Кобилянська Ольга – Нiоба
Вона не молилася, хоч уже йшло до полудневоi пори, i вона зранку шептала молитви; досi все вона неначе боролася з усякими думками й спогадами. … Одну частину проп’е вiн сам, а три витуманять та вкрадуть у нього добрi його товаришi, або хто вже там мае в намiрi загарбати в нього те, що кому якраз треба… А розпився вiн властиво з того часу, коли був в одного лiсничого за помiчника.