МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Спершу-таки боявся матері, а далі – звик уже й до бійки, хоч як вона глибоко іноді в серце впивалася, до живих печінок доходила… Ой, злий же він був тоді! … Став розуму доходити, – … Ні… ти мовчиш… мовчиш, як глупа ніч… До тебе не доходить плач наш… наші сльози… їх заступили од тебе вороги наші… Ти не скараєш їх… ні?!