Результати пошуку слова: Дуро-нур

Він над усе полюбив час від часу занурюватися в незліченні гірські потоки і зосереджено лежати в них, дивлячись у насичено-синю, без жодної хмарини, безодню вгорі. Він же придурок! – Придурок чи нє, а тачку вже третю поміняв, – Чуєте, за кого нас мають – за імбецилів придурошних.

Дніпро неспокійно нуртував і кидався в імлі. Майор Підсікайло подивився в той бік, де під осінніми вітрами нуртували дніпрові хвилі, й грізно нахмурився. Коли граната вибухнула, звеселивши все поле, Антоніна почала старано вибивати дурощі з Василика.

А на планеті цій, Актинурії, утворилася велика держава палатинідів. А був на Актинурії молодий винахідник на ім’я Пірон. – мовив понуро Глобарес.  Але поглянь, хіба ця поважна всюдивладна й завждисуща конструкція не наслідок крайньої дурості, хіба не суперечить вона думці й порядку?

Проворними рухами він під водою зірвав з себе чоботи, піджак, ривком піднявся угору, на всі груди вдихнув повітря і знову занурився в ріку. Вибий з голови дурощі. Та в дурощі, в бійки не ліз.

I хоч коло берега було зовсiм мiлко, Олесь примудрився зануритися у воду з головою. Власне, берега й не було 3 першим же кроком я по пуп занурився. …раптом зрозумiли, що одне – говорити слова, якi ти сам придумав, жартувати i «ламать дурочку» (як каже мiй батько), i зовсiм iнше – говорити слова не свої, а якi треба по…

дуром» чи таким іншим, хапати кайф і чверть години споглядати на кінчику свого лівого… Я дубасив його кулаками, топтав черевиками, хоч вони й були не зашнуровані, а тоді підставив ніжку, і він – ба-бах! 

Сонце вже занурювалося у вечірню імлу, коли наблизився останній пагорб – круглий, гладенький, наче облизаний. Ноги коня по коліно були занурені в пінні зелені хвилі. Чи давно палантір зв’язав Ортханк з Барад-Дуром так міцно, що з одного погляду можна думкою перенестися до замку Чорного Володаря?

Зірка занурилася у хвойну піну. У кабінеті батька Віллі побачив сухорляву сідницю у картатій спідниці над вовняними грубими гетрами – принц шнурував черевики. Краще б мала алергію на дурощі.

3 В темряву занурилось місто. — Киньте ці дурощі. Світ, в який вони занурювались, був для них справді зоною смерті, де за найменшу необережність доведеться розплачуватись життям.

–  Бачите, на шнурку висить кулька; думаю – золота, дай зірву, – Потім вона потягла за шнур, – почала Іха й смикнула за шнур. понуре, безпросвітне мурашине життя. –  У кого ви навчилися адміністративної дурості?