.
3. Wierzbicka A. Semantic Primes and Universals / A. Wierzbicka.
– Oxford: Oxford University Press, 1996. – 500 p.
4. Fellbaum C. WordNet: an Electronic Lexical Database. MIT
Press, Cambridge. MA. 1998. – 253 p.
5. Karin K. S. VerbNet: A broad-coverage, comprehensive verb
lexicon. PhD thesis, University of Pennsylvania, 2005. – 500 p. – 146 p.
Ходус А. М., магістрант
Кузнецова М. О., к. ф. н., доцент
Запорізький національний технічний
університет, Запоріжжя
ВЕРБАЛЬНИЙ КОНТУР КОНЦЕПТУ LOVE
В АНГЛОМОВНІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ
(на матеріалі поп-пісень ХХІ століття)
Одним із актуальних завдань лінгвістичних розвідок
останніх десятиліть є дослідження зв’язку мови з етносвідомістю
народу. У фокусі уваги лінгвістики все частіше опиняється природа
людського мислення, його зв’язок з мовою та культурою народу.
79
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Неодноразово привертала увагу як вітчизняних, так і зарубіжних
лінгвістів загальнолюдська універсалія «любов».
Як один із ключових концептів лінгвокультури, концепт
«любов» аналізувався у наступних напрямках: ідентифікувалися
способи адекватного тлумачення любові за допомогою метамови
[1], розглядалося почуття любові в рамках дослідження концепту
образу світу у мовній свідомості росіян, бурятів і англійців [2],
зіставлялися словникові дефініції лексичних одиниць love / любов в
англійській і російській мовах [3], описувалася етносемантика
телеономних концептів «любов», «щастя» в російській і англійській
мовах [4] тощо.
Отже, актуальність теми дослідження зумовлена, по-перше,
його спрямуванням на вивчення проблем співвідношення мови і
свідомості, мови і культурного континуума суспільства, які сьогодні
витлумачуються з позицій тих явищ і феноменів, які безпосередньо
відбивають їх тісний взаємозв’язок, а, по-друге намаганням
з’ясувати способи і засоби вербалізації концепту LOVE в
англомовній лінгвокультурі.
Метою є вивчення способів мовної об’єктивації концепту
LOVE в англомовному пісенному дискурсі ХХІ ст.
Матеріалом представленої наукової розвідки обрано
англомовний пісенний дискурс, а саме тексти популярних пісень
ХХІ ст. англомовних виконавців.
При моделюванні багатокомпонентних ментальних об’єктів,
які позначаються абстрактними іменами, і в яких закодовано певні
способи концептуалізації навколишнього світу, виникають певні
труднощі. Не виключенням є концепт LOVE, що являє собою певну
«цінність», яку не можна побачити і відчути. Він має номінативну
щільність, яка визнається значущою ознакою лінгвокультурного
концепту, а також характеризується великою кількістю вторинних
значень імені концепту [4].
Крім того, концепт LOVE як лінгвокультурний емоційний
концепт, має універсальний характер, і як універсалія культури, в
якій фіксується ставлення до об’єкта як до чогось безумовно цінного,
являє собою, якщо можна так сказати, «телеономний концепт у
квадраті» [4, с. 28], тобто це «вища духовна цінність, що утворює і
втілює для людини моральний ідеал, прагнення до якого створює
80
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
81
моральну виправданість його життя, ідеал, заради якого варто жити
і не шкода померти» [4, с. 24]. Тема любові в англомовному
пісенному дискурсі представляє собою особливий пласт, що втілює
в собі мовну і культурну картину світу етносу. Отже, у результаті
аналізу пісенного матеріалу було виявлено, що концепт LOVE
найчастіше репрезентується у сучасних піснях ліричного жанру, що
відносяться до XXI ст. Це, перш за все, перш за все, пов’язано з
поширенням популярної культури.
Як свідчать сучасні дослідження, актуальним на часі є аналіз
концепту за допомогою ядерно-периферійної термінології [5]. Отже,
розглядаючи структуру лінгвокультурного емотивного концепту
LOVE, ми дотримуємося думки З. Д. Попової та І. А. Стерніна про
структурну (польову) організацію концепту. Весь концепт, таким
чином, ми передаємо номінативним полем, яке охоплює ядро,
приядерную зону і периферію.
Ядро номінативного поля лінrвокультурного емотивного
концепту LOVE представлено прямою номінацією «love». Аналіз
імені концепту свідчить про те, що його семантичний простір
містить такі ознаки: 1) а strong feeling of deep affection for smb/smth,
especially a member of your family or a friend; 2) а strong feeling of
affection for smb that you are sexually attracted to; 3) a strong feeling of
enjoyment that something gives you; 4) a word used as a friendly name
of addressing somebody. Крім того, ядро представлено також
розгалуженою синонімічною парадигмою до номена текстового
концепту LOVE, зокрема: adoration, affection, passion, devotion,
loyalty, enjoyment, pleasure, feeling, liking.
Приядерну зону лінrвокультурного емотивного концепту
LOVE формують частиномовні деривати до номена концепту,
зокрема: іменик lover, дієслово to love; прикметники beloved, lovely,
loveless, loving; прислівник lovingly, а також дериваційна парадигма
до синонімічного ряду номена концепту. Загалом, приядерна зона
являє собою основні регулярні та найбільш типові для англомовних
пісень лексичні репрезентації. До периферійної зони
лінrвокультурного емотивного концепту LOVE входять
словосполучення, у складі яких присутня ядерна лексична одиниця
та її синоніми.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Таким чином, індивідуальне сприйняття почуття любові, а
відтак і світосприйняття автором тієї чи іншої пісні виражається у
специфічному і своєрідному відборі лексичних засобів-
репрезентантів лінгвокультурного емотивного концепту LOVE. Для
одних любов – це складне почуття, яке приносить лише біль,
страждання і розчарування, для інших – радість і щастя, здатність
відчувати і розуміти думки коханої людини, бути одним цілим.
Література
1. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая.
– М. : Русские словари, 1996. – 416 с.
2. Дашиева Б. В. Концепт образа мира в языковом сознании
русских, бурят и англичан: национально-культурный аспект:
автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец.
10.02.19 «Теория языка» / Б. В. Дашиева. – М., 1999. – 24 с.
3. Перфильева С. Ю. Теоретико-экспериментальное
исследование слов-названий эмоций и их функционирование : дис.
… канд. филол. наук : 10.02.19 / Светлана Юрьевна Перфильева. –
М., 2001. – 170 с.
4. Воркачев С. Г. Сопоставительная этносемантика
телеономных концептов «любовь» и «счастье» (русско-английские
параллели): Монография / С. Г. Воркачев. – Волгоград : Перемена,
2003. – 164 с.
5. Попова З. Д. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова, Й.
А. Стернін. – М. : Восток-Запад, 2007. – 314 с.
Цицик С.І., студентка
Карамишева І.Д., к. ф. н., доцент
ДЗ «Національний університет «Львівська політехніка»», Львів
ВЕРБАЛЬНЕ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ «ДРУЖИНА» В
УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ
Люди впродовж усього свого життя пізнають навколишній
світ. Ми вчимося інтегрувати та диференціювати предмети, щодня
виявляємо все нові їхні ознаки, обробляємо та запам’ятовуємо
велику кількість інформації. Як результат, виражаємо набуті навики
82
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
83
своєї пізнавальної діяльності за допомогою мови. Саме так ми
формуємо загальні поняття про речі, які потім об’єднуємо у систему
знань про людину та світ, і все це – наша концептуальна картина
світу. Актуальність дослідження зумовлена збільшенням
практичного і наукового інтересу до вербалізації концепту
ДРУЖИНА за допомогою фразеологізмів.
Концепт, як основа концептуальної картини світу, має
вербальне вираження через засоби мови, зокрема через
фразеологічні одиниці [3, c. 28]. У руслі когнітивної парадигми
фразеологізм розглядають як культурно зумовлену знакову
репрезентацію інтеріоризованого етносвідомістю світу з
притаманною їй категоризацією, субкатегоризацією, диференціацією
й інтеграцією, як когнітивну форму оброблення інформації у свідомості
людини [4,с. 50].
Мета дослідження – проаналізувати засоби вербалізації та поняттєве
навантаження концепту ДРУЖИНА у фразеологічних одиницях. Під час
дослідження було опрацьовано 180 предикативних фразеологічних одиниць,
що розкривають концепт ДРУЖИНА (на матеріалі збірників І. Франка
“Галицько-руські народні приповідки” [1] та Н. Шумади(упоряд.) “Народ
скаже —як зав’яже” [4] ). Концепт ДРУЖИНА в українській фразеології має
такі вербалізатори: жінка, жона, баба тамолодиця.
Периферію концепту варто досліджувати на основі концептуальних
ознак, які властиві цьому концепту. Фразеологічний рівень мови вербалізує такі
ознаки концепту:
1. Єдність подружжя (І в лиху годину не кидай дружину!;де чоловік, там
і дружина);
2. Краса (Жінка ладна всюди зарядна);
3. Хитрість (Дружина догоджає –лихізамишляє; дружина сказилася та
чоловіка не спитавши);
4. Балакучість (Дружина меле, а чоловік спить);
5. Берегиня роду (Чоловік –це колосок, а жінка –комора з зерном);
6. Безпомічність (Боже, Боже, що та жінка може!);
7. Мужність (Хоч мужичок, як кулачок, —так мужняя жона);
8. Влада над чоловіком (Жінка його під ноги взяла).
Зазначені предикативні фразеологічні одиниці вербалізують типові
уявлення українського народу про подружні стосунки та про дружину зокрема.
Дружина для українця –це берегиня роду, турботлива та працьовита жінка, яка
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
є запорукою щасливого шлюбу. Проте, можна зустріти також і негативні
ознаки, оскільки, жінок також вважають досить хитрими та балакучими. Ці
фразеологізми репрезентують характерні для українців національно-культурні,
почуттєві та образні ознаки в структурі самого концепту.
Література
1. Галицько-руські народні приповідки: У 3-х т. / Зібрав,
упорядкував і пояснив Др. Іван Франко. – Львів: Видавничий
центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006.
2. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика / В.А.Маслова. – М.,
2008. – 272 с.
3. Попова З.Д., Стернин И.А. Очерки по когнитивной
лингвистике / З.Д. Попова, И.А.Стернин. – Воронеж:
Истоки, 2001. – 192 с.
4. Шумада Н. С. “Народ скаже, як зав’яже” / Н.С. Шумада. –
Київ: Веселка, 1973. – 229 с.
Чечельницька Г.В., студентка
Мигович І.В., к. ф. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
СТИЛІСТИЧНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО
ПОРІВНЯННЯ В ТЕКСТІ
Порівняння розглядається як мовна модель, що полягає у
зображенні особи, предмета, явища чи дії, котрі передаються через
найхарактерніші ознаки, які є органічно властивими для інших [1, с.
469-470].
За українським мовознавцем Н. Шаповаловою ми
розглядаємо структуру мовної моделі порівняння як поєднання
чотирьох компонентів: а) суб’єкта порівняння – тобто, предмета чи
явища, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою
іншого; б) об’єкта порівняння – того, з чим порівнюється суб’єкт,
тобто, предмета чи явища, що має яскраво виражені й добре відомі
мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується ним для
характеристики пізнаваного; в) основи порівняння – ознаки (або
84
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
ряду ознак), за допомогою якої здійснюється акт порівняння;
г) показника порівняльних відношень – засобу мовного
оформлення порівняльної семантики, який відіграє
вирішальну роль у реалізації компаративного змісту в
чотириелементній моделі порівняльної конструкції
(«суб’єкт» – «об’єкт» – «основа» –«показник»), оскільки
забезпечує її цілісність [2; с. 7].
Спираючись на засади семантичного синтаксису, Л. В.
Прокопчук визначає поняття порівняння, порівняльний
зворот як мовну одиницю, що «дає змогу об’єднати
різноструктурні побудови в межах простого і складного
речення, інтеграційним параметром яких виступає
компаративна семантика» [3, с. 12].
Провідну роль у створенні образної системи твору
відіграють порівняння, які в значній мірі дають змогу
передати читачам саме особливе бачення світу, яке
притаманне перш за все тексту, автору чи його персонажу.
Оцінка виражає ціннісне ставлення суб’єкта до
позначуваного. Емоційний компонент виражається у
ставленні суб’єкта до предмета і передає різноманіття
емоцій. Оцінний та емоційний компоненти для поглиблення
та визначення значення взаємопов’язані. Експресивність
виступає мірою інтенсивності вираження емоційного
значення. Функціонально-стилістичний компонент у його
сумарному значенні свідчить про належність фразеологізму
до того чи іншого стилю мовлення.
Загальну кількість порівнянь у художніх творах
залежно від ознак, покладених в основу зіставлення, можна
поділити на кілька груп порівнянь. Ці порівняльні
конструкції побудовані за схожістю з:
1) антропоморфними персонажами: as poor as a church
mouse (бідний як церковна миша);
2) фізичними характеристиками людини: her voice as
hard as her face (її голос неупереджений як її обличчя);
3) фізичними характеристиками предметів: as cool as
a cucumber (спокійний як огірок);
85
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
86
4) абстрактними поняттями: as gentle as a pixy (ніжна
як ельф);
5) явищами природи: as quick as a flash (швидкий як
спалах).
Отже, порівняння – це один з найважливіших засобів
характеристики явищ реальної дійсності, який сприяє
розкриттю світогляду автора, відкриваючи його суб’єктивно-
оцінне ставлення до особистостей, предметів та природи.
Порівняння надає висловленню особливої виразності та
яскравості. За допомогою, порівняння відбувається
уточнення фізичних даних предмета, людини, їх зовнішня
характеристика та опис почуттів чи станів. Художній текст
відрізняється від інших типів текстів тим, що для додання
йому естетичної цінності і відображення об’єктивної
реальності з точки зору сприйняття автора, в ньому широко
використовуються зображувально-виражальні засоби. Вони
діляться на власне образотворчі засоби, що існують в мові
(expressive means), і стилістичні прийоми (stylistic devices),
які створює сам автор художнього твору. Одним з останніх,
найбільш яскравих, є художнє порівняння, яке представляє
собою уподібнення двох предметів дійсності, що відносяться
до різних класів з метою створення барвистого способу,
сприйманого читачем.
Література
1. Мацько Л. І. Порівняння // Українська мова.
Енциклопедія. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія»
ім. М. П. Бажана. – С. 469-470.
2. Шаповалова Н. П. Функцiонально-
семантичний статус порівняльних конструкцій сучасної
української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. філол. наук / Н.П.Шаповалова. –Днiпропетровськ,
1998. – 17 с.
3. Прокопчук Л. В. Категорія порівняння та її
вираження в структурі простого речення: дис. кандидата
філол. наук / Л. В. Прокопчук. – Вінниця, 2000. – 197 с.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Shebeniuk I. Yu., student
Korol T. H., PhD, Associate Рrofessor
Poltava University of Economics and Trade, Poltava
TRANSLATION PECULIARITIES OF FANTASY
LITERATURE (BASED ON THE NOVEL
“A GAME OF THRONES” BY G. R. R. MARTIN)
The given topic is of great interest nowadays, because many of
fantasy authors’ works are admired worldwide. Fantasy literature in all its
forms has been and probably remains among the most widely read genres.
So their translations into many foreign languages should be performed
quickly and efficiently. It explains the necessity to examine fantasy
literature peculiarities from the point of view of Translation Studies.
Moreover, translation of fantasy literature takes the second position after
poetry translation in the rating of the most difficult to translate or even
untranslatable literature.
That is why our research was aimed at gaining better
understanding of the problems translators face in fantasy translation and
translation mistakes they may cause. So the object of our investigation is
fantasy translation peculiarities. While the subject under consideration is
the typology of translation mistakes found in Russian version of the novel
‘A Game of Thrones’ by George R. R. Martin.
According to Oxford dictionary, fantasy is defined as a genre that
uses magic and other supernatural forms as a major element of plot,
theme, and setting. In its turn, fantasy literature ideologically and
aesthetically subordinates reality to imagination by describing the world
of marvels that is contrasted to everyday reality.
Fantasy can be categorized in different ways, one of which is to
divide it into adult and children’s fantasy and crossover literature that is
read by both adults and children and crosses over age boundaries. The
novel under consideration falls into the last category together with Harry
Potter and Lord of the Rings.
Fantasy translation is a complicated process regarding the style,
the authorship, the readership and cultural background involved. A
fantasy is one of the most important criteria in evaluating translator’s
performance. So the key issue lies in how to reproduce it in the target text
87
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
as better as possible and make the translated version readable and
acceptable.
One more problem of translating fantasy novels that they very
often represent series so all upcoming translations should bear all the
decisions made before.
According to recent research fantasy translation peculiarities
include:
 adequate translation of specific vocabulary using different translation
techniques and creative approach: authorial neologisms take an important
place in Martin’s books ( e.g. direwolf);.
 translation of the invented proper names with the help of borrowing,
direct word for word translation, adapting them to the target language,
replacing them with a completely different word, adding explanations or
deleting some elements.
 translation of the invented languages, where transliteration is usually
dominating together with adding translator’s comments.
 rendition of inter-cultural component. For example, Martin’s Dothraki
are based on Mongol horse lords of whom many European translators
have very little knowledge.
 setting translation. In case of analyzed novel this is the feudal world
resembling medieval times with humans inhabiting it.
All these factors we consider to be the main sources of the
translation problems in case of fantasy novel translation. With this aim
we studied 70 mistakes found in Russian version of the novel by the book
fans. Their analysis helped to single out two main groups of translation
mistakes such as:
1. Literalisms
2. Inadequate free translation.
It should be noted that some of the highlighted mistakes appeared to be
the result of rather adequate uses of acceptable translation techniques and can’t be
treated as translation mistakes at all that is 20 cases (almost 29 %). So for further
investigation we considered 50 units as the total number of mistakes analysed.
Literalism is word for word translation, which loses pragmatic aspect of
the expression, typical for translating idioms, cliches and neologisms or other
invented words. In our research they made up only 12% (6 units).
In its turn, inadequate free translation was subdivided into several
categories such as: inadequate uses of synonymous substitution – 20% of general
88
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
quantity (8 cases); inadequate antonymous substitution – 7% (3 units); inadequate
choice of the meaning of a polysemantic unit happened in 22% (9 cases) and
appeared to be the most numerous; reduction of meaning was applied in 7 % (3
units); complete change of meaning was used in 10% (4 units); inadequate
syntactic transformations were fixed in 12% (5 units); inadequate fragment
omission made up 10% (4 units); inadequate fragment addition took place in 10%
(4 units) of cases; target language stylistic mistakes were fixed in 2 % (only 1 unit).
All these mistakes indirectly illustrate the influence of the sources of
translation mistakes analyzed above. As you can see the most numerous belong to
the mistakes at the semantic level, but must admit, not all of them are connected
with the translation of the words invented by the author. So these results show
rather insufficient translator’s qualifications than the difficulties of fantasy
translation and poor quality of the Russian novel version in general.
References
1. БезносюкА.Р. Вымышленный язык как отражение
сконструированной картины мира (на материале дотракийского языка в
телесериале «Игра престолов»). –Красноярск, 2016. –154 с.
2. Мартин Р.Р. Дж. Игра престолов: графич. роман. М.: АСТ, 2014. –
240 с.
3. MakinenK. Harry Potter and the Challenges of Translation: Treatment
of personal names in the Finnish and German translations of the three first Harry Potter
books by J.K.Rowling. –MBA Thesis. –124 p.
Шехавцова П. М., учениця МАН
Кокнова Т. А., к.п.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Полтава
ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ «ПРОФЕСІЯ»
В УКРАЇНСЬКІЙ І АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ
Картина світу являє собою центральне поняття концепції
людини, висловлює специфіку її існування. Поняття картини світу
належить до числа фундаментальних понять, що виражають
специфіку людського буття, взаємин зі світом, найважливіші умови
її існування в світі. Картина світу є цілісний образ світу, який є
89
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
результатом всієї активності людини. Вона виникає у людини в ході
всіх її контактів і взаємодій із зовнішнім світом.
На сьогоднішній день саме концепт, складовий елемент
концептуальної картини світу, є ключовим поняттям когнітивної
лінгвістики. Дане поняття можна вважати установленим в сучасній
когнітивній науці, але, незважаючи на це, у різних наукових школах
і вчених немає єдності в трактуванні змісту цього поняття. Термін
«концепт» був запозичений вітчизняною наукою з зарубіжної
лінгвістики. Однак він не відразу зміг адаптуватися в науковій
літературі нашої країни, і тривалий час мав різні переклади в
роботах вітчизняних дослідників [1, с. 15].
В. Карасік визначає концепти як «ментальні утворення, які
представляють собою збережені в пам’яті людини значущі
усвідомлювані типові фрагменти досвіду» [2, с. 59].
М. Піменова вважає, що все різноманіття трактувань
концепту, передбачає існування кілька підходів до його
тлумачення. Представлені напрямки не тільки пропонують свої
визначення терміну концепт, але і розглядають механізми
виникнення концептів, особливості взаємодії [3, с. 34].
Концепт «професія» є універсальним концептом,
створеним людиною для опису його трудової діяльності, роду
занять, способу заробляти на життя і розглядається як
ціннісний компонент в суспільстві.
Професійну діяльність розглядається лише як певні дії
людини, які вона виконує протягом певного часу і результатом
яких є виконання певного обсягу завдань. Інші лексеми не є
загальними, хоча вони є дуже важливими для розкриття
інформаційного наповнення концепту професія. Компонент
position (посада) присутній лише в одній лексемі – job. Цей
компонент тісно пов’язаний з компонентом work, адже будь-
яка посада передбачає виконання певних обов’язків та певних
завданнь, вона є місцем їхнього виконання, тобто можна
сказати, що діяльність включає в себе й посаду. В українській
мові цей компонент відсутній.
Судячи з визначень досліджуваної лексеми у тлумачних
словниках англійської мови, концепт професія в англомовного
мовця перш за все асоціюється з професією вчителя, лікаря та
90
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
91
юриста. Саме ці професії потребують високого рівня
теоретичних знань та практичних навичок. Отримання диплому
вимагає складання іспитів. Для людей, які займаються цими
видами діяльності, в суспільстві ставляться з повагою та
пошаною.
Проаналізувавши різні визначення «концепту», можна
зробити висновок, що концепти виступають як ідеальні,
абстрактні одиниці, смисли, якими людина оперує в процесі
мислення. Вони відображають зміст отриманих знань, досвіду,
результатів всієї діяльності людини і результати пізнання нею
навколишнього світу у вигляді певних розумових сутностей.
Людина мислить концептами, які подають відомості про
об’єкти і їх властивості, тобто концепт – це результат пізнання.
Література:
1. Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-
фразеологической семантике языка / А. П. Бабушкин. – Воронеж :
Изд-во ВГУ, 1996. – 104 с.
2. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты,
дискурс / В. И. Карасик. – М. : Гнозис, 2004. – 390 с.
3. Пименова М. В. Душа и дух: особенности
концептуализации / М. В. Пименова. – Кемерово : ИПК «Графика»,
2004. – 386 с.
Шкарлет В.О., магістрант
Кокнова Т.А., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільск
ПЕРШОДЖЕРЕЛА ПОХОДЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКИХ
ПРИСЛІВ’ЇВ ТА ПРИКАЗОК
Прислів’я та приказки використовуються в процесі навчання
іноземної мови вже дуже давно. Зараз їх використання допомагає
опановувати такі аспекти мови як вимова, граматика, лексика.
Також прислів’я та приказки допомагають учням оволодіти
найважливішим видом мовної діяльності – говорінням.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Використання прислів’їв та приказок при організації уроків у школі
буде сприяти більш глибокому розумінню національного
світосприйняття, відображеного у мовній картині світу. Даний
аспект сприяє виділенню основних «життєвих» концептів, котрі
дозволятимуть вивчати іноземну мову, поринувши в культуру і
традиції народу.
Стан практичної розробки питань про джерела походження
англомовних прислів’їв та приказок такий, що ми маємо відомості
про їх генезу завдяки працям українських дослідників
Г. Удовиченка, А. Коваль, і зарубіжних В. Мокієнка, О. Молоткова,
Г. Бюргер та ін. Серед лінгвістів, що досліджували походження
прислів’їв та приказок англійської мови загальновідоме ім’я
О. Куніна [1, с.128]. Але не зважаючи на численні наробки у цій
галузі, все ще залишається не достатньо розробленим питання про
першоджерела походження прислів’їв та приказок, саме тому метою
є більш детальне ознайомлення з різноманітними джерелами
походження прислів’їв та приказок при вивченні англійської мови.
У рамках цього дослідження увага зосереджена на деяких
дисертаційних роботах українських дослідників, які стосуються
розглядання джерел походження прислів’їв та приказок при
вивчення англійської мови. Починаючи огляд напрацювань слід
відмітити, що прислів’я та приказки – стародавній жанр народної
творчості. Вони виникли в далекі часи і сягають своїм корінням
найдавніших витоків [1, с.130]. Багато з них з’явилися ще тоді, коли
не було писемності. У фразеології виділено спеціальний розділ –
пареміологія, яка вивчає структурно-семантичний тип стійких
словосполучень, які називаються прислів’ями та приказками [2,
с.40].
Цікаві напрацювання представлені у роботі A. Волкова, який
стверджує, що пареміологія – це розділ фольклористики, що
займається мовним і структурним аналізом паремій – прислів’їв і
приказок. Також зазначає що існує розділ фольклористики –
пареміографія, який є невід’ємною частиною пареміології [3, с.89].
Особливе значення мають роботи М. Лановника та
З. Лановника, які вважають що пареміографія – це частина
фольклору, яка об’єднує найкоротші жанри, що в образній формі
відтворюють найістотніші явища і реалії дійсності: прислів’я,
92
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
приказки (приповідки) та їх жанрові різновиди – вітання,
побажання, прокльони, порівняння, прикмети, каламбури, тости.
Окрім цього вчені довели що все це – словесні мініатюри, що в
процесі формування закріпились як своєрідні усталені формули,
образні кліше [4, с.18-19].
Мовознавці розглядають лише лінгвістичний аспект:
відносять їх до розряду мовних фразеологізмів, пояснюють
лексичне значення (пряме і переносне), вивчають вживання у
живому мовленні» [5, с.45-46]. Вивченням походження прислів’їв і
приказок займалися багато лінгвістів, ними висунуті різні гіпотези
про їхню появу і функціонування в мові.
В. Жуков стверджує, що дуже важко визначити, з яких часів
серед народу почали ходити прислів’я. Невідомо і час виникнення
перших приказок, але, на думку дослідника, незаперечно одне:
прислів’я та приказки виникли у віддаленій давнині і з того часу
супроводжують народу на всьому протязі його історії [1, с.141].За
висловом С. Бережан, одним з джерел появи прислів’їв і приказок є
усна народна творчість – пісні, казки, билини, загадки [1, с.149].
Отже, аналізуючи різні точки зору лінгвістів, прислів’я та
приказки в переважній більшості створюються самим народом і
відбивають найрізноманітніші сторони людського життя. В
майбутньому тематика прислів’їв значно розширилась. Проте, їх
повчальний зміст зберігся та незабаром став однією з їх відмінних
жанрових ознак [6, с.53-54].
У даній роботі розглянуто основні джерела виникнення
англійських прислів’їв і приказок. Відібрана література та розглянуті
роботи українських дослідників дозволила виділити наступні
способи походження прислів’їв та приказок: народне, літературне,
біблійне, запозичення з іншої культури, а також висловлювання
відомих людей.
Література
1. Дубенко О. Ю. Англо-американські прислів’я та приказки. –
Вінниця, Нова Книга, 2004. – 416 с.
2. Петрова Г. С., Беляков В. И. Общая английская фразеология.
– Днепропетровск: Наука и техника, 2003. – 225 с.
93
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
94
3. Кузько П.В. До питання про перспективність дослідження
паремій. – Мелітополь: видавництво Мелітопольський державний
педуніверситет, 2003. – 140 с.
4. Колоїз Ж. В. Українська пареміологія [навч. посіб. для студ.
філол. спец. вищ. навч. закл.] / Колоїз Ж. В., Малюга Н. М.,
Шарманова Н. М.; за ред. Колоїз. Ж.В. – Кривий Ріг : ТО «ЦЕНТР-
ПРИНТ», 2012. – 349 с.
5. Алефиренко Н. Ф. Фразеология и паремиология : [учеб.
пособ. для бакалав. ур. фил. образ.] / Алефиренко Н.Ф., Семененко
Н.Н. – М.: Наука,2009. – 344 с.
6. Тараненко Л. Актуалізація англійських прозових
фольклорних творів малої форми: монографія/ Тараненко Л. − К. :
Кафедра, 2014. − 288 с.
Якуніна А.А., магістрант
Гавриляк В.В., викладач
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
СЕРІАЛ «ШЕРЛОК» ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
Серіал «Шерлок», відомий також як «Шерлок Холмс», –
британський телесеріал компанії Hartswood, знятий для BBC Wales.
Сюжет заснований на творах Артура Конан Дойля про детектива
Шерлока Холмса, проте дія відбувається (в основному) в наші дні.
Британські серіали по праву вважаються кращими, тому що
знають та дійсно вміють там знімати якісне і придатне кіно. Осо
бливо добре у сценаристів і режисерів виходять серіали:достатнь
о порівняти рейтинги британських серіалів та інших, з інших країн,
щоб стало очевидно, що великим
попитом користуються сааме ті, що зняті у Великобританії. Одним
з найбільш популярних можна сміливо назвати серіал Шерлок.
Фільмів про Шерлока Холмса знято чимало, оскільки цей герой
заслуговує уваги і поваги; він притягує продюсерів і режисерів, як
магніт [2].
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
95
Актуальність проблеми полягає у провідному значенні
телевізійних серіалів як відображенні англійського національного
характеру.
Метою нашого дослідження є підтвердження особливостей
англійського національного характеру на прикладі образу відомого
детектива Шерлока Холмса, за матеріалами британського серіалу
«Шерлок».
Розглядаючи образ Шерлока Холмса як типового
представника британської лінгвокультури, необхідно визначити, що
таке національний характер. Термін національний характер є
описовим, а не аналітичним. Як визначення національного
характеру ми прийняли визначення, наведене в книзі С. Г. Тер-
Минасова «Мова і міжкультурна комунікація»: «Національний
характер – це сукупність специфічних психологічних рис, що стали
в більшій чи меншій мірі характерними тій чи іншій соціально-
етнічної спільності в певних економічних, культурних і природних
умовах її розвитку »[3].
Лінгвокультурний образ – це впізнаваний вигаданий або
реальний персонаж, що володіє національно-культурною
значущістю та характеристиками, реалізованими на лексичному і
дискурсивної рівнях [1].
Англійський характер поділяють на два поняття: здатність
володіти собою (культ самоконтролю) і вміння належним чином
реагувати на життєві ситуації (культ запропонованої поведінки).
незворушність, самовладання, стриманість – риси, властиві
англійським детективам. Найяскравішим тому підтвержденям є
Шерлок Холмс: «I’ve always been able to keep myself distant. Divorce
myself from feelings. »Я завжди вмів абстрагуватися. Не піддаватися
почуттям. («The Hounds of Baskerville»). Холмс, коли у нього була
якась невирішена задача, міг не спати і не їсти цілодобово, поки
йому не вдавалося вирішити її. «I do not eat when I’m working.
Digesting slows me down. »- Не їм, поки працюю. Ситість отупляє.
(«The blind banker»). Сучасні англійці вважають самовладання
головною гідністю людського характеру. Чим краще людина вміє
володіти собою, тим вона гідніша.
Англієць зазвичай має високий зріст і блакитні
безпристрасні очі. Якщо говорити про зовнішній вигляд сучасного
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
англійця, то стиль в одязі не відповідає загальноприйнятим законам
стриманості і манірності. Сучасні англійці, перебуваючи в зрілому
віці, вважають за краще одягатися дорого і консервативно,
вважаючи розрекламовані лейбли поганим тоном. Шерлок, у
виконанні Камбертбетча, високого зросту і елегантно одягнений:
– And Mr. Holmes the Younger. You look taller in your
photographs.
– I take the precaution of a good coat and a short friend. («A
scandal in Belgravia – Скандал в Белгравії»).
«Англієць традиційно цурається ззайвої фамільярності,
уникає проявів душевної близькості. У його духовному світі існує
якась зона, куди він не допускає навіть найближчих. [3]. Його
єдиний друг-доктор Джон Уотсон: «John, I’m ridiculous people, saved
only by the warmth and loyalty of your friendship». («The sign of three –
Знак трьох»). Однак Холмс часто говорить йому двозначні
компліменти, з властивим йому почуттям гумору:
– John! You’re fantastic.
– Yes, all right, you do not have to overdo it.
– You may not be the most luminous of people, but as a conductor
of light, you are unbeatable. Some people who are not geniuses have an
ability to stimulate it in others («The Hounds of Baskerville – Собаки
Баскервілів»).
Англійці дотримуються принципу холоднокровності і
беземоційності, пригнічують як відкриті прояви симпатій, так і
знаки роздратування, образи, гніву. Шерлок Холмс дотримується
принципу «Не бути особистим ». Підтвердимо цей факт цитатою з
серії «Знак чотирьох»: It is of the first importance not to allow your
judgment to be biased by personal qualities. A client is to me a mere unit,
a factor in a problem. The emotional qualities are antagonistic to clear
reasoning. I assure you that the most winning woman I ever knew was
hanged for poisoning three little children for their insurance-money, and
the most repellent man of my acquaintance is a philanthropist who has
spent nearly a quarter of a million upon the London poor.
Кожен справжній англієць має хобі. Це властивість, що є
загальним для всіх представників британської цивілізації. «Хобі для
англійця не тільки віддушина від повсякденної рутини, але і
можливість блиснути майстерністю в улюбленій справі.» [4]. У
96
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Шерлока Холмса, що розглядається нами як збірний образ англійця,
теж є хобі – він проводить ризиковані хімічні досліди і тренується в
стрілянині по стіні кімнати, добре грає на скрипці. Він також пише
музику і любить танцювати: «I love dancing. I’ve always loved it. That
rarely comes up in crime work but I live in hope of the right case. ». (
«The sign of three»).
Шерлок Холмс проявляє себе як англічанін і в тому, що
схильний до недомовленності. Він ніколи не розкриває перед своїми
друзями хід ведення розслідування. Все, що має відбутися,
дізнаються його колеги в визначенну годину. Англійці бачать у
недомовленності передбачливість, допускаючи тим самим
поправки, доповнення і навіть перехід до протилежної думки.
Аналізуючи риси і властивості англійської національного характеру,
не можна обійти стороною питання про те, що англійський характер
сповнений парадоксів. Парадоксальність англічан проявляється в
образі Шерлока Холмса: логіка, здоровий глузд, холоднокровність –
ось якості, які притаманні цьому детективові. Але в той же час йому
властива ексцентричність: Шерлок Холмс маскується, має
пристрасть до наркотиків, імпровізує на скрипці. Шерлок Холмс
консервативний і прихильний традиціям, проте є сторонніком
інноваційних підходів і методів ведення розслідування, він
любитель і профессіонал одночасно, він індивідуаліст і егоцентрик
(як типовий англієць), але проте йому необхідний слухач, яким є
доктор Уотсон.
В ході дослідження лінгвокультурний образ Шерлока
Холмса був розглянутий нами шляхом аналізу зовнішності, способу
життя, особливостей професійної діяльності. Було з’ясовано, що
лінгвокультурний образ детектив не існує поза культурою. Детектив
несе відбиток певної лінгвокультури, відображає основні
властивості національної ментальності.На нашу думку, у
зовнішньому вигляді Шерлока Холмса реалізовані типово англійські
характеристики. Він не тільки проявляє себе як справжній англієць,
але і формує образ англійця для представників інших лінгвокультур:
в якому втілені властивості англійського національного характеру:
освіченість, гідність, чесність, витонченість манер, вишукана
ввічливість, здатність пожертвувати часом і грошами для доброї
справи, наполегливість в досягненні попоставленої мети,
97
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
захоплення певним хобі, прихильність до принципів
джентльменської поведінки, ексцентричність, раціональність.
Втіленням всіх цих якостей є Шерлок Холмс, справжній англієць.
Література
1. Воробьев, В.В. Лингвокультурологическая парадигма
личности Текст. / В.В. Воробьев. -М.: РУДН, 1996. 170 с.
2. Доліна Н. Урядовий кур’єр / [Електронний ресурс] Режим
доступу: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/yak-znovu-sherlok-holms/
3. Тер-Минасова, С. Г. Язык и межкультурная
коммуникация : учеб. пособие / С. Г. Тер-Минасова. – М. :
СЛОВО/SLОVО, 2000. С. 136.
Yasenchuk J. V., student
Mykhalchuk O. M.
Vinnytsia Teacher’s Training College, Vinnytsia
FOREIGH INFLUENCES ON THE DEVELOPMENT OF
THE ENGLISH VOCABULARY
Many linguists consider foreign influence, especially that of
Latin and French, to be the most important factor in the history of English.
Instead of making new words chiefly by the combination of existing
elements, English has shown a marked tendency to borrow from other
languages. In the course of centuries of this practice English has built up
an unusual capacity for assimilating outside elements. The research aims
at evaluating the impact of other languages on the development of English
vocabulary.
Vocabulary is central to both the system and the use of language.
Words are what are pronounced and written and organized into sentences
and other grammatical combinations, being the fundamental units of
meaning. Words are also what ordinary users think of as language, for
they are accessible and reflect more fully the whole culture and respond
more quickly to changes in society than do other aspects of language [1,
p. 57].
98
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Latin, the Scandinavian languages, the Celtic languages and
French had the greatest impact on English.
The obvious place to start is with Latin. Loan words come from
diverse areas of vocabulary, which is a good indication of the wide-spread
influence of the Empire. A representative listing of words would include
candel ‘candle’, catte ‘cat’, elpend ‘elephant’, planta ‘plant’, etc. Many
such examples come not from classical Latin, but from Vulgar Latin, the
form of the language likely to have been used by the ordinary soldiers and
camp-followers [2, p. 110].
Perhaps the first substantial evidence of Scandinavian influence
is to be found with place-names. Thus we find Danish suffixes such as –
by ‘village’ or – porp ‘farm’ and Norwegian -pweit ‘clearing’ which
eventually appear in place-names such as Derby, Scunthorpe and
Satterthwaite [2, p. 112]. We can still see the influence of Viking settlers
in street names. York at the heart of the Danelaw and Chesterfield on its
border both have a number of ‘gate’ streets where the Norse word gata is
used instead of the Old English stræt: Coppergate and Micklegate in
York, for example, and Glumangate and Knifesmithgate in Chesterfield
[3, p. 62].
Turning to other sources, perhaps the most striking feature is how
few words appear to have been borrowed from Celtic. It is true that many
place-names, of rivers, for example, retain their Celtic name; in the case
of Avon that name is widespread throughout Britain [2, p. 112].
Perhaps about thirty per cent of present-day vocabulary is of
French origin. Almost all French loans into English either occur after the
Conquest or during the preceding reign of Edward the Confessor. For the
most part, therefore, they belong more obviously to the Middle English
period. This is clearly true of words such as cancelere ‘chancellor’, castel
‘castle’ and prison ‘prison’, which are all very late in terms of Old
English [2, p. 112].
The words borrowed from French into English at this time bear
witness to difference in status. Although Old English ‘earl’, ‘king’ and
‘queen’ were retained, words for other ranks of nobility came from
French: ‘baron’, ‘count’, ‘duke’, ‘duchess’, ‘prince’. Words relating to
government, such as ‘chancellor’, ‘council’, ‘government’ itself, ‘nation’
99
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
and ‘parliament’, and legal terms such as ‘accuse’, ‘court’, ‘crime’,
‘judge’, ‘justice’, ‘prison’ and ‘sentence’, were all borrowed from French
(although ‘law’ itself had been taken from Norse). Words describing
refinements of cuisine and fashion were also taken from French,
suggesting that it was the French-speaking elite who ate well and set the
fashions [3, p. 64].
Therefore, we can make a conclusion that English vocabulary is
not homogeneous. It consists only of 30% of native words and other 70%
is related to loan words which came through adaptation according to the
rules of the English language.
References
1. Romaine, S. The Cambridge Hostory of the English Language (Vol. 4)
/ S. Romaine. – Cambridge : Cambridge University Press, 1998. – 761 p.
2. Hogg, R. An Intoduction to Old English / R. Hogg. – Edinburgh :
Edinburgh University Press, 2002. – 163 p.
3. Seargeant, P. English in the World : History, Diversity, Change / P.
Seargeant, J. Swann. – London : Routledge, 2012. – 376 p.
100
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ
Aksonova M. F., student
Potenko L. O., PhD, Associate professor
Cherkasy Institute SHEI “University of Banking”, Cherkasy
CROSS-CULTURAL COMMUNICATION ISSUES AND THEIR
SOLUTIONS
Effective cross-cultural communication is the main key to
success in today’s globalization world. Cross-cultural communication is
important for companies that have a diverse workforce and participate in
the global economy. This type of communication involves understanding
of how people from different cultures speak, communicate, run a business
and perceive the world around them. Businesses need to engage with
partners and customers from around the world and require relevant skills
to manage intercultural context and expectations to achieve a common
goal. That’s why the issue of cross-cultural communication is very
relevant today.
Life activity and human relationships are determined by one or
another culture that regulates a wide spectrum of human mentality and
behaviour, influences the nature of perception, assessment and
interpersonal relationships. To succeed in cross-cultural environments
people need to understand, evaluate, and overcome the major challenges
to ensure their businesses stay competitive in the market. Using the latest
technologies, enterprises are able to measure the adverse impact of
ineffective communication on their performance efficiency and competitive
abilities [1].
So, it is very important to understand the major challenges and issues that
many management executives face when placed in a foreign cultural context and how
to overcome these obstacles.
Cross-cultural communication is the process of sending and receiving
messages between people. It is a field of communication in which communicative
methods or language events are not identical, and there are differences in their
101
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
implementation and interpretation in certain situations, such as, for example, displaying
respect for the elderly, greetings, behaving at places of common use etc [2].
One of the main issues is ambiguity. Cultures provide people with ways of
thinking, ways of seeing, hearing and interpreting the world. Thus, the same words can
mean different things to people from different cultures, even when they talk the “same”
language. Each culture has its unique context, value system and communication style.
Ambiguity enters the communication process when we don’t fully comprehend the
context of our own culture and the culture of the listener[1].
To overcome this try to repeat what is said in other words. In case you didn’t
understand something just ask again or repeat what others say in your own words to
confirm your understanding.
Such problem as misunderstanding the cultural values is also has to be dealt
with. Some people tend to avoid exposure or experience of the host culture. This results
in wrong behavior and a closed mindset, leading to an impression that the interlocutor
is not accepting the host culture. This leads to complications in learning and adapting to
the new culture. Such a behavior, whether conscious or unconscious, dampens the team
spirit and deteriorates the business relationships[1].
All of these differences tend to lead to cross-cultural communication issues.
If the people involved are not aware of the potential for such problems, they are even
more likely to fall victim to them, although it takes more than awareness to overcome
these problems and communicate effectively across cultures. Ethan F. Becker [3]
suggests such solutions for cross-cultural communication problems as:
Define terms.When it’s your turn to speak, invest time in creating common
definitions of terms; and it’s okay to stop the flow of the meeting to do so. Taking time
upfront to define terms and meanings saves time and energy later. Be patient and plan
for extra time for this.
Never assume.Don’t take it for granted that everyone uses terms in the same
way. Tone of voice may suggest understanding, but that isn’t proof that both of you are
on the same page. Always double-check.
Do not forget about nonverbal means of communication, which can both
cause misunderstanding or help during the conversation.
To sum it up, people need to become more aware of the cultural basis of their
own behaviour, perceptions, beliefs, and values to enable them to see any interaction
from a cultural perspective. So, for successful cross-cultural communication and
overcoming all the problems that people may experience, it is necessary to make
efforts. But the most important thing for each situation is a mutual
respect and patience.
102
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
103
References
1. Novozhilova M. V. English Language as a Means
of Cross-Cultural Communication / M. V. Novozhilova,
I. G. Loshkova. – [Internet Resource]. – Retrieved from :
http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/modern-linguistics-and￾intercultural-communication-c112/11944-c112-114
2. Osipov P. I. Intercultural Communication :
Problems and Prospects. / P. I. Osipov // Materials of international
scientific conference.– P. 48-54. – [Internet Resource]. –
Retrieved from : bibl.kma.mk.ua/pdf/zbirnuku/7/8.pdf
3. Gutareva N. Yu. Problems of Cross-Cultural
Communication and their Solutions / N. Yu. Gutareva // Молодой
ученый. – 2015. – №11. – P. 1805-1807.
Бачура В.М., магістрант,
Шехавцова С.О., д. пед. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА
ЗБАГАЧЕННЯ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ АНГЛІЙСЬКОЇ
МОВИ
У сучасному житті в повсякденній мові можливо
зустріти багато термінів та скорочень, що з’явилися внаслідок
розвитку засобів масової інформації (скорочено ЗМІ). Засоби
масової інформації відіграють велику роль у розвитку
сучасної мови. Вплив засобів масової інформації на
використання нових форм привертає увагу дослідників та
потребує досконалого вивчення. Потрібно не лише виділити
найбільш поширені значення мови ЗМІ, але й приділити увагу
до вивчення різних типів медіаречі та розглянути
демократизацію ЗМІ в наш час. У сучасному світі засоби
масової інформації відображають як мовні зміни, так і
впливають на зміни і розвиток різних мов.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Кожна мова – це мова суспільства, протягом останніх
двадцяти-тридцяти років мова засобів масової інформації все
більше ставала відображенням розвитку самої мови, не
кажучи про змінення рівня розвитку людей, що спілкуються.
На практиці все те, що стосується проблем оновлення мови, в
найбільш гострій формі відбивається у мові сучасних ЗМІ [1.
С. 81].
Внаслідок поширення інформаційних процесів ЗМІ
відіграють досить провідну роль у комунікаційному розвитку
та сприяють впровадженню більш простих форм мови. Все
значніше збільшується роль ЗМІ у створенні стереотипів, які
впливають на формування суспільної думки та створюють
нові слова і вирази, або придають старим нове значення.
Слід зазначити, що в останні роки зростає кількість
досліджень, присвячених аналізу саме мови окремих засобів
масової інформації, її впливу на виникнення неологізмів. При
вивченні різних типів медіатекстів – новин, аналітики,
публіцистики, реклами зокрема, найбільш привертає увагу не
лише їх контекст, а лексичне наповнювання найчастіше нових
слів. [2. С. 21].
Детальне вивчення окремих мов ЗМІ привело до
розширення самого поняття «мова масової інформації», що,
зокрема, виразилося у виділенні в ньому рівня вербального і
рівня медійного, або аудіовізуального. У свою чергу,
розглядаючи мови ЗМІ як знакові системи змішаного типу, що
поєднують в собі вербальні і аудіовізуальні коди, з’являється
можливість визначити мовну специфіку кожного конкретного
засобу масової інформації [3. С. 40].
Література:
1. Аветисян Н. Г. Мова ЗМІ як фактор розвитку мови //
Вісник Московського Університету. Серія 19. Лінгвістика і
міжкультурна комунікація. 2002. №4. С.80-86
2. Лубожева Л.Н. Роль професійної лексики в
збагаченні словникового складу загальновживаної мови./
Автореферат дисертації, Ч.: 2006, с. 21
104
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
3. Добросклонская, Т Г. Роль ЗМІ в динаміці мовних
процесів // Вісник Московського Університету. Серія 19.
Лінгвістика і міжкультурна комунікація. 2005. №3. С.38-54.
Волкова Т.О., студентка
Биндас О.М., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ У
МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ
Цікава річ: належність студентів до певної статі відіграє
важливу роль у процесі формування особистості та манерам
спілкування. Разом із засвоєнням рідної чи іноземної мови в
підсвідомості студентів закладається внутрішній план активних дій,
створюються моделі можливих вчинків, які реалізуються у
відповідній ситуації. Суспільство приписує студенткам та студентам
різні ролі, різні норми поведінки, а також формує в них різні
сподівання – і все це відбито в мові, як рідній, так і іноземній. У
повсякденному спілкуванні ми не просто говоримо, а й закріплюємо
свої уявлення про те, що означає бути чоловіком чи жінкою, а також
про те, як їм слід поводитися й розмовляти в суспільстві. Мова
студентів не лише відбиває та відтворює зміни в суспільстві, а й, у
свою чергу, здатна впливати на ці зміни. Наприклад, те, як рідна чи
іноземна мова репрезентує студентів і студенток, має велике
значення, оскільки це впливає на формування ставлення в
суспільстві до обох статей та на усталення стереотипів [3].
Так, Дебора Таннен, авторка праць “Це не те, що я хотіла
сказати!” та “Ти просто не розумієш: жінки та чоловіки у
спілкуванні” говорить, що студенти та студентки належать до різних
мовленнєвих спільнот. На її думку, в них не лише різні стилі
спілкування, а й різні цілі в міжкультурній комунікації: студентки
спілкуються, щоб зблизитися, поліпшити особистісні стосунки, а
студенти чоловічої статі – заради самоствердження та закріплення
свого авторитету. Саме тому спілкування статей часто нагадує
105
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
спілкування людей з інших країн і часто призводить до
непорозуміння [1,с.457].
То ж дослідження комунікації всередині одностатевих груп
виявили, що студентки розмовляють між собою більше, ніж
студенти. Темою розмов студенток і студентів стають різні речі: тоді
як студенти говорять переважно про роботу, спорт та інші види
спільної діяльності, студентки обговорюють проблеми особистого
характеру. Також студентки, на відміну від студентів, менше
говорять про себе, розмови студенток-дівчат динамічніші за
розмови студентів-хлопців. Й хоча студентки перебивають одна
одну частіше, ніж студенти, це робиться для того, щоб підтвердити
згоду з поглядом співрозмовниці, висловити співчуття або закінчити
за неї фразу, коли вона не може підібрати вдалого слова [1,с.459].
Дослідження мови у сфері ґендерної лінгвістики показують,
що “мова й мовлення студентів характеризується агресивністю,
стислістю й передачею почуття переваги”. Мова й мовлення
студенток відрізняється м’якістю, поступливістю й емоційністю.
Мовлення студенток-дівчат реалізується через конкретні
лінгвістичні засоби: достаток оцінних слів – kindness/доброта,
pride/гордість, wild heart/шалені почуття; вигуків – how/як,
why/чому, oh/ох, well/ну, ah/ах – і модальних дієслів – could not
endure/неможливо витримати, will take/хочеться взяти, should
follow/потрібно слідувати; перевага окличних – I’m not scared!/Я не
боюсь!, спонукальних – Come on then/Пішли вже; – і питальних
речень – What should I do with him?/Що мені з ним робити? – у
порівнянні із мовленням студентів-хлопців, насиченим
стверджувальними висловленнями – She’swrong/Вона неправа. I
think…/Я думаю… I know/Я знаю…[2].
Але разом з тим слід зазначити, що така мовна
поведінка спостерігається ,в основному, у студентів старших
курсів. Дівчата не хочуть ні в чому поступатися чоловічій
статі. Сьогодні все частіше можна почути в мові молодих
студенток-дівчат технічні або програмістські жаргонізми і
терміни. Навіть на такі здавалося б «споконвіку чоловічі»
сфери діяльності, пов’язані, наприклад, з комп’ютерними
технологіями та автомобілями. Все частіше можна почути
розмову студенток:
106
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
107
– Уявляєш, у мене вчора знову комп завис!
– Будеш програмера викликати?
– Та я сама його відформатувала, тільки всю базу
втратила.
Також їх мова часто спеціально згрубіла, у ній
прослизає іноді більше жаргонізмів і ненормативної лексики,
ніж у юнаків-студентів їхнього віку.
Разом з тим, все частіше студенти для розмови
вибирають такі теми, які раніше вважалися переважно
жіночими, наприклад, теми
одягу (шмоток), магазинів, парфумерії (класний парфум!) і
т.д.
Отже, на нашу думку, характер спілкування, його
стратегія, тональність великою мірою залежить від
гендерних (тобто соціостатевих) статусів учасників
спілкування. Доведено, стиль спілкування студенток-дівчат
характеризується орієнтацією на взаємодію, довіру, більш
відкрите висловлювання своїх емоцій. Студентки більш
чутливо розуміють комунікативний контекст, більш
комунікабельні, менш категоричні. Студенти-хлопці більше
схильні до лідерства, їх самооцінка більш висока, вони
більше концентруються на суті завдання, яке повинні
виконати. Тому суспільству й усьому студенству важливо
навчитися розрізняти ці гендерно орієнтовані відмінності у
спілкуванні і використовувати ці знання для кращого
взаєморозуміння у реальному повсякденному і діловому
спілкуванні.
Література
1. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. –
К.: “К.І.С.”, 2004. – 536 с.
2. Whelehan I. Modern Feminist Thought / I.
Whelehan // NY: Un-ty Press, 1995. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://www.amazon.com/Modern-Feminist￾Thought…Femi…
3. Дмитрик О. В., Шепета О. Г. Особливості
гендерних відмінностей мовної особистості: аспекти та
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
специфіка, 2015. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
osvita.ua › Середня освіта › Форум педагогічних ідей › Вища
освіта.
Воробйова В.В., студентка
Биндас О.М., к.пед.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ У
МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ
Національно-культурні чинники кожного народу мають
історичний вплив як на елементи мовного коду, так і на власне
процес спілкування серед студентів. Окремі елементи та категорії
мовного коду ідіоетнічної мови формують унікальні мовні картини
світу, які відрізняються від концептуальних (наукових) картин
Всесвіту.
Історичні, національні, культурні, гендерні та інші чинники
впливають і на невербальні складові спілкування студентів, а також
на співвідношення вербальних та невербальних складових їх
комунікації.
Так, особливе місце в побудові педагогічного
міжкультурного спілкування студентів належить навчанню
іноземної мови іноземних студентів, особливо на початковому етапі,
котрий є складним і неоднозначним періодом адаптації та
соціалізації кожного студента. До його особливостей належить нове
соціокультурне середовище для студентів-іноземців, значні
психологічні, емоційні та фізичні навантаження, інтенсивний
характер навчання, професійна спрямованість навчання, навчальна
зайнятість студентів, наступність на горизонтальному і
вертикальному рівнях, тобто між предметами і етапами, а також
координація навчання між навчальними дисциплінами та
виховними заходами [1, с. 251-252].
Слід зазначити, що вікові особливості студентів під час
міжкультурної комунікації відіграють дуже важливу роль. Віковий
компонент студентів молодших та старших курсів найбільш
108
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
109
характерно виявляється, передусім, у лексичних одиницях, які
відповідають обраній комунікативно-прагматичній інтенції.
Наприклад, якщо міжкультурна комунікація здійснюється
безпосередньо між студентами однієї вікової категорії,
вживатиметься зрозуміла та близька такій аудиторії лексика. Для
представників зрілого віку,тобто в рамках відносин «викладач-
студент», вибір лексичних одиниць буде визначатися
комунікативними обставинами спілкування, метою повідомлення,
формальним чи напівформальним стилем комунікації. Зміст і
правила рольової комунікативної діяльності визначатиметься
очікуваннями цільової аудиторії, а при зміні структури ситуації
спілкування мовна особистість переключається між різними
стереотипами поведінки, вибираючи оптимальний [2, с. 12].
Студентський вік являє собою особливий період життя
людини. Ідея виникнення проблематики студентства як особливої
соціально-психологічної та вікової категорії належить
психологічній школі Б. Г. Ананьєва. Студентський вік, згідно з
твердженням науковця, є сензитивним періодом для розвитку
основних соціогенних потенцій людини. Вища освіта особливо
впливає на психіку людини, розвиток її особистості, комунікативні
здібності. За час навчання в університеті, за наявності сприятливих
умов, у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки та
мовленнєвих навиків. Вони визначають спрямованість розуму
людини, тобто формують устрій мислення студента, який
характеризує професійну спрямованість особистості при вивченні
іноземних мов. Цікаво, що психологія зрілих віків, до яких
належить і студентський вік як перехідний від юності до зрілості,
стала відносно недавно предметом психологічної науки.
Розглядаючи студентство як «особливу соціальну категорію,
специфічну спільноту людей, організовано об’єднаних інститутом
вищої освіти», І.О. Зимня виділяє основні характеристики
студентського віку, що відрізняють його від інших груп населення
високим освітнім рівнем, високою пізнавальною мотивацією,
найвищою соціальною активністю, досить гармонійним
поєднанням інтелектуальної і соціальної зрілості, вживанням
відповідних мовленнєвих зразків та шаблонів [3, с. 1, 5].
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
110
Вважаємо, що вікові особливості студентів у міжкультурній
комунікації варто розглядати як вагомий чинник на ряду з
гендерними, історичними та соціально-статусними особливостями,
оскільки вони становлять комплексну характеристику мовної
особистості.
Література
1. Бацевич Ф. С.Основи комунікативної лінгвістики:
підручник/ Ф.С. Бацевич- К.; – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 374 с.
2. Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і
перспективи: збірник/ А. Д. Бєлова (голов. ред. ) та ін. – К. , 2007. –
315 с.
3. Психологічні особливості студентського віку. На
допомогу кураторам. Вип. 3 / [укладачі: Л. М. Яворовська, Р. Ф.
Камишнікова, О. Є. Поліванова, С. Г. Яновська, С. М. Куделко]. –
Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. – 88 с.
Гринько В., студентка
Жовнір М. М., к. філол. н., викладач
Вищий державний навчальний заклад України
«Українська медична стоматологічна академія», медичний
коледж, Полтава
КОМУНІКАТИВНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ СТУДЕНТІВ
В АСПЕКТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
На сучасному етапі суспільного розвитку відбулися посутні
зміни. Віднині Україна має стосунок до процесів глобалізації,
розширення кордонів, динамічних інформаційних трансформацій,
стрімкого розвитку сучасних технологій, відкриття нових
можливостей тощо. Це вимагає становлення молодого
висококваліфікованого й конкурентоспроможного фахівця, який
володіє комунікативною толерантністю, що сприяє розвитку умінь
здійснювати професійну діяльність в іншомовному
середовищі.Омовлене й потверджує актуальність обраної теми.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Мета розвідки – подати суть і специфіку феномена
комунікативної толерантності в контексті міжкультурного
спілкування студентів.
Досягнення окресленої цілі передбачає розв’язання низки
завдань: огляд наукових доробків, присвячених розглядуваній
проблемі; аналіз наявних підходів до усвідомлення феномена
толерантності в процесі міжкультурної комунікативної взаємодії;
умотивовування необхідності формування толерантності для
подальшого міжкультурного спілкування студентів.
Культура спілкування насамперед передбачає толерантне
ставлення до співрозмовника, який може бути представником іншої
країни, де панують звичаї і традиції, відмінні від українських.
Загальновідомо, що основу толерантності складає взаємне визнання
одне одного суб’єктами взаємин, рівноправними учасниками
процесу, усвідомлення представниками різних культур взаємної
корисності, що припускає взаємну зацікавленість, взаємній повазі і
врахування інтересів, здатність жертвувати частиною власних
інтересів заради суспільних благ [1, с. 245].
У науковій літературі толерантність розглядають як повагу і
визнання рівності, відмову від домінування і насилля, визнання
багатовимірності людської культури, норми поведінки, заперечення
зведень цієї різноманітності до однорідності або домінування якоїсь
однієї точки зору, повагу до інаковіри й інакодумки, визнання права
на унікальність і суверенність; особистісну цінність та поведінковий
орієнтир; інтегративну характеристику особистості (див.,
наприклад, праці Н. Асташової, В. Горського, О. Гриви,
В. Золотухіна, П. Гуревича, А. Єрмоленка, Г. Солдатової,
А.Смолова та ін.). Ми дотримуємося погляду про те, що
толерантність – це терпимість до ідей, вірувань, переконань,
традицій, звичаїв, життєвого устрою інших людей. Отже,
толерантність – особлива риса, що втілює активну соціальну
позицію, психологічну й моральну готовність до злагодженої
взаємодії з людьми, яким притаманні відмінні погляди, світогляди,
переконання, аксіологічні парадигми й поведінкові домінанти.
Терпимість, яка виявляється у спілкуванні з оточуючими
людьми, дослідники визначають як комунікативну толерантність.
Згадане поняття викликає неабиякий інтерес світових та
111
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
вітчизняних мовознавців (див., наприклад, праці Ф. С. Бацевича,
О. А. Земської, О. О Селютіна, Й. А. Стерніна, С. Т. Шабат-Савки
та ін.).
Комунікативна толерантність – це характеристика
ставлення особистості до людей, що показує ступінь стійкості до
неприємних або неприйнятних, на її думку, психічних станів,
індивідуальних особливостей, внутрішніх якостей і вчинків
партнерів по спілкуванню.
Міжкультурна комунікація – це процес зв’язку та взаємодії
представників різних культур. Це специфічна суб’єкт-суб’єктна
взаємодія, у якій відбувається обмін інформацією, досвідом,
уміннями й навичками носіїв різних типів культур [2, с. 121].
Міжкультурна компетентність передбачає розвинену готовність
студента до активної участі у спілкуванні, зокрема і на
професійному рівні, з представниками інших культур, носіями
відмінних, подеколи контрастних ментальностей. Вона є тією
професійно-особистісною властивістю, яка поєднує систему
лінгвістичних, соціокультурних, професійних, культурологічних
знань, умінь словесної і несловесної взаємодії, загальнокультурних
та культурно-специфічних навичок.
Формування комунікативної толерантності є складним
процесом, який триває протягом всього життя людини, є складовою
частиною безперервного розвитку особистості. У сучасному
суспільстві проблема міжкультурної комунікації набуває
надзвичайної актуальності. Готовність до спілкування з
представниками інших народів і культур – необхідна умова успішної
професійної діяльності. Тому необхідно, щоб студенти вміли
адекватно сприймати відмінні риси індивідуальної, суспільної
свідомості, соціальних характерів та етнопсихічних ознак інших
національностей, не протиставляли, а зіставляли культури, мали
бажання і змогу спілкуватися з представниками інших народностей,
толерантно ставилися до інших культур, релігій, систем цінностей.
Література
1. Малинка Ю. Толерантність як цінність соціокультурної
системи в глобалізованому суспільстві / Ю. Малинка //
Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності: ІІІ
Міжнародна науково-теоретична конференція (19-20 травня 2011
112
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
року) : зб. матеріалів / за заг. ред. П. Ю. Сауха. – Житомир :Вид-во
ЖДУ ім. І. Франка, 2011. – С. 244-247.
2. Подольська Є. А. Кредитно-модульний курс культурології
: навч. посіб. / Є. А. Подольська, В. Д. Лихвар, Погорілий Д. Є. – К.
: Центр навчальної літератури, 2006. –368 с.
Zagnybida A., student
Potenko L. O., PhD, Associate Professor
Cherkasy Institute SHEI “University of Banking”, Cherkasy
MASS MEDIA AS A FORM OF COMMUNICATION
Nowadays mass media plays a significant role in the life of the
society. It is the primary means of communication used to reach the vast
majority of the general public. The most common platforms for mass
media are newspapers, magazines, radio, television, and the Internet. The
general public typically relies on the mass media to provide information
regarding political issues, social issues, entertainment, and other news.
The purpose of this paper is to research an impact of mass media
on community’s attitudes and behavior which can form or modify the
public opinion in different ways depending on the objectives.
The notion “media” in the literature of encyclopedia and
vocabularies means the mean of communication through which the
message or the information can be transmitted from the communicator to
the recipient without considering who takes the role of the
communicators, that is recipients, individuals or groups, as actors of the
communication practice.
Among young people the advantage of the achievements of
mankind on the way to technological advances is over the traditional
means of moral and spiritual development of the individual (museums,
theatre, painting, music). The relevance of this topic lies in the fact that
changes in cultural value orientations of contemporaries are explained not
only by the influence of the scientific-technological development of
society, but also by functioning mass media due to their socio￾psychological influence on the human.
People need news and information for various reasons, on one
hand it can be used to socialize and on the other to make decisions and
113
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
formulate opinions. Media power is generally persuasive because the
media primarily have the potential to control to some extent the minds of
readers or viewers. But the media should be particularly effective when
the media users do not realize the nature or the implications of such
control and when they change their minds of their own free will, as when
they accept news reports as true or journalistic opinions as legitimate or
correct [1, p. 10].
Manipulation impact is one of the most important mass media
functions along with informative, educational and advertising functions
[2]. Manipulation takes place through discourse in a broad sense that is,
including non-verbal characteristics, such as gestures, facework, text
layout, pictures, sounds, music, and so on. Note though that, as such,
discourse structures are not manipulative; they only have such functions
or effects in specific communicative situations and the way in which these
are interpreted by participants in their context models [3, p. 372].
Linguistic impact on public consciousness is an important means
of mass media as a form of communication. The specific focus of media
linguistics lies in the consideration of a medium-specific processing of
signs and their semiotic materialities, as well as associated institutions or
non-institutionalised social groups, their discursive and cultural practices
by means of and within these media, with a strong focus on the use of
linguistic signs [4, p. 9].
Concerning the fact that the media are so prevalent in
industrialized countries, they have a powerful impact on how those
populations view the world. Nearly all of the news in the United States
comes from a major network or newspaper. It is only the most local and
personal events that are experienced first-hand. Events in the larger
community, the state, the country, and the rest of the world are
experienced through the eyes of a journalist [5].
Thus, mass media have greatly changed the way in which
individuals communicate with each other. In mass media, within the
channel to transmit the messages are included: the press, radio, television
and internet. All this media have a specific technical-technological
characteristic with which the completed messages will be diffused. The
role of the mass media in creating and strengthening of the public opinion
is big.We need to understand how media work and operate and how to
make the most effective use of them.
114
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
115
References
1. Van Dijk, Teun A. Power and the News Media. In D.
Paletz (Ed.), Political Communication and Action. − Cresskill, NJ:
Hampton Press, 1995. − pp. 9-36. −
http://www.discourses.org/OldArticles/Power
%20and%20the%20news%20media.pdf
2. Mikhalskaya A. K. Language of the Russian Mass Media
as a Manipulation System / A. K. Mikhalskaya // Language of mass media
as an object of interdisciplinary research. Theses of reports of
international scientific conference. − М. : Dobrosvet, 2001.− pp. 216.
3. Van Dijk, Teun A. Discourse and Manipulation.
Discourse & Society, 17 (3), 2006. − pp. 359-383. −
http://www.discourses.org/OldArticles/Discourse %20and %20mani
pulation.pdf
4. Luginbühl M. Media Linguistics: On Mediality and
Culturality [Електронний ресурс] / Martin Luginbühl // 10plus1: Living
Linguistics. – 2015. pp. 9-26. –
http://10plus1journal.com/wpcontent/uploads/2015/09/00_OPENER_Lu
ginbuehl. pdf.
5. Akin, Jennifer. “Mass Media.”:Conflict Information
Consortium, University of Colorado, Boulder. 2005. –
http://www.beyondintractability.org/essay/mass-communication.
Овсейчук В.Є., студентка
Крисало О.В., к. ф. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ПЕРЕКЛАД ЯК ЗАСІБ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Сьогодні переклад грає велику роль у розвитку культури,
науки, економіки, літератури, і, безперечно у самій мові. Завдяки
перекладу люди, які розмовляють на різних мовах, можуть
спілкуватися у багатонаціональних державах. Переклад забезпечує
міжмовну та міжкультурну комунікації.
Для початку розглянемо що ж таке переклад. Згідно
визначення російського вченого Р. К. Міньяра-Бєлоручева:
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
«переклад – це процес, що здійснюється у формі психічного
акту, і полягає у тому, що мовний твір (текст чи усне
висловлювання), що виник на одній мові – мові оригіналу,
перетворюється на іншу – мову перекладу» [6, c. 5].
У розумінні лінгвіста М. К. Гарбовського «переклад –
це суспільна функція комунікативного посередництва між
людьми, які користуються різними мовними системами, що
реалізується у ході психофізичної діяльності білінгва по
відображенні дійсності на основі його індивідуальних
особливостей інтерпретатора, який здійснює перехід від
однієї семіотичної системи до іншої з метою еквівалентної,
тобто максимально повної, але завжди часткової передачі
системи сенсів, що полягає у вихідному повідомленні від
одного комуніканта іншому» [1, c. 216].
При перекладі твору з однієї мови на іншу у задачу
перекладача входить перевтілення духовного змісту деякого
явища однієї культури засобами іншої культури, при цьому
враховуються «і часові, і психологічні, і етнічні фактори, так
само як і фактор неспівпадіння лінгвокультурної картини
світу у природних носіїв обох мов» [2]. Саме тому, художній
переклад можна розглядати саме як засіб міжкультурної
комунікації.
Сам термін «комунікація» походить від латинського
слова, що означає «загальне»: той, хто передає інформацію
намагається встановити «загальність» з тим, хто цю
інформацію отримує. Саме тому «комунікація може бути
визначена як передача не просто інформації, а значення або
смислу за допомогою символів» [5, c. 1].
Міжкультурна комунікація – це спілкування, що
здійснюється в умовах настільки важливих культурно
обумовлених відмінностей в комунікативній компетенції його
учасників, що ці відмінності суттєво впливають на удачу чи
невдачу самого комунікативного процесу [5, c. 2]. У нашому
випадку «прикладом міжкультурної комунікації може
слугувати переклад літературного твору на іншу мову, коли
прототекст належить одній літературі, а метатекст (переклад)
– іншій» [3].
116
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
117
При перекладі художнього твору необхідно
враховувати багаточисленні національно-культурні
відмінності, що закріплені як в мовних формах, так і системах
асоціацій, образного відображення дійсності, традиційних
жанрових та композиційних формах [4, c. 259].
Отже, ознайомлення з культурою інших народів – одна
з найважливіших функцій перекладу. Перекладач-білінгв
являється, як би то мовити, «подвійною» мовною особистістю.
Він сприймає іншомовну текстову діяльність з позиції
лінгвокультури іншомовного соціуму. А потім переходить на
рідні мовні та соціокультурні коди.
Перекладач повинен не тільки перекладати речення,
але і знати культуру країни іноземної мови. Він слугує
посередником для обох сторін, пояснюючи їм головні правила
поведінки і звичаї країни, а також саме перекладач повинен
буде відобразити еквівалент для мовного явища, котре
безпосередньо відображає чужу культуру. Основою для
досягнення взаєморозуміння при міжкультурній комунікації
слугує емпатія – підставлення себе на місце іншої людини,
спроба побачити світ її очима. Якщо це перекладачу вдається,
то процес перекладу можна вважати вдалим.
Таким чином, для того, щоб досягти адекватності
перекладу, лінгвіст повинен бути знайомий з культурою як
мови оригіналу, так і мови перекладу, знати ціль комунікації
та цільову аудиторію.
Література
1. Гарбовский Н. К. Теория перевода: Учебник. / Н.
К. Гарбовский. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. – 544 с.
2. Гончаренко С. Ф. Поэтический перевод и
перевод поэзии: константы и вариативность / С. Ф.
Гончаренко // Тетради переводчика. – М: МГЛУ, 1999. – Вып.
№ 24. – С. 108 – 111.
3. Зинченко В. Г. Система «культура» и
культурная коммуникация // Межкультурная коммуникация:
Учебное пособие. / В. Г. Зинченко. – Н. Новгород: Изд-во
ДЕКОМ, 1997.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
118
4. Иванова Ю. В. Перевод как акт межкультурной
коммуникации / Ю. В. Иванова // Известия ТРТУ; Секция
методики преподавания иностранных языков. – Ростов-на-
Дону, 2004. – С. 259 – 260.
5. Магомедова Х. М. Перевод как вид
межкультурной коммуникации // Х. М. Магомедова, Г. С.
Раджабова // Концепт. – 2015. – Спецвыпуск № 15. – С. 1 – 5.
6. Миньяр-Белоручев Р. К. Теория и методы
перевода / Р. К. Миньяр-Белоручев. – М.: Московский
Лицей, 1996. – 208 с.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Sobol O.V., student
Vasylyna K.M., PhD, Associate Рrofessor
Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya
FILM ADAPTATION IN THE ASPECT OF INTERMEDIAL
ANALYSIS
In recent years literary studies have shown an increasing interest
in the phenomenon of intermediality. The connections of literature with
other types of art, especially with cinema, are actively studied.
The development of this topic is associated with such scholars as
Linda Hutcheon, Robert Stam, Thomas Leitch, John Desmond, Peter
Hawkes, and others. The problem of interaction between literature and
cinema was also studied by Lotman, Eisenstein, Simbirtseva, Tinyanov,
and others. However in Ukrainian studies this question has only been
partially studied. Thus, it needs clarification and further research.
The main form of interaction between literature and cinema is a
film adaptation. The adaptation of a literary text is an independent cinema
work, which transfers the essence of the literary source into the different
art form with the help of specific cinematographic language [2].
In order to investigate the peculiarities of adaptation of a literary
work scholars turn to intermedial analysis, which can be divided into
several stages. At the first stage the literary source is analyzed from the
point of view of the specificity of narration, the setting, the plot, and the
system of characters. Moreover, we pay attention to the author’s style and
to his message for the reader [4, p. 495-496].
The next stage of the analysis is a direct comparison of a source
text with its film adaptation. There are several approaches to comparing
literary and cinematographic texts, but the basic aspects of the
comparative analysis include the following: 1) the peculiarities of the plot
and plot structure techniques; 2) organization of the film setting; 3) the
system of character and the means of their characterization; 4) the degree
of transformation of the original author’s idea; 5) the peculiarities of the
119
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
120
historical and cultural conditions under which the adaptation was
filmed [5, p. 162].
Besides the proper textual elements the intermedial analysis also
studies the techniques used to transform the literary source. First of all,
they include visual effects (picture, scenery, computer graphics, further
editing) and music accompaniment [5, p. 164-165].
The selection of actors is of great importance for the realization
of director’s plan. There are several criteria which should be taken into
consideration, while studying a cast. The basic ones of them are the fame
of the actors, their popularity among the audience, and the level of their
acting skill in creating the image of the literary prototype [3, p. 14].
While analyzing a film adaptation it is necessary to pay attention
to such paratextual elements as trailers, posters, advertising and
promotion. Since the adaptation is aimed at a gross audience and is largely
focused on obtaining a material gain, these paratextual categories are an
important subject of interdimedial analysis [1, p. 122-123].
Thus, film adaptation is a transformation of a literary source by
means of cinematography. A comparative analysis of a film adaptation
and a literary source is accomplished through several stages, including
study of both textual (setting, plot, system of characters, author’s style
and idea) and paratextual (visual effects, music, cast, and promotion)
categories which determine the peculiarities of director’s reconsideration
of a literary text by cinematographic means.
References
1. A Companion to Literature, Film, and Adaptation / [ed.
by Debora Cartmell]. – West Sussex : Blackwell Publishing Ltd., 2012. –
434 p.
2. Ermilova N.B. To the problem of chosen priorities for
creation of film adaptations [Internet Resource]. – Retrieved: October,
2017, from: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=12352
3. Shepherd B.J. Adaptation from Novels into Films: A
Study of Six Examples, with an Accompanying Screenplay and Self￾analysis / B.J. Shepherd. – Waikato, 2009. – 271 p.
4. Ştirbeţiu M. Literature and film adaptation theory /
M. Ştirbeţiu // The Proceedings of the International Conference
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
121
Literature, Discourse and Multicultural Dialogue. Section: Language and
Discourse. – 2013. – V.1. – P. 491-498.
5. Ungar S. Literature and Film: Modernity – Medium –
Adaptation / S. Ungar // Comparative Literature: Sharing Knowledges for
Preserving Cultural Diversity. – Oxford : Eolss Publishers Co. Ltd., 2009
– V.1. – P. 156-169.
Овчарова Л.А., магістрант
Шаповалова Л.В., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ КАЗКИ ЯК ЛІТЕРАТУРНОГО
ЖАНРУ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ Ш.ПЕРО)
Не дивлячись на свою порівняну простоту у подачі
матеріалу, казка є найглибшим жанром у літературі, який бере
початок з XII століття. Її можна вивчати з точки зору як історії, так і
культури, бо вона є віддзеркаленням картини світу автора, який
належить до тієї чи іншої епохи. Казку можна розглядати у мовному
аспекті. Казка відображає історію народу, етнографію, релігію,
форми мислення, лінгвістики, історію поетики – тобто, несе у собі
великий об’єм інформації, який передається з покоління у
покоління.
Серед дослідників казки як жанру виділяють
В.Г.Белінського, Ш. Бюлер, Х. Дикмана, А. Нікіфорова,
Л. Наумовську, В.Я.Пропа. Але, як показує дослідження, досі не
було досліджено французьку літературну казку, тож мета статті –
розглянути художні особливості французької літературної казки на
матеріалі творів письменника Шарля Перо.
Казка як жанр відома кожній людині, і такий погляд ми
зустрічаємо у науці: «Одностороннє визначення усім відомого
поняття є, власно кажучи, зайвим: кожен знає, що таке казка, і може
почуттям відмежувати її від так званих родинних жанрів – народного
переказу, легенди і анекдотів» [1]. Стосовно французької мови для
терміну «казка» використовується слово «conte», що означає
«розповідь», але відносно «казки» використовують саме термін
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
«conte de fées», тобто чарівна казка. Тож, казка – це «епічний,
найчастіше прозовий твір з установкою на вигадку, твір з
фантастичним сюжетом, умовно-фантастичною образністю,
стійкою сюжетно-композиційною структурою та орієнтованою на
слухача формою розповіді» [2, с.7]. Жанр чарівної казки
«починається із завдання будь-якої шкоди, або з бажання мати що-
небудь, та розвивається через відправку героя з дому, зустріч з
дарувальником, який дарує йому чарівний засіб або помічника, за
допомогою якого предмет пошуків знаходиться. Надалі казка дає
поєдинок з противником, повернення і погоню. Часто ця композиція
дає ускладнення, але, врешті-решт, герой запановує або
одружується, або і те й інше» [3, с.5]. У літературній казці установка
на вигадку може бути свідомо розмита, на відміну від народної. В
даному випадку ми можемо зіткнутися з бажаннями автора досить
точно визначити просторово-часові рамки дії казки, в той час як у
народній казці підкреслюється її позачасовий характер, відсутність
прагнення до зовнішньої достовірності.
Казки Ш. Перро є чарівними, адже вони містять магічні
або надприродні елементи. Вони повертаються до народної
традиції, тобто є запозиченими з легенд та відомих вірувань.
Найчастіше казки передавались з вуст в уста. Більша частина
казок, такі як «Червона Шапочка», «Шкура осла» (ця казка у
Перо є віршованою, але до нашого часу вона дійшла у прозі),
«Спляча красуня», «Попелюшка», базуються на розповідях
французьких народних казок. Пізніше виявилося, що ці
сюжети можна знайти у всій Європі. Історію «Рікі з холоком»
ми зустрічаємо в іспанському романі, а «Кіт у чоботях» родом
з Італії. У багатьох країнах існують різні версії однієї і тієї ж
казки. Але у той же час є літературні казки, які написані самим
письменником, тільки вони сприймалися як народні.
Перо змінив загальний тон народних казок, адже його
герої – світські кавалери і дами, ввічливі, витончені і глузливі.
Розповідаючи свої казки, Перо ставив собі за мету переконати
читача, що не тільки в Древній Греції і Римі траплялося щось
гідне уваги, але і у власній країні теж. У «Сплячої красуні» і
в «Попелюшці» з’являються описи моралі, побуту, одягу
французів XVII століття. У загальному плані у казках Шарля
122
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Перо перемагає розум, як в казці «Кіт у чоботях», любов, як у
«Шкурі осла», доброта, як у «Попелюшці», і винахідливість,
як у «Хлопчика-з-мізинчик». Його казки – це портрет епохи, в
якому поєднуються презирство із багатством, насміх над
становими забобонами, спритність, кмітливість і енергія, які
властиві століттю буржуазних цінностей та вільнодумства.
Таким чином можна зробити висновок, що казка є
неймовірно багатогранною, і наукою було зроблено багато для
того, щоб вивчати її. Казка вирізняється з інших літературних
жанрів своєю композицією, граматичними елементами,
лексичним наповненням, тобто своєрідним використанням
специфічної лексики, зверненням до чарівного. Казка
розрахована як на дітей, так і на дорослих, адже вона містить
мораль та має розважальний характер. За допомогою чарівних
персонажів або тварин автор розглядає позитивні чи негативні
якості людської натури. Цікавим аспектом дослідження може
бути маніпулювання свідомістю та створення позитивних чи
негативних установок у дітей та дорослих
Казці присвячений величезний обсяг наукових робіт та
книг. Але, на радість дослідників, казка є невичерпним
джерелом наукового натхнення, і дослідження її не знає
кордонів. Казка настільки багата та різноманітна, що з різних
точок зору можна постійно знаходити цікаві нові теми
дослідження. Тому у перспективі вбачається дослідження
стилістичних особливостей французької літературної казки
XVII століття.
Література
1. Honti H. Volksmarchen und Heldesagen. Folklore
Fellow Communications / Edited for Folklore Fellows. N.95.
Helsinki, 1931, p.3
2. Леонова Т.Г. Литературная сказка XIX века в ее
отношении к народной сказке – Томск, издательство Томского
университета. – 1982. – 198 с.
3. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки.
– Издательство Ленинградского Университета, Л,: 1986, – 368
с.
123
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Finko, A. D., student
Mishchenko O.A., PhD, Associate Рrofessor
Kharkiv Humanitarian Pedagogical Academy, Kharkiv
THE METAPHOR IN ENGLISH LITERATURE
The belles-lettres style is widely used in literature. This style is
famous for its emotional texts, graphic phrases, imagery and expression.
The main aim of this style is to make people’s thoughts and feelings to be
under the influence of images. To achieve this aim the author usually use
different figures of speech and one of these figures of speech is metaphor.
This topic is very important because the metaphor is one of the
most widespread figures of speech figures of speech which is often used
in literature including English literature. So that it’s very important to
define the role of metaphor in belles-lettres and to know how to find
metaphor in a text and to understand its meaning in a context.
The aim of this work is to define the role of using metaphor in
English belles-lettres.
There are a lot of scientists who study this problem: Artunova
N.D., Efimov A.I., Chudinov A. P., Kharchenko V.K., Lakoff G. and
others.
Metaphor is one of the basic figures of speech. Using the
metaphor the author use some words which convey the essence of some
phenomena through others phenomena.
G. Lakoff had a very interesting thought about the metaphor. He
claimed that people thought that metaphor is a poetical and rhetorical
thing which is only used in unusual language, meaning literature, but not
in daily life, but the scientist thought that all our life is filled by metaphors
and the metaphor is used not only in language, but also in thoughts and
motions. [1]
Hoffman also thought that metaphor is very practical. He said that
metaphor can be used in any sphere.[2]
Kazakova distinguishes four types of metaphor in English texts:
1. Linguistic and stylistic metaphor which is a generally accepted
metaphor which we often can come across in literature.
124
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
2. Developed metaphor is a big metaphor which is used in a whole
text or in a big part of the text.
3. Folklore metaphor is a metaphor in which steady phrases from
the folklore are used. For example, ‘a fair maiden’, ‘a brave
man’.
4. Metaphor borrowed from the general source is a metaphor which
can be borrowed from the Bible. For example, ‘the Confusion of
Babylon’.[3]
To define the role of metaphor in English belles-lettres some
chapters of Jane Austen’s novel ‘Pride and Prejudice’ were chosen for
analysis.
There are some examples below.
‘Mr. Bennet, how CAN you abuse your own children in such a
way? You take delight in vexing me. You have no compassion for my
poor nerves. [4]
In these sentences there are two phrases with metaphor. The first
phrase is ‘Take delight’. The synonyms of the word ‘take’ are ‘to
accept/receive/grasp’, so we understand that we cannot take a delight in
the ordinary sense of the words, it’s just a metaphor-phrase which means
to enjoy something very much, especially something you should not do.
The second phrase is ‘poor nerves’. The nerves can’t be poor, so
it’s a metaphor.
‘Don’t keep coughing so, Kitty, for Heaven’s sake! Have a little
compassion on my nerves. Your tear them to pieces.’[4]
We can’t tear somebody’s nerves to pieces, so it’s a metaphor
which means that the hero is annoyed and the metaphor is used to make
emphasis on hero’s state.
‘They attacked him in various ways – with barefaced questions,
ingenious suppositions, and distant surmises.’[4]
This phrase means not an attack with weapons, but a verbal
attack. In this phrase the word ‘attack’ loses its ordinary meaning.
So, analyzing only a few chapters of the book, the metaphor was found
on every page. It is also important to add that only the most
125
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
understandable metaphors were chosen for examples, but there were more
different metaphors in the text.
Therefore, we can make a conclusion that metaphor is a very
important figure of speech because it embellishes the text, makes it more
interesting, striking. Also, the using of metaphors in every belles-lettres
texts testifies that metaphor is an inalienable figure of speech and people
should be able to find the metaphor among the others figures of speech
and to understand meaning of different phrases correctly.
References:
1. Lakoff G. Metaphors We Live by/ G. Lakoff, Johnson M. –
Chicago: University of Chicago Press, 1980. – 276 p.
2. Hoffman R. Some implications of metaphor for philosophy and
psychology of science. – In: The ubiquity of metaphor / R.
Hoffman. – Amsterdam. – 1985. – 327 p.
3. Казакова Т. А. Практические основы перевода. English –
Russian / Т. А. Казакова – Серия: Изучаем иностранные
языки. – СПб.: «Издательство Союз», – 2001, – 320 с.
4. Austen J. Pride and Prejudice / Jane Austen. – Kyiv : Znannia,
2015. – 382 p.
126
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
127
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКЛАДАННЯ
РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИХ МОВ
Аfоnіnа А.F., student
Ternііevskа Ye. Yо., Lecturer
Luhаnsk Tаrаs Shevchenkо Nаtіоnаl Unіversіty, Pоltаvа
ІNNОVАTІVE ІDEАS TО MАKE YОUR TEАCHІNG
METHОDS MОRE EFFECTІVE
Tоpіcаlіty. The bіggest chаllenge аny teаcher fаces іs cаpturіng
the students’ аttentіоn, аnd puttіng аcrоss іdeаs іn such а wаy thаt іt stаys
wіth them lоng аfter they hаve left the clаssrооm. Fоr thіs tо hаppen,
clаssrооm eхperіence shоuld be redefіned аnd іnnоvаtіve іdeаs thаt mаke
teаchіng methоds mоre effectіve shоuld be іmplemented.
Fоrmulаtіоn оf the prоblem. Іn the аrtіcle we аre gоіng tо
present sоme іnnоvаtіve іdeаs thаt wіll help teаchers reіnvent theіr
teаchіng methоds аnd mаke theіr clаsses іnterestіng.
Presentаtіоn оf the mаіn mаterіаl.
1. Creаtіve Teаchіng
Tаke the help оf creаtіve tооls tо stіmulаte creаtіvіty. Іnclude
plаyful gаmes оr fоrms оf vіsuаl eхercіses thаt wіll eхcіte the yоung
mіnds аnd cаpture theіr іnterest. Thіs іs а tіme tested methоd tо іdentіfy
yоung student’s creаtіve аbіlіtіes аnd encоurаge creаtіve cоntrіbutіоns.
Thіnk оf wаys tо develоp theіr creаtіve іdeаs. Encоurаge dіfferent іdeаs,
gіve them freedоm tо eхplоre [2].
2. Аudіо аnd Vіdeо Tооls
Іncоrpоrаte аudіо-vіsuаl mаterіаls іn yоur sessіоns. Supplement
teхtbооks wіth mоdels, fіlmstrіps, mоvіes аnd pіctоrіаl mаterіаl. Use іnfо
grаphіcs оr оther mіnd mаppіng аnd brаіn mаppіng tооls thаt wіll help
theіr іmаgіnаtіоn thrіve аnd grоw. These methоds wіll nоt оnly develоp
theіr аbіlіty tо lіsten, but wіll аlsо help them understаnd the cоncepts
better. Fоr eхаmple, yоu cаn get sоme оrаl hіstоry mаterіаls, cоnduct lіve
оnlіne dіscussіоns оr plаybаck recоrdіngs оf publіc lectures. There аre а
lоt оf smаrt аpps thаt yоu cаn utіlіze tо creаte аwesоme slіdeshоws оr
presentаtіоns.
3. “Reаl-Wоrld” Leаrnіng
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
128
Lіnk yоur lessоns tо reаl wоrld leаrnіng. Іnfusіng reаl wоrld
eхperіences іntо yоur іnstructіоns wіll mаke teаchіng mоments fresh аnd
enrіch clаssrооm leаrnіng. Relаtіng аnd demоnstrаtіng thrоugh reаl lіfe
sіtuаtіоns, wіll mаke the mаterіаl eаsy tо understаnd аnd eаsy tо leаrn. Іt
wіll spаrk theіr іnterest аnd get the chіldren eхcіted аnd іnvоlved.
4. Brаіnstоrm
Mаke tіme fоr brаіnstоrmіng sessіоns іntо yоur clаssrооms.
These sessіоns аre а greаt wаy tо get the creаtіve juіces flоwіng. When
yоu hаve multіple brаіns fоcusіng оn оne sіngle іdeа, yоu аre sure tо get
numerоus іdeаs аnd wіll аlsо іnvоlve everyоne іntо the dіscussіоn. These
sessіоns wіll be а greаt plаtfоrm fоr students tо vоіce theіr thоughts
wіthоut hаvіng tо wоrry аbоut rіght оr wrоng. Set sоme grоund rules
befоre yоu stаrt. Yоu cаn gо fоr sіmple brаіnstоrmіng оr grоup
brаіnstоrmіng оr pаіred brаіnstоrmіng [2].
5. Clаsses Оutsіde the Clаssrооm
Sоme lessоns аre best leаrnt, when they аre tаught оutsіde оf the
clаssrооm. Оrgаnіze fіeld trіps thаt аre relevаnt tо the lessоns оr just
sіmply tаke students fоr а wаlk оutsіde оf the clаssrооm. The chіldren
wіll fіnd thіs fresh аnd eхcіtіng аnd wіll leаrn аnd remember the thіngs
tаught fаster. Rоle plаyіng іs mоst effectіve fоr students оf аlmоst аny
аge grоup. Yоu just need tо custоmіze dependіng оn the аge grоup.
6. Rоle Plаy
Teаchіng thrоugh rоle plаy іs а greаt wаy tо mаke chіldren step
оut оf theіr cоmfоrt zоne аnd develоp theіr іnterpersоnаl skіlls. The rоle
plаyіng аpprоаch wіll help the student understаnd hоw the аcаdemіc
mаterіаl wіll be relevаnt tо hіs everydаy tаsks.
7. Stоrybоаrd Teаchіng
Rudyаrd Kіplіng rіghtly sаіd “Іf hіstоry were tаught іn the fоrm
оf stоrіes, іt wоuld never be fоrgоtten.” Stоrybоаrdіng іs а greаt wаy tо
teаch аny subject whіch requіres step-by-step memоrіzаtіоn оr
vіsuаlіzаtіоn hіghly-cоnceptuаl іdeаs. Such vіsuаlly stіmulаtіng аctіvіty
wіll ensure thаt even cоmpleх іdeаs аre eаsіly put аcrоss tо students. Yоu
cаn аlsо encоurаge the use оf stоrybоаrds аs а fоrm оf cоmmunіcаtіоn
аnd let the students tell а stоry іn pіctures usіng theіr іmаgіnаtіоn.
8. Stіmulаtіng Clаssrооm Envіrоnment
А clаssrооm envіrоnment thаt іs well-decоrаted, fun, аnd
engаgіng wіll help stіmulаte а student’s mіnd аnd wіll help thіnk аnd
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
129
leаrn better. Chіldren, especіаlly yоung оnes cаnnоt be eхpected tо sіt аll
dаy аnd leаrn. Such creаtіve аnd stіmulаtіng envіrоnment wіll help them
eхplоre аnd wіll encоurаge them tо leаrn аbоut the subject. Аn
envіrоnment thаt pоsіtіvely іmpаcts the chіldren іs benefіcіаl fоr the
teаcher аs well [1].
9. Welcоme New Іdeаs
Аn оpen-mіnded аttіtude cаn help yоu іnnоvаtіng new teаchіng
methоds. Thоugh оpen-mіnded, sоmetіmes mоst оf us shоw reluctаnce tо
new іdeаs. Іf yоu’re а teаcher never dо thіs, аlwаys try tо аccept new
іdeаs even іf іt lооks lіke strаnge аt the begіnnіng [1].
10. Wоrk Tоgether Аs а Teаm
Аs everyоne knоws, the end result оf cоllаbоrаtіve effоrts іs
аlwаys іmmense. Thіnk аbоut spendіng sоme quаlіty tіme wіth yоur
cоlleаgues. Аsk them tо shаre theіr vіews оn іmprоvіng teаchіng
methоds, yоu cаn see mаny оf them cоme up wіth іnterestіng strаtegіes.
Sо, cоllаbоrаte аnd іntrоduce іnnоvаtіve teаchіng methоds [1].
Cоnclusіоns. Frоm the аbоve, we cаn mаke оut thаt іn the new
pаrаdіgm оf leаrnіng, the rоle оf student іs mоre іmpоrtаnt thаn teаchers.
The cоncepts оf pаperless аnd penless clаssrооm аre emergіng аs аn
аlternаtіve tо the оld teаchіng leаrnіng methоd. Nоwаdаys there іs
demоcrаtіzаtіоn оf knоwledge аnd the rоle оf the teаcher іs chаngіng tо
thаt оf fаcіlіtаtоr. We need tо hаve іnterаctіve teаchіng.
References
1. Ebert E., Ebert C., Bentley M. Methоds оf Teаchіng іn the
Clаssrооm / Edwаrd S. Ebert ІІ, Chrіstіne Ebert, Mіchаel L. Bentley //
The Educаtоr’s Fіeld Guіde: Аn Іntrоductіоn tо Everythіng frоm
Оrgаnіzаtіоn tо Аssessment. – [Іnternet Resоurce]. – Retrіeved: Оctоber,
2017, frоm: http://www.edsys.іn/16-іnnоvаtіve-іdeаs-mаke-teаchіng￾methоds-effectіve/
2. Nаgаrаj G. Englіsh Lаnguаge Teаchіng: Аpprоаches,
Methоds, Technіques / Geethа Nаgаrаj. – Оrіent Lоngmаn, 2005. – P. 37-
96. – [Іnternet Resоurce]. – Retrіeved: Оctоber, 2017, frоm:
https://www.gооdreаds.cоm/bооk/shоw/6932404-englіsh-lаnguаge￾teаchіng.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Бахмет М. Ю., магістрант
Шехавцова С. О., д. пед. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ЗМІСТ ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ
ВЗАЄМОДІЇ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Входження України до світового освітнього і наукового
простору вимагає докорінних змін у системі освіти відповідно до
нових цінностних орієнтирів суспільства: принципів гуманізації та
демократизації освіти. Протягом останніх десятиліть сучасна
педагогічна наука змінила свої провідні принципи навчання: від
активного одностороннього впливу (присутнього в авторитарній
педагогіці) до взаємодії, в основі якої завжди полягає спільна
діяльність, співпраця і співтворчість педагогів і вихованців.
В умовах європеїзації в сучасній педагогіці суб’єкт-
суб’єктна взаємодія розглядається як найважливіша цінність
освітнього процесу, адже у демократичній державі лише концепція
нової суб’єкт-суб’єктної парадигми зможе забезпечити формування
системи гуманістичних і демократичних цінностей у підростаючого
покоління.
Суб’єкт-суб’єктна взаємодія – це ефективна організація
освітнього процесу, яка передбачає рівність психологічних позицій,
взаємну гуманістичну установку, взаємопроникнення у світ
почуттів та переживань, готовність сприймати співрозмовника та
взаємодіяти з ним [2].
Головними суб’єктами педагогічного процесу є, безумовно,
педагог і вихованець, які перебувають в певній мірі в освітньому
співробітництві. Педагог, як суб’єкт освітньої діяльності, займає
провідну роль і є взірцем професійної компетентності для учня. Учень,
як суб’єкт, є особистістю, яка має певні задатки щодо розвитку своїх знань,
умінь і навичок, прагне самовираження та задоволення своїх освітніх потреб
[4].
Оскільки освітній процес – це специфічна форма взаємодії його
учасників, цілком очевидно, що всі учасники цього процесу здійснюють свій
внесок у результативність цієї взаємодії.
130
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
131
Таким чином, до кожного суб’єкта освітнього процесу висуваються
відповідні вимоги особистісно-орієнтованого характеру. Основними
вимогами, що висуваються до викладача, є: створення умов для безпечного
прояву особистості кожного учня, розвиток внутрішньої мотиваційної сфери
учня, внутрішня робота педагога щодо особистісного та професійного
саморозвитку [1]. Активність учнів, їхня готовність до навчальної діяльності,
узгодження зовнішніх і внутрішніх мотивів, високий рівень самостійності,
саморегуляції і самосвідомості студентів під час навчання [1] здатні
підвищити ефективність і конструктивність педагогічної взаємодії і
перенести її на новий рівень, що дозволяє розвивати творчий потенціал як
викладача, так і студентів.
На характер взаємодії педагога і його вихованця в процесі вивчення
іноземної мови впливають різноманітні фактори, серед яких найбільшу
значущість мають рівень володіння іноземною мовою в групі, психологічний
клімат взаємовідносин у студентському колективі, здібності та схильності
студентів. Виходячи з цих факторів, можна зробити висновок, що особливого
значення набуває вдавання до індивідуального та диференційованого
підходів у навчанні, що дозволяє педагогові пристосуватися до будь-яких
педагогічних ситуацій [3].
Все вищезазначене дає змогу стверджувати, що суб’єкт-суб’єктна
взаємодія дозволяє врахувати особливості особистості кожного суб’єкта
взаємодії, створюючи всі умови для самореалізації обох сторін.
Література
1. Взаимодействие учителя и учащегося на уроке
иностранного языка. [Електронний ресурс]. Режим доступу до
ресурсу: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=698472
2. Поняття педагогічного спілкування. [Електронний
ресурс]. Режим доступу до ресурсу:
http://www.novapedahohika.com/noloms-1603-3.html
3. Сахариева С. Г., Утешова А. А. Особенности
педагогического взаимодействия преподавателя и студента в
процессе изучения английского языка в вузе. [Електронний ресурс].
Режим доступу до ресурсу: https://research￾journal.org/pedagogy/osobennosti-pedagogicheskogo-vzaimodejstviya￾prepodavatelya-i-studenta-v-processe-izucheniya-anglijskogo-yazyka-v￾vuze/
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
4. Характеристика суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладача і
студента в професійно-навчальній діяльності. [Електронний
ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://studopedia.org/10-
150555.html
Бухтоярова А.Р., магістрант
Кокнова Т.А., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕНЯ
УЧНЯМИ СТАРШИХ КЛАСІВ АНГЛОМОВНИХ НЕОЛОГІЗМІВ
Сучасне суспільство зосереджує свою увагу на ефективному і
корисному спілкуванню між людьми різних культур і національностей , в
більшості випадків за допомогою застосування неологічних одиниць серед
населення. Але не зважаючи на розробленість окресленої проблеми існують
неузгодженість між необхідністю до вивчення неологізмів, вивченням
особливостей викладання неологізмів у старшій школі та недостатністю
висвітлення питання психолого-педагогічних засад щодо їх вивчення учнями
старших класів та ступенем впровадження цього напрямку в загальноосвітній
курс «Англійська мова» для учнів загальноосвітніх шкіл.
Саме тому мета статті розглянути поняття «неологізм», визначити
послідовність вивчення неологізмів учнями старших класів, дослідити
психолого-педагогічні особливості старшокласників. Для вирішення такої
мети необхідно проаналізувати існуючі у лінгвістиці класифікації поняття
«неологізм», зробити синтез наукового досвіду в питанні вікових
особливостей старшокласників, що і є задачею дослідження.
Неологізми –це нові слова або вирази, які з’являються в мові разом з
виникненням нових предметів, явищ, понять, процесів у суспільному житті;
до неологізмів зараховують лексико-семантичні одиниці, які позначені
стилістичним «відбитком свіжості»; нове слово є неологізмом лише доти,
доки мовець усвідомлює його предметно-логічну новизну або стилістичну
своєрідність; слово чи сполуку, використані мовою в певний період на
позначення нового або вже наявного поняття [1, с. 13, 25, 34‒37].
Вивченням неологізмів займались видатні вчені, дослідники,
зокрема: Л.Бархударов, В. Заботкіна, Ю. Зацний, О.Селіванова. Стилістичні
132
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
функції неологізмів досліджували І.Білодід, А.Коваль. Найбільших успіхів у
розробці теоретичних і методичних питань неології досягли французькі
лексикологи, зокрема B.Gardin, P.Gilbert. Практичними лексикографічними
проблемами неологізмів займалися також англійські та американські
лінгвісти, а саме: W.Lee, J. Simpson.
Навчання іншомовної лексики є неодмінним і вкрай важливим
складником навчального процесу з іноземної мови у школі через те, що рівень
спілкування залежить від словникового складу мовця та його вміння
реалізовувати його в мовних ситуаціях [2, с. 130].
Процес вивчення неологізмів передбачає поділ його на декілька етапів,
тому дуже важливо брати до уваги педагогічні принципи у процесі
постановки уроку, щоб учні могли краще сприймати нову для них
інформацію. Виділяються такі етапи: 1) початковий: розкриття поняття
«неологія» та його основних позначень і термінів, узагальнення знань учнів
про неологізми, їх місце і роль в мові; 2) спеціальний: на уроці вивчаються
джерела і сфери вживання неологізмів, їх тлумачення, формується уміння
знаходити неологізми і використовувати їх у мовних ситуаціях,
удосконалюються навички їх написання; 3) на поглибленому етапі
застосовується порівняльний аналіз неологізмів української та англійської
мов, поглиблюються вміння та навички перекладу неологізмів; 4) повторення
та закріплення: на даному етапі формуються уміння вільно використовувати
неологізми у своєму мовленні та письмі, проводиться контроль засвоєних
знань учнями [2, с. 58].
На кожному етапі вивчення іноземної мови існують реальні
дидактичні можливості для подальшого вивчення іноземної мови шляхом
профільної підготовки учнів засобами англійської мови, що сприятиме
досягненню таких завдань навчання спілкування англійською мовою як:
‒ розвитку комунікативної культури і соціокультурної освіченості
школярів задля міжкультурного спілкування англійською мовою;
‒ розвитку загальнокультурних умінь збирати, систематизувати різні
види інформації, інтерпретувати і використовувати її при розв’язанні завдань;
‒ навчанню основ етики дискусійного спілкування англійською
мовою;
‒ поглибленню знань школярів про варіативність англійської мови, про
особливості побудови писемних та усних текстів;
133
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
‒ ознайомленню школярів із міжнародними вимогами до рівня
володіння англійською мовою як засобом інтернаціональної комунікації і
взаємодії [3, с. 18].
Говорячи про методику вивчення неологізмів, не можна пропустити
повз увагу вікові та індивідуально‒психологічні особливості
старшокласників, які завжди цікавили вчених та викладачів. Наукові праці
спеціалістів дали змогу виявити взаємозалежність індивідуально-
психологічних особливостей учнів та результативності навчання [4, с. 10].
Першим аспектом психічного розвитку старшокласників є
підвищене розумове дозрівання, провідну роль в якому займає мислення, яке
різниться взаємозв’язком компонентів [4, с. 13].
Разом із цим, у старшокласників відбувається перехід до більш
високих рівнів мовлення – учні володіють високим рівнем спілкування,
синтаксисом і морфологією в аспекті мовлення [4, с. 14].
Ще однією складовою є пам’ять. Основними напрямками розвитку
пам’яті учня старшої школи є зростання і зміцнення її довільності [там само].
Свідоцтвом розвитку концентрації в учнів є розвиток пізнавальної
сфери старшокласників, який відбувається за рахунок зосередження уваги на
якихось предметах, явищах, також подолання чинників, що розсіюють її [4, с.
15].
Уяві старшокласників можна дати характеристику як специфічному
внутрішньому світові, в якому можна побачити самокритичність до своїх
думок і переживань, самоконтроль за своєю роботою і роботою творчої та
репродуктивної уяви.
Отже, труднощі ознайомлення з неологізмами школярів та студентів
полягає в тому, що упродовж усього навчального процесу та використання
підручників подані в них неологізми часто сприймаються як слова активного
вжитку, але не є у більшості випадків такими. Доцільне створення методів
впровадження вивчення неологізмів сприятиме навчанню освічених
спеціалістів у майбутньому.
Література
1. Сербенська О. А., Волощак М. Й. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем:
140 запитань і відповідей. –К.: Просвіта, 2011. – 204 с.
2. Методика навчання іноземних мов та культур: теорія та практика
підручник для студ. класичних, пед. і лінгвіст. ун‒тів / О. Б. Бігич, Н. Ф.
134
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Бориско, Г. Е. Борецька та ін.; за заг. ред. С. Ю. Ніколаєвої. –К.: Ленвіт, 2013.
– 590 с.
3. Пилипенко В. Особистісно орієнтовані технології у школі /
Пилипенко В., Коваленко О. –Х. : Основа, 2007. – 160 с.
4. Полонська Т. К. Профільне навчання іноземної мови учнів старшої
школи : метод. рек. / Т. К. Полонська. –К.: Педагогічна думка, 2014 ‒ 80 с.
Верхова Л. О., студентка
Сергєєва В. Є., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса
Шевченка», Полтава
ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В
ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: СУТНІСТЬ
ТА СТУКТУРА ПОНЯТТЯ
На сучасному етапі існування Української держави загальна
стратегія вивчення іноземних мов визначається потребами
суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого-
педагогічних та суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний
компетентністно-орієнтований підхід, який зумовлює практичну
мету навчання й вивчення іноземних мов, а досягнення
комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним
обсягом країнознавчої інформації. У зв’язку з цим компонентом
змісту навчання поряд Із комунікативною виступає також і
лінгвокраїнознавча компетенція.
Вихід вітчизняної науки на світовий рівень викликає
необхідність реформування системи освіти. Закони України «Про
освіту» (1996, 2003, 2017 рр.) зазначають, що вихідним моментом і
необхідною умовою цілісності освітньої системи є спрямованість
діяльності всіх її суб’єктів на становлення освіти нового типу, що
відповідає потребам розвитку й самореалізації людини в нових
соціокультурних умовах. Знання іноземних мов стає важливим
аргументом для особистих, професійних, культурних, та
економічних контактів. Інтеграція українського суспільства до
європейського та міжнародного соціально-економічного,
135
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
культурного, інформаційного простору, ринку праці зумовлює
потребу в ефективній дидактичній технології, яка забезпечувала б
безперервну результативну взаємодію всіх учасників освітнього
процесу, вмотивоване залучення їх до навчально-виховної
діяльності, бажання самоосвічуватися та отримувати подальшу
освіту у вищих навчальних закладах. У зв’язку з цим основною
метою вивчення іноземних мов у загальноосвітніх школах стає
розвиток уміння учнів використовувати іноземну мову як
інструмент у діалозі культур в умовах розвитку сучасного світу. Із
позицій державної мовної політики навчання іноземним мовам є
одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти.
У XXI столітті мовою інтернаціонального спілкування стає
мова культури – високої культури суспільної свідомості, загальної
культури особистості, культури міжнародної співпраці, культури
суспільства в цілому. В. фон Гумбольдт, видатний представник
німецького класичного гуманізму, зазначав: «У кожній мові
закладений самобутній світогляд. Як окремий звук постає між
предметом і людиною, так і вся мова в цілому виступає між
людиною і природою, що впливає на неї зсередини і ззовні. І кожна
мова описує навколо народу, якому він належить, коло, відкіля
людині дано вийти лише остільки, оскільки вона відразу вступає в
коло іншої мови» [1, с. 91]. Додамо, що це не тільки опосередковане
коло іншої мови, а скоріше соціально-культурна сфера, оскільки
культура й соціум, мова й культура, мовна особистість, полілог
культур, соціокультурна діяльність, лінгвокраїнознавча
компетентність є надзвичайно взаємозалежними й
взаємообумовленими явищами сучасної світової мовної свідомості.
У загальному розумінні поняття «компетентність» означає
відповідність вимогам, встановленим критеріям та стандартам у
відповідних сферах діяльності та при вирішенні певного типу
завдань, володіння необхідними активними знаннями, здатність
впевнено досягати результатів та володіти ситуацією. Уперше цей
термін набув поширення в США в 60-ті роках ХХ сторіччя в
контексті діяльнісного навчання (performance-based education),
метою якого була комплексна підготовка спеціалістів, здатних
конкурувати на ринку праці. Спочатку явище компетенції учнів
розглядалось лише як оволодіння практичними навичками, що
136
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
формувалися в результаті автоматизації знань, пізніше компетенції
перетворилися в сталені компоненти предметих навчальних програм
[2, с.31].
Зазначимо, що компетентність – це складне особистісне
утворення, що складається зі знань, умінь і навичок, які дозволяють
особистості ефективно функціонувати в певній сфері соціальної
діяльності. Лінгвокраїнознавча компетенція – це знання, вміння та
навички з галузей лінгвістики та країнознавства; це сформованість в
учнів цілісної системи уявлень про національно-культурні
особливості країни, що, у свою чергу, дозволяє асоціювати з певною
одиницею мови той самий інформаційний квант, що й носій мови, і
будувати таким способом повноцінний комунікативний акт,
навантажений смислом, який не потребує ретрансляції.
У сучасній методичній літературі лінгвокраїнознавство
розглядається з двох сторін. З одного боку, лінгвокраїнознавство –
це аспект методики викладання іноземних мов, у якому
досліджуються питання відбору та прийомів подання учням
відомостей про країну, мова якої вивчається, з метою забезпечення
їхнього практичного володіння даною мовою. З іншого боку,
лінгвокраїнознавство – це аспект навчання іноземній мові (поряд із
фонетичним, лексичним, граматичним), який розкриває
національно-культурний компонент певних одиниць мовного
матеріалу [3, c. 65].
Лінгвокраїнознавча компетенція також передбачає
володіння учнями особливостями мовленнєвої та не мовленнєвої
(міміка, жести, вигуки) поведінки носіїв мови в певних ситуаціях
спілкування.
Виділення лінгвокраїнознавчої компетенції зумовлено тим
фактом, що самій мові властиво накопичувати, зберігати та
транслювати факти й явища культури народу-носія цієї мови.
Основу лінгвокраїнознавства складають п’ять
методологічних принципів:
1) суспільна природа мови, яка постає як об’єктивна
можливість залучення до нової дійсності (єдність мови і
національної культури реалізується в ряді функцій, з яких для
лінгвокраїнознавства особливо важливою є комунікативна функція
– бути знаряддям передачі інформації від одного учасника акта
137
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
комунікації іншому (ця функція при вивченні мови не може бути
забезпечена, якщо в процесі навчання не будуть використані
відомості про країну, оскільки саме вони нерідко визначають
змістовний план як усної, так і писемної мови);
2) засвоєння людиною, що виросла в одній національній
культурі, істотних фактів, норм і цінностей іншої національної
культури (де потрібно не тільки «викласти» учневі інформацію про
країну, щоб він її запам’ятав, але й сформувати в нього позитивне
відношення до неї);
3) формування в учнів позитивної установки до народу –
носія мови, адже вивчення мов починається з метою зближення
народів;
4) вимоги цілісності і гомогенності мовного навчального
процесу (країнознавча інформація підлягає витягу з природних
форм мови і з навчальних текстів);
5) уточнення специфіки країнознавства (країнознавчий
аспект викладання реалізує в навчальному процесі філологічний
спосіб вторинного пізнання дійсності) [4, c. 135].
Як бачимо, лінгвокраїнознавча компетенція є важливою
складовою соціокультурної компетенції, яка, у свою чергу, є
вмінням і готовністю застосовувати сукупність соціолінгвістичних,
соціопсихологічних, країнознавчих та міжкультурних знань для
досягнення порозуміння між особами або групами, які є
представниками різних соціумів, мовними засобами та в межах
соціокультурного контексту однієї із сторін.
Лінгвокраїнознавча компетенція як одна з цілей навчання
має соціальний, педагогічний і психологічний та власне
лінгвокраїнознавчий зміст, що співвідноситься зі всіма аспектами
навчання й випливає зі змісту навчального предмета «Іноземна
мова» та складається з чотирьох елементів:
1) знання про функції, культуру, способи оволодіння мовою
як засобом спілкування;
2) навчальні та мовленнєві навички — досвід використання
знань;
3) уміння здійснити всі мовні функції;
4) мотивація — досвід, спрямований на вдосконалення
системи моральних цінностей кожної особистості.
138
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
139
Співвідношення елементів змісту лінгвокраїнознавчої
компетенції з аспектами навчання дозволяє виокремити наступні
компоненти лінгвокраїнознавчої компетенції як мети навчальної
діяльності:
1) навчальний аспект — соціальний зміст мети; даний
аспект включає оволодіння іноземною мовою як засобом
міжособистісного спілкування, а також освоєння навичок
самостійної роботи, як процес удосконалювання рівня іншомовної
культури;
2) пізнавальний аспект — лінгвокраїнознавчий зміст
мети; використовується як засіб збагачення духовного світу
особистості і реалізується переважно на основі рецептивних видів
діяльності: читання й аудіювання;
3) розвиваючий аспект — психологічний зміст мети; в
даний аспект входить головна мета — розвиток мовленнєвих
здібностей, психічних функцій, умінь спілкуватися;
4) виховний аспект — педагогічний зміст мети;
навчання іншомовній культурі є засобом всебічного виховання [5, с.
209].
Детальнішому розумінню сутності поняття
лінгвокраїнознавчої компетенції сприяє аналіз його структури.
Однак, існує невизначеність щодо структури лінгвокраїнознавчої
компетенції. Нам уважається доцільним зупинитися на структурі
лінгвокраїнознавчої компетенції старшокласників, що складається з
таких чинників:
1) соціокультурні лінгвістичні знання про джерела
національно-культурної інформації в англійській мові,
соціокультурну наповненість лексики тем, що вивчаються
відповідно до вимог чинної Програми, відношення еквівалентності
й безеквівалентності між мовними одиницями англійської і
української мов та екстралінгвістичні знання історико-культурного,
соціального, етнокультурного, семіотичного, географічного,
затекстового фонів;
2) лінгвокраїнознавчі навички розпізнавати й адекватно
розуміти мовні одиниці з національно-культурною семантикою;
встановлювати їхні парадигматичні та синтагматичні зв’язки;
встановлювати відношення еквівалентності – безеквівалентності
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
між національно маркованими мовними одиницями іноземної та
рідної мови; виділяти загальнокультурний і національно-
специфічний компоненти в мовних одиницях; прогнозувати
соціокультурне лексичне наповнення тексту за предметом
повідомлення;
3) лінгвокраїнознавчі вміння пізнавального характеру
виділяти в тексті соціокультурні факти, співвідносити та
узагальнювати їх; виділяти в тексті експліцитно виражену соціальну
оцінку; вилучати імпліцитно виражену соціальну оцінку;
4) лінгвокраїнознавчі вміння інтерпретаційного характеру
створювати соціокультурний портрет англомовних народів і країн;
порівнювати англомовну культуру з рідною.
Зміст і структура лінгвокраїнознавчої компетентності
старшокласників визначається нами через такі критерії навчальних
цілей і завдань, як мобільність знань, сформованість умінь і навичок
застосовувати теоретичний матеріал на практиці (гнучкість) та
критичність мислення. За критерієм мобільності знання
наповнюють переважно інформаційні компоненти: глибина
запам’ятовування, розпізнавання, відтворення, розуміння, пошук
інформації. Гнучкість навчально-пізнавальної діяльності передбачає
сформованість у старшокласників уміння застосовувати
теоретичний матеріал на практиці, здійснювати міжпредметні
зв’язки, використовувати інтелектуальні операції аналізу, синтезу,
порівняння, узагальнення, а також вибирати найраціональніший у
певних умовах метод розв’язання завдань. Рівень розвитку в учнів
критичного мислення визначається за їхніми уміннями оцінювати,
знаходити помилки, критикувати, контролювати свою навчально-
пізнавальну діяльність, прогнозувати, наводити контраргументи.
Слід зазначити, що формування лінгвокраїнознавчої
компетенції, що ставить своєю метою вивчення мови одночасно з
вивченням культури, ґрунтується на використанні однієї із
соціальних функцій мови – кумулятивної. У цій функції мова
виступає сполучною ланкою між поколіннями, сховищем і засобом
передачі позамовного колективного досвіду, тому що мова не тільки
відбиває сучасну культуру, але і фіксує її попередній стан.
Кумулятивна функція властива всім мовним одиницям, однак
найбільше яскраво вона виявляється в області лексики – у словах,
140
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
сталих словосполученнях, фразеологічних виразах, афористичних
висловлюваннях [6, с.106-108].
Таким чином, у навчальних цілях необхідно виділити
лінгвістичний компонент лінгвокраїнознавчої компетенції, куди
ввійдуть лексичні одиниці, що найбільше яскраво відбивають
культуру країни досліджуваної мови. На наш погляд, до
лінгвокраїнознавчого мінімуму доцільно включити не тільки фонові
та безеквівалентні лексичні одиниці, але й конотативну, а також
ономастичну лексику (топоніми й антропоніми), тобто всі ті одиниці
мови, що можуть сприяти удосконалюванню лексичної складової
мовної діяльності учнів. У зв’язку з настільки великим мовним
матеріалом виникає необхідність класифікувати його з метою
організації змісту навчання.
Аналіз літератури з проблем міжкультурної комунікації дозволяє
виділити знання й уміння, що складають сутність лінгвокраїнознавчої
компетенції. Під лінгвокраїнознавчою компетенцією неавтентичної мовної
особистості ми розуміємо здатність здійснювати міжкультурну комунікацію,
що базується на знаннях лексичних одиниць з національно-культурним
компонентом семантики й уміннях адекватного їх застосування в ситуаціях
міжкультурного спілкування, а також уміннях використовувати фонові знання
для досягнення взаєморозуміння в ситуаціях опосередкованого і
безпосереднього міжкультурного спілкування.
Сформувавши в учнів названу вище лінгвокраїнознавчу компетенцію,
ми забезпечимо їхню комунікативну компетенцію в ситуаціях міжкультурної
комунікації. Виділення в навчанні іноземної мови лінгвокраїнознавчого
компонента, сприяє досягненню поставлених перед школою цілей і задач,
оскільки робить процес засвоєння мови учнями більш ефективним і легким,
допомагаючи формувати лінгвокраїнознавчу компетенцію, під якою
розуміється цілісна система уявлень про національні звичаї, традиції, реалії
країни, що дозволяє знаходити в мові приблизно ту ж інформацію, що і його
носії і домагатися тим самим повноцінної комунікації.
Таким чином формування лінгвокраїнознавчої компетенції в
навчальному процесі сприяє свідомому засвоєнню матеріалу, забезпечує
підвищення пізнавальної активності школярів, сприяє створенню позитивної
мотивації, дає стимул до самостійної роботи над мовою, розвиває образно-
художню пам’ять, мовне мислення, здатність до здогаду і логічного викладу
141
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
думки, здатність порівнювати і зіставляти, сприяє трудовому й морально-
естетичному вихованню школярів.
Література
1. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.Н. Лексикология
английского языка / [Учебное пособие для студентов] –М., 1998. – 351с.
2. Мильруд, Р.П. Компетентность в изучении языка / Р.П. Мильруд //
Иностр. яз. в шк. – 2004. –№7. – с. 30-36.
3. Карапухина Г. К. Вопросы литературы и страноведения в
преподавании иностранного языка: Сб. научн. тр. / Под. ред. Б. Я. Шидфар. –
М.: Изд-во МГУ, 1991. – с. 39-40.
4. Библер В. С. Культура. Диалог культур: опыт и определения / В.С.
Библер. Вопросыфилософии. – 1989. -№ 6.
5. Sapir E. The status of linguistics as a science // Електронний ресурс:
Режимдоступу: // http://www.bible-researcher.com/sapir1.html
6. Воронина Г. И. Консультации по преподаванию иностранных
языков / Г.И. Воронина / Педагогические технологии. 2006. – №2. – с. 103-
108.
Вєрємєєва М.В., магістрант
Шехавцова С.О., д. пед. н., професор
ДЗ “Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка”, Старобільськ
ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ
ВЗАЄМОДІЇ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬО-ВИХОВНОМУ
ПРОЦЕСІ
Освітньо-виховний процес являє собою складну єдність
і сукупність навчального та виховного процесів, спрямованих
на досягнення спільної мети, вирішення завдань освіти,
виховання (самовиховання) і розвитку особистості відповідно
до державних освітніх стандартів. Цей процес передбачає
протяжність у часі, різницю між вихідним і кінцевим станом
учасників цього процесу, технологічність, що забезпечує зміни
суб’єктів.
142
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
У центрі освітньо-виховного процесу знаходиться
пізнавальна діяльність учня, його вчення, його постійний рух
до пізнання все більш глибоких і суттєвих зв’язків і
залежностей між досліджуваними процесами та областями
наукових знань, широкого кола явищ, процесів.
Сучасний освітньо-виховний процес являє собою
багатопланову взаємодію, яка передбачає навчально-
педагогічну взаємодію вчителя і учня, взаємодію учнів між
собою та міжособистісну взаємодію [2, с. 77].
Ефективність освітньо-виховного процесу знаходиться
в прямій залежності від ефективності взаємодії його суб’єктів.
Будь-яка особистість може бути об’єктом навчання і виховання
лише тоді, коли вона разом з тим є суб’єктом освітньо-
виховного процесу [Там само, с. 78]. Звичайно, формування
особистості здійснюється в процесі засвоєння людської
культури, але таке засвоєння не заперечує, а навпаки,
передбачає самостійну і все більш активну навчальну
діяльність кожного учня, його взаємодію з усіма учасниками
освітньо-виховного процесу.
Педагогічна наука оперує поняттям “суб’єкт-суб’єктна
взаємодія”, яке розглядається як одна з основних категорій
педагогіки [1, с. 37]. Це поняття зустрічається в різних
дослідженнях, присвячених висвітленню особливостей
освітньо-виховного процесу, особливостей педагогічного
спілкування та інших питань педагогічної діяльності.
Суб’єкт-суб’єктна взаємодія завжди демократична і
базується на прийнятті індивідуальних інтересів партнерів [3,
с. 51]. Педагогічний потенціал суб’єкт-суб’єктної взаємодії
відкриває широкі перспективи для вдосконалення всієї системи
освіти, для поглиблення професіоналізму, для формування
нової концепції взаємодії суб’єктів освітньо-виховного
процесу в цілому. В рамках цієї взаємодії між двома сторонами
педагогічної діяльності складаються певні відносини. Вони
можуть бути відносинами співпраці, уваги, турботи, а можуть
бути відносинами домінування, диктату, вимог, тобто
авторитарними відносинами.
143
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
144
У педагогічному плані взаємодія визначає саме
існування освітніх і виховних процесів, з ними пов’язані цілі
і зміст, методи і форми педагогічної діяльності, мотиви
поведінки і рушійні сили педагогічного процесу. Здатність до
суб’єкт-суб’єктної взаємодії означає універсальну
особливість педагога, характерну для виконання його функцій
в освітньо-виховному процесі впливати на інших людей у
спільній з ними діяльності. Від здатності педагога
організувати спільну діяльність залежить можливість досягти
бажаних результатів педагогічного процесу. Зміст навчально –
виховної діяльності передбачає активну участь учнів у цій
діяльності, оскільки передбачає творчу переробку отриманої
інформації з метою більш глибокого її засвоєння.
Таким чином, суб’єкт-суб’єктна взаємодія в освітньо-
виховному процесі розглядає сьогодні учня як суб’єкта змін,
співучасника цього процесу та творчу особистість. Основна
педагогічна ідея полягає в тому, що процес виховання і
навчання суб’єктів не є механічною сумою впливів педагога
на активність учнів. Суб’єкт-суб’єктна взаємодія включає в
себе правильне співвідношення, як педагогічного впливу, так
і його активного сприйняття, власну активність учня, яка
виявляється у відповідних впливах на самого себе і на
вчителя.
Література
1. Виненко В.Г. Общие основы педагогики: учеб.
пособие для студентов пед. высш. учеб. заведений /
В.Г. Виненко. – М.: Дашков и К, 2010. – 297 с.
2. Витвицкая Л.А. Взаимодействие субъектов
образовательного процесса / Л.А. Витвицкая // Вестник
Оренгбургского государственного университета. – 2005. –
№10. – С. 77-82.
3. Линник Е.О. Сущностная характеристика
понятия «субъект-субъектное взаимодействие»: психолого-
педагогический аспект / Е.О. Линник // Инновационные
образовательные технологи. – 2013. – №4 (36). – С. 4
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Гонтаренко І., студентка
Тарарива Л.Ю., к. ф. н.
ВП «Лисичанський педагогічний коледж Луганського
національного університету імені Тараса Шевченка»,
Лисичанськ
VECL (VIRTUAL ENVIRONMENT FOR COLLABORATIVE
LEARNING) – ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ У
ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Потреба переорієнтації навчального процесу змушує
сьогодні віднаходити нові технології викладання, які здатні
задовольнити потреби сучасної людини нового цифрового
покоління. Пропонована авторська технологія VECL (Virtual
Environment for Collaborative learning) уможливлює формування
компетентностей XXI століття, розкриття потенціалу учня та
вчителя.
Колаборативне навчання або технологія співробітництва не
є новими поняттями, проте розглядалися лише в традиційній
інтерпретації: навчання, яке адаптоване для класичних аудиторних
просторів. З поширенням альтернативних навчальних середовищ,
які пропонує кіберпростір, з’явилися передумови для наукового
обґрунтування, опису практичної реалізації технології VECL, у якій
стратегічним завданням викладача (модератора) є створення
віртуального середовища, яке спонукає студентів до колаборації.
В основі колаборації є педагогіка співробітництва, яку
розробляли в різні роки В. Сухомлинський, А. Макаренко, Ж.-
Ж. Руссо, К. Роджерс. Проблемою організації колаборативного
навчання також займалися Н. Дементієвська, В. Дьяченко, Н.
Морзе, О. Ярошенко. Сучасне обґрунтування поняття
колаборативного навчання простежуємо в працях І. Капустян,
М. Лещенко.
Мета розвідки – висвітлити практичну реалізацію технології
VECL гомогенного типу.
Визначений тип упровадження технології уможливлює
спілкування й налагодження комунікації з учнями й студентами
навчальних закладів із різних країн. Неможливість контактної
145
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
зустрічі через територіальну віддаленість не впливають на
об’єднання груп і виконання спільних проектів.
Участь у міжнародних проектах – є створенням такого
віртуального освітнього середовища, яке дозволяє організувати
комунікацію й реалізовувати завдання у вивченні мови, культури,
технологій тощо. Серед найпоширеніших платформ, на основі яких
можливий проектний тип роботи, визначаємо eTwinning Plus, ePals,
PenPal Schools, Generation Global та ін.
Наша колаборативна група взяла участь у спільній діяльності
Глобального співтовариства ePals. У процесі співпраці ми
обмінювалися інформацією з різних тем із вчителем й учнями
техаської школи (США) й єгипетської школи (Єгипет), збагачували
свої знання про традиції й звичаї, повсякденне життя дітей різних
країн, покращували рівень володіння англійською мовою.
Одним із проектів, який реалізований творчою групою
коледжу в межах програми eTwinning, є флешмоб країн «It’s our
country. It’s our world». Мета проекту: розрекламувати свою країну в
креативний спосіб, зафільмувати й розмістити в просторі програми.
Здійснювалася комунікація з різними навчальними закладами
англійською, погоджувалися ідеї, визначалися спільні завдання. У
проекті представлено флешмоби учнів і студентів із України, Литви,
Азербайджану, Турції, Греції, Італії.
Наша група долучилася також до проекту «We love what we
do». Протягом роботи в проекті колаборативна група вивчала
традиції, культуру країн світу, обмінювалися відео-повідомленнями,
електронними повідомленнями, листами тощо. У проекті
використовували ресурси Skype, Video-messages, Padlet, Answer
Garden, Magisto тощо.
Третій проект на цій платформі – «Євробачення». Основним
завданням для учасників став запис пісні англійською мовою, поширення її
через YouTube. Наступним етапом був перегляд пісень, записаних країнами-
учасницями й голосування за кращих. Цей проект сприяв міжкультурній
комунікації й покращення розмовної англійської.
Гомогенний тип технології VECLуможливлює розширення простору
комунікації студентів, поєднання територіально віддалених навчальних
аудиторій, поглиблення знань про культурний світ різних країн, освітні цілі й
завдання навчальних закладів, віднайдення спільних задач. Цей тип
146
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
допомагає вийти за межі традиційного аудиторного навчання й вибудувати
нову траєкторію отримання досвіду, формування навичок ХХІ століття.
Участь у міжнародних проектах є одним із кращих способів
використання технології віртуального освітнього середовища. У процесі
колаборативної роботи студенти можуть отримати широкі можливості для
розвитку творчих здібностей через участь у різноманітних творчих конкурсах
і проектах. Підвищена відповідальність за результати своєї діяльності,
швидкість обміну інформацією, творчість та можливість самовираження
створюють потрібну мотивацію до використання Інтернету в навчальному
процесі.
Упровадження технології має значні переваги, якими може
скористатися педагог. По-перше, командна робота підвищує мотивацію
кожного учасника освітнього процесу, по-друге, широкі можливості
віртуальних просторів уможливлюють реалізацію багатоаспектних
навчальних завдань, по-третє, гнучкість у плануванні часу, автономія, акцент
на критичному й творчому мисленні, інтегративність забезпечують
результативність освітньої траєкторії студента.
Література
1. Кожушко С. Стратегії колаборативного навчання у вищому
навчальному закладі / С. Кожушко // Молодь і ринок. –№ 5 (112). – 2014. –С.
65 – 70.
2. Малицька І. Д. Віртуальні освітні спільноти як ефективний засіб
формування ІКТ-компетентностей: зарубіжний досвід / І. Д. Малицька //
Інформаційні технології і засоби навчання. –№ 6 (Т.38). – 2013. –С. 29 – 40.
Груненко Д.Ю., магістрант
Шехавцова С.О., д. пед н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ ЛЕКСИЧНОГО
МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
(ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД)
“Without grammar very little can be conveyed, without
vocabulary nothing can be conveyed” («Без граматики мало що може
147
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
бути висловлено, без лексики ніщо не може бути висловлено»). Таке
визначення важливості слів та лексичного матеріалу надав Девід
Вілкінс, а потім у своїй книзі “Dellar H and Hocking D, Innovations,
LTP” він додав, що учень, який проводить багато часу вивчаючи
граматику іноземної мови, у не дуже вдосконалить знання іноземної
мови. Навпаки, набагато більшого можна досягнути, вивчаючи
слова та фрази. За допомогою граматики, наголошує автор, можна
передати досить мало інформації, але зі словами можна сказати
майже все.
Лексичний аспект спілкування має певні особливості, які
полегшують його засвоєння, і такі, що його ускладнюють. Полегшує
засвоєння лексики її зв’язок із змістом комунікації, на що
спрямована увага комунікантів. Це сприяє концентрації їх уваги і
врешті-решт — засвоєнню. До других відноситься практично
невичерпний запас лексики будь-якої західноєвропейської мови, а
також великі труднощі засвоєння іншомовної лексики, що пов’язані
з формою слова (звуковою, графічною, граматичною), його
значенням/значеннями, характером сполучуваності з іншими
словами, вживанням слів, а також розходженням зі словами рідної
мови [3].
Звернемося до англомовні авторів, які надають свої
особливості у відборі лексичного матеріалу на уроках англійської
мови (ESL – English as a Second Language). По-перше, звертається
увага на те, скільки саме слів потрібно знати учню англійської мови,
адже носії мови знають та можуть використовувати до 20 000 слів.
Відповідь надається така: у кожній мові існує так звана core
vocabulary, тобто основна, фундаментальна лексика. Це той
лексичний запас мови, який носії мови використовують найчастіше
у повсякденному житті. Зазвичай, запас основної лексики становить
близько 2 000 слів [2, p. 21].
Проте на уроках англійської мови є деякі учні (або цілі
групи), які вже знають цю основну лексику. То як бути вчителю?
Англомовні методисти наголошують на тому, що вчитель
англійської мови у будь-якому випадку має звертати свою увагу на
потреби учнів. Таким чином вчителю буде зрозуміло, яким саме
лексичним матеріал повинні оволодіти учні. Наприклад, лексичний
запас учня, який планує відвідати Великобританію наступним літом
148
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
149
впродовж одного тижня буде вкрай різнитися з лексичним запасом
учня, який планує навчатися наступного року в одному з
університетів Великобританії [2, p. 20].
Окрім цього, важливим критерієм також є прийняття до
уваги рецептивне та продуктивне знання слів (receptive and
productive knowledge), знання правопису та правила читання, зміни
слова шляхом деривації та різних відтінків значення [2, p. 22].
Зрештою, кількість слів, які повинен знати учень залежить
саме від учня та його мети вивчення англійської мови, його потреби
у словах. Передбачення потрібностей учнів у лексичному запасі а
також впевнитись у тому, що ці слова будуть вивчені, справа не
легка [2, p. 22].
Варто відмітити способи відбору слів, які пропонують
автори книги “Working with words”:
1. За допомогою книги курсу, а саме у письмових
текстах та аудіо матеріалах, завдання для презентації та практики
граматичних структур, тесту вальні вправи і т.д. Навіть інструкції
для виконання вправ на уроці можуть слугувати для формування
джерела нового лексичного матеріалу.
2. За допомогою допоміжних матеріалів (які не
обов’язково направлені на розвиток словникового запасу). Вони
включають відео, ігри, тести, різного типу вправи і т.д.
3. За допомогою учнів. Велика кількість неочікуваних
нових слів з’явиться з запитань, які будуть виникати в учнів, їх
сумнівів та помилок, які вони будуть робити.
4. За допомогою спеціальних завдань для
відпрацювання лексичного матеріалу, які розробляє вчитель для
кожного класу індивідуально [1, p. 54].
Критеріями же відбору лексичного матеріалу автори цього
підручника висувають такі важливі фактори:
1. Частота використання. Логічно та доцільно вивчати
ті слова, які мають широке та часте вживання у повсякденному житті
носіїв мови. Вивчення та використання слів, які використовуються
рідко, є недоцільним (або такі слова можуть вивчатися, коли людина
вже має високий рівень англійської мови та має намір поглиблювати
свої знання).
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
150
2. Культурний фактор. Наприклад, немає сенсу вивчати
слова, притаманні культурі Сполучених Штатів Америки, якщо учні
вивчають англійську мову Великобританії (за винятком, якщо у
програмою передбачено вивчення деяких культурних особливостей
США).
3. Потреби учнів та їх рівень. Потреби учнів: якщо ми
беремо за приклад учнів, які планують просто поїхати у подорож до
Англії, вони не матимуть потребу у вивченні термінів з бухгалтерії,
інженерії, медицини та ін. [1, p. 58-59].
Виходячи із вищезазначених критеріїв вибору лексичного
матеріалу, які пропонують закордонні автори, вчитель має широкі
можливості у відборі лексичного матеріалу та велику свободу у
виборі слів, які повинні опанувати учні. Але вчитель повинен знати
та ретельно дотримуватися особливостей відбору лексики задля
продуктивного навчання англійській мові.
Література:
1. Ruth Gairns, Stuart Redman Working with Words. A
Guide to Teaching and Learning Vocabulary. – Cambridge University
Press, 1986. – 200 p.
2. Thornbury S. How to Teach Vocabulary. – Longman,
2002. — 185 p.
3. Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у
середніх навчальних закладах. – Київ: Ленвіт, 2003. – 320 с.
Лазуренко А.А., студент
Жалдакова Ю.В., викладач
Відокремлений підрозділ «Лисичанський педагогічний коледж
Луганського національного університету імені Тараса Шевченка»,
Лисичанськ
ЗНАЧЕННЯ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Проектна робота – вид роботи, метою. якої є підготовка
кінцевого продукту англійською мовою – альбому, подання
інформації тощо. Мета цього виду роботи – дати учню можливість
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
виконати незалежну роботу, побудовану на знанні мови та уміннях
і навичках, здобутих упродовж певного періоду вивчення теми.
Проектні роботи ідеальні для різнорівневих груп, оскільки кожне
завдання може бути виконане учнями, що мають різний рівень
підготовки. У процесі проектної діяльності учні реально
спілкуються між собою і з навколишнім світом англійською мовою.
Вона забезпечує не тільки засвоєння навчального матеріалу,
але й інтелектуальний і моральний розвиток учнів, їхню
самостійність, доброзичливість до вчителя і між собою,
комунікабельність, бажання допомогти іншим. Суперництво,
зарозумілість, брутальність, авторитарність, настільки часто
породжувані традиційною педагогікою, несумісні з цією
технологією.
Проектна методика ґрунтується на особистісно-
діяльнісному підході, що означає переорієнтацію всього
навчального процесу на постановку і вирішення самими школярами
пізнавально-комунікативних і дослідницьких завдань. Це дозволяє
розглядати проектне навчання як одну з найбільш продуктивних і
інтенсивних методик, що сприяє досягненню високих результатів
навченості й освіченості особистості.
Все більше вчителів у школах України цікавляться і
використовують проектну діяльність учнів. Ідея включення
проектної діяльності в освітній процес була запропонована
американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше
століття тому.
Вона дозволяє ефективно реалізувати комунікативний
підхід у навчальному процесі з іноземної мови, а саме: вивчення
мови через особисту діяльність учня, оволодіння мовою у процесі
спілкування.
Використання комп’ютера на заняттях англійської мови та в
позаурочний час відкриває для учнів нові можливості оформлення проектів.
Таким чином, у процесі цієї діяльності учень розвіває свої
інтелектуальні вміння, такі риси характеру, як цілеспрямованість,
наполегливість, працелюбність, набуває певні навчальні навички, а це
забезпечує соціальну та професійну адаптацію в суспільстві, створює умови для
розвитку креативності, що є важливим в сьогоднішньому швидкоплинному
світі.
151
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Підсумовуючи вищесказане, слід відмітити, що метод проектів є
надзвичайно демократичним видом педагогіки співпраці, довіри і особистої
орієнтації. Цей метод сприяє розвитку творчої обдарованості. Принципи цієї
технології забезпечують добровільність участі, проблематики обговорення,
участі в різних акціях, заходах, справах; свободу спілкування на принципах
прагнення до взаєморозуміння, до взаємовитримці, конструктивності; повагу
до поглядів, ідей, підходів і діяльності учасників.
Ніхто не стверджує, що проектна робота допоможе вирішенню всіх
проблем у вивченні іноземної мови, але це ефективний засіб від одноманітності,
нудьги. Він сприяє розвитку творчої особистості учня, розширенню мовних
знань. Цереальна можливість використати знання, отримані на інших заняттях
засобами іноземної мови.
Література
1. Демченко В.В., Рабченюк Т.С. Виховання обдарованої дитини у
сучасному навчальному закладі. Рівне. Ліста, -2004.
2. Пєхота О.М. Освітні технології.-К: АСК. 2001.
3. Іноземні мови в школі. Журнал № 3,2004.
4. Все для вчителя. Журнал №6, К; 1999.
5. Бех І.Д. Особистісно-орієнтоване виховання. Посібник.-К. ІЗМН 1998.
6. Мелашенко К. Завуч, № 13, 2006.
7. Пехота О. М. Особистісно-орієнтована освіта і технології.-К . 2000.
Калтишева А.О., магістрантка
Шехавцова С. О., д. п. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ
АВТЕНТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИХ
МОВ
На сучасному етапі розвитку системи освіти вивчається та
розглядається не одне питання щодо оптимального способу
навчання. Це стосується і викладання іноземних мов. Багато
дослідників та вчених (Г. Мільруд, О. Носонович, С. Ніколаєва, Г.
Рогова, Н. Гальскова, С.Фоломкина, К. Кричевська, Дж. Шерман,
152
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Дж. С. Річардс, А. Мартинез, Б. Томлінсон та інші) намагаються
створити такі умови для вивчення іноземної мови, які сприяли б не
тільки розвитку лінгвістичних аспектів її оволодіння, а й
нелінгвістичних. Наприклад, питання щодо використання
автентичних матеріалів на уроках з іноземної мови є дискусійним на
сьогоднішній день. Тому задля визначення ролі та місця
автентичних матеріалів, переваг їх використання та недоліків
потрібно детально вивчити це питання у вітчизняній та зарубіжній
методиці викладання іноземних мов.
Важливо зазначити, що не всі діючі підручники з іноземних
мов відображають принцип комунікативної направленості. В них
мовний матеріал не узгоджено з вираженням комунікативного
наміру (комунікативних потреб) [4, с. 65]. Саме тому застосування
додаткових засобів навчання є важливою складовою даного
питання. До таких засобів відносяться й автентичні матеріали,
застосування яких дає можливість вчителеві часто демонструвати
зразки іншомовного мовлення, розвиваючи комунікативні та
соціокультурні здібності своїх учнів.
Використання автентичних матеріалів при вивченні
іноземних мов сприяє не тільки оволодінню мовних та немовних
(невербальних) засобів спілкування, а й передбачає розвиток
здібності обирати та використовувати їх у співвідношенні з
конкретною комунікативною ситуацією та соціокультурними
нормами країни, мова якої вивчається. Автентичні матеріали можна
розглядати як своєрідні ретранслятори національної культури. Чим
більше автентичні матеріали насичені культурно-специфічним
змістом, тим ціннішими вони є в педагогічному та дидактико-
методичному відношенні.
Функціонально-цілове призначення автентичних матеріалів,
які К.Кричевська називає прагматичними, може бути
різноманітним. Вони використовуються:
1. Для придбання країнознавчих та соціокультурних знань. При
цьому можливо три способи реалізації цього призначення. Вчитель
може продемонструвати матеріали, повідомити певну інформацію,
доповнити зміст підручника, або учні самостійно можуть здобути
інформацію, використовуючи автентичні матеріали, поділитися
своїми доробками у класі та отримати певний коментар від вчителя.
153
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Є ще й третій варіант, коли вчитель та учні працюють разом та
систематизовано розрізняють отриману інформацію, складаючи
колажі, альбоми тощо.
2. Для організації мовленнєвого спілкування, розвитку усного
мовлення за сферами та ситуаціями спілкування. Прикладами
можуть слугувати організація інтерв’ю, різноманітних опитувань
про спортивні та учбові центри, вивчення умов та вимог, пов’язаних
з отриманням певних професій, імітація подорожей, відвідувань
музеїв, театрів тощо, вибір подарунків за рекламними буклетами,
вибір готелів, розваг, тощо.
3. Для семантизації мовних одиниць та розвитку змістової та
лінгвістичної здогадки; для розвитку компаративних вмінь,
оцінювальних суджень, для розвитку зацікавленості, пізнавальної
активності, інтересу; для соціокультурної орієнтації [1, с. 15].
До недоліків можна віднести також і те, що при використанні
автентичних аудіоматеріалах, учням може бути місцями важко
зрозуміти зміст через різноманітність акцентів. Також, вивчаючи
різні мовленнєві ситуації з використанням автентичних матеріалів,
які недоступні для учнів за різними причинами, уникання таких
важких уривків може займати багато часу та зусиль [2, с. 127].
Багато вчених вказують і на те, що автентичні матеріали
можуть стати своєрідним тягарем для вчителя. Для деяких, є дуже
важким вибір функції та мети, з якою вводиться автентичний
матеріал у навчання. Інші витрачають багато часу на вибір, можливе
редагування та підготовку автентичних матеріалів до уроку [3, с. 17].
Таким чином, використання автентичних матеріалів має як
переваги так і недоліки. Проте це не єдиний аспект даного питання
що не є однозначним. Багато думок існує щодо місця автентичних
матеріалів у сучасному освітньому просторі, наприклад, щодо ролі
адаптованих та штучно створених текстів та автентичничних у
навчання, або щодо вікових особливостей учнів та їх рівня знань, які
вивчають мову засобами автентичних матеріалів.
Література:
1. Кричевская К. С. Прагматические материалы,
знакомящие учеников с культурой и средой обитания жителей
154
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
страны изучаемого языка / К. С. Кричевская // Иностранные
языки в школе. – 1996. – № 1 – С. 1 – 17.
2. Куимова М. В. Advantages and Disadvantages of Authentic
Materials Use in EFL Classrooms / М. В. Куимова, Н. А. Кобзева
// Молодой ученый. – 2011. – №3. Т.2. – С. 121 – 127.
3. Miller L. Developing listening skills with authentic materials
/ L. Miller // ESL Magazine. – 2003. – № 6 (1). – P. 16 – 19.
4. Методика обучения иностранным языкам в средней
школе / Г. В. Рогова, Ф. М. Рабинович, Т. Е. Сахарова. – М.:
Просвещение, 1991. – 287 с.
Жиділова Л. О., студент
Жалдакова Ю. В., викладач
ВП «Лисичанський педагогічний коледж Луганського
національного університету імені Тараса Шевченка»,
м. Лисичанськ
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
Слово „інтерактив” прийшло з англійської мови від слова
„interact”, де „inter” – взаємний і „act” – діяти. Поняття
інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне
навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності,
яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови
навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність,
інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес
відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це
співнавчання, взаємонавчання, де і учень і вчитель є рівноправними,
рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять,
рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють
[1, с. 7].
У процесі вивчення німецької мови велике значення
надається використанню інтерактивних технологій. Вперше
класифікували інтерактивні технологій О. Пометун та
Л. Пироженко [1], визначивши чотири групи, а саме:
155
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
1. Інтерактивні технології кооперативного навчання: робота
в парах („один проти одного”, „думати, працювати в парі,
обмінятися думками”); ротаційні (змінювані) трійки; карусель;
робота в малих групах („діалог”, „синтез думок”, „спільний проект”,
„пошук інформації”, „коло ідей”; акваріум.
2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання:
обговорення проблеми в загальному колі; „мікрофон”; „незакінчені
речення”; „мозковий штурм”; „ажурна пилка” („Мозаїка”,
„Джигсо”); аналіз ситуації (саsе – метод); вирішення проблем;
„дерево рішень”.
3. Технології ситуативного моделювання: симуляції або
імітаційні ігри; спрощене судове слухання; громадські слухання;
розігрування ситуацій за ролями.
4. Технології опрацювання дискусійних питань: метод ПРЕС
(РРЕS, МППО); „займи позицію”; „зміни позицію”; „неперервна
шкала думок” („Нескінченний ланцюжок”); дискусія; дискусія в
стилі телевізійного ток-шоу; оцінювальна дискусія; дебати.
Організація інтерактивного навчання передбачає
моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і
спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та
відповідної ситуації. Освітня технологія інтерактивного навчання в
процесі навчання дитини – це сукупність різноманітних
педагогічних прийомів, які спонукають учнів до дослідницької
творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними
матеріалу, узагальнення одержаних знань. [2, с. 6].
Базова модель уроку німецької мови з елементами
інтерактивного навчання включає в себе 5 етапів:
 мотивація;
 оголошення теми та очікуваних навчальних результатів;
 надання необхідної інформації;
 інтерактивна вправа;
 рефлексія.
Мета першого етапу сфокусувати увагу учнів на проблемі та
викликати інтерес до обговорюваної теми за допомогою методів
«мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо.
156
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності,
тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає
вчитель досягається на другому етапі уроку.
Третій етап уроку – дає дітям достатньо інформації, для того,
щоб на її основі за мінімально короткий час вони могли виконувати
практичні завдання.
Інтерактивна вправа – центральна частина заняття – її метою
є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.
На цьому етапі доцільне використання сенканів, створення
асоціативного куща, діаграми та інше.
Четвертий етап – рефлексія, усвідомлення отриманих
результатів [3].
Рівень оволодінння учнями організаційно діяльнісними
формами роботи визначає успіх в таких видах діяльності, як
пізнавальна та творча. Поступове оволодіння учнями організаційно
діяльнісним компонентом дає можливість створити більш якісну
освітню продукцію. [2, с. 45].
Використовуючи на уроках німецької мови інтерактивні
форми різних типів, вчитель зацікавлює учнів предметом,
вдосконалює мовленнєві і розумові навички, формує активну
життєву позицію. Крім того, інтерактивні форми навчання
розвивають комунікативні вміння, вдосконалюють граматичні
навички, допомагають встановленню емоційних контактів між
учнями. Треба зауважити, що будь-яка інтерактивна технологія
використана при навчально-виховному процесі знімає нервове
навантаження учнів, що дає якісний результат рефлексії знань.
Отже, застосування інтерактивних технологій при вивченні
німецької мови є доцільним та ефективним. Методично правильне
проведення уроку допоможе учням оволодіти вмінням спілкуватися
в умовах іншомовного спілкування, опановувати необхідний
граматичний матеріал, навчитися самостійно здобувати знання,
формувати творчу особистість.
Література
1. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : Наук. –
метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І.
Пометун. – К. : Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.
157
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
2. Методичний порадник : форми і методи навчання / Автор
– укладач Б. О. Житник. – X : вид. Група “Основа”, 2005. – 128 с.
3.Науково – методичний журнал „Німецька мова в школі”, //
Х.; „Основа”. – 2009.
Зіньковська О.В., магістрант
Кокнова Т.А., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ
НАВИЧОК РОБОТИ З АНГЛОМОВНИМИ
ЛЕКСИКОГРАФІЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ УЧНІВ СТАРШИХ
КЛАСІВ
Англійська мова, як і будь-яка мова світу, має тенденцію до
постійних змін – з’являються нові лексичні одиниці, в той час як
застарілі слова поступово зникають з ужитку. Учні за рахунок
вивчення азів лексикографії мають змогу дослідити як теоретичні
засади даної науки, так і набути необхідних навичок з користування
англомовними лексикографічними джерелами. Також в учнів
старших класів існує потреба у вивченні великої кількості нової
лексики та розширенні словникового запасу; вивчаючи нові
лексичні одиниці та звертаючись для цього до словників, учні
матимуть можливість дізнатися не тільки їх переклад, а й
тлумачення, частину мови, синоніми, антоніми, приклади
використання у реченнях, відноситься те чи інше слово до
літературної мови або сленгу тощо.
Навички – це дії, складові частини яких у процесі
формування стають автоматичними. За наявності навичок діяльність
людини відбувається швидше і продуктивніше. Навички необхідні в
усіх видах діяльності: навчальній, трудовій, ігровій тощо [1].
В. Клименко окреслює наступні етапи вироблення навичок:
1) початкове розучування; 2) заглиблене, детальне розучування;
3) закріплення і подальше вдосконалювання дії [2, с. 310]. Отже, для
формування навичок роботи з лексикографічними джерелами слід
поставити перед учнями мету (з обов’язковим поясненням того, як
158
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
вони зможуть використовувати дані навички на практиці),
правильно та систематично організувати навчальний процес, та
постійно підтримувати в учнів мотивацію, адже можливість
застосувати у подальшому набуті навички не дасть учням втратити
бажання вчитися.
Навички роботи з англомовними лексикографічними
джерелами виявляються у наступних факторах: знання різних видів
словників, особливо електронних, через те, що з їх допомогою є
можливість зберігати більше матеріалу, та учні швидше можуть
знайти потрібну інформацію; вмінні обирати необхідне джерело
поміж інших; аналізувати отриману інформацію; мати обізнаність
з фундаментальними працями відомих лексикографів; знання
головних понять лексикографії [3, с. 8]. При роботі з учнями
важливо не забувати про мотиваційний компонент, підтримання
інтересу та прагнення до опанування матеріалу, пояснювати учням,
яким чином вони зможуть використовувати набуті знання на
практиці.
Через вибіркове ставлення учнів старших класів до предметів, що
вивчаються, окремою проблемою є згасаюча мотивація школярів. Для вчителів
англійської мови це – використання проектного методу навчання на уроках,
складання діалогів в парах, рольові ігри з різних тем, обговорення поставлених
проблем, дискусії (круглі столи), перегляд фільмів та відео-фрагментів
(виконання завдань до них), проведення вікторин і різних конкурсів [4, с. 137].
Дані методи можуть бути однаково ефективні як при закріпленні та актуалізації
набутих знань, так і під час вивчення нових тем, тому що учні не будуть
втрачати інтерес та мотивацію, як би це відбувалося при стандартному
теоретичному поясненні матеріалу та подальшого його відпрацювання за
вправами з підручника.
Важливим складником у процесі навчання також є формування
соціокультурної компетенції. Наприклад, все те, що відноситься до сфери
побуту, з чим англійці мають справу в повсякденному житті: газети і журнали,
афіші, оголошення, реклама, телебачення, вивіски магазинів, розклад автобусів,
схеми, карти, меню ресторанів і кафе, що відображають природне мовне
середовище [4, с. 138]. Відвідування музеїв Англії в режимі он-лайн, вивчення
словників англійського сленгу та фразеологізмів, перегляд відео блогів
англійських підлітків для розвитку аудіювання, читання художніх творів
159
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
160
мовою оригіналу – все це підвищить інтерес і мотивацію старшокласників та
допоможе в розвитку навичок роботи з лексикографічними джерелами.
Підсумовуючи вищесказане, слід дуже уважно підбирати матеріал для
занять, надавати учням цікаві джерела нової інформації у вигляді домашніх
завдань та безпосередньо під час навчального процесу. Вміння правильно
користуватися лексикографічними джерелами допоможе учням знайти
потрібну інформацію, охарактеризувати слово або групу слів, аналізувати їх
форми та, в результаті, покращити свої навички читання та словниковий запас,
здогадуючись про визначення нових слів з контексту.
Література
1. Жамардій В. О. Аналіз підходів до визначення
сутності умінь і навичок у навчально-тренувальній діяльності
студентів / В. О. Жамардій. // Науковий вісник Донбасу. – 2013. – №
1. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2013_1_13
2. Клименко В. В. Психологія спорту: навчальний
посібник для студентів вузів / В. В. Клименко. – К. : МАУП, 2007. –
428 с.
3. Моисеев М. В. Лексикография английского языка:
учебно-методическое пособие: для студентов специальностей
«Перевод и переводоведение» и «Теория и методика преподавания
иностранных языков». – Омск: Изд-во ОмГУ, 2006. – 92 с.
4. Мальцева Е. В. Искусство и мотивация
старшеклассников к изучению английского языка // Педагогика
искусства. – 2014. – № 2. – С. 136-142.
Караванська Д.І., студентка
Шехавцова С. О., д. пед. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
СУЧАСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ
У даній статті висвітлене актуальне питання –
сучасні методи навчання іноземних мов на уроках англійської мови,
що робить навчальний процес цікавим і ефективним.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Для викладача іноземних мов важливо постійно
вдосконалювати власні знання щодо методів навчання.
Впроваджувати новітні освітні концепції. Кожного року,
розробляються нові методи викладання, проводяться дослідження
для винайдення найкращого способу навчання іноземної мови. На
даний час основними підходами навчання іноземних мов є
комунікативний та конструктивістський методи.Також одним із
сучасних підходів є інтерактивне навчання.
У процесі навчання за комунікативним методом учні
набувають комунікативної компетенції – здатності користуватись
мовою залежно від конкретної ситуації. Сам термін «комунікативна
компетенція» є центральним у комунікативній методиці навчання
іноземних мов, і більшість вчених вважають формування
комунікативної компетенції у тих, кого навчають метою навчання
іноземної мови. Найважливішою характеристикою комунікативного
методу є використання автентичних матеріалів [1].
Конструктивістський метод базується на спрямованості учбового
процесу на дію, наближену до реалій життя. В учнів є можливість
наблизитися до реальних життєвих ситуацій, «пережити» їх, користуючись
іноземною мовою, та бути готовими спілкуватися іноземною мовою у
реальних подібних ситуаціях у майбутньому. Учень повинен брати активну,
самовизначальну роль, а вчитель бути порадником і співорганізатором
навчального процесу, але буде ефективний результат,якщо учень сам буде
керувати своїм навчанням. Також учень повинен мати високий рівень
мотивації та вміти діагностувати власні здібності та обирати правильні методи
і прийоми навчання, що не завжди відповідає дійсності.
Слово «інтерактив» (пер. з англійської “inter” – взаємний, “act” –
діяти) означає взаємодіяти. Використання інтерактивних методів навчання
дають змогу учням збільшити кількість розмовної практики на занятті. Також
є і недолік цього підходу, якщо дуже часто його використовувати, він втрачає
зацікавленість,тому необхідно комбінувати інтерактивні методи навчання.
Використовуючи цей метод навчання спонукає не лише студента, але й
викладача до постійної творчості, сприяє розвитку педагогічних здібностей.
До інтерактивних методів навчання відносять презентацію, евристичні
бесіди, рольові ігри, дискусії, «мозковий штурм», конкурси з практичними
завданнями та їх подальше обговорення, проектування бізнес планів,
161
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
162
проектів, проведення творчих заходів, використання мультимедійних
комп’ютерних програм та залучення англомовних спеціалістів[2].
Сучасні методи навчання іноземних мов відіграють важливу роль у
сучасній освіті. Ігри підвищують творчі здібності учнів, покращують уміння
формулювати, обґрунтовувати й висловлювати власну думку, активують
мислення. Треба обирати такі методи навчання, які б дозволили кожному
учневі проявити свою активність та творчість. Використання різноманітних
інтерактивних методів у процесі навчання є запорукою успіху студентів під
час вивчення іноземної мови. Кожний із цих методів має важливий внесок в
історію методики навчання іноземних мов. Правильно підібрані методи і
технології навчання гарантують успіх в опануванні іноземними мовами.
Література
1. Гаврилюк А.П. Застосування комунікативного
методу викладання іноземних мов у ВНЗ. [Електронний ресурс].
Режим доступу: http://confesp.fl.kpi.ua/node/1061
2. Циркаль А.Ю. Огляд найбільш цікавих інтерактивних
методів на заняттях з англійської мови.[Електронний ресурс]. Режим
доступу: http://confesp.fl.kpi.ua/sites/default/files/cirkalayu_stattya_onlayn.pdf
Коваленко Н. В., студентка
Потенко Л. О., к. ф. н., доцент
Черкаський навчально-науковий інститут, Черкаси
ДВНЗ «Університет банківської справи»
РОЛЬ МОТИВАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Британський політичний діяч Франк Сміт сказав: «Знання
однієї мови дозволяє ввійти в коридор життя, знання двох мов ─
відкриває вам усі двері у цьому коридорі». Поза всяким сумнівом,
вивчення іноземних мов розкриває перед нами нові можливості та
робить наш духовний світ значно багатшим.
Проте вивчення будь-якої іноземної мови ─ це важкий і
тривалий процес. Для того, щоб досягти серйозних результатів у
навчанні, будь-яка людина має потребу в мотивації, адже без неї
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
163
первісний ентузіазм проходить дуже швидко, а процес вивчення
іноземної мови перетворюється на рутинну справу. З огляду на це,
проблема формування та забезпечення високого рівня мотивації у
вивченні іноземної мови є досить актуальною.
Мета роботи полягає у визначенні ролі мотивації у процесі
вивчення іноземної мови, з’ясуванні її основних складових.
У загальному розумінні мотивація (від lat. movere) ─
психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої
дії, учинку, що визначають активність особистості та її
спрямованість на досягнення запланованого результату.
Розрізняють внутрішню мотивацію, яка залежить від
внутрішнього середовища (викладач, навчальна група тощо) і
зумовлена, власне, процесом пізнання, та зовнішню мотивацію, що
обумовлена значущістю інформації про країну, мова якої
вивчається, її культуру та історію, усвідомленням важливості мови
для реалізації власних потреб [1].
Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях
та інших видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують
поведінку людини. У разі зовнішньої мотивації чинники, що
регулюють поведінку, не залежать від внутрішнього «я»
особистості, отожефективність навчання підтримується, головним
чином, за рахунок внутрішніх мотивів.
Виділяють такі основні різновиди внутрішньої мотивації
людини:
– інтегративно-комунікативна мотивація, сутність якої
випливає з бажання говорити іноземною мовою з родичами,
друзями, колегами; розуміти культуру та мову іншої країни; вміти
читати та писати іноземною мовою з метою розширення світогляду.
Часто буває досить важко мотивувати себе в такий спосіб, адже
описаний різновид мотивації є умовним, і в реальному житті
використання іноземної мови з метою комунікації носить
нетривалий характер.
– лінгвопізнавальна мотивація, яка полягає в
позитивному ставленні учнів та студентів до самої «мовної матерії»,
до вивчення основних якостей мовних знаків. Для того, щоб
викликати інтерес в такий спосіб, слід, по-перше, звести до мінімуму
часовий розрив у роботі над мовним матеріалом і його
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
164
застосуванням у мовленні; по-друге, слід надавати настанові, що
стосується роботи над мовним матеріалом, цілеспрямований мовний
характер («це буде потрібне нам для…» і т.п.); по-третє, мовний
матеріал, який підлягає засвоєнню на занятті, слід орієнтувати на
якусь одну тематичну область, оскільки різні теми вносять
плутанину та негативно впливають на мовлення.
– інструментальна мотивація, при якій компетентність
мови є не первинною метою, а швидше допоміжним засобом, щоб
набути окремого професійного або особистого досягнення.
Наприклад, для багатьох людей, що вивчають іноземну мову,
мотивом є отримання позитивної академічної оцінки та просування
далі у навчанні, отримання престижної високооплачуваної роботи та
можливість кар’єрного зростання [2].
Звісно, насамперед, особа, яка прагне вивчити іноземну
мову, задля ефективної реалізації даного задуму має самостійно
визначити основні причини та стимули, що спонукають саме її до
вивчення тієї чи іншої мови. Проте досить вагомою є роль педагога,
адже викладач повинен постійно підтримувати мотивацію та інтерес
до навчання на високому рівні, враховуючи потреби, якими
керуються учні чи студенти, їх соціальні та психологічні
особливості, вікову категорію тощо. Для досягнення цієї мети
викладач повинен добре володіти знаннями основ психології,
педагогіки, аналізувати педагогічні ситуації, адже від цього
залежить формування мотивації та результативність навчання.
Використання сучасних технічних засобів, організація пізнавальної
діяльності на доступному рівні, різноманітність форм та видів
пізнавальної діяльності теж накладають свій відбиток на
мотиваційну сферу навчання [3].
Таким чином, цілком зрозумілим є те, що мотивація відіграє
важливу роль в процесі вивчення іноземної мови. Не важливо, який
саме мотив є першочерговим: задоволення власних амбіцій та
прагнення до саморозвитку, необмежений доступ до інформації,
можливість навчатися за кордоном, перспектива високооплачуваної
роботи, відсутність мовного бар’єра під час подорожей, можливість
насолоджуватися творами мистецтва в оригіналі чи інші причини.
Важливим є, насамперед, внутрішнє усвідомлення таких стимулів,
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
165
що спонукають рухатись уперед, наполегливо просуватись до своєї
мети й долати всі труднощі у вивченні іноземної мови.
Література
1. Гончаренко Т. Є. Мотивація вивчення іноземної мови
як соціальна функція освіти / Т. Є. Гончаренко // Теорія і практика
управління соціальними системами: філософія, психологія,
педагогіка, соціологія. – 2010. – № 4. – С. 47-55.
2. Знанецька О. М. Проблема мотивації навчання
іноземної мови у вищій школі / О. М. Знанецька, В. Е. Райлянова //
Вісник запорізького національного університету. – 2012. – № 2 (18).
– С. 87-92.
3. Волошанська І. В. Мотиваційний компонент у
процесі вивчення іноземної мови / І. В. Волошанська, І. С. Миськів
// Наукові записки: Збірник наукових статей Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серiя:
педагогічні та історичні науки / Упор. Л. Л. Макаренко. – Випуск 96
– К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 45 – 52.
Кубанова Т. В., к. пед. н., магістрант
Шехавцова С. О., д. пед. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ДИДАКТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ
СУБ’ЄКТНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ:
ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ В
ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Процес освітньої комунікації – надзвичайно важлива умова
в оволодінні будь-якою іноземною мовою. На сучасному етапі
розвитку методики вивчення іноземної мови основний акцент
робиться на розвиток особистісно-орієнтованого,
компетентністного та комунікативного підходів.
Ми вважаємо, що найпродуктивнішим для усвідомлення
проблеми особистості фахівця є суб’єктно-діяльнісний підхід, що
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
спирається на аналіз її діяльності у фаховому середовищі, вплив
професійної діяльності на формування провідних рис особистості
фахівця. Суб’єктно-діяльнісний підхід навчання втілюється у
педагогічній технології, відомій як «метод проектів», яка дозволяє
індивідуалізувати навчальний процес, проявити самостійність у
плануванні, організації та контролі своєї діяльності [3, с. 97]. Слід
підкреслити, що суб’єктно-діяльнісний підхід орієнтує на
визначення особистості майбутнього вчителя суб’єктом, спирається
на аналіз ефективності її діяльності. Це зумовлює необхідність
використання методів активного навчання, зокрема ігрового методу
в освітньому процесі майбутніх учителів іноземної мови.
Ефективність залучення дидактичних ігор до навчання
важко переоцінити. Перш за все використання ігрового методу
призначене для поліпшення комунікативної компетенції студентів.
Варто підкреслити, що такий вид діяльності сприяє взаємодії ще й
на особистісному рівні, дає змогу досягти найкращих
результатів у процесі вивчення іноземної мови. Слід
наголосити, що дидактична гра, за визначенням
Н. Страздаса [4], – це окремий різновид комплексного,
багатокомпонентного засобу формування педагогічної
спрямованості, який дозволяє включати студентів в організовану
педагогічну систему, ядром якої є навчання через спеціально
підібрані педагогічні ситуації на матеріалі відповідного предмету.
Існує безліч класифікацій дидактичних ігор. А. Деркач і
С. Щербак представляють найбільш повну класифікацію
навчальних ігор з іноземної мови. Згідно з цією класифікацією
навчальні ігри поділяють: 1) за кількістю учасників; 2) відповідно до
їхньої функції; 3) за ступенем складності; 4) за типом завдання; 5) за
тривалістю проведення; 6) відповідно до змісту і мети; 7) за рівнем
складності індивідуальної діяльності; 8) за способом, характером та
формою проведення [1, с. 25].
У вивченні іноземної мови найбільш поширеними є рольова
гра. Як метод навчання рольова гра виконує такі функції:
мотиваційно-збуджувальну, орієнтувальну, компенсаторну,
виховну [1, с. 21]. Окрім рольових ігор на відпрацьовування
діалогічного мовлення існують також ігри, що базуються на
закріпленні чи повторенні будь-якого матеріалу. Наприклад, гра
166
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
«Морський бій» (до кожної клітинки поля гри готується певне
питання чи пропонується окремий бонус; студенти розділяються на
команди та змагаються, хто краще відповість на запропоновані
питання) може бути вдало застосована при повторенні и
систематизуванні знань з пройденого матеріалу.
При висвітленні теоретичного матеріалу можна
використовувати гру «Мікрофон», яка надає можливість кожному
сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або
висловлюючи свою думку чи позицію. Завдяки цьому у студентів
розвивається увага, формується вміння слухати, сприймати,
розуміти чуже мовлення й аналізувати інформацію одногрупників,
щоб при необхідності, коли викладач «вручить мікрофон», не
повторитись, привчає до професійного, логічного і лаконічного
викладу інформації. Означена гра часто поєднується з іншою грою
«Незакінчені речення». Визначивши тему, з якої студенти будуть
висловлюватись в колі ідей, або використовуючи уявний мікрофон,
викладач формулює незакінчене речення і пропонує учасникам
закінчити його. Кожен наступний студент повинен починати свою
відповідь із запропонованої формули, наприклад: «The problem of
word definition is difficult to solve because …». При цьому долаються
стереотипи і внутрішні фобії, студенти вільніше себе почувають
стосовно висвітлення запропонованих питань, відпрацьовуються
профільні вміння говорити стисло, по суті, продовжити вдало
попереднього виступаючого, аргументувати висвітлене іноземною
мовою.
Отож, застосування дидактичних ігор є одним з найбільш
вдалих дидактичних інструментів у ефективній організації
навчальної діяльності майбутніх учителів іноземної мови на засадах
суб’єктно-діяльнісного підходу. Дидактичні ігри допомагають не
тільки у практичному застосуванні та відпрацьовуванні певного
мовного матеріалу, а й здійснюють ефект занурення у предмет
вивчення, викликаючи живу зацікавленість студентів.
Література
1. Деркач А. А. Педагогическая эвристика: искусство овладения
иностранными языками / А. А. Деркач, С. Д. Щербак. – М. :
Педагогика, 1991. – 219 с.
167
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
168
2. Прадівлянний М. Г. Формування професійно-спрямованої
іншомовної компетентності фахівців технічних та економічних
спеціальностей засобами сучасних інформаційних технологій : дис.
канд. пед. наук : 13.00.04 / М. Г. Прадівлянний. – Вінниця, 2006. –
240 с.
3. Селевко Г. К. Современные образовательные технологи : учеб.
пос. / Г. К. Селевко. – М. : Народное образование, 1998. – 256 с.
4. Страздас Н. Н. Система дидактических игр как средство
формирования педагогической умелости и направленности :
автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : 13.00.01 /
Н.Н. Страздас. – Л. : ЛГУ, 1980. – 15 с.
Ладаміна А.С., магістрант
Биндас О.М., к.пед.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
КОМП’ЮТЕРНІ ПРОГРАМИ ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ
ЛЕКСИКИ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Розвиток лексичних навичок при вивченні іноземної мови з
їх подальшим включенням в мовну діяльність учнів чи студентів є
основним завданням в оволодінні лексикою. Саме застосування
комп’ютерних технологій при формуванні лексичних навичок
значно посилює ефективність навчального процесу.
Різні аспекти застосування методик комп’ютерних
технологій у початковій школі висвітлені у працях: Н. Апатової, В.
Безпалько, В. Бикова, Л. Гризун, М. Дарманського, М. Лаптєвої, Н.
Морзе, Н. Олефіренко, Н. Пономарьової, О. Рудика, О.
Співаковського, М. Шкіля, Н. Яциніної та ін. [1, c. 209].
Проаналізувавши деякі наявні наукові дослідження виявили,
що, не дивлячись на достатню вивченість використання
комп’ютерних технологій в освіті, застосування ІКТ при вивченні
лексики іноземної мови вимагає додаткової уваги, а недостатня
розробленість уроків з комп’ютерною підтримкою зумовили
актуальність вибору теми дослідження.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Мета нашого дослідження полягає у теоретичному
обґрунтуванн методики застосування комп’ютерних технологій у
процесі навчання англійської мови і розробці практичних вправ для
навчання лексики за допомогою комп’ютерної програми.
Для досягнення поставленої мети були виділені наступні
завдання:
– проаналізувати наукову літературу з методики навчання
іноземним мовам,
– дослідити особливості формування лексичного досвіду;
– виділити роль і місце комп’ютерних програм у процесі
формування лексичних навичок учнів;
– вивчити розроблені комп’ютерні програми для навчання
лексики та визначити вимоги, які пред’являються до них;
Сучасні вчителі іноземних мов знаходиться в постійному
творчому пошуку, і все частіше вони звертаються до використання
інформаційних технологій. Звичайно, використання інформаційних
технологій на уроці з іноземної мови – це не панацея в галузі освіти,
але все більше педагогів-практиків розуміють, що застосування
інформаційних технологій в навчальному процесі значно підвищує
ефективність засвоєння матеріалу учнями чи студентами.
З огляду на цей факт, в ході занять зручно використовувати
електронний курс CD – ROM Oxford Word Magic [2, c. 18]. Він
включає в себе понад 1500 англійських слів, 35 тем, читання і
прослуховування кумедних історій, барвисті картинки, питання
вікторини, слова для практики мови, розгадування кросвордів на
повторення і закріплення англійських слів. Цей курс може бути
використаний не тільки вчителем англійської мови, а й
вихователями груп і вихователями груп продовженого дня з
молодшими школярами. Даний курс розроблений для всіх форм
роботи з дітьми за допомогою інтерактивної дошки (парної,
групової, індивідуальної).
Також можна використовувати програму Reward InterN @
tive, яка займає 9 CD-ROM (чотири рівні – Elementary, Pre￾Intermediate, Intermediate, Upper-Intermediate). Кожен рівень
мультимедійного курсу включає матеріали чотирьох книг, всі аудіо-
і відео відповідного рівня і розрахований на 150 годин інтенсивних
занять [2, c. 19].
169
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Програми надають можливість вивчення англійської мови за
багаторівневим курсом з Оксфорда. Завдяки локалізації на російську
мову (всі завдання до вправ, граматика і словник мають російські
переклади), інтерактивності, постійному контролю знань, допомоги
при виконанні завдань, можливості складання власних уроків і
планування занять, застосування передових комп’ютерних
технологій. Такі програми багато в чому допомагають викладачеві
іноземної мови й забезпечують ефективне засвоєння навчального
лексичного матеріалу.
Важливо, що комп’ютерні програми поєднують в собі
універсальність і зручність автономного навчання та вивчення
лексики, переваги традиційних форм викладання і прогресивність
новітніх інформаційних технологій.
Сучасні темпи розвитку такі, що знання застарівають дуже
швидко, а потреба в нових знаннях колосальна, саме цим фактором
обумовлена величезна необхідність у використанні комп’ютерних
програм на уроках іноземної мови. Адже використання програм
подібного типу на уроках іноземної мови як у школі, так і на
заняттях у вишу, може дозволити одночасно шукати відповідь на
безліч питань, одночасно працювати в кількох напрямах,
обробляючи величезну інформацію за мінімальний час. При цьому
істотно змінюється положення, як учня, так і вчителя: є більше
можливостей для організації і розвитку пізнавальної та навчальної
діяльності. Для вчителя такі програми розширюють можливості використання
нових форм організації навчальної діяльності учнів: проектні методи, робота в
групі і з партнерами, автономне навчання і т. д. [3, c. 150].
Отже, застосування комп’ютерних програм на заняттях з іноземної
мови дозволить оптимізувати управління навчанням, підвищити ефективність і
об’єктивність навчального процесу при значній економії часу викладача,
мотивувати учнів чи студентів на отримання нових знань.
Література
1. Любченко А.С. Нестандартні уроки англійської мови в
школі. – Ростов Н / Д .: Фенікс, 2007. – 301с.
2. Рогова Г.В., Рабинович Ф.М., Сахарова Т.Є. Методика
навчання іноземних мов у середній школі.- М .: Просвіта, 2010. – 287
с.
170
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
3. Єфременко В.А. Застосування інформаційних технологій
на уроках іноземної мови // Іноземні мови в школі. – 2007. – №8. –
С.18-21.
Марченко А., студентка
Шехавцова С.О., д. пед. н., професор
ДЗ “Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка”, Старобільск
ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЯК
СИСТЕМИ. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ
СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ
Іноземна мова як система одна із найпопулярніших
предметів вивчення у школах та вищих начальних закладах, але її
вивчення потребує дуже багато терпіння, старанності та велику
кількість зосередження і посидючості. Будь яка мова має свої власні,
притаманні тільки їй особливості навчання. Так наприклад,
англійська мова як предмет вивчення користується великим
попитом у світі, її особливості та методи навчання, а саме сучасні
тенденції використання системного підходу – викликають чималу
зацікавленість не тільки у науковців, методистів та й вчителів, а й у
студентів вищих навчальних закладів.
У різні часи проблемі щодо використання системного
підходу та його проекції на вивчення іноземної мови долучалися: І.
Бім, Н. Гальскова, С. Гапонова, І. Зимня, О. Леонтьєв, С. Ніколаєва,
Г. Рогова, В. Сафонова та ін.
,,Системний підхід – один із головних напрямків методології
спеціального наукового пізнання та соціальної практики, мета і
завдання якого поля у дослідженнях певних об`єктів як складних
систем. Системний підхід сприяє формуванню відповідного
адекватного формулювання суті досліджуваних проблем у
конкретних науках і вибору ефективних шляхів їх вирішення” [2].
Звичайно, цей підхід активно використовується під час викладання
англійської мови.
171
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Як і кожний предмет, англійська мова потребує особливого
підходу до вивчення та має свої нюанси.
В методології виокремлюють такі основні принципи
системного підходу:
1. Принцип багатоплановості полягає у тому, що будь-який
об’єкт розглядається у декількох планах, аспектах. Наприклад, як
якісна одиниця, що має свої специфічні особливості, як частина
своєї макросистеми та інші.
2. Принцип багатомірності полягає у тому, що будь-який
складний об’єкт характеризується великою сукупністю
властивостей, які об’єднані в групи (кластери), кожен з яких описує
ті чи інші його особливості.
3. Принцип ієрархічності полягає у тому, що вивчення складних
об’єктів має базуватися на уявленні про ієрархічності їх структури,
а саме на уявленні про розміщення частин або елементів цілого у
порядку від вищого до нижчого. Ієрархічну структуру мають не
тільки моделі складу системи (системи – підсистеми – елементи ), а
також властивості якості цих систем та критерії, що
використовуються для їх оцінки.
4. Принцип різнопорядковості властивостей полягає у тому, що
ієрархічність будови системи та її властивостей породжує
закономірності різного порядку. Одні закономірності притаманні
усім рівням ієрархії, а саме усій системі. Інші належать тільки деякій
групі рівнів, треті притаманні тільки елементам одного рівня, а
четверті – тільки для окремих елементів одного рівня.
5. Принцип динамічності полягає у тому, що системний підхід
вимагає розглядання досліджуваних об’єктів у їх розвитку на всіх
етапах життєвого циклу [1].
У теперішній час системний підхід використовується у різних
областях багатьох наук, у практиці соціального управління, у
рішенні крупних та складних соціально-економічних проблем та ін.
Отже, розглянувши питання мови як системи та сучасні тенденції
використання системного підходу ми дійшли висновку, що дане
172
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
173
питання хоча і активно використовується у дискурсі мовознавців і
методистів проте ні є вичерпним.
Література
1. Основні принципи системного підходу [Електронний
ресурс]. – Режим
доступу:https://dl.nure.ua/pluginfile.php/1167/mod_resource/content/1/
content/content2.html
2. Поняття методології наукових досліджень та її види
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elib.lutsk￾ntu.com.ua/book/fb/pesp/2012/12-31/page7.html
Matushkina O. D., student
Gutckalo O.O., teacher
OP “Lisichansk pedagogical College of Luhansk Taras Shevchenko National
University “, Lisichansk
INTERACTIVE TEACHING TECHNOLOGIES
FOREIGN LANGUAGES
The modern educational system needs to improve the teaching methods, as
trends in education, which becomes open, innovative, interactive, are changing, there
is a huge step in the development of technical means.
The methods of teaching that teachers now use to create educational and
cognitive activities for students, aiming for strong mastery of educational material. As
part of the educational process, teachers can use different methods and techniques that
provide results and enhance the effectiveness of learning.
At the present stage of the development of interactive learning as an
innovative technology, the following methods of organizing the joint activity of a
teacher and a student are used, in which the teacher is the organizer of the process, and
the student is an interested and active participant in the learning process. It is learning
through the exchange of information, discussion, search and discovery, problem
solving, continuous improvement of both the teacher and the student. In the process of
using interactive learning technology, students are interested in gaining knowledge and
practical use of them.
To date, there are many means of obtaining knowledge. These are textbooks,
dictionaries, reference books from foreign languages, as well as computers and
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
multimedia hardware, the World Wide Web, which teachers teach to use students from
elementary school. In this case, the role of the teacher is to be a leader in the informative
space and to teach the students to study.That is why today it is actual training with the
use of interactive methods.
Interactive methods contribute to the intensification and optimization of the
educational process and enable:
 facilitate the process of mastering the program material;
 to intensify the educational activity of students;
 to form skills for analysis of educational information, creative approach to the
acquisition of educational material;
 formulate own opinion, correctly express it, add your point of view, argue and
discuss it;
 to simulate different situations and to enrich their own social experience through
inclusion in different life situations;
 learn to listen to another person, respect alternative opinion, strive for dialogue;
 to establish constructive relations in a group, to define its place in it, to avoid
conflicts, to search for compromises;
 to find rational ways of solving problems, to form skills of project activity,
independent work, performance of creative works.
Interactive methods involve collaboration based on the principle of
multilateral interaction. Teacher acts only as a more experienced organizer of joint
work. All participants in the process interact with each other, exchange information,
solve problems together, simulate situations, evaluate the actions of others and their
own behavior. [2]
Interactive Elementary Education allows you to take lessons-lessons,
lessons-travel, and lesson-conferences that encourage children to study. A lesson with
the use of interactive methods interests children, develops and educates the desire for
knowledge, to study this subject [1].
By conducting lessons of this type, the teacher is interested in the subject,
forming an active life position, developing creative abilities, improving speech and
mental skills; creates a situation of success, where every student feels at ease at the
lesson, which, in turn, promotes self-improvement as an individual. In addition, group
work plays an important role in achieving the educational function of learning, in
particular, formed collectivism, moral and human qualities of the individual.
Consequently, the necessary conditions in the process of interactive
learning are a clear plan of action and specific tasks for the student and teacher,
cooperation between class members, between the student and the teacher. Learning
174
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
outcomes are achieved through mutual efforts in life situations, the use of role-playing
games, joint problem-solving based on the analysis of circumstances and the
situation, etc.
References
1. Пометун О. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання: наук.-
метод. посібник / О.Пометун, Л.Пироженко. -К.: Вид-во А.С.К., 2004. -192с.
2. Зінченко В.І. Використання інтерактивних форм і методів навчання
в ході реалізації навчальних програм в початкових класах/ В. Зінченко //
Початкове навчання та виховання. -2006. -№19-21, -С.35-37.
Овчарова Л.А., магістрант
Кокнова Т.А., к. пед. н.,доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ
НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ (США, НІМЕЧЧИНА, ФРАНЦІЯ)
Знання іноземної мови сьогодні є невід’ємною частиною
нашого життя. Але навчання студентів іноземної мови – процес,
який суттєво відрізняється від навчання рідної мови, адже, на
відміну від іноземної, рідній мові людина навчається не
усвідомлено.
Дослідженню методики навчання іноземної мови
приділяють увагу Л.В. Калініна, С.Ю. Ніколаєва, В.Г. Редько.
Специфіку навчання іноземної мови у США розглядають
Т.С. Кошманова, І.В. Пєнтіна, О.І. Пономарьова та ін., у Німеччині
– К.-Р. Бош, К.Герберт, Г.Й. Крамм та ін., у Франції –
Б.Л. Вульфсон, Н.М. Лавриченко, Пуховська, та ін.. Але, як показує
дослідження, досі не було використано специфіку викладання саме
цих трьох країн, які є одними з провідних у підготовці фахівців з
навчання іноземної мови, у поєднанні, тому мета статті полягає у
компаративному аналізі методик навчання іноземної мови (США,
Німеччина, Франція).
Навчання мови є практичним процесом, під час якого
найбільш розповсюдженим методом є граматичний переклад, у
175
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
якому учні можуть порівнювати іноземну граматику з рідною, що має
заохочувати їх вивчати граматичні правила. Але найскладнішою проблемою
для вчителів є питання: «Який метод необхідно обрати?». Дуже часто вчителі
обирають навчання відповідно до того, як навчали їх, але це не є доречним,
адже час та технології невпинно змінюються, тож використання методики
минулих літ не є актуальним.
У Сполучених Штатах Америки викладання розглядається не як
сукупність методів та процедур, а як взаємодія, яка є «фундаментальним
фактом у педагогіці мови» [1, с. 42]. Методи та процедури мають значення
лише тоді, коли вони породжують види взаємодій, в яких і через які навчання
може відбутися. Взагалі, навчанню-як-взаємодії приділяється мало уваги у
посібниках, які відображають акценти на «зовнішньому», а не
«внутрішньому» аспектах навчання. Таким чином, основним кліше
посібників є кількість навичок, а не якість. Тож під час навчання вчителі
використовують на практиці теорії оволодіння іноземною мовою (Second
Language Acquisition), які вказують на потребу важливості якості, а не
кількості [1, с. 329].
На думку дослідників німецької системи освіти сьогодні одним з
актуальних методів є медіа-навчання. Медіа-засоби зараз знаходяться у
тісному зв’язку із навчанням іноземної мови [2, с. 242]. Нові комунікаційні
технології відкривають нові можливості для навчання новому матеріалу, тож
не дивно, що медіа змінило комунікаційні потреби та звички у суспільстві та,
зокрема, у навчанні іноземної мови. Але й тут вчителі можуть зіткнутися з
новою проблемою – як дидактично правильно використати нові технології та
як можна вибрати «правильний» матеріал для конкретних потреб
конкретного учня. У цьому випадку, як вважає німецький дослідник Френк
Кьонігз, має місце принцип навчання через дослідження. Легютке, Мюллер-
Хартман та Шокер фон Дітфурт пропонують вивчати мову через засоби
масової інформації, які «повинні бути інтегровані в повсякденне вивчення у
більшій мірі, ніж це було раніше» [2,
с. 243].
Аналізуючи процес навчання іноземної мови у Франції, можна
зробити висновок, що у процес навчання інтегровано мистецькі технології
навчання, а саме використання драматизації, музики та поезії. Це зроблено з
метою набуття уміння у використанні віршованих та поетичних текстів,
музики для якісного формування комунікативних компетенцій [3, с. 12].
176
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Таким чином, можна зробити висновок, що поєднання наукового
досвіду різних країн може сприяти створенню нових методів та підходів у
навчанні іноземної мови на батьківщині. Але найбільш гостра потреба
полягає в дослідженні ефективності навчальних матеріалів. Невідомо, які
навчальні матеріали мають значення для процесу вивчення іноземної мови,
головним чином тому, що в цій галузі є невеликі емпіричні дослідження, тоді
як існує щонайменше декілька досліджень у нових засобах масової
інформації, мабуть, тому, що відбулося деяке критичне обговорення їх
переваг та можливих недоліків для розвитку навчання. Тож у перспективі
вбачається подальший аналіз зарубіжних методик з метою виокремлення
ефективних та новітніх засобів викладання іноземної мови.
Література
1. Ellis R., Shintani N. Exploring Language Pedagogy through Second
Language Acquisition Research. –N.Y., 2014. – 401 p.
2. Königs, F. Teaching and Learning Foreign Languages in Germany: a
personal overview of developments in research // Language Teaching Research. –
2003. –Vol. 36. – P. 235–251.
3. Авксеньтєва О.І. Професійно-лінгвістична підготовка іноземних
фахівців у Франції: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут
педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук
України. –Київ, 2006. – 22 с.
Омельяненко В. Б., студентка
Певна С. Є., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ПРОБЛЕМА ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ НОВИХ
ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
ІНОЗЕМНИХ МОВ
Глобалізація є причиною появи світової тенденції
вивчення іноземних мов. Число людей, які вивчають іноземні
мови, зростає з кожним днем. Всіх студентів, що вивчають
іноземну мову, об’єднує одна проблема ‒ проблема
запам’ятовування нових лексичних одиниць. Актуальність цієї
177
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
проблеми велика, її вирішенням займається багато вчених
різних галузей знань: починаючи від методики викладання
іноземних мов і закінчуючи психологією. Метою статті є
розгляд низки прийомів для кращого запам’ятовування нових
лексичних одиниць у процесі вивчення іноземних мов.
Розширення словникового запасу здійснюється шляхом
заучування нових лексичних одиниць. Тут у більшості
студентів виникають складності. По-перше, потрібно вивчити
велику кількість слів, а іноді словосполучень або цілих
речень, так званих «мовних кліше». По-друге,
запам’ятовування нових лексичних одиниць ‒ процес довгий і
кропіткий, його швидкість залежить виключно від самого
студента і можливостей його організму [1, с. 92]. Існує безліч
прийомів, що спрощують процес запам’ятовування нового
лексичного матеріалу. Розглянемо деякі з них.
Прийом № 1: Мотивація. Мотивація ‒ це потужна
рушійна сила, здатна допомогти в засвоєнні нового
лексичного матеріалу. Перед вивченням нових лексичних
одиниць рекомендується ставити мету і в процесі навчання
поступово досягати її. Психологи стверджують, що
мотивовані студенти виконують складні завдання швидше і
ефективніше, ніж ті, у кого мотивація не визначена або взагалі
відсутня.
Прийом № 2: Асоціації. Потрібно зв’язати нове слово з
чимось «своїм», наприклад з емоцією. Візьмемо англійське
слово «honey», крім його первинного значення «мед», воно
має значення прикметника «люба/ий, кохана/ий», так в
англомовних країнах називають один одного закохані. Обидва
слова мають позитивне емоційне забарвлення і відповідно
викликають позитивні емоції. А будь-які позитивні емоції в
свою чергу активізують здатність навчатися, адже вони
сигналізують про те, що дане слово відноситься до чогось
значимого для людини [2]. Саме тому і психологи, і методисти
рекомендують вивчати іноземні мови, і зокрема лексику, за
допомогою цікавих матеріалів: фільмів, книг, музики, бесіди
з носіями мови. Таке навчання принесе як позитивні емоції,
так і результати у вигляді розширення словникового запасу.
178
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Прийом № 3: Практика. Вивчаючи іноземну мову,
рекомендовано робити акцент на практику. Сухе, механічне
заучування нових слів або граматичних конструкцій не дасть
потрібного ефекту: слова запам’ятаються, але не залишаться в
пам’яті надовго. Психологами доведено, що несвідоме
вивчається в кілька разів швидше, ніж свідомість. Тобто, поки
свідомість людини буде зайнято сюжетом
книги/фільму/бесіди на мові, що вивчається, несвідоме буде
запам’ятовувати нову лексику, граматичні конструкції або
фонетичні характеристики мовлення [2].
Прийом № 4: Вибірковість. У процесі вивчення нового
лексичного матеріалу рекомендується вчити слова вибірково.
Тобто, студент відбирає для себе ті слова, які в подальшому
зможе вживати в різних мовних ситуаціях. На початковому
етапі навчання замість профільної або наукової лексики,
сленгу чи фразеологізмів слід обирати прості, поширені слова,
їх синоніми та можливі варіанти перекладу і вживання.
Наприклад, візьмемо англійський прикметник «nice» і подивимося
на варіанти його перекладу в залежності від контексту.
Have a nice day. = Вдалого дня! або Бажаю приємно провести
час!
Nice to meet you. = Приємно познайомитися!
She’s really nice. = Вона надзвичайно славна/приємна/чарівна
дівчина.
That’s a nice haircut. = Вдала/хороша стрижка/зачіска.
Let’s have a nicecup of tea. = Давай вип’ємо по чашечці
міцного, смачного чаю!
It’s a nice place to live. = Гарне/придатне місце для
проживання.
З перекладів помітно, що прикметник «nice» у всіх
прикладах має позитивне емоційне забарвлення і синонімічні
значення. Знання особливостей даного слова робить мову більш
різноманітною і розширює словниковий запас.
Прийом № 5: Підстановка. Рекомендується вчити слова не
ізольовано, а у контексті, або в словосполученнях. Це дає
можливість запам’ятати слово, його значення, і мовну ситуацію, в
якій слово може бути вжито. Також слід використовувати нові
179
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
лексичні одиниці в різних мовних ситуаціях. Рекомендовано задіяти
вивчене, переказуючи текст, виконуючи домашнє завдання,
спілкуючись з кимось [2].
Отже, ми бачимо, що існує безліч прийомів для кращого
запам’ятовування лексичного матеріалу. Вибір того чи іншого
прийому залежить від учителя, учня, навколишнього оточення, мети
та ін., але всі вони роблять процес вивчення іноземної мови більш
цікавим, яскравим і продуктивним.
Література:
1. Николаева С. Ю. Методика викладання іноземних мов у
середніх навчальних закладах / С. Ю. Николаева. ‒ К.: «Ленсвіт»,
2002. ‒ 328 с.
2. Легке вивчення англійських слів: шість стратегій
ефективного навчання [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://english-grammar.com.ua/2009/09/06/lehke-vyvchennya￾anhlijskyh-sliv-shist-stratehij-efektyvnoho-navchannya/.
Погорелова О.В., магістрант
Кокнова Т.А., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет імені
Тараса Шевченка», м. Старобільськ
СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ НАВИЧОК РОБОТИ З
ТЕКСТАМИ ДЛЯ ЧИТАННЯ НА СЕРЕДНЬОМУ І СТАРШОМУ
ЕТАПАХ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Вихідним пунктом у визначенні стратегічної мети навчання
є соціальне замовлення суспільства по відношенню до
підростаючого покоління. Для того щоб визначити стратегічну мету
шкільної освіти, необхідним буде відповісти на питання: які якості,
знання і вміння повинні бути сформовані у школяра для його
подальшого комфортного «існування» в швидко змінюваному світі?
Для методики викладання іноземних мов найбільш
актуальною є проблема розробки надійних, реальних і раціональних
180
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
методик навчання основним видам мовленнєвої діяльності, зокрема
читання.
Мета даної статті – дослідження сучасних інноваційних
стратегій розвитку навичок роботи з текстами для читання на
середньому і старшому етапах навчання англійській мові.
При навчанні читанню учнів середньої ланки потрібно
враховувати той факт, що після закінчення середньої школи, у них
з’являється можливість продовжити своє навчання у навчальних
закладах різного типу, а саме: професійно-технічні училища, середні
спеціальні навчальні заклади (училища, технікуми), вищі навчальні
заклади (мовного і немовного профілю).
На думку Е.О. Орлової, більша частина відповідних знань і
навичок набувається через читання. Відповідно, навчання читанню
і освоєння інформації, представленої в письмових текстах, стає
найважливішим завданням освітніх закладів усіх рангів [1, с. 7].
Читаючи автентичні тексти, учні розширюють свій
лексичний запас, закріплюють граматичні і орфографічні навички,
отримують змістові та мовні опори для говоріння. Читання дає змогу
розв’язувати також розвивальні, освітні, виховні завдання школи
(розвиток мислення, мовного здогаду, умінь самостійної роботи,
розширення кругозору, соціокультурної компетенції, виховання
волі, наполегливості тощо) [2, с. 171].
З цього стає очевидним, що шкільний курс іноземної мови
необхідно орієнтувати на його подальше вивчення в умовах ВНЗ
немовного профілю, бо саме вони становлять найбільш широку
мережу навчальних закладів з підготовки різних фахівців.
Оволодіння умінням читати іншомовну літературу за профілем своєї
спеціальності в період прискорення науково-технічного прогресу є
невід’ємною складовою частиною підготовки сучасних фахівців.
Втім, треба звернути увагу на той факт, що однією з
найбільш характерних психологічних особливостей учнів середніх
та старших класів є більш значна залежність інтересу до
навчального предмета від того, якою мірою предмет пов’язаний з
життям, від оцінки його значення самими учнями.
На жаль, сьогодні велика кількість учнів вважає, що в
їхньому подальшому житті іноземна мова їм не знадобиться. Вони
181
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
не бачать перспективи, заради якої варто було б займатися її
вивчанням.
Але ця думка хибна. На сьогоднішній день можна сміливо
констатувати той факт, що у сучасному світі людині, яка не володіє
жодною іноземною мовою, буде дуже важко гармонійно
співіснувати з тими, хто знає принаймні одну іноземну мову. Тому
вчителю іноземної мови особливо важливо виділяти вікові
особливості учнів середніх та старших класів для правильної
орієнтації своєї педагогічної діяльності.
Не менш важливим моментом є виховання культури
читання, яке побудоване на співпраці і починається з відбору
текстів, які б були цікавими учням.
Запропоновані в навчальному процесі тексти повинні
відповідати комунікативно-пізнавальним інтересам і потребам
школярів, відповідати за ступенем складності їх мовному та
мовленнєвому досвіду у рідній та іноземній мовах, містити цікаву
для учнів кожної вікової групи інформацію [3, с. 132].
Урахування інтересів учнів з читання, в свою чергу,
нерозривно пов’язане з мотивацією читання. Правильно
вмотивований учень зуміє подолати труднощі навіть при читанні
самих складних в мовному відношенні текстів.
Отже, в нових соціокультурних та економічних умовах
читання розуміється як базова інтелектуальна технологія, як
найважливіший ресурс розвитку особистості. Читання
усвідомлюється як спосіб освоєння цінностей світової
культури, засіб набуття культурної компетентності
особистості та підготовки до життя в навколишній соціальній
реальності. На сьогоднішній день основними завданнями
методики викладання іноземних мов є пошук та розробка
інноваційних підходів навчання читання учнів
загальноосвітньої школи, розробка нетрадиційних технологій
і методик стимулювання і активізації читацької діяльності
учнів.
Література
1. Орлова Э. А. Рекомендации по повышению уровня
читательской компетентности в рамках Национальной
182
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
183
программы поддержки и развития чтения. / Э. А. Орлова – М.:
МЦБС, 2008. – 72 с.
2. Методика навчання іноземних мов у
загальноосвітніх навчальних закладах: [підручник] / Л. С.
Панова, І. Б. Андрійко, С. В. Тезікова та ін. – К.: ВЦ
“Академія”, 2010. – 328 с.
3. Гальскова Н. Д. Современная методика обучения
иностранным языкам: пособие для учителя / Н. Д. Гальскова –
М.: АРКТИ, 2003. – 192 с.
Ремський М.С., магістрант
Кокнова Т.А., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ
СТАРШИХ КЛАСІВ, ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКИХ
ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
Навчання у старших класах – завершальний етап у процесі
оволодіння учнями корисних навичок та вмінь у школі. Особливо це
стосується англійської мови – це також останній шкільний етап щодо
оволодіння іншомовним мовленням. Рівень писемних та лексичних знань і
навичок, який учні отримали під час навчання на середньому етапі повинен
розвиватися й надалі.
Старшокласники воліють, у своїй більшості, вільно висловлювати та
підвищувати інтерес до самостійної роботи з першоджерелами, текстами.
Старшокласники запам’ятовують інформацію лише у тих випадках, якщо
вона їм цікава або вони усвідомлюють доречність запам’ятовування того чи
іншого матеріалу[1, с. 2].
З цього виходить, що старший шкільний етап зумовлений деякими
особливостями щодо організації роботи над лексичним матеріалом. На цьому
етапі активізується реальний та пасивний словникові запаси, та це, в свою
чергу, підсилює роль виконання вправ зі словами різних форм та видів:
складні, похідні, багатозначні. [1, с. 3].
Як відомо, англійська мова високоідіоматична – фразеологічні
одиниці є невід’ємною частиною англійської, так як саме фразеологічні
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
одиниці збагачують мову. Різноманітність фразеологічних одиниць
англійської мови зумовлена історичним розвитком, в основному
фольклорного походження[1, с.3]. Основною темою фразеологічних одиниць
є людське життя та відносини між людьми. Мові притаманні постійний
розвиток та зміни, та завдяки цьому ми можемо легко відрізнити
шекспірівську англійську від англійської сучасних авторів.
Доцільно було б визначити ті фразеологічні одиниці за якими їх
можна було їх б виділити в окрему групу для їх подальшого вивчення учнями
старших класів. Це сприятиме формуванню іншомовної компетенції та може
бути використаним у повсякденному житті учнів старших класів. Існує
велика кількість шляхів використання фразеологічних одиниць у
повсякденному житті підлітка: комунікація з іноземцями у мережі Інтернет,
використання нових та цікавих фразеологізмів у спілкуванні з друзями,
читання автентичних творів сучасних авторів, перегляд сучасних теле- або
анімованих серіалів в оригіналі, тощо [2, с. 3].
Згідно вимогам Зовнішнього Незалежного Оцінювання (ЗНО)
старшокласники наприкінці свого навчання повинні мати знання щодо
фразеологічних одиниць, з: get, be, look, keep, go, come, take, run, turn, call, break,
give, put, make, clear, cut, fall, hold, let, hand; структура to be going to do smth. [3,
с. 45]. Такими фразеологічними одиницями можуть бути, наприклад: at the
drop of a hat, Bob’s your uncle, bought the farm, cut the mustard, keep something or
someone at bay, etc. Вивчення фразових дієслів допоможе майбутнім
студентам скласти ЗНО на достатньо високому рівні та успішно
користуватися набутими знаннями у повсякденному житті та професійній
сфері.
На жаль, у державному стандарті щодо навчання англійській мові
фразеологія не згадується зовсім, хоча саме фразеологія має величезній вплив
на формування іншомовної компетенції учнів старших класів [4, с. 103]. Як
приклад, можна привести багату морську історію Великої Британії – завдяки
історичній спадщині у англійській мові наявна велика кількість
фразеологічних одиниць морської тематики. Тож, вважається недоречним
ігнорувати та нехтувати вивченням фразеологічних одиниць учнями старших
класів на підставі важливості цих одиниць у розумінні культури англійців.
Результатом протиріччя, яке полягає у необхідності учнів старших
класів знати фразеологічні одиниці та майже відсутніми засобами щоб
задовольнити цю потребу у недостатньо якісний рівень реалізації цього
питання у навчально-виховному процесі є низький рівень підготовки учнів до
184
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
185
складання ЗНО та вступу до лав вищих навчальних закладів. Підручники,
рекомендовані МОН України, на жаль, не достатньо відповідають
поставленій меті щодо вивчення фразеологічних одиниць та успішного
складання зовнішнього незалежного оцінювання.
Література
1. Шилінговська І. П. «Техніка вивчення іноземної мови за
допомогою ідіом та ідіоматичних висловів» / І. П. Шилінговська // Англійська
мова в школах України. – 2006. –№6 (124). –С. 2-4.
2. О. О. Корзун, Е. В. Щепилова. Обучение фразеологизмам
английского языка. Комплекс упражнений / О. В. Зотеева, Е.В. Щепилова//
Английский язык в школе = English at school. – 2016. –№ 3 (55). –С. 2-8.
3. ВНО (ЗНО) в 2017 році: програма, обов’язкові предмети,
нововведення. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://2017pik.pp.ua/novini-2017/653-vno-zno-v-2017-roc-programa-obovyazkov￾predmeti-novovvedennya.html
4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої
освіти: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада
2011 р. № 1392. –Київ: 2011. – 103 с.
Розенбліт А.І., магістрант
Биндас О.М., к.пед.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК ЗАСІБ ПРОФЕСІЙНОГО
СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНИХ
МОВ
Існуюча потреба українського суспільства у фахівцях, які
мають професійну компетентність у викладанні іноземних мов і
високий рівень світової культури, вимагає високої якості підготовки
відповідно до вимог сучасності. Недостатня розвиненість у молодих
педагогів-філологів соціальних або професійних якостей
призводить до сумнівів щодо їх успіху у майбутній професійній
діяльності.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Вирішення цієї проблеми вбачаємо в створенні відповідних
умов для становлення професійної зрілості студентів. Середовище
педагогічної практики найбільш наближене до реальної
діяльності і саме тут студент набуває перший професійний
досвід, тому ми спробували розглянути роль педагогічної
практики у професійному становленні студентів факультету
іноземних мов.
В нашій роботі ми звертаємося до теоретичних
досліджень, спрямованих на вдосконалення педагогічної
практики студентів. Цю проблему вивчало багато вітчизняних
учених, зокрема О. Абдулліна, Ф. Гоноболін, Є. Гришина,
В. Зав’ялова, Н. Кузьміна, Н. Левітов, В. Рожевий,
В. Сластьонін, Л. Спірін, А. Щербаков. й ін.
Так, О. Абдулліна [1, с. 104] вважає, що в процесі
педагогічної практики студентам факультету іноземних мов
варто представити різноманітність педагогічних ситуацій, що
ілюструють і конкретизують ті чи інші закономірності мови,
яка вивчається, і принципи виховання у відповідному
соціумі. Аналіз, порівняння та узагальнення педагогічних
явищ, пов’язаних з іноземною мовою, які можна спостерігати
в період практики, осмислення їх з позиції психолого-
педагогічної теорії, аналіз особистого практичного досвіду
проведення занять з іноземної мови з його теоретичним
обґрунтуванням, обговорення теоретичних мовних питань з
опорою на досвід практикуючих вчителів і особистий досвід
практикантів сприяють розвитку педагогічного мислення
майбутніх учителів іноземних мов.
На думку С. Кара [3, с. 122], педагогічна практика
студентів факультету іноземних мов є значною та важливою
частиною професійної освіти; формою надбання та
закріплення теоретико-методологічних, методичних,
психолого-педагогічних, філософських, валеологічних та
інших знань, умінь і навичок в організації навчання,
виховання та розвитку учнів саме через мову.
Вважаємо, що роль педагогічної практики у
професійному становленні майбутніх учителів іноземних мов
полягає в тому, що майбутній педагог уперше стикається з
186
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
187
протиріччям між наявним і необхідним запасом знань
(теоретичними знаннями і практичними вміннями), що
виступає спонукальним чинником шкільної освіти.
Інший важливий аспект підготовки вчителів іноземних
мов – це можливість стажування в країні, мова якої
вивчається. Зрозуміло, не всі країни і навчальні заклади
здатні забезпечити такі можливості. Втім допомогу в
отриманні грантів на навчання надають багато європейських
програм (Socrates, Erasmus, Tempus), громадські та приватні
організації (DAAD, PAD, the Soros Foundation, the Hungarian
Scholarship Committee, Icelandic Student Loan Fund).
Запровадження таких обмінів і пошуки можливостей для їх
забезпечення активно заохочуються у багатьох європейських
країнах, зокрема в Україні [2, с. 58].
Таким чином, педагогічна практика відіграє важливу
роль у професійному становленні студентів факультету
іноземних мов, у ході якої відбувається поєднання
теоретичної й практичної підготовки студентів, формування
педагогічних умінь. Але недостатнє використання потенціалу
педагогічної практики пояснюється нормами, стримуючими
розвиток індивідуальності студента-практиканта і
спрямованими на дотримання інструкцій і нормативних
положень по практиці.
Література
1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя
в системе высшего педагогического образования /
О.А. Абдуллина // Для пед. спец. высш. учеб. заведений. –
2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1990. – с. 40
– 141.
2. Биндас О. М. Роль педагогічної практики в
університетських коледжах педагогічної освіти Австрії
/ О. М. Биндас // Актуальні проблеми пед. науки :
матеріали Сьомої Всеукр. наук.-практ. конф., 14-15 лист.
2014 р. / ГО «Інститут освітньої та молодіжної політики»;
Наук.-навч. центр прикл. інформатики НАН України. –
Миколаїв : ГО «ІОМП», 2015. – С. 55-60.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
3. Кара С.І. Педагогічна практика як засіб формування
професійної компетентності майбутніх учителів / С.І. Кара
// Збірник наукових праць Бердянського державного
педагогічного університету. – Бердянськ : БДПУ, 2011. –
№ 2. – С.118-122.
Романенко А.В., магістрант
Кокнова Т.А., к. пед. наук, доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ
МОВИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
Театр, як вид сценічного мистецтва виник ще у давній Греції
із святкувань на честь бога Діонісія. Але з того часу століття за
століттям театр розвивається набуває нових якостей і вже сьогодні
в 21-му столітті його активно застосовують як засіб навчання у
іноземній мові в школі. Адже сучасному світі зростає роль іноземної
мови (особливо англійської) і ні для кого не є секретом, що її
вивчення інколи може бути процесом досить критичним особливо
для дитини, яка до вивчення мови не мала з нею справ. Щоб вивчити
мову іншого народу потрібна досить гарна мотивація.
Але виникає питання, що таке театралізація і як саме вона
допомагає у вивченні іноземної мови. Саме визначення театралізації
та її засобів які допомагають у вивченні іноземної мови і є метою
нашої статті.
Так вже склалося, що повсякденні уроки досить одноманітні
та нудні, але звичайно ж можна їх трохи розвивати і трішки
приблизити до театру. Перед вчителем стоїть нелегке завдання
заохотити дитину до роботи, але не просто, а так щоб ця робота мала
результат, тому в цьому їй допоможе театральна педагогіка.
Перш за все потрібно визначити, що це таке, театральна
педагогіка та театралізація зокрема. Театральна педагогіка – це
шлях розвитку особистості у процесі навчання через сценічні засоби
та дію, гру, де індивідуальний розвиток йде від свободи вибори
188
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
через відповідальність до самовираження [1, с. 2]. А
театралізація в свою чергу означає насамперед діяти, а також
введення елементів сценічної вистави в певний вид
мистецтва
При вивченні англійської або будь-якої іншої
іноземної мови театральна педагогіка включає в себе
посилення мотивації, передбачає інтенсивну комунікативну
діяльність, яка буде цікавою як і для учня, так і для самого
вчителя. Така педагогіка активізує їх творчий потенціал і
розширює кругозір, адже тепер учневі потрібно буде
працювати не лише у сфері іноземної мови, але і у
театральній сфері. До цього залучається безліч театральних
засобів основними з яких є: драматизація, рольова гра та
театралізований діалог. Такі основні театральні засоби і
використовують педагоги на уроках англійської мови. Бо
діяльність вчителя нерідко ототожнюють з театром одного
актора [1, c. 2].
Першою у ланці театральних засобів знаходиться
драматизація. У повсякденному житті діти дуже звикли все
драматизувати. Тоді чому б не застосувати драматизацію у
вивченні іноземної мови? Виходить так би мовити інтеграція
театру та іноземної мови. Вчитель використовує більше
етюдів та сценок у своїй роботі. Наприклад, драматизувати
діалог, розіграти сценку з невеликого тексу. Тому що,
театралізований урок формує не лише універсальні уміння у
вивченні іноземної мови, але й набуття власного досвіду на
основі особистих переживань штучно створених на уроці. [2,
c. 8]
Ось тут і починається мова про інший не менш
важливий засіб театралізації такий як театралізований
діалог. Виник він ще за часів Аристотеля разом з витоками
театру, бо саме з діалогу і починалося дійство [2, c. 9].
На уроках англійської мови діалог має бути чи не
найосновнішим засобом комунікації. З допомогою вчителя
діти повинні вчитися спілкуватися іноземною мовою, навіть
якщо немає іншомовного носія. Створюється штучний
іншомовний простір, який можна зробити експресивнішим і
189
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
190
додати до нього трішки театру. Тут педагогу буде краще
ввести позаурочні заняття, щоб створити з учнями
масштабний спектакль англійською мовою [3, c. 29]. Тут і
застосовується остання не менш важлива складова
театралізації як рольова гра. На уроці або в позаурочний час
дітям буде надана можливість робити те, що вони роблять
коли грають, тобто прикидатися. Навіть невелика роль в
маленькій виставі допомагає учню подолати мовний бар ‘єр
через який виникають труднощі. Мовний бар’єр ‒ явище
дуже розповсюджене серед учнів, бо актору легше приховати
свою невпевненість за маскою свого героя.
Педагогу потрібно бути обережним при введені нових
ідей. Не всі ідеї учні будуть сприймати з позитивом. Ідеї
потрібно підносити в якості акторської гри, бо в процесі
підготовки до маленької вистави учневі буде надана зовсім
інша роль. Зміняться відносини між вчителем та учнями на
відносини режисера та акторів [3, с. 30]. Працюючи над
спільною вправою як повноправний член команди дитина
легше розуміє своє завдання.
Отже, примінення театралізації на уроках іноземної
мови може мати досить гарні результати. Для її успішної
реалізації педагог повинен примінити три її головні
складові: драматизацію, рольову гру та драматизований
діалог. Головне знати, як приміняти цю техніку так, що її
прийняли учні і вона дійсно мала результат.
Література
1. Ситуативно-проблемне навчання з елементами
театралізації на уроках іноземної мови [Текст] / О.І.
Плутарьова // Англійська мова та література. – 2010. – Січ.
(№1) с. 2-4
2. Засоби театральної педагогіки у процесі
формування педагогічної майстерності [Текст] / С. Сафарян
// Іноземні мови в школах України. – 2014. ‒ №4 с. 8-16
3. Театрально-игровая деятельность как
неотъемлемый аспект успешного обучения [Текст] / М. Б.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Кумпан // Англійська мова та література. – 2012. – Січ. (№2)
– С. 29-39
Руднік Д. Г., вчитель
Бочарникова Т. Ф., к. пед. наук, професор
Харківський гуманітарний університет «Народна
українська академія»
ВИКОРИСТАННЯ АВТЕНТИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ
МАТЕРІАЛІВ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У 6–7 КЛАСАХ
СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ
Входження України до європейського та світового
співтовариства ставить перед середньою та вищою освітою нові
виклики та проблеми, які вимагають негайного теоретичного та
практичного вирішення. Євро інтеграція ставить перед школою
вимогу високого рівня володіння учнями іноземн6ою мовою. За
новою програмою, яка була ухвалена Міністерством освіти і науки
України, володіння другою іноземною мовою має відповідати рівню
А1–А2 [1, с. 4]. Такий рівень компетенцій передбачає вміння учнів
вести розмову з носієм мови та вправність у вирішенні проблем з
мовною адаптацією в зарубіжних країнах. Такий підхід,
задекларований державою, значно розширює горизонти для
академічної та навчальної мобільності як студентів, так і учнів,
даючи можливість подорожувати, навчатися у літніх мовних
таборах, продовжувати навчання в закордонних навчальних
закладах тощо.
Задля вирішення питання володіння мовами доречно
використовувати спеціально розроблені автентичні підручники та
аудіовізуальні матеріали за участю носіїв мови. Поряд з широким
спектром підручників, зокрема видавничої групи Пірсон, яка
займається випуском навчально-методичних комплексів з
англійської мови, своє місце серед автентичних книг мають і
німецькомовні.
У викладанні німецької мови у 6–8 класах доречно
використовувати схвалений до використання у загальноосвітніх
навчальних закладах України навчально-методичний комплекс
191
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Team Deutsch. Deutsch für Jugendliche. Даний комплекс
складається з підручника, робочого зошита та CD-диску з
аудіо матеріалами. Підручник розрахований на 2 години
іноземної мов на тиждень та побудований за модульною
системою. Учням пропонується пройти теми, пов’язані зі
шкільним життям, спортом культурою, родинними та
дружніми стосунками. Кожна вправа на засвоєння
навчального матеріалу передбачає повне використання
комплекту, поєднуючи таким чином розвиток основних
компетенцій – письма, говоріння та слухання. Граматичний
матеріал подано невідривно від його практичного
використання та закріплення. Методичний супровід
виключає використання рідної мови в процесі викладання,
що вимагає ґрунтовної підготовки вчителя та певного
володіння мовою учнів [2]. Зважаючи на це, комплект не
підходить до використання в класах, як і тільки починають
знайомство з німецькою мовою. Починаючи саме з другого
року навчання та рівня підготовки комплекс може бути
ефективним. Підручник може бути розрахований, залежно
від рівня класу на 1–1,5 року навчання.
Однак, при роботі з Team Deutsch можуть виникнути
певні труднощі як зі сторони учнів, так і вчителя. При
поясненні граматичних правил може виникнути необхідність
залучення додаткових матеріалів та розробок, одночасно
спрощуючи та пристосовуючи їх до мовного рівня класу.
Зменшення темпу роботи над матеріалом та
повторного розбору вже вивченого може бути викликаним
відсутністю українського наповнення. Це потрібно робити до
повного розуміння учнями. Значні труднощі виникають у
учнів, які переходять від загальноосвітніх підручників на
автентичні, зокрема при зміні навчального закладу. Це
змушує використовувати додаткові та індивідуальні заняття,
які повинні передбачатися календарним планом та входити
до тижневого навантаження вчителя.
Одним із різновидів автентичних матеріалів, які
використовуються нами на уроках німецької мови, є
спеціальні ролики, створені телерадіокомпанією Deutsche
192
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
193
Welle разом з Goethe-Institut. З цієї серії досить корисним є,
на наш погляд, короткі відео Deutschlandlabor. Коротк і відео
з вбудованими субтитрами знайомлять учнів з різними
аспектами культурного, суспільного, спортивного життя
Німеччини, її літературою, музикою, буднями населення.
Подача матеріалу відбувається чергуванням слів диктора
(спеціально поставлена вимова та тема) та живої мови.
Робота з такими відео відбувається таким чином – перегляд
цілого ролика, потім окремих фрагментів по 10–15 секунд,
розбір нових слів та сталих виразів, обговорення матеріалу з
максимальних використанням німецької мови учнями. Час
роботи з матеріалом, при тривалості уроку 40 хвилин,
складає 15–17 хвилин [2; 3, с. 108].
Таким чином, використання спеціальних автентичних
навчальних матеріалів покликане значно розширити
можливості українських школярів до розвитку мовних,
лінгвокраїнознавчих, культурних та ціннісних компетенцій.
Незважаючи на труднощі та адаптаційний період учасників
освітнього процесу перед використанням таких засобів
навчання, на нашу думку, перехід на них є справою
недалекого майбутнього.
Література
1. Навчальні програми з іноземних мов для
загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл
із поглибленим вивченням іноземних мов. 5–9 класи.
Англійська мова. Німецька мова. Французька мова. Іспанська
мова : затверджено Наказом М-ва освіти і науки України від
07.06.2017 № 84. – 113 с.
2. Team Deutsch. Deutsch für Jugendliche / Ursula
Esterl, Elke Körner, Agnes Einhorn, Alrksandra Kubicka et al. –
Stuttgart : Ernst Klett Verlag, 2016. – Kursbuch. – 152 c.
3. Deutschlandlabor. – URL:
http://www.dw.com/de/deutsch-lernen/das-deutschlandlabor/s-
32379.
4. Рудник Д. Г. Использование аутентичных
видеоматериалы как средство погружения в реалии
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
немецкого языка и Германии / Рудник Д. Г. // Современная
школа в условиях глобальных социальных трансформаций :
программа и материалы XXIV регион. науч.-практ.
конф.учителей, 8 апр. 2017 г. / Нар. укр. акад. [и др.]. –
Харьков, 2017. – С. 107–109.
Сафонова Ю.Г., студент
Шехавцова С.О., д. п. н., професор
ДЗ “Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка”, Старобільск
МЕТОДИ ДОСЛІЖЕННЯ В МЕТОДИЦІ
ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ
Проблема пошуку та вибору ефективних методів
викладання іноземних мов у сучасній дидактиці є актуальною
на сьогоднішній час так само, як і багато років тому. Існує
потреба у пошуку найбільш раціональних методів викладання,
які відповідають вимогам стандартів сучасної освіти та
нинішнім умовам навчання.На сьогоднішній день багато
вчених займаються дослідженням найбільш результативних
методів викладання іноземних мов.
Саме тому мета статті розглянути поняття як метод
дослідження в методиці викладання іноземних мов. А також
визначити найбільш відомі методи дослідження в методиці
викладання та їх роль у діяльності викладачів, одержання
наукових даних про ефективність навчальних матеріалів,
способи і форми навчально-виховного процесу.
Метод є систематизованою сукупністю кроків, які
потрібно здійснити, щоб виконати певну задачу чи досягти
певної мети; поняття тотожне алгоритму дій і технологічному
процесу. [1, с. 13].
Чимало вчених та дослідників займалися саме
проблемою пошуку методів дослідження в методиці
викладання іноземних мов. Вчені зробили висновки, знання
історії методики викладання іноземних мов допоможе
викладачеві-початківцю вільніше орієнтуватися у виборі
194
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
прийомів навчання, раціонально їх сполучати у своїй роботі,
свідомо й творчо застосовувати різні методики залежно від
навчальної ситуації [2, с. 130].
До головних методів дослідження відносяться:
1) критичний аналіз напряму літератури. Його можна
назвати самостійним у випадку вивчення методів викладання
історії методики минулого. В усіх інших випадках його
виокремлюють як складову частину основних методів
дослідження.
2) вивчення та узагальнення позитивного досвіду
роботи вчителів один із не менш важливих методів
дослідження.Майстри педагогічної праці нерідко знаходять
прийоми та методичні рішення, використання яких значно
підвищує ефективність навчального процесу.
3) наукове спостереження має ефект лише тоді, коли
воно кероване певною метою. Усі спостереження повинні бути
цілеспрямованими. Особливої цінності набувають
спостереження, зафіксовані за допомогою технічних засобів.
Результати зазвичай доповнюються контрольними роботами
або тестами. Кваліфікована класифікація спостережень-цінний
матеріал [3, с. 18].
Пробне навчання – це дослідження, яку будується
зазвичай на ерудиції та педагогічній інтуїції вчителя, який
здійснює науковий пошук. У подібній ситуації вчитель,
орієнтуючись на свій досвід здійснює пошук, завдяки якому
підтверджується або спростовується висунуте і первинно
обґрунтоване припущення (гіпотеза вчителя), спрямоване на
удосконалення окремих аспектів процесу навчання іноземної
мови. Запропонований варіант вирішення методичної
проблеми одразу проходить випробування у навчальному
процесі, щоб оцінити його ефективність.
Експеримент у навчанні історії методики займає
важливе місце серед методів дослідження. Саме він допомагає
визначити загальні та спеціальні закономірності навчання історії
методики.
Експеримент – науково поставлений дослід явища.
Реалізація експериментальної роботи пов’язана з висуненням
195
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
гіпотези – в наукових дослідження – припущення, котре містить нові,
ще не перевірені наукою твердження, які можуть бути перевірені за
допомогою вже відомих або нових методів. Як правило гіпотеза
перевіряється в ході експерименту або дослідження навчання. Як
сама гіпотеза, так і методи її перевірки потребують ретельного
опрацювання. Гіпотеза не повинна містити суперечностей, повинна
мати пояснювальний характер – розкривати внутрішні механізми,
існуючий зв’язок явищ. Гіпотеза в експерименті та гіпотеза в
дослідному навчанні різняться за рівнем абстрактності. До гіпотези
в експерименті висуваються суворіші вимоги. В багатьох випадках
дослідження потребує кількох послідовних гіпотез [4, с. 14].
Види експериментів визначають за наступними ознаками:
– за значущістю дослідження (розвідувальний та основний
експеримент);
– за умовами проведення (природний та лабораторний);
– за складністю організації – односерійний та
багатосерійний, однофакторний та багатофакторний); прямий і
перехресний експеримент.
Розвідувальний експеримент, як правило, буває
односерійним, небагато-факторним. За своєю організацією він
наближається до пробного навчання. Природний експеримент
вимагає попередньої підготовки, тобто спочатку потрібно розробити
методику і підібрати експериментальні матеріали.
Наступний етапом дослідження євведення результатів
експерименту у практику роботи відповідних навчальних закладів.
Експеримент має тісний зв’язок з таким методом
дослідження як дослідне навчання.
Дослідне навчання насамперед передбачає проведення
масового навчання за запропонованою методикою навчання
іноземної мови. Дослідна робота багато в чому подібна до
експерименту, так як спрямована на перевірку гіпотези. Вчителі, під
час дослідного навчання працюють відповідно до науково
розробленого плану, результати фіксуються та згодом аналізуються.
Існує декілька видів дослідного навчання у залежності від його мети.
Методичні рекомендації, перевірені за допомогою дослідного
навчання, пропонується для впровадження у практику роботи всіх
навчальних закладів цього типу.
196
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
197
Як бачимо, в усіх проаналізованих нами методах досліджень
звертається увага саме на необхідність знання історії методики
викладання іноземних мов. Не менш важливо повноцінно
використовувати описані методи.Разом вони мають
здатністьзабезпечитинеобхіднуповноту і глибинувивченняданої
проблеми.
Література
1. Методика навчання іноземних мов та культур: теорія та
практика підручник для студ. класичних, пед. і лінгвіст. ун-тів / О.
Б. Бігич, Н. Ф. Бориско, Г. Е. Борецька та ін.; за заг. ред. С. Ю.
Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2013. – 590 с.
2. Педагогіка: навч. посібник / С.П. Максимюк. – К.: Кондор,
2009. – 670 с.
3. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх
навчальних закладах Панова Л.С., Андрійко І.Ф.,Тезікова С.В.,
Потапенко С.І., Чекаль Г.С. та ін.— К.: Академія, 2010. — 328 с.
4. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних
закладах / Під. ред.С. Ю. Ніколаєвої та ін. – К.: Ленвіт, 1999 300-320
с.
Сідельнікова М.Л., студентка
Шехавцова С. О., д.пед.н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ ТЕКСТІВ ДЛЯ ІНШОМОВНОГО
ЧИТАННЯ
Читання є одним з найважливіших компонентів мовленнєвої
діяльності, а також це один із засобів отримання інформації, що
представляє передачу досвіду, навчає та виховує. Саме тому ми
вважаємо, що ця тема є досить актуальною, бо без правильної
підготовки учні не зможуть надалі правильно сприймати і
відтворювати отримані знання.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Тексти, на базі яких формуються вміння вивчаючого
читання, за своїм змістом і тематикою повинні задовольняти
пізнавально-комунікативні потреби та інтереси учнів [4].
Це мають бути нескладні автентичні або адаптовані тексти
різних жанрів:1) науково-популярні, публіцистичні, художні, а
також тексти прагматичного характеру; 2) інструкції, рецепти
(переважно кулінарні та ін.).
Для формування умінь читання велике значення має
характер текстів: їх зміст, інформативність, цікава фабула і т. і. Від
якості текстового матеріалу залежить мотивація читацької
діяльності учнів. Зміст текстів визначає ставлення учнів до читання,
а також можливості розв’язання тих освітніх і виховних завдань.
До іншомовних текстів для читання пред’являються певні
вимоги [2, с. 22], а саме:
 Пізнавальна цінність текстів, а саме науковість їх змісту.
Тексти мають будуватися на фактичному матеріалі про країну та її
народ, мова якого вивчається, а також включати відомості з
найрізноманітніших галузей людських знань (науково-популярні
тексти).
 Відповідність змісту текстів віковим особливостям та
інтересам учнів.
 Виховний та розвиваючий потенціал текстів. Такі тексти
повинні сприяти формуванню морально-етичних якостей читача.
 Наявність різних форм мовлення: діалогічного мовлення і
монологічного мовлення та різні типи текстів, що функціонують у
ситуаціях реального спілкування.
Тексти для читання виконують цілу низку функцій [2, с.23],
які сприяють успішному оволодінню цією мовою:
 Функція збагачення і розширення знань учнів, в основному
лексичних.
 Функція тренування, мета якої полягає у засвоєнні
лексико-граматичного матеріалу учнями, забезпеченні вправляння в
читанні, використанні певного мовного матеріалу у відповідях на
запитання вчителя, під час вільного переказу змісту чи в переказі,
близькому до тексту.
 Функція розвитку усного мовлення учнів на основі
прочитаного тексту.
198
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
 Функція розвитку смислового сприйняття тексту, –
а саме його розуміння.
Для формування компетентності в читанні
використовуються автентичні, напівавтентичні та укладені
(навчальні) тексти [3].
Автентичний текст містить інформацію про культуру
країни, він відтворює національну специфіку країни, мова
якої вивчається. Такий текст викликає у учнів ту чи іншу
реакцію, стимулює розумову діяльність.
Якщо в такому тексті діють реальні персонажі,- це
надає йому емоційної виразності. У зв’язку з орієнтацією
процесу навчання на вибір учнями професії та праце
влаштування культурознавче збагачення комунікативно –
мовленнєвої практики учнів має відбуватися на текстах
відповідної тематики.
Напівавтентичні тексти – це тексти, які не дуже
сильно поєднанні з реальним життям. Матеріал в них більш
абстрактний, але зрозумілий для сприйняття.
Напівавтентичні тексти за О. Мацнєвою це тексти, створені і
записані носіями мови для навчальних цілей, тексти які були
скорочені або скомпільовані, але це не порушило їх
автентичність.
Укладені(навчальні) тексти – це тексти, які були
спеціально створені і розроблені спеціалістами з метою
навчання учнів. В них закладений потрібний лексичний та
граматичний матеріал відповідно до теми уроку.
Слід зазначити, що при виборітекстів важливо
зважати на вікові особливості учнів [1, с. 5]. Розумовий
розвиток дитини формується на базі правильно підібраних
текстів.
На початковому етапі потрібно зацікавити учня в
процесі читання. Саме тому тексти мають були невеликі за
обсягом, але цікаві та пізнавальні (казки, байки, притчі,
історії із життя) . Діти саме цього віку мають найбільшу
здатність до запам`ятовування, тому вірші, скоромовки,
уривки пісень допоможуть їм у розвитку цієї здібності.
199
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
200
На середньому етапі продовжується розвиток усіх
видів мовленнєвої діяльності, серед яких домінує усне
мовлення. Поряд з художньою літературою для читання
використовуються науково-популярні та суспільно-
політичні тексти (статті, вирізки з журналів та газет,
новели, оповідання).
На старшому етапі процес оволодіння іншомовними
навиками завершується, оскільки у учня вже сформовані
основні навики та компетентності. Тексти для читання мають
бути складнішими у порівнянні з середнім ступенем. При
навчанні читання формуються вміння читати суспільно-
політичні тексти з метою одержання повної та основної
інформації, а також уміння переглянути і вибрати необхідну
статтю (великі художні твори, критична література,
статті політичного та суспільного характеру).
Саме тому можна дійти висновку, що характер текстів
для читання відіграє дуже важливу роль у формування
мовленнєвої компетентності в учнів. Правильно відібраний
текст – запорука успішного сприйняття матеріалу та
подальшого розвитку дитини.
Література:
4. КрапчатоваЯ.А.Методика формування
мовленнєвих компетенцій.відбір та організація аудіотекстів
для само- і взаємоконтролю рівня сформованості
англомовної компетенції в аудіюванніу майбутніх
філологів,2011. -11с.
5. Борецька Г.Е. Методика формування
іншомовноїкомпетентності у техніці читання / Г. Е. Борецька
//Іноземні мови,2012. – 23с.
6. Характер текстів для читання та система
вправ для
навчаннятехнікичитанняучнівпочатковоїшколи при
вивченнітурецькоїмови.[Електронний ресурс]. Режим
доступу до ресурсу:http://www.edudirect.net/sopids-838-
1.html
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
201
7. Особливості навчання читанню. [Електронний
ресурс]. Режим доступу до
ресурсу:http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/osoblivosti￾navchannya-chitanniu.html
Скороход Д.С., студентка
Шехавцова С.О., д. пед. н., професор
ДЗ “Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка”, Старобільск
ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ В
ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
На сьогоднішній день навчання іноземній мові на сучасному
етапі відчуває гостру нестачу навчального часу. Це стає причиною
недостатнього рівня мовної підготовки. Іде пошук наукового
обґрунтування збільшення навчального часу та резервів підвищення
знань з іноземних мов, серед яких – самостійна робота.
Актуальність роботи полягає у тому, що самостійна робота
сприяє поглибленню й розширенню знань, пробудженню інтересу
до пізнавальної діяльності; допомагає диференціювати інформацію,
виділити найбільш значиму, щоб надалі не відчувати труднощі при
узагальненні та систематизації знань і умінь і легко звертатися до
власного навчального досвіду.
Відомі вчені-педагоги, такі як І. Харламов, Б. Єсипов,
М. Скаткін, Ю. Бабанський, І. Лернер, П. Підкасистий, Н. Сагіна,
П. Сікорський, М. Сичова та ін. займалися питаннями щодо
самостійної роботи в школі.
Питання про самостійну роботу учнів піднімалося ще в
педагогічній літературі минулого. Але особливо гостро ставиться це
питання в даний час. І це природно: одна з обов’язкових умов
успішного навчання – прищеплення учням навичок самостійної
роботи над навчальним матеріалом, адже навчальний матеріал
засвоюється краще, а навички пізнавальної діяльності формуються
в учнів інтенсивніше саме під час самостійної роботи.
З перших днів перебування дітей у школі необхідно
виробляти в них навички самостійної роботи. Її частка в
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
202
навчальному процесі збільшується з віком школярів. Відомо,
що в початкових класах частка самостійної роботи повинна
складати не менше 20% навчального часу, в середніх класах
не менше 50%, а в старших – не менше 70%).
Ю. Бабанський стверджує, що самостійна робота –
одна з джерел оволодіння учнями нових знань і вмінь. Таким
чином, самостійність учнів в їх навчальній роботі потрібно
розглядати в динаміці, з врахуванням змін, що відбуваються,
звертати увагу на психологічні особливості школяра як
особистості.
П. Підкасистий говорить, що самостійна робота – це
не форма організації навчальних занять і не метод навчання,
а спосіб організації й виконання певної діяльності відповідно
до поставленої мети. Її правомірно розглядати як засіб
залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності
[1, с. 42].
М. Сичова зазначає, що самостійна робота виступає як
засіб формування самостійності особистості [2].
Узагальнюючи погляди педагогів можна дійти
висновку, що самостійна робота – це форма активної
пізнавальної діяльності, яка є основою успішного
опанування іноземної мови.
Організація самостійної роботи учнів здійснюється з
урахуванням дидактичних і приватнометодичних принципів:
1.Принцип єдності навчальної (шкільної) та
самостійної (позашкільної) діяльності учнів. Заняття на
уроках повинні забезпечувати виконання обов’язкового
мінімуму самостійної роботи всіма учнями і проводитися під
контролем викладача, у якого в ході виконання завдання
можна отримати допомогу щодо незрозумілих моментів.
2.Принцип систематичності та послідовності. Учні
мають сприймати навчальний процес як систему, в якій
обов’язково повинні бути етапи послідовності, тобто
виконувати завдання від найлегшого до найскладнішого з
метою опрацювання та удосконалення знань з даної теми.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
3.Принцип цілісності. Учні мають використовувати
всі види мовленнєвої діяльності задля удосконалення
мовленнєвої компетенції.
4.Принцип наочності. Він сприяє формуванню більш
точного уявлення про предмет, що вивчається, слугує
сполучною ланкою між конкретним матеріалом та
абстрактним. Наприклад, використання відеоматеріалів
іноземною мовою дозволяє активізувати самостійну роботу
студентів за рахунок поєднання вербальних та невербальних
засобів комунікації, професійної гри акторів, зміни сюжетної
лінії тощо [3, с. 79].
5.Принцип свідомості і творчої активності.
Реалізація цього принципу в організації самостійної роботи
учнів вимагає від учня усвідомлюваного засвоєння знань, а
також прийомів розумової діяльності, способів самостійної
роботи в процесі активної пізнавальної діяльності [4, с. 24].
6.Принцип посильної складності завдань для
самостійної роботи, обліку часу на їх виконання. Даний
принцип вимагає відповідності ступеня труднощів завдань,
змісту і обсягу самостійно досліджуваного матеріалу рівню
інтелектуального розвитку учнів результатами їх
попередньої підготовки [4, с. 25].
Отже, проаналізувавши принципи організації
самостійної роботи учнів в процесі вивчення іноземної мови
ми дійшли висновку, що дотримання даних принципів
допоможе розвинути в учнів такі риси характеру, як
цілеспрямованість, самостійність та відповідальність, а
також досягнути кращого та більш ґрунтовного засвоєння
учнями знань з відповідної теми.
Література
1. Пидкасистый П. И. Самостоятельная
познавательная деятельность школьников в обучении / П. И.
Пидкасистый. – М. : Педагогика, 1980. – 240 с.
2. Сичова М. І. Організація самостійної роботи
студентів педагогічних училищ в умовах особистісно-
203
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
орієнтованого навчання : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 /
М. І. Сичова. – К., 2000. – 168 с.
3. Котова А.В. Основні принципи організації
самостійної роботи студентів з англійської мови/ А.В.
Котова, канд. пед. наук; випуск №12. – Х., 2012. – 75-81 с.
4. Литовченко Н. Самостійна робота як засіб розвитку
мультилінгвальної компетенції студентів-філологів, 2014. –
22-32 с.
Соболь А.Б., магістрантка
Степикіна Т.В., к.ф.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ НАЧАННЯ ЧИТАННЯ УЧНІВ
ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
Іноземна мова як один із засобів спілкування і пізнання
навколишнього світу займає особливе місце в системі сучасної
освіти в силу своїх соціальних, пізнавальних та розвивальних
функцій.
З огляду на те, що іноземна мова була введена в навчальні
програми початкової школи, багато дослідників зайнялися
вивченням проблем, пов’язаних з раннім навчанням дітей іноземних
мов.
У працях Л. Виготського, Ш. Амонашвілі, Л. Рубенштейна
та інших зазначається, що діти молодшого шкільного віку більш
сприйнятливі до нової інформації, у тому числі й іноземних мов.
Дослідженнями доведено, що раннє шкільне навчання англійської
мови як засобу міжкультурного спілкування ефективно стимулює
пізнання, розкриває творчій потенціал особистості учня і посилює
орієнтування процесу освіти на розвиток та саморозвиток школяра,
на оптимізацію взаємодії особистості і соціуму. Діти часто з
великим ентузіазмом і жваво навчаються. Вони хочуть догодити
204
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
вчителеві, а не своїй групі однолітків. Вони братимуть участь у
діяльності, навіть якщо вони не зовсім розуміють, що і як [1, с.6].
Ціллю навчання учнів початкових класів іноземній мові є досягнення
елементарної комунікативної компетенції. Цю компетенцію формують
мовленнєва , мовна, соціокультурна та загально-навчальна компетенції. Але ми
зробимо акцент на мовленнєвій компетенції, а саме на опануванні читання як
виду мовленнєвої діяльності.
Одним із найбільш важливих видів комунікативно-пізнавальної
діяльності людини є читання. Ця діяльність спрямована на вилучення
інформації з друкованого тексту. Загалом, читання виконує такі функції: є
засобом вивчення мови і культури, самоосвіти, інформаційної та освітньої
діяльності, служить для практичного оволодіння іноземною мовою. Читання
сприяє розвитку й інших видів комунікативної діяльності. Для виховання і
всебічного розвитку школярів засобами іноземної мови саме читання дає
найбільші можливості. Дидактична наука має значну кількість досліджень
проблеми навчання читанню, проте проблема розробки навчально-методичних
матеріалів для навчання читанню є актуальною, оскільки уміння усвідомленого
читання є надзвичайно важливими для функціонування іншомовної
компетенції. При вивченні іноземної мови читання розглядається як
самостійний вид мовної діяльності і посідає провідне місце за своєю
важливістю і доступності. Читання є рецептивних видом діяльності, що полягає
в сприйнятті і переробці читаючим об’єктивно існуючого тексту – продукту
репродуктивної діяльності якогось автора [2, с.139]. Проблемою дидактичних
аспектів навчання іноземних мов займалися такі вчені, як І. Щупак, Т. Бабенко,
Г. Рогова, С. Ніколаєва, а зокрема в початкових класах С. Роман, Н. Казанський,
Т. Назарова, І. Зимня. Дисертаційні дослідження останніх років підтверджують
правомірність навчання читанню іноземною мовою дітей у молодших класах (
О. Ленська, І. Борисенко, С.Снєгова та ін. ). Основи навчання читанню з точки
зору психології знайшли своє відображення в роботах І. Зимньої,
З.Кличнікової.
Але незважаючи на наявність певної кількості публікацій, присвячених
цьому питанню, у вітчизняних дослідженнях все ще існують проблемні
аспекти. Проблематика дидактики англійської мови в початкових класах все ще
недостатньо розроблена. Зважаючи на актуальність та важливість цієї
проблеми, ми обрали темою дослідження саме дидактичні основи навчання
205
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
206
читанню учнів початкових класів. Мета дослідження є провести аналіз
зарубіжних та вітчизняних літературних джерел,наукових праць, які стосуються
методик навчання читанню та виявити, які прийоми і методи навчання
сприятимуть підвищенню якості читання дітей молодшого шкільного віку. На
нашу думку, зарубіжний та український досвід з читання в початковій школі
може сприяти створенню нових методів та підходів у навчанні читанню
іноземною мовою для учнів молодших класів в Україні.
Література
1. CameronL. TeachingLanguagestoYoungLearners. / L.Cameron-
М.: Cambridge: CambridgeUniversityPress; 2001. –280 p.
2. Рогова Г.В., Рабинович Ф.М, Сахарова Т.Е. Методика
обучения иностранным языкам в средней школе / Г.В.Рогова, Ф.М.Рабинович,
Т.Е.Сахарова -М.: Просвещение, 1991. -287с.
3. Виготський Л.С. Педагогічна психологія / Л.С.Виготський. –
М.: Педагогіка, 1991. -480 с.
Степаненко В.О., магістрантка,
Степикіна Т.В., к. ф. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ЗМІСТ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В
СТАРШИХ КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ ТА ШКІЛ
ІЗ ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
В останні десятиліття процес шкільної освіти перебуває на
етапі переосмислення та модернізації. Ще у сегменті початкової
школи створюються передумови для поглибленого вивчення
іноземної мови. На сучасному етапі розвитку методичної науки
основною метою навчання іноземних мов у шкільних установах є
формування здатності і готовності школярів брати участь у
міжкультурній комунікації, що визначає шляхи досягнення цієї мети
і певної корекції форм і змісту мовної освіти [3, с. 12]. Процес
навчання англійської мови у загальноосвітніх школах та школах із
поглибленим вивченням мов потребує більш детального вивчення з
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
метою подальшого зіставлення, що обумовлює актуальність даної
роботи.
Мета наукової праці полягає у зіставному аналізі навчання
англійської мови в старших класах загальноосвітніх шкіл та шкіл із
поглибленим вивченням іноземної мови. Досягнення поставленої
мети потребує розв’язання наступних завдань: визначити цілі та
змісту навчання іноземної мови в старших класах, а також провести
зіставний аналіз навчання англійської мови у загальноосвітніх
школах та у школах із поглибленим вивченням іноземної мови.
У старшій школі відбувається систематизація та
узагальнення мовного, мовленнєвого та комунікативного досвіду
учнів, набутого ними протягом попередніх етапів навчання.
Широкого поширення набувають різноманітні проектні, групові та
інтерактивні форми роботи творчого характеру [1, с. 37]. Наступні
дидактико-методичні вимоги повинні реалізовуватись при навчанні
англійської мови у старших класах:
1) Реалізація ретроспективної наступності: повторюваність,
систематизація та узагальнення пройденого раніше лексичного і
граматичного матеріалу.
2) Реалізація перспективної наступності.
Під метою навчання у загальноосвітній школі варто розуміти
заплановані результати вивчення іноземної мови школярем. Мета та
супутні завдання навчання мови визначаються програмою –
державним документом та є обов’язковими для кожного вчителя [2].
Зміст навчання старшокласників відбирається і організовується з
урахуванням їх мовних потреб, вікових та психологічних
особливостей, інтересів і професійних прагнень. Розширюються і
поглиблюються знання старшокласників про країни, де
користуються іноземною мовою, в тому числі вдосконалюється
вміння представляти свою країну, її культуру засобами англійської
мови в умовах міжкультурного і міжнародного спілкування.
При вивченні англійської мови у старших класах
загальноосвітньої школи, основна увага приділяється збереженню та
розвитку навичок і умінь усного мовлення за рахунок засвоєння
певної кількості слів і фраз, потрібних для бесіди за темами,
актуальним для учнів цієї вікової категорії, таких як: вибір професії,
науково-технічний прогрес, освоєння космосу, боротьба за мир,
207
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
208
охорона природи, та крім того – особистий розвиток,
самовизначення, стосунки, популярна культура.
Вивчення англійської мови на поглибленому рівні в 10-11
класі орієнтоване на досягнення наступних цілей:
– Подальший розвиток комунікативної культури та
соціокультурної освіченості школярів;
– Поглиблення філологічних знань школярів про
варіативність англійської мови та особливості функціонування в
англомовних і інших країнах світу;
– Розвиток загальнокультурних умінь збирати,
систематизувати, обробляти і використовувати різні види
культурознавчої інформації, зокрема, при вирішенні
комунікативних, комунікативно-пізнавальних і пізнавально-
пошукових завдань.
Відмінності між академічним та стандартним рівнями
вивчення англійської мови в старших класах існують не лише в
обсязі відведених годин, але й стосовно сфер спілкування,
різноманітних областей лінгвістичної компетенції, а також
соціокультурної та загально навчальної обізнаності. Крім того, на
цьому рівні зростають вимоги до мовленнєвої компетенції учнів,
тобто академічному рівню властиве збільшення об’єму реплік, що
продукуються учнями у контексті монологічного та діалогічного
мовлення, разом з тим, обсяг текстів для читання стає вдвічі
більшим, обсяг речень при письмовому мовленні також зростає.
Таким чином, сучасна середня освіта прагне сформувати
всебічно розвинену особистість, повноцінного учасника
суспільства, патріота та громадянина, що може бути гідним
представником своєї країни на міжнародній арені, що несе культуру
і ментальність своєї країни, поважно та толерантно ставиться до
представників інших культур і народів. Поглиблене вивчення мови
є більш інтенсивним за рахунок більшого об’єму навчального
матеріалу, більшої кількості годин та наявності країнознавчого,
культурного та літературного аспектів. Але, тим не менш, звичайні
загальноосвітні школи також є перспективними у цьому плані як для
базової підготовки та розвитку майбутніх випускників, а також у
якості перехідної ланки при подальшому отриманні освіти у вищих
навчальних закладах України.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Література:
1. КоржС.С. Курс вивчення іноземної мови у профільному
загальноосвітньому навчальному закладі як дієвий засіб профорієнтації
старшокласників / С.С.Корж, І.В. Радецька // Освіта та розвиток обдарованої
особистості. – 2014. –№12. –С. 36-39.
2. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземна мова
(10-11 класи, рівень стандарту) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://mon.gov.ua/content/Освіта/1-inoz-st.pdf – Заголовок з екрану.
3. Хоменко О.В. Зміст навчання англійської мови у 10-11-х класах
середньої загальноосвітньої школи: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.02 /
О.В.Хоменко; Київ. держ. лінгв. ун-т. –К., 2001. – 20 с.
Тарасова К. М., студентка
Бахмет М. Ю., викладач
ВП«Лисичанський педагогічний коледж
Луганського національного університету
імені Тараса Шевченка», Лисичанськ
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ
МОВИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
У зв’язку з інтеграцією України в світовий культурний
простір виникає потреба використання іноземної мови у нашому
житті. З недавніх пір знання хоча б однієї іноземної мови стало
умовою існування людини в суспільстві, показником її освіченості.
Психологами та педагогами ХХІ сторіччя встановлено, що
сенситивним періодом, тобто найсприятливішим періодом, для
вивчання іноземної мови є старший дошкільний вік [2, c.28].
Для сучасної дитини вивчення іноземної мови є важливим.
Бо під час цього процесу у неї розвиваються індивідуальні
мовленнєві здібності, закладається підґрунтя для оволодіння в
подальшому іншими мовами, виховується поважне відношення до
представників інших культур [4, c.21].
За звичай навчання дошкільників іноземної мови
здійснюється в ігровій формі. Під час цього процесу педагог
застосовує методи у поєднанні з використанням різних
вправ(дидактичних, практичних, репродуктивних, рецептивних) і
209
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
таких прийомів, як запитання, демонстрація наочності, вказівка,
пояснення [1, c.27-28].
Ці методи й прийоми безспірно є найефективнішими, та чи
є вони цікавими для дітей?
Зацікавленість дитини у навчанні виконує неабияку роль
.Тому для того щоб процес оволодіння іноземною мовою викликав
у дитини інтерес, вихователю слід застосовувати у своїй
педагогічній діяльності стандартні методи і прийоми разом з
інноваційними технологіями навчання іноземної мови [3, c.17].
В сучасних умовах виховання педагог повинен знати і
вивчати нові методи викладання іноземної мови, щоб підібрати той
чи інший метод викладання відповідно до віку, розвитку та рівня
знань дошкільників.
Без використання сучасних інноваційних освітніх
технологій якісна мовна підготовка дітей неможлива.
До таких інноваційних технологій навчання іноземної мови
відносять: інтерактивне навчання; технологію співпраці;
застосування мультимедійного комплексу [5].
Навчанням в режимі діалогу, під час якого учасники
педагогічного процесу взаємодіють один з одним з метою
порозуміння, сумісного вирішення поставлених завдань, розвитку
індивідуальних якостей дітей, називається інтерактивним [5].
Інтерактивне навчання здійснюється за допомогою таких прийомів, як
бесіда і діалог [5].
Навчальний матеріал легше засвоюється й довше зберігається в
пам’яті лише тоді, коли дитина не пасивно сприймає те, що говорить
вихователь, а активно діє під час вивчення матеріалу [5].
Технологія співпраці. Головним засобом реалізації цієї технології є
організація умов, які сприяють спільній діяльності вихованців в різних
ситуаціях. Вихователь об’єднує дітей в групи по 5–6 осіб, перед кожною з яких
ставить завдання, обговорюючи при цьому ролі всіх учасників [5].
Під час різних видів діяльності перед дітьми стає потреба у поповненні
знань, розширенні словника чи умінь спілкуватися. Тому вони вимушені
спрямовувати свої дії в процесі спілкування у групі на вирішення даних питань
Це позитивно впливає на розвиток мислення та уважності дітей, зацікавлює їх
та стимулює до співпраці [5].
210
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Найважливішим засобом інноваційного навчання є
застосування мультимедійних технологій, до яких відносять:
персональний комп’ютер інтерактивну дошку й
мультимедійний проектор. Цей комплекс дозволяє
використати всі переваги сучасних комп’ютерних технологій
і підносить процес навчання на якісно інший рівень.
Наочність й інтерактивність мультимедійних технологій
допоможуть вихователю залучити дітей до активної
співпраці, забезпечать їх зацікавленість у навчанні [5].
Тож, навчання іноземної мови стане більш
ефективним завдяки застосуванню сучасних інноваційних
технологій у виховному процесі, а також здатності
вихователя використовувати ці інноваційні технологій у
поєднанні з стандартними методами та прийомами навчання
дітей дошкільного віку іноземній мові.
Навчання іноземної мови в дошкільній освіті є не
обов’язковою, але прийнятною складовою . Для особистості
воно є невід’ємним засобом всебічного розвитку.
Література
1. Кулікова І. А. Англійська мова для дітей
дошкільного віку: програма та методичні рекомендації / І.
А. Кулікова, Т. М. Шкваріна; за заг. ред. О.В. Низковської.
– 3-тє вид., зі змін. та доповн. – Тернопіль: Мандрівець,
2015. – 48 с.
2. Ніколаєва С. Ю. Методика викладання іноземних
мов у середніх навчальних закладах: Підручник./ Кол.
авторів під керівн. С. Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. –
328 с.
3. Шкваріна Т. М. У світі іноземної мови з
цікавістю / Т. М. Шкваріна // Дошкільне виховання. – 2000.
– № 1. – С. 22 – 23.
4. Шкваріна Т.М. Англійська мова для дітей
дошкільного віку: прогр., метод. Реком. / Т. М. Шкваріна. –
К. : Шкільний світ, 2008. – 112 с.
5. Якименко С. С. Інноваційні освітні технології у
вивченні англійської мови. [Електронний ресурс]. Режим
211
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
доступу до ресурсу:
http://journal.osnova.com.ua/article/52127-
Інноваційні_освітні_технології_у_вивченні_англійської_мо
ви
Тушніна О. Є., магістрант
Шехавцова С.О., д. пед. н., професор
ДЗ “Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка”, Старобільск
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ
КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Навчання англійської мови як засобу міжкультурного
спілкування вимагає цілеспрямованої уваги. Роль англійської мови
у світі в XXI столітті значно зросла. Питання методики навчання
англійської мови, спілкування нею набуває неабиякої ваги. Значна
увага приділяється поняттю «комунікативна компетенція».
Мовленнєва компетенція стає вагомим фактором суспільно-
економічного та культурного розвитку суспільства, в якому
особистість вільно володіє іноземною мовою й може запровадити її
в життя. Це сприяє підвищенню мовного статусу в умовах шкільної
середньої освіти, підвищенню рівня її викладання, а також спонукає
до пошуку нових підходів під час навчально-виховного процесу,
зокрема, формуванню мовленнєвої компетенції учнів. Вирішення
цих питань скеровується в русло практичної діяльності, а саме
допомогти учням усвідомити свою мовленнєву практику, розвивати
мовленнєву інтуїцію, формувати в них навички самодіагностики при
побудові зв’язних висловлювань.
Мета статті – визначити педагогічні умови розвитку
комунікативної компетентності на уроках англійської мови.
Розвиток комунікативної компетенції залежить від
соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які
забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її
соціалізації в новому для неї суспільстві [1]. Для досягнення цієї
мети вчителю необхідно долати репродуктивну позицію учнів,
212
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
монологічний підхід до навчання, щоб активізувати
напружену розумову діяльність дитини, її власну активність у
процесі здобуття комунікативної компетентності. Цьому
сприяє запровадження інтерактивних технологій, що
стимулює учнів до комунікативно вмотивованого виконання
мовленнєвих дій, надає їм змогу свідомо засвоїти іншомовний
матеріал , навчає їх будувати взаємини на принципах
співробітництва, співтворчості, взаємоповаги, надаючи
можливість розвинути себе як інноваційну особистість, яка
зможе проявити себе в умовах конкуренції та доцільно
перетворити навколишній світ [2, с. 5].
Термін «комунікативна компетенція» виражає
відношення та взаємодію між граматичною компетенцією
(знання граматичних правил) та соціолінгвістичною
компетенцією (вміння спілкуватися). Визначення
комунікативної компетенції містить чотири складові частини:
граматична компетенція, дискурсивна компетенція, тобто
здатність будувати речення у дискурсі з метою формування
змістовної цілісності ряду висловлювань, соціолінгвістична
компетенція, яка полягає у розумінні правил вживання мовних
норм, які залежать від певного соціального контексту, та
стратегічна компетенція, яка визначає мовні прийоми, які
використовують мовці, коли спілкування погіршується у
результаті недостатнього знання мови. До цих прийомів
належать коректування, парафраз, іносказання, повтор та
пауза [3, с. 95].
Сьогодні у шкільну практику активно впроваджуються
інтерактивні технології, які ефективно сприяють засвоєнню
матеріалу, оскільки впливають на свідомість учня, на його
почуття та волю, формують творчу особистість, що здатна
доцільно й ефективно застосовувати набуті знання, уміння й
навички у практичній діяльності в будь-якій сфері
суспільного життя. Для успішного виконання завдань, що
стоять перед сучасною школою, важливо створити ситуацію,
за якої вчитель і учень стануть повноправними суб’єктами
системи освіти, а основою навчання буде рівноправний діалог
між тими, хто навчає, і тими, хто навчається [4, с. 28].
213
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
214
Основним принципом поновлення загальноосвітньої
школи стала особистісна орієнтація освіти. Особистісно –
орієнтована освіта передбачає диференційований підхід до
навчання з урахуванням рівня інтелектуального розвитку
школяра, з урахуванням його підготовки з предмета, його
здібностей, задатків, інтересів. При такому типі навчання
зміст, форми, методи і засоби повинні максимально
враховувати індивідуальні особливості школяра і бажані їм
способи роботи з навчальним матеріалом [5, с. 25].
У контексті вдосконалення освітньої системи та
підвищення якості комунікативної компетентності на уроках
англійської мови пропонуємо такі педагогічні умови їх
реалізації: створення мовного комунікативного середовища на
основі застосування інноваційних технологій навчання;
використання проблемного, особистісно орієнтованого
підходів у освітньому процесі; моделювання комунікативних
ситуацій повсякденного життя із застосування лексичного
матеріалу англійської мови; формування у школярів
позитивної мотивації до вивчення англійської мови як
перспективу подальшого ствердження у глобалізованому
суспільстві.
Література
1. Пояснювальна записка до програм з іноземної мови
для учнів 2–12 класів середніх загальноосвітніх навчальних
закладів [Електронний ресурс] – режим доступу:
iteach.com.ua/files/content/Poyasn_zapis.doc.
2. Холод О.В. Інтерактивні технології як засіб
формування комунікативної компетентності // Англійська
мова та література – 2011 – № 9 – C. 5–9.
3. Harner Jeremy. The practice of English language
teaching. L. – New York, 1991. – 296 p.
4. Редько В. Інтерактивні технології навчання
іноземної мови / В. Редько // Рідна школа. – 2011. – № 8-9. –
С. 28-36.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
5. Сисоєва С. Особистісно-зорієнтовані технології:
метод проектів //Підручник для директора. – К.: Плеяди, 2005.
– № 9–10. – С. 25–31
Філіпенко А. О., магістрант
Кокнова Т. А., к. пед. н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
СУТНІСТЬ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇ ТА ЇЇ ФОРМУВАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ
УЧНЯМИ ВАРІАЦІЙ АНГЛІЙСКОЇ МОВИ
При вивченні учнями варіацій англійської мови
основним завданням середньої загальноосвітньої системи є
підготовка школярів до життя в суспільстві, наділення їх
необхідними знаннями і соціолінгвістичними навичками.
Виходячи з цього, вчителям необхідно розглядати формування
соціолінгвістичної компетенції школярів як основу для
успішної соціальної активності особистості при вивченні
варіацій англійської мови.
Поясненню та дослідженню соціолінгвістичному підходу у
науковому просторі присвячені роботи М. Кэнейла, М. Свейна, С.
Савіньона, Д. Хаймса, В. Біма і В. Сафонова. Але не зважаючи на
численні наробки у цій галузі, все ще остається не достатньо
розробленим питання формування соціолінгвістичної
компетентності в учнів при вивченні варіацій англійської мови,
саме тому мета статті полягає у аналізі досвіду формування
соціолінгвістичної компетентності в учнів при вивченні варіацій
англійської мови в загальноосвітніх школах.
Задля зрозуміння особливостей формування компетенцій на
уроках англійської мови у середній школі, необхідно розібратися з
такими поняттями як «компетенція» і «компетентність».
Компетентність розглядається як самостійно реалізована здатність,
заснована на придбаних знаннях учня, його інтелектуальному і
життєвому досвіді, цінностях, які він розвинув у результаті
пізнавальної діяльності та освітньої практики [1, c. 157].
215
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
У сучасній теорії та практиці у викладання іноземних мов
основоположною метою є придбання учнями комунікативної
компетенції, необхідної для міжкультурної комунікації. Прте для
вивчення учнями варіацій англійської мови необхідна
соціолінгвістична компетенція. Автори західноєвропейського
стандарту (М. Кэнейл і М. Свейн, С. Савіньон, Д. Хаймс) виділяють
соціолінгвістичну компетенцію в якості автономного компонента
комунікативної компетенції поряд з лінгвістичною та прагматичною
компетенцією. На відміну від своїх західних колег, вітчизняні
методисти (В. Бім і В. Сафонова), визнаючи необхідність
формування даної компетенції, не виділяють її в складі
комунікативної компетенції эпліцитно, а відносять до однієї з її
субкомпетенцій. Та вводять її в структуру соціокультурної
компетенції.
Проаналізувавши визначення зарубіжних і вітчизняних
лінгвістів і дидактів можна сказати, що соціолінгвістична
компетенція – це здатність мовної особистості організовувати свою
мовленнєву поведінку адекватно ситуаціям спілкування з
урахуванням комунікативної мети, намірів, ролей комунікантів і
ситуації спілкування відповідно до соціолінгвістичної норми й
настановам конкретної національно-лінгво – культурної спільноти
[2, с. 104]. У трактуванні сучасних дослідників її суть полягає у
володінні учнем набором мовних і немовних (невербальних) засобів
спілкування, а також здатність вибирати і використовувати їх
відповідно до конкретної комунікативної ситуації і
соціокультурними нормами суспільства [там само].
У «Загальноєвропейських компетенціях володінням
іноземною мовою» наводяться такі компоненти СЛК, як
лінгвістичні маркери соціальних стосунків, норми ввічливості,
вирази народної мудрості, регістри спілкування, діалекти і акценти
[3, c. 98].
Викладачеві слід ретельно підходити до відбору мовного
матеріалу: звертати увагу учнів на приклади вживання
безеквівалентної лексики, розбирати випадки вживання лексико-
фразеологічної сполучуваності, акцентувати увагу на різних
соціолінгвістичних конотаціях, пов’язаних з іншою культурою,
звичаями і традиціями.
216
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
217
Для формування зазначеної компетенції необхідно, щоб
вивчаючи іноземну мову учень придбав певні знання про країну
вивчаючої варіації (історію, географію, культуру, економіку тощо),
а також деякі відомості про спосіб життя, традиції і звичаї носіїв
англійської мови. Якщо знання про країну можна придбати,
читаючи відповідну літературу, то для знайомства зі способом
життя, традиціями і звичаями народу необхідно познайомитися з їх
поведінкою в конкретних ситуаціях спілкування у країні
досліджуваної мови. Таку можливість можуть надати автентичні
відеоматеріали, які визнані підготувати учнів до сприйняття
реальності іншої культури і до плавного входження в неї шляхом
розвитку соціолінгвістичної компетенції [4, c. 247].
Завданням вчителя є створення на уроці реальної ситуації, в
рамках якої відпрацьовується досліджуваний лексико-граматичний
і фонетичний матеріал варіацій англійської мови, забезпечуючи тим
самим автентичне спілкування. Уявне перенесення дії в країну мови,
що вивчається і підкріплення ситуації за допомогою автентичної
діяльності стимулює вивчення матеріалу. Таку можливість може
надати Інтернет та комп’ютер, ці технології дозволяють
максимально швидко створити мовне середовище і увійти в нього,
тобто потрапити в іншу культуру, реалізуючи принцип
функціональності мови.
Іноземну мову можна розглядати як засіб розвитку
соціолінгвістичної компетентності. Це означає, в першу чергу,
вміння адекватно висловлювати комунікативні цілі та стратегії їх
досягнення в мовній формі, а також вміння використовувати норми
мовленнєвого етикету і соціальної поведінки в ситуаціях
міжкультурного спілкування, в яких актуалізується знання
ситуативних й соціокультурних контекстів іншофонної спільності.
Література
1. Михальченко В. Ю. Cловник соціолінгвістичних
термінів / В. Ю. Михальченко. – М., 2006. – 312 с.
2. Дагбаева Н. Ж., Овчиннікова М. Ф. Принципи
формування соціолінгвістичної компетенції на початковому етапі
мовного вузу / Н. Ж. Дагбаева, М. Ф. Овчиннікова // Вісник науки
ТГУ. – 2012. – № 1 (8). – С. 103-106.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
218
3. Ісенко І. А. Методика формування соціолінгвістичної
компетенції в усному іншомовному спілкуванні студентів мовних
факультетів педагогічних вузів / І. А. Ісенко. – М., 2007. – 337 с.
4. Синиця Ю. А. Формування соціолінгвістичної
компетенції в процесі навчання усного іншомовного спілкування
студентів немовних внз / Ю. А. Синиця – М., 2000. – 337 с.
Хрипун К.О., студентка
Мигович І.В., к.ф.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ
МОВИ ЛЮДЬМИ З ВАДАМИ ЗОРУ
На сьогодні інтерес до проблеми інклюзивної освіти
обумовлений як розвитком спеціальних закладів освіти, так і
сучасними вимогами суспільства. Про це свідчать наукові праці
Ю.А.Бріскіна, В.М.Синьова та інших українських вчених.
Л.Виготський спробував науково обґрунтувати ідею «освіти для
особливих». Він вказав на необхідність створення єдиного
освітнього простору, де компенсація дефекту розвитку здійснюється
через соціальний фактор [1].
В системі інклюзивної освіти варто виділити осіб, частково
або повністю позбавлених зору. Багато хто з них розглядає сліпоту
не через суспільну призму інвалідності,а просто як фізичну
перешкоду. Різні експерименти спростували ствердження про
наявність функціональних відмінностей головного мозку людини з
вадами органів зору від мозку людини зі стовідсотковим зором.
Важливим є правильний підхід до процесу навчання. Оскільки
наразі актуальність англійської мови ні в кого не визиває сумнівів,
при наявності бажання та правильно орієнтованого викладача
англійська мова стала до сліпих осіб ще ближче. В даній доповіді
розглянемо основні прийоми вивчення англійської людьми з вадами
зору.
Найбільш відомий та зрозумілий прийом вивчення іноземної
мови – це застосування наочного матеріалу. Його реалізація
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
допомагає не лише повніше та глибше засвоїти інформацію, а і
простежити зв’язок між отриманими знаннями та життєвою
практикою. Сліпим людям відчуття такого зв’язку особливо
важливе, оскільки з нього випливає спосіб соціалізації в
навколишньому світі. У цьому впевнені вчителі, методисти,
психологи та тифлопедагоги І.О.Зимня, А.Н.Кочергін,
Л.М.Фрідман, Л.І.Плаксіна. Я.А.Коменський розглядав чуттєвий
досвід дитини та вважав, що навчання слід починати з реального
спостереження над речима, а не з їх тлумачення. У роботі зі сліпими
та слабозрячими широко використовуються тактильні засоби
наочності. Це табло зі шрифтом Брайля, фактурні поверхності,
натуральні наочні предмети найближчого оточення, дидактичні
іграшки, об’ємний наочний матеріал (макети, муляжі, геометричні
фігури), фото- та відеоматеріали, графіка. Викладач англійської
мови повинен розробити певний алгоритм дій та враховувати
ступінь втрати зору учнів, визначити мету тактильної наочності,
розробити систему вправ та завдань згідно обраних предметів, а
також передавати найбільш точні їх форми, колір та розмір задля
правильної візуалізації та запам’ятовування [2].
Для вивчення англійської мови сліпими людьми важливо
мати в наявності специфічну дидактичну базу, що представляє
собою технічне оснащення закладів інклюзивної освіти, тому
основним доступним способом викладання досліджуваній категорії
населення англійської мови є аудіювання. Такі вчені як Л.І.
Солнцева, В.З.Кантор, Т.М. Носова та інші в своїх наукових працях
відзначають, що часткова або повна втрата зору стимулює розвиток
слуху. Вміння користуватися слуховим аналізатором – це головне
завдання при навчанні. На практиці використовується наступна
послідовність аудіювання: запис слів в форматі «слово-пауза-
переклад» → повтор англійського слова за диктором →
прослуховування запису і переклад слова → повторне
прослуховування та вимова англійського слова → прослуховування
та повільна вимова слів → самостійна вимова та переклад слів →
заучування тексту спочатку реченнями, потім частинами з перекладом
→ читання кожного речення по 5 разів спочатку з паузами, потім без → читання
перекладу реченнями з паузами, під час яких учень вимовляє англійський
еквівалент тексту. Даний підхід в аудіюванні дає значні успіхи.[3]
219
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
220
Сучасна система освіти орієнтується на вільний розвиток
людей з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, аби
не загострювати увагу суспільства на їх недоліки. Створити для
учнів зону комфорту, позитивну мотивацію, посилити інтерес до
англійської мови та зменшити напругу, коригувати поведінку,
реалізувати себе допомагають ігрові технології. Для їх ефективного
використання слід звернути увагу на готовність учнів до гри, чітке
роз’яснення правил,контроль та своєчасне виправлення помилок,
обов’язкове формування висновків. Викладачі англійської мови
Патлаха В.В., Нізійова Н.А. , в своїй практиці використовують такі
ігри як «Eat-Don’t eat» («Їстівне-неїстівне» з використанням
м’ячика), «Opposites» (назва слів-антонімів), «Будинок-звук»
(визначення літер, які «живуть» в звуках) та інші. За допомогою
ігрового моделювання життєвих ситуацій у особи з обмеженням
зору в свідомості складається певна модель діалогу англійською
мовою в реальному житті.
Процес читання та написання текстів англійською мовою
найбільшого поширення здобув завдяки шрифту Брайля, який
полягає в відповідному комбінування випуклих точок на папері.
Даний процес вимагає спокійних пояснень, зосередженого контакту
пальців рук та паперу. Найбільш популярними навчальними
книгами для читання та письма англійською мовою є посібники
Бонка та А.В.Петрової, а також комбіновані методи Брайля та
програм електронного доступу.
Отже, можна зробити висновки, що англійська мова в
системі інклюзивної освіти для людей з вадами зору, – це необхідна
передумова для соціальної рівності, інтелектуального розвитку та
самовдосконалення. Такі люди заслуговують на увагу влади,
професіональних освітян та кожного з нас задля комфортної
адаптації в навколишньому світі.
Література
1. Балакірська Л.В. Інклюзивна освіта для дітей з
особливими потребами / Л.В.Балакірська // Педагогічна
майстерня – 2011. – №6(6) червень. – С.11-14.
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
221
2. Подколзина Е.Н. Особенности использования
наглядности в обучении детей с нарушением зрения. //
Журнал Дефектология, 2005 – №6, С.33 – 40.
3. Синьова Є. П. Тифлопедагогіка: Підручник. /
Є. П. Синьова, С. В. Федоренко. – К. : НПУ імені М.Пет
4. імені Тараса Шевченка», Старобільськ .
Драгоманова, 2009. – 325 с.
Хрипун О. О., студентка
Степикіна Т. В. к.ф.н., доцент
ДЗ «Луганський національний університ
РОЛЬ ІГРОВИХ ВИДІВ НАВЧАННЯ У ВИВЧЕННІ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Як відомо, гра є основною формою діяльності дитини в молодшому
шкільному віці, а тому більшість педагогів звертають увагу на ефективність
використання ігор в процесі навчання. Це є цілком логічним, адже саме в грі
найбільш повно проявляються здатності дитини. Досліджувана тема важлива
для вивчення та практичного застосування в школах. Об’єктом дослідження
даної роботи є навчальний процес іноземній мові молодших школярів, а
предметом дослідження виступає методика використання гри на уроках
англійської мови. Мета роботи полягає в розгляді питання ролі ігрових видів
навчання та їх використання в початкових класах на уроках англійської мови.
Для досягнення даної мети необхідно вирішити наступні задачі: дати
визначення поняттю «гра», розглянути класифікацію ігор, проаналізувати
роль гри на уроках англійської мови в початкових класах та визначити основні
вимоги до ігор.
Про навчальні можливості використання ігрових видів навчання
відомо давно. Проблема дослідження ролі ігрових видів навчання у вивченні
англійської мови набула значного поширення в роботах вчених, зокрема І.
Беха, О. Мицик, Т. Шкваріної та інших [1, 2, 3]. Новий час вимагає від
вчителів більш нового підходу до проблеми навчання молодших школярів
іноземній мові, а тому дана тема залишається актуальною.
Психологами давно доведено, що у маленької дитини чудово
розвинена довготривала пам’ять, оперативна ж пам’ять розвинена набагато
гірше. Багато що з того, що вчить дитина, запам’ятовується надовго. Але
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
222
проходить час, перш ніж дитина навчиться витягати вивчену інформацію з
пам’яті, перш ніж вона почне цілеспрямовано використовувати і усвідомлено
вживати цю інформацію. Це може статися тільки в тому випадку, якщо у неї
створена відповідна установка, і їй дуже важливо запам’ятати той чи інший
матеріал.
Сприяти цьому може гра і ігрові прийоми. Більшість вчених
сходяться на думці, що гра – це особливо організоване заняття, яке потребує
напруги емоційних та розумових сил. Для дітей гра, перш за все –
захоплююче заняття. Грі належить значна роль при навчанні іноземної мови.
Ігри можна приводити на всіх етапах навчання. Але на початковому етапі
навчання іноземної мови гра є одним з найважливіших складових уроку.
Роль гри на уроках англійської мови величезна. Вона є дієвим
інструментом викладання, який дозволяє зробити навчальний процес
привабливим, цікавим. Проаналізувавши різні підходи до класифікації ігор,
розглянемо найбільш повну. О. М. Мицик розділяє ігри на дві великі групи
(Рис. 1) [2].
Рис. 1 «Види ігор»
Як бачимо, існує багато видів ігор. Для більш
ефективного навчання іноземній мові вчителю необхідно
використовувати комплекс ігор, поєднуючи підготовчі та
творчі.
Ігри Підготовчі Творчі
фонетичні
граматичні
лексичні
орфографічні
мовленнєві
гра-змагання
сюжетно-
рольові
пальчикові
інтелектуальні
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Визначимо основні вимоги до ігор, на які необхідно
звертати увагу при їх розробці:
1. Гра повинна стимулювати мотивацію навчання,
викликати у школярів інтерес та бажання добре виконати
завдання. Гру слід проводити на основі ситуації, адекватній
реальній.
2. Гра повинна бути прийнята всією групою.
3. Обов’язково повинна проводитися в доброзичливій,
творчій атмосфері.
4. Гра повинна викликати в учнів почуття
задоволеності, радості.
5. Гра повинна організовуватися таким чином, щоб
школярі змогли з максимальною ефективність
використовувати відпрацьований мовний матеріал.
6. При створюванні та проведенні ігор необхідно
дотримуватися наступних принципів: захопливість,
командна робота, диференційований підхід, використання
сучасних інформаційних технологій.
7. Вчитель зможе досягти хороших результатів при
умові, якщо сам буде вірити в гру, в її ефективність.
Таким чином, в ході дослідження даної проблематики
було визначено, що використання ігрових видів навчання на
уроках англійської мови повністю виправдане з точки зору
освітніх та виховних завдань навчання. Це пояснюється тим,
що гра, як засіб, гарантуючий позитивний емоційний стан,
підвищує працездатність та зацікавленість школярів.
Література
1. Бех І. Виховання підростаючої особистості на
засадах нової методології/ І. Бех // Позашкільна освіта та
виховання. – 2007. – № 2. – С. 2-6.
2. Мицик О. М. Гра як метод навчання іншомовного
спілкування учнів початкової школи / О. М. Мицик//
Англійська мова та література. – 2013. – №22/23. – С. 40-49.
3. Шкваріна Т. М. Англійська мова для наймолодших:
програма, методичні рекомендації, розробки занять / Т. М.
Шкваріна. – Х.: Видавнича група «Основа», 2005. – С. 176.
223
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Чучманова К. В., студентка
Шехавцова С. О., д. пед. н., професор
ДЗ “Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка”,Старобільск
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТ-
ТЕХНОЛОГІЙ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ В
ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНЮ МОВОЮ
Якісна мовна підготовка учнів не можлива без
використання сучасних освітніх технологій. Сучасні технології в
освіті – це професійно-орієнтоване навчання іноземної мови,
проектна робота в навчанні, застосування інформаційних та
телекомунікаційних технологій, робота з навчальними
комп’ютерними програмами з іноземних мов, дистанційні
технології в навчанні іноземних мов, створення презентацій в
програмі PowerPoint, використання інтернет-ресурсів, навчання
іноземної мови в комп’ютерному середовищі (форуми, блоги,
електронна пошта), новітні тестові технології.
Використання сучасних інформаційних технологій на
занятті – надзвичайно актуальне і водночас проблематичне питання
для вчителя іноземної мови. В методиці викладання іноземних мов
ця проблема розробляється з початку 80-х років ХХ століття.
Сьогодні використання інформаційних технологій – одна з умов
успішного вивчення іноземної мови. Тому вчитель іноземної мови
повинен, окрім ґрунтовної фахової підготовки, володіння сучасною
комунікативною методикою, використовувати інформаційні
технології на усіх етапах навчання – це вимога часу. Сучасні
інформаційні технології мають бути ефективним інструментом,
який полегшить засвоєння знань, зробить навчання інтерактивним,
комунікативно спрямованим, цікавим, наочним, індивідуальним.
Навіть дуже «традиційний» учитель зі стійким імунітетом
до втручання новітніх технологій не може заперечити, що Інтернет
є дуже багатим джерелом потенційних навчальних ресурсів. Та поки
вчителі ще лише готуються до викладання предмета з
використанням комп’ютерів, учні вже давно вчаться за допомогою
Інтернету [1, с. 118].
224
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Сьогодні розробляється методика вивчення іноземних мов
з використанням ресурсів Інтернету. Існують прихильники ідеї
вивчення іноземної мови лише за допомогою зазначеної мережі, без
традиційної роботи з підручником. Проте більшість учителів
надають перевагу використанню Інтернету паралельно з
традиційними засобами навчання, інтегруючи його в навчальний
процес. Сучасну модель навчання складно уявити без використання
новітніх технологій навчання англійської мови – без використання
мультимедійних засобів навчання та мультимедійних технологій
навчання, які перетворюють навчання іноземній мові на живий
творчий процес. В широкому сенсі «мультимедіа» означає спектр
інформаційних технологій, що використовують різноманітні
програмні та технічні засоби з метою найбільш ефективного впливу
на користувача.
Використання комп’ютерних технологій у викладанні
іноземної мови дозволяє відійти від традиційних форм навчання
й підвищити індивідуалізацію навчальної діяльності учнів,
оптимізувати засвоєння мовних структур та граматичних правил,
а також подолати монотонність заняття при формуванні
мовленнєвої та комунікативної компетенції учнів.
Комп‘ютер є потужним засобом підвищення
ефективності навчання. Він значно розширив можливості подачі
навчальної інформації за допомогою кольору, графіки, звуку,
цифрової відеотехніки. На уроках з використанням комп’ютера
та Інтернету значно зростає мотивація учня до навчання.
Застосування Інтернету на уроках англійської мови
значно підвищує інтенсивність навчального процесу. При
комп’ютерному навчанні засвоюється набагато більша кількість
матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах
традиційного навчання. Крім того, цей матеріал закріплюється
міцніше [2, c. 25-31].
Використання інформаційних технологій може
відбуватися різними способами, відповідно до потреб
конкретного уроку. Їх можна представити наступним чином:
• використання інформаційних технологій – як у
фронтальній, так і в груповій роботі;
225
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
226
• використання електронних підручників, енциклопедій,
словників, довідників, комп’ютерних навчальних програм тощо;
• використання окремих типів файлів (зображення, відео,
аудіо, анімації);
• створення власних уроків (інтеграція різних об’єктів в
один формат – презентації, web-сторінки).
Сучасний стан розвитку навчання англійській мові
пропонує вчителю для використання у навчально-виховному
процесі величезний арсенал методичних та дидактичних
матеріалів. Це, в першу чергу, стосується автентичних
навчально-методичних комплексів видавництва Великої
Британії: Oxford University Press, Pearson Longman, Cambridge
University Press, Express publishing. На використанні матеріалів
цих підручників базуються програми навчання англійської мови,
що націлюють учнів на навчання через комунікацію, більш
природну ситуацію, а вчителів – на особистісно-орієнтований
підхід до кожного учня. Ці підручники містять не лише
аудіоматеріли для прослуховування, а й мультимедійні додатки
(Multi-Rom), які пропонують учням велику кількість
інтерактивних вправ для відпрацювання мовних (лексика,
граматика) та мовленнєвих (аудіювання, читання, письмо, усне
мовлення) навичок, які можуть використовуватись як на уроці,
так і для самостійної роботи учнів вдома [3, c. 42].
Слід зазначити, що головним завданням
цілеспрямованого використання навчальних комп’ютерних
програм є створення комп’ютерного навчального мовного
середовища, завдяки чому забезпечується повне занурення учнів
у середовище англійської мови, що сприяє розширенню і
поглибленню комунікативної та соціокультурної компетенції
учнів.
Література
1. Маслюк Ю. А. Проблеми використання
інформаційних та комунікаційних технологій у навчальній діяльності
/ Ю. А. Маслюк // Інновації в освіті. – 2006. – №1. – С. 117 – 123.
https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/47521/
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
227
2. Подопригорова Л.А. Использование Интернета в
обучении иностранным языкам / Л. А Подопригорова // Ин. яз. в
школе. – 2003. – №5. – С.25-31.
https://sichneva2016.jimdo.com/главная/8-англ-мова/8-12-
використання-сучасних-педагогiчних-технологiй-у-навчал-но-
виховному-процесi-вчителями-iноземноi-мови/
3. Коломінова О. О., Роман С. В. Сучасні технології
навчання англійської мови у початковій школі/ О. О. Коломінова, С.
В. Раман // Іноземні мови. –2010. – №2 – С. 40 – 47.
Шалацька Г.М., студент
Шехавцова С.О., д. пед. н, професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «МІЖКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ»
У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА
ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ
Процес становлення майбутнього фахівця ґрунтується на
вмінні адаптуватися в культурному просторі. Проблема формування
міжкультурної компетентності є особливо актуальною з огляду на
сучасні темпи розвитку інформаційних технологій, євроінтеграцію
освітнього простору та встановлення конструктивних зв’язків з
іншими країнами.
Метою статті є визначення сутності та змісту поняття
«міжкультурна компетентність» у науковій літературі з огляду на
вивчення іноземної мови за професійним спрямуванням.
Дослідженню різних аспектів міжкультурної компетентності
свої наукові праці присвятили Н. Гальскова, Н. Гез, К. Кнапп,
А. Кнапп-Поттхофф, Т. Пилип, С. Радул, О. Садохін, П. Сисоєв,
Г. Чередніченко, Л. Шапран та інші. Питання формування
міжкультурної компетентності та визначення рівня її сформованості
висвітлено у дослідженнях Т. Атрощенко, Н. Голубенко,
О. Горчакова, Я. Дудко, О. Коваленко, А. Кожевникова,
О. Мартинюк, С. Радул, Н. Самойленко та ін. На думку провідних
науковців, ефективна фахова підготовка має включати в себе
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
формування міжкультурної компетентності майбутнього
спеціаліста під час вивчення іноземної мови.
У дослідженні Г. Чередніченко та Л. Шапран аналізуються
історичні етапи становлення поняття «міжкультурна
компетентність» від моменту його виникнення у 70-х роках ХХ
століття як самостійного наукового напрямку. Міжкультурна
компетенція у західній культурній антропології була розглянута у
двох аспектах: 1) здатність сформувати в собі чужу культурну
ідентичність, що передбачає знання мови, цінностей, норм,
стандартів поведінки іншого комунікативного співтовариства;
2) здатність досягати успіху при контактах з представниками іншого
культурного співтовариства навіть за недостатнього знання
основних елементів культури своїх партнерів [1, c. 593-594].
У науковій літературі існують різні тлумачення поняття
«міжкультурна компетентність»: 1) як здатність людей співіснувати
в одному суспільстві; 2) як здатність брати участь в чужій культурі;
3) як ідентичність, яка інтегрує знання та зразки поведінки, в основі
яких усвідомлення історичності культурних процесів; 4) якість
особистості заснована на усвідомленні світу, історії та готовності до
дій [2, c. 73]. У дослідженнях використовуються терміни
«міжкультурна компетенція», «мультикультурна компетентність»
та «крос-культурна компетентність».
І. Бахов зазначає, що міжкультурна компетентність є
«інтегративною професійно-особистісною якістю, яка синтезує
сукупність лінгвістичних, соціокультурних, професійних,
культурологічних знань, умінь вербальної, невербальної і
паравербальної комунікації, загальнокультурних та культурно-
специфічних умінь, орієнтації на комунікацію, на змістовно-
смисловій основі продуктивної реалізації функціоналу «діалогу
культур» як освітнього мета-принципу» [2]. На думку Н. Гальскова
та Н. Гез, міжкультурна компетентність – це уміння особистості
реалізувати себе у межах діалогу культур в умовах міжкультурної
комунікації [3, c. 72]. Варто зазначити, що ефективне здійснення
міжкультурної комунікації можливе лише за умов знання іноземної
мови та зарубіжної культури.
А. Кнапп-Поттхофф виокремлює три структурні компоненти
міжкультурної компетентності: 1) афективний, що складається з
228
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
229
емпатії та толерантності; 2) когнітивний, в основі якого синтез знань
про рідну культуру та культуру країни, мова якої вивчається,
загальні знання про культуру та комунікації; 3) стратегічний –
містить у собі вербальні, навчальні та дослідницькі стратегії [3, с.
74]. На думку С. Радула, міжкультурна компетентність знаходиться
у тісному взаємозв’язку з діалогом культур, тому що пов’язана з
осмисленням картини світу іншої соціокультури, пізнанням
змістових орієнтирів іншого лінгвосоціуму, вмінням бачити
схожість і різницю між культурами, з якими відбувається
спілкування [4].
Спираючись на останні дослідження, можемо зробити
висновок, що міжкультурна компетентність передбачає оволодіння
особистістю вмінням співпрацювати, взаємодіяти та спілкуватися з
іноземними колегами, будувати успішні комунікативні стратегії з
представниками інших культур. Вивчення іноземної мови в
університеті за професійним спрямуванням готує студента до
безпосереднього ділового спілкування з носіями мови, до спільної
виробничої та наукової роботи, що вимагає високого рівня
сформованості міжкультурної компетентності.
Література
1. Чередніченко Г. А. Розвиток міжкультурної
комунікативної компетенції студентів технологічних
спеціальностей у процесі вивчення іноземних мов /
Г. А. Чередніченко, Л. Ю. Шапран // Педагогіка формування
творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2015. –
Вип. 42. – С. 591-596.
2. Бахов І. С. Готовність до міжкультурної комунікації як
критерій сформованої міжкультурної компетентності студента
університету / І. С. Бахов // Вісник Національної академії Державної
прикордонної служби України. – 2012. – Вип. 3. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadps_2012_3_4.
3. Гальскова Н. Д., Гез Н. И. Теория обучения иностранным
языкам. Лингводидактика и методика : учеб. пособие для студ.
лингв. ун-тов и фак. ин. яз. высш. пед. учеб. заведений /
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Н. Д. Гальскова, Н. И. Гез. – 4-е изд., стер. – М.: Издательский центр
«Академия», 2007. – 336 с.
4. Радул С. Г. Концепція діалогу культур як теоретична
основа формування міжкультурної компетентності вчителя
іноземної мови / С. Г. Радул // Наукові записки [Національного
університету «Острозька академія»]. Сер. : Філологічна. – 2013. –
Вип. 33. – С. 305-308.
А.В. Шестопалов, магістрант
Дмитренко В.І., д. ф. н., професор
ДЗ «Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка», Старобільськ
НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДІТЕЙ
ДОШКІЛЬНОГО Й МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В
КИТАЇ ТА ЙОГО ІГРОВИЙ АСПЕКТ
Попит на англійську мову в Китаї наразі колосальний. І це не
дивно, оскільки країна активно працює на інтеграцію із західним
світом, де англійська давно вже посіла позиції лідера серед мов
міжнаціонального спілкування. Відтак батьки прагнуть створити
своїм нащадкам необхідні умови для спілкування англійською з
досить раннього віку. Це дає змогу дітям невимушено й поступово
звикати до мови, цілком відмінної від їхньої рідної; розвиваючи
пам’ять, увагу, спостережливість, мовлення. Водночас, як свідчать
сучасні дослідження, вивчення іншої мови сприяє кращому
оволодінню рідною [1]. Також викладачі англійської мови
формують низку культурних параметрів (толерантність, повага до
відмінних традицій, історії, характеру комунікації, здатність
оцінювати переваги іншої культури без поневаження своєї і
навпаки) майбутньої дорослої особистості [2]. Це також важливий
чинник підготовки дітей до дорослого життя, в якому безліч
представників китайської нації мігрують світом для навчання й
роботи.
Саме тому дошкільні й шкільні навчальні завклади з
ретельністю обирають учителів англійської, не раз залучаючи до
співпраці іноземних студентів у якості вчителів-волонтерів.
230
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
Протягом більш ніж чотирьох років перебування на навчанні в
Чжедзянському педагогічному університеті я декілька разів
виступав таким учителем-волонтером у китайських садках, школах,
літніх приуніверситетських дитячих мовних таборах.
Метою мого виступу є спроба осмислити набутий досвід
навчання англійської мови дітей дошкільного та молодшого
шкільного віку в Китаї.
Навчання іноземної мови в окресленій віковій групі я
розглядаю як комплексний інтегрований етап оволодіння
предметом, оскільки завдяки неодмінному перебуванні на уроці чи
занятті помічників учителя – носіїв китайської мови – ми
добивалися збалансованої діяльності в оволодінні дітьми рідною та
чужою мовами. Через те, що устрій китайської мови разючо
відрізняється від устрою романо-германських мов, зокрема,
англійської, учитель має завжди враховувати ймовірні труднощі із
засвоєнням фонетики, мовлення, граматики, делікатно й зрозуміло
вказувати на стилістичні відмінності донесення певної інформації.
Через нерозвиненість абстрактного й узагальнюючого
мислення в учнів окресленої вікової категорії учителю не варто
акцентувати увагу на так званій «мегаметі» вивчення іноземної мови
як надважливого засобу міжкультурного спілкування. На початковій
стадії опанування мови увага дітей характеризується нестійкістю:
вони можуть зосереджено займатися одним видом діяльності лише
3‒5 хвилин, засвоюють переважно наочний матеріал, коли і чують
нове слово, і бачать відповідний предмет або спостерігають явище
чи дію. Отже, перш за все вчитель має розбивати навчальний
матеріал на лаконічні «епізоди» і дбати про максимально наочний,
доступний спосіб представлення матеріалу в них.
Наступний чинник успішного викладання англійської мови
дошкільнятам та учням 1‒2 класів, як підтверджує мій досвід,
полягає в утримуванні цікавості дітей не так до самого матеріалу
(оскільки, як я вже відзначав, у цьому віці діти ще не мають стійкої
мотивації вивчати нову мову), як до дій – своїх і вчителя – на уроці.
Саме тому інтерактивна ігрова діяльність на заняттях і уроках
англійської стає безальтернативним лідером серед методичних
прийомів. На допомогу молодим викладачам у виборі ігор
приходять різні методичні ресурси, серед яких я виділив би
231
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
електронні [3; 4; 5] через загальнодоступність, розмаїття й
комплексне представлення ігрового компоненту навчання.
Добрі результати дає використання флеш-карток і
дидактичних ігор. Наприклад, вивчаючи назви фруктів, треба
розглянути відповідні малюнки в підручнику, показати справжні
фрукти або їхні макети. Мої учні отримали завдання принести
якийсь фрукт на заняття, на занятті ми мали змогу разом
приготувати фруктовий салат, щоб кожен, куштуючи свою порцію,
міг назвати фрукт, шматочок якого смакує саме зараз.
Захопливим для дітей було самостійне малювання фруктів,
оскільки дало простір їхній художній уяві й мало в собі елемент
змагання (хто швидше й краще зобразить фрукт?). Після цього ми
збирали всі малюнки і складали їх до коробки. Далі, навмання
витягаючи один із малюнків і показуючи його групі, ми разом
згадували назву-нове слово й кілька разів, хором і поокремо,
повторювали його. Інколи під час цієї гри в групах виникали кумедні
ситуації, пов’язані з оригінальним або неточним дитячим
зображенням певного фрукта. У такому разі діти називали різні
слова, які вони вивчили й разом угадували, що ж зобразив
«художник». Крім комічного ефекту, я помітив у цій ситуації
користь від маленької загадки, яку містить у собі такий малюнок:
діти перебирають кілька варіантів назв, поспішають вимовити їх
наввипередки, що потроху формує автоматизм вживання нового
слова і дає змогу відстежити артикуляційні помилки, над якими
треба працювати.
Завзятість у іграх і бажання змагатися слід завжди відзначати
й по можливості заохочувати. Наприклад, за кожну правильну
відповідь або доречно виявлену активність під час уроку я дарую
маленьку зірочку/сердечко/ цукерку тощо. Інтерактивна дошка
також стає в нагоді під час занять. На ній можна показати
презентацію, запустити інтерактивну гру, створити веселу й творчу
атмосферу, у якій вивчення нового матеріалу й повторення відомого
завжди відбуватиметься в інтересах учнів.
Таким чином, раннє навчання дітей англійської мови має
свої об’єктивні підстави й методичні особливості, які слід
враховувати, готуючись до занять та уроків.
Література:
232
ЗбірникматеріалівВсеукраїнської студентськоїнауково-практивноїконференції«Романо-
геманськімовивсічасномуміжкультурномупросторі»
233
1. Зорівчак Р. Іноземна мова як засіб глибшого пізнання
рідної мови [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine7-8.pdf
2. Samia Amari. The Importance of Teaching English As a
Foreign Language [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://eslarticle.com/pub/teaching-english-as-a-foreign-language￾tefl/115684-The-Importance-of-Teaching-English-As-a-Foreign￾Language.html
3. ESL Kids Classroom Games & Activities [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
https://www.eslkidstuff.com/Gamescontents.htm
4. Fun ESL Classroom Games [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.teach-this.com/esl-games
5. ESL Games + [Електронний ресурс]. – Режим доступу: