ВЕЛЛС Герберт Джордж – Машина часу
Водночас я відчув такий самий ніжний дотик на плечах і на спині. … До того ж вони були бридко холодні на дотик. … Привів мене до тями дотик чиєїсь маленької руки, що обмацувала моє обличчя. … Захопившися огляданням машин, я й не помітив, що світла ставало все менше, і тільки дотик Віни повернув мене до дійсності.