— пройняла холодна дрож. Жерло дихнуло довгим зубчастим язиком полум’я, загриміло, і земля, неначе хворий на малярію, затрепетала, забилася у дрожі. Билась Марта головою на його грудях, здригались плечі, наче крила у птиці, перекочувалась дрож по спині. хотіла відповісти і боялась промовити слово, бо відчувала в собі дрож і сльози.
Чухраї й аджеми, вражені небаченим святотатством, завмерли в своєму сховку, гарбузи похитувалися на високих тичках, так ніби їм теж передався дрож перестраху, який опанував усіх придворних. Валіде насилу стримувала дрож, який пронизував усе її тіло. Дрож їх проймає від самого слова «Стамбул».
Якась неозначена дрож розкоші й страху, дивної боязні перед чимсь невідомим наповняла все її єство. Але розжарений воздух так дрожав–дрожав, що всі коні козацьких відділів — не мали ніг… Так… Вони їхали на конях, які не мали — ніг… Зрозуміла, що це був злудний привид степової пустині, який часто лучався на диких полях України.
Страшна бiднiсть та недоля, що стрiтила його при першiм виступi на свiт, i досi проймає його холодом, дрожжю. Дрож холодна проходила по його тiлi, коди подумав собi щось подiбного, – Не раз вечорами вiн заглядував в тiснi темнi горла ям, i дрож пробiгала по його тiлi.
Сполотнівши дівчина вся затряслась дрібним дрожем. Його пройняла дрожем згадка про все, чого він зазнав; на мить у ньому знову спалахнула та сама нестримна зненависть до Безіла Голворда, що спонукала його вбити художника, і він аж похолов з люті. Кемпбел затулив обличчя руками, і дрож пройняла його тіло.
Її пройняла легка дрож і вона з нервовим посміхом сховала золоті коси глибше під хустку і, пригорнувшися ближче до нього, мовчала… Він похилився вперед і заглянув їй в очі. Нате й розповіла дрожачими устами, розповіла мені цілу історію. Найніжніші нерви дрожали, тремтіли в ній.