Результати пошуку слова: Дьоготь

Вабили їх до себе вільні грунти, лани і особливо ліси, де було багацько усякого звіря, дикої бджоли і легко було гнати дьоготь та смолу. Вони завели стани і пасіки, ловили звіря і рибу, поставили буди, де гнали дьоготь. Хотів він завести для себе й буду, щоб гнати дьоготь, але того йому не дозволило правительство.

В ярузі було сиро й задушливо, з-під торішнього листу вишпиговувалася молодесенька голковидна блідо-зелена трава, по ровах, де ще недавно лежали сніги, стояла густа і чорна, як дьоготь, вода, що пахла не то мазутом, не то терпкуватим душком перегнилої вільхової кориці. В провулках застигав густа, як дьоготь, темінь.

– додав свою каністру на дьоготь Старий, – – додала свою баньочку на дьоготь якась жіночка, – додав свою баньочку на дьоготь Старий, –

(Тут принагідно варто зауважити, що дьогтю він мав, справді, предостатньо, оскільки він, як виявилось потім, «з комори мєской потай дьоготь крав», за що і був поставлений пред врядом. Тут, товариство, дьоготь не поможе.

Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола. Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І разний приправляли вар; Олію, дьоготь кип’ятили, Живицю, оливо топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар.

Погано спалось тієї ночі Леонтію Петровичу, і все чудні та важкі сни йому снилися: все верзлось, що він ніби сидить в Богуславі на місці коло Беркового шаплика з смолою та все сьорбає дьоготь ложкою; дьоготь противний, поганий, аж пельку забивав, а він навіщось сьорбає його, неначе накупивсь.

А шукай, дочко, дьоготь! Знайшли дьоготь і понамазували коням найуразливіші місця.

Задній офіцер задумав стругнути ще кращу штуку й повернув коня на шаплики з дьогтем та на бублики: шаплики поперекидались; чорні бризки полетіли на жидів, на бублейниць та перепічайок; дьоготь полився по білому снігу й потік потьо-ками. Бублики й медяники посипались в дьоготь.