ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Райський сад
Шкіра її була шовковиста на дотик, ледь зашерхла від сонця та солоної води. … Як там усе по-новому, яке воно чисте й гладеньке на дотик. … Вони лежали поряд у темряві, дотикаючись ногами, і її голова спочивала в нього на плечі. … – Страшенно стильна,- сказала Кетрін.- Але на дотик наче шкурка якогось звірка.