Skip to content Ох, не думали ж мої старі очі вбачати пана Шрама! …
«Вже,- думав,- Україна ляхам за себе оддячила, недоляшків вигнала, унію стерла, жидову передушила. …
Три годи, як три дні, промучивсь я в проклятій неволі, на турецькій каторзі, на тих безбожних галерах; не думав уже вбачати святоруського берега. Думаю: от-от умре! …
– думаю було собі. …
А я собі думаю: дай трохи пожартую з паном, щоб не дуже квапився куматись з людьми, бо таки заздрівав його щирість. …
Нехай, думаю, покуштує, що є на світі дещо й важке. …
Годі, думаю, – …
Мойсей підняв голову, думав почути щось путнє, але зараз схилив її вниз, осміхнувшись. Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума – заблудив. …
Думав, доля зустрінеться,- Спіткалося горе. …
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України! …
Запанував, та й думав шляхту Приборкать трошки… не зумів! …
А то думають, думають, ні вголос, ні мовчки; а ляхи догадаються – от тобі й пшик! Ви, Раше, певне, думаєте, що ми задля втіхи сидимо тут у товаристві москітів та жуків-скрипунів! …
– Я й сам думаю, Раше, що той кусок олова буде чудово зужитий, – …
– Панове, думайте про те, чого ми зібралися, – …
– Ви нас так навчаєте, наче самі не думаєте вирушати. …
– Думаєте, губернатор послав би проти них солдатів? 