НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри
Я й додому не дійду, не втраплю… … Класи вже були порожні, майже всі учні розійшлися додому. … Лише в нашому класі сиділа за партою нещасна заплакана Ритка – додому йти вона боялася. … І руку вона тобі, а не мені на плече поклала, як ми її додому вели. … – Я ж не забула, як ви мене провели додому, –