КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків
Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямились навіть, як довелося шить їй штани. … Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. … …врешті знайшов, що віддавна шукав, що не давало йому спокою, і лісом поплила чудна, не відома ще пісня, радість вступила у його серце, залляла сонцем гори, ліс і траву, заклекотіла… … Витягла врешті довгий цукерок.