ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Біля Долбоносова сидів, високо закинувши ногу на ногу й помахуючи носаком хромового чобота, воєнком Красуцький, добродушний хитрий хохол, чепурний та наодеколонений, як і всі потайні п’яниці.
ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції Posted on by / 0 Comment …сподіваючись, що вже дійшли, відкусили по доброму таки кусникові, тому починаємо з вибачення, що мусіли обідати йдучи та не поспіли скінчити, на що одна з дівчат під загальний добродушний сміх пропонує товаришам гайдамакам цукорок чи соняшникових зерен на “десер”.
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден Posted on by / 0 Comment Директор школи – добродушний дідуган – спинив якось Мартіна на вулиці й нагадав йому сцену в його кабінеті, коли Мартіна виключили з школи за бійку.
Ремарк Еріх-Марія – Три товариші Posted on by / 0 Comment Це був гладкий, високий чолов'яга з густими бровами на червоному обличчі; дещо хвалькуватий, дещо галасливий, а втім – мабуть, добродушний, як усі люди, що мають успіх у житті.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Потім Заболотний завів нас до павільйону з напоями, де в нього виявився за прилавком знайомий німець — добродушний товстун родом із Гамбурга, котрий і пригостив усіх нас білопінними шипучими коктейлями зі свіжого кокосового молока.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Гаврило, червоний, як перець, сяючий і добродушний, все посміхався, точно так, як мати, і не знав, куди подіти свої здоровенні мозолисті руки, на які з острахом поглядала Юля.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Як і всі фізично сильні люди, сам Олекса з природи був добродушний, м’якої вдачі; особливого задоволення йому не давали людські, та й не лиш людські страждання.
ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ Posted on by / 0 Comment Згадуваний уже досвідчений і добродушний моряк Пенкроф, який плавав майже по всіх морях та океанах, також дуже любив працю.
Володимир Винниченко – Сонячна машина Posted on by / 0 Comment Тоді треба тільки лягти до ліжка, заплющити очі — і лахматий, п'яний, добродушний сон бере голову в руки й закачує її в темну, м'яку, затишну порожнечу, де немає ні дзвону туги, від якого пусткою гудуть груди, ні хижого лютого рявкоту…
