Skip to content Аж самому стало себе шкода, шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що колись зводило дівчат з розуму. …
– Та в нас же, в нас, дома, сину… На стіні рясно карток – дівчата у вишиваних сорочках, у намисті, парубки в шапках і киреях. …
Дівчата у вишиваних сорочках та в намисті, у чоботях якихось чудних, хутрових. В молодих літах рвався за фірманкою, “шалів”, як сам оповідав, за кіньми, наймаючись то тут, то там, по панах, а пізніше не припадали йому сільські дівчата до вподоби,- і його найкращий вік перейшов, що й сам не стямився, як і коли. …
Уходив у сільських дівчат за якогось недоступного героя, на якого не ялося8[8] їм підносити очей. Догляда їх, пестує, коха, до розуму доводе; хлопчиків, повиростають, у службу віддасть – гляди, щеголя охвицером; дівчаток заміж повіддає, та усе за хороших людей. …
Та що ж то за дівчата красиві були, так і сказати не можна було! …
Від них-то, синку, і пішла Гончарівка, і дівчата на славу красиві. Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. …
Дівчина почула, як тільки чують дівчата, .чого в його запнувся голос; очі в неї заіскрили, заграли… – …
Дівчата – не росада, щоб їх ховати геть од світу. 