Skip to content Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата: Із чотирьох дощок темная хата!» І Се було давно. …
Понурі, короткі і дощові. …
В лісі темніє чимраз більше, а далі він чує великі краплі дощу на собі. …
Дощ, здається, ллється подвійно на Гриця. …
Стає перед дверми, прив’язує коня під хатою, зі сторони, де не йде так дощ, а сам іде до дверей. Квіти летять з усіх боків і падають, падають, як весняний дощ, перетканий веселкою. …
вклонялися налитим колосом жита й пшениці, доцвітали гречки, а по гречках гули бджоли, незважаючи зовсім на те, що діється з бідолашними людьми, незважаючи й на те, що так несамовито гримить, а не дощить. Події розмиваються відстанню часу, як глина – дощем. …
Ми прибігаємо на площу Космонавтів засапані, змокрілі від дощу і від поспіху, площа величезна, будівлі тут стоять далеко одна від одної, сховатися ніде, нема навіть стовпа, щоб підперти його й постояти, чекаючи, а дощ періщить, сірий, занудливий, холодний. У другому кутку хижi, праворуч вiд вогнища, на низькому помостi з дощок, прикрившись звiриними шкурами, лежало кiлька чоловiк. …
– Там, далеко-далеко, є острiв Буян з алатир-каменю, де живуть Перун i богиня Лада, лежить громовий змiй, гнiздиться птаха-буря, рояться бджоли-блискавки, стоять засiки дощiв… 