Результати пошуку слова: До тебе

Так і до тебе юність чарівна Загляне в зморщок вікна непривітні. 27 Стомившись працею, чекаю ночі, Щоб любий сон у ліжку віднайти, Та мисль моя заснуть тоді не хоче; Всю ніч до тебе зводячи мости, Вона іде шляхами пілігрима Крізь біль і сум, крізь темряву ночей. До тебе всіх душа моя рівня.

Підходить до тебе бородай пузатий: “По чому, каже, чумаче, риба, або сіль?” – — Та ж я, правду тобі кажучи, задля тебе й до вашого села на кватирю перейшов, щоб тілько до тебе в гості ходити. Та що їй до тебе, моя дитино? Без тієї високої любови до своєї дитини пішла б ти за ескадроном так, як ідуть тисячі подібних до тебе.

– Чекай, Малий, я ще до тебе доберуся! Бо в мене теж до тебе невідкладна справа. Філле, я був до тебе несправедливий, ти шляхетна людина. Малий, до тебе прийшли Крістер і Гунілла! – Сподіваюся, він прилетить приблизно сьогодні,- мовив Крістер.- Можна, ми з Гуніллою підемо до тебе?

нiяк не пригадаю, щоб ти питав, чи хочу я навчитися того, що приводило до тебе гурти людей i що стало лихом у твоєму життi. Проблеми – це не жарти й забавки для людей, якi прийшли до тебе, якщо вони не високорозвиненi iстоти, бо тi знають, що вони самi собi месiї. Не давай натовповi добратися до тебе.

а я до тебе прийшов і сьогодні. Як упорався з службою своєю, зараз і потяг до тебе. Без тебе я не жив, а маявся: чи справлю хоч трохи своє діло – біжу до тебе. не стерплю, переміню свою думку, приставатиму до тебе… бо кріпко хороший чоловік… О, що жалко мені його…» – Знайду і приведу до тебе, а ти нас поблагослови, як дітей своїх.

І я роблю простіше – треба піти самій… Читай, читай, мій золотоголовий, звертаюся до тебе з небуття, з-під двох метрів землі. Я пропоную тобі пригоду, небезпеку і, зрештою, інтригу із красивими жінками, одна з яких до тебе явно небайдужа… А ти задкуєш, як річковий рак… Подумай.

–  Гапа тебе наздогнав? Я до тебе по-людськи, н ти знову з своїми дурними балачками. –  Юне, маю до тебе розмову. Він почуває до тебе приязнь. В тебе молоді ноги, вмить добіжиш. Благословляю тебе, Ніл, що котиш свої води там, у долині; тебе, батька цього прекрасного краю. Повернемось насамперед до тебе.

а вiн сидiв у ногах лiжка, курив i дивився, його невiдривно звернене до тебе промiнно-заворожене обличчя осявало ще тьмяну майстерню, – i ти, вiдхиляючись зi стогоном: “Поїхали до тебе… В майстерню…”, Заслiпленою такою – в час, коли все говорило, волало, голосило до тебе прямою мовою?

За тим хотіли до тебе йти. А ми навмисне до тебе… Ось мій товариш. “До тебе взяв душу мою”. А ми навмисне до тебе… Ось мій товариш. До тебе прибігаємо, о горо Божая, купино неопалима, світниче золотий, свята святих, ковчеже заповіту, Діва чиста і після різдва твого! “До тебе взяв душу мою”.

«Ні, до тебе ще й над нього, Мамо, прихилюся, Що з козаченьком ззирнуся, До тебе всміхнуся. Я з усіх до тебе земель Буду посилати На поклон посли з їх почтом У твої палати. VI До тебе притікаю з упованиєм: Рятуй мене від прокляття страшного, Що я своїм безумним воюваннєм Од патріарха заслужив святого.