Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
Чи то дотеп, чи комплімент, чи просто глибокодумну дурницю, як оце я, і кожен одержував своє. … – вигукнув розвеселено Токовий.- Ах, дотепник, ну ж і ну! … Невже не могла чогось вигадати дотепнішого? … Тоді я доповнив, надаючи голосові грайливості, так ніби вся ця розмова – суцільна виміна дотепами аж он якої високої вартісності!