Дрож

дрож 1 – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний дрож родовий дро́жу давальний дро́жу, дро́жеві знахідний дрож орудний дро́жем місцевий на/у дро́жі, дро́жу кличний дро́же* [розм.]

Дрожка

дро́жка – іменник жіночого роду (дрожки – легкий віз на ресорах) відмінок однина множина називний дро́жка дро́жки родовий дро́жки дро́жок давальний дро́жці дро́жкам знахідний дро́жку дро́жки орудний дро́жкою дро́жками місцевий на/у дро́жці на/у дро́жках кличний дро́жко* дро́жки* [рідко]

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

— пройняла холодна дрож. Жерло дихнуло довгим зубчастим язиком полум’я, загриміло, і земля, неначе хворий на малярію, затрепетала, забилася у дрожі. Билась Марта головою на його грудях, здригались плечі, наче крила у птиці, перекочувалась дрож по спині. хотіла відповісти і боялась промовити слово, бо відчувала в собі дрож і сльози.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Чухраї й аджеми, вражені небаченим святотатством, завмерли в своєму сховку, гарбузи похитувалися на високих тичках, так ніби їм теж передався дрож перестраху, який опанував усіх придворних. Валіде насилу стримувала дрож, який пронизував усе її тіло. Дрож їх проймає від самого слова «Стамбул».

Осип Назарук – Роксоляна

Якась неозначена дрож розкоші й страху, дивної боязні перед чимсь невідомим наповняла все її єство. Але розжарений воздух так дрожавдрожав, що всі коні козацьких відділів — не мали ніг… Так… Вони їхали на конях, які не мали — ніг… Зрозуміла, що це був злудний привид степової пустині, який часто лучався на диких полях України.

ФРАНКО Iван Якович – Boa Constrictor

Страшна бiднiсть та недоля, що стрiтила його при першiм виступi на свiт, i досi проймає його холодом, дрожжю. Дрож холодна проходила по його тiлi, коди подумав собi щось подiбного, – Не раз вечорами вiн заглядував в тiснi темнi горла ям, i дрож пробiгала по його тiлi.

Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея

Сполотнівши дівчина вся затряслась дрібним дрожем. Його пройняла дрожем згадка про все, чого він зазнав; на мить у ньому знову спалахнула та сама нестримна зненависть до Безіла Голворда, що спонукала його вбити художника, і він аж похолов з люті. Кемпбел затулив обличчя руками, і дрож пройняла його тіло.

Кобилянська Ольга – Людина

Її пройняла легка дрож і вона з нервовим посміхом сховала золоті коси глибше під хустку і, пригорнувшися ближче до нього, мовчала… Він похилився вперед і заглянув їй в очі. Нате й розповіла дрожачими устами, розповіла мені цілу історію. Найніжніші нерви дрожали, тремтіли в ній.