Skip to content сумно подумалось Богданові, і, одганяючи від себе чорні думи, він взяв Таню за руку. …
Він вважав себе поетом, дряпаючи оті вірші, а поетом, може, тільки зараз стаєш, без віршів, коли серце твоє повне горя народного і ближчими, ніж будь-коли, стали тобі думи народу, його болі, його велика боротьба.