КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків
В безконечних просторах загинув час, і не знати, чи день стоїть, чи минає… Раптом до вуха долітав давно жданий поклик трембіти. … – гукав од стаї спузар, і вже звідти долітала до Івана його співанка: Чорногора хліб не родить, Не родить пшеницю, Викохує вівчариків, Сирок і жентицю… Микола був сиротою і виріс у полонині.