Ольга Кобилянська – Через кладку
Одного вечора, а був це вечір пишний, ясний, бо місяць стояв уповні, пішла моя мати по вечері до пані Маріян на «балачку». … — опитав я, занепокоєний словами й поважною міною доброго панка. … «Добрий вечір», сказав зворушеним, півголосним звуком, простягаючи до дівчини обі руки, і приступив до неї ближче. … «Добрий вечір! … — Добрий вечір, панно Маню! … — Доброго.