Результати пошуку слова: Ясне

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

Наче ясне небо покрилося темними хмарами, потемнiло Грицькове лице; очi загорiлися-запалали. … VIII Починалася весна; хоч ще звечора й держало заморозками, а проте вдень так свiтило, так грiло ясне сонечко! … Навiщо те тепло, оте ясне сонечко, коли воно вже не грiє заколiлої душi, закляклого серця?

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

На те вiн такий тоненький, та тендiтний, i обличчя в ластовиннi, i волосся м’яке та ясне, мов у ляльки, i довгi та прозорi пальцi, що, їй-Богу, можуть поломитися як скло. … I чоло його ясне i горде, нiби вiн син великого царя. … Йому все ясне. … Вiн не може не зрозумiти того, що ясне, мов сонце.

ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному

Posted on by / 0 Comment

Як і Полікарп, задумав я в те ясне рожево-синє надвечір'я викласти все почуття мною раніше на пергамен – коштів, щоб купити його, в мене набереться,- відтак зайти в затвор, щоб не мозолити братії своїм дивним заняттям очі. … колотяться хмари, громи й блискавиці – відбиття пристрастей наших; вище – тільки ясне безмов'я.

МИРНИЙ Панас – Серед степів

Posted on by / 0 Comment

Ясне сонечко викотилось геть з-за гори, обдає своїм теплим промінням, а легенький насупроти вітер несе з холодком пахощі степової рослини. … Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині. … Вигрівай та вирощайу ясне сонце, добре зерно!

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Через кілька хвилин скло на вікнах стало ясне й прозоре – Володимир тільки й міг, що розвести руками. … Срібні купчасті хмари починали повзти через небо з десятої ранку – доти небо було ясне, кришталеве й трепетне. … Там, у долині, полоскало білі, аж світилися, полотниська юне, ясне дівча.

УКРАЇНКА Леся – Поезiї

Posted on by / 0 Comment

IV Сонечко встало, прокинулось ясне, Грає вогнем, променiє I по степу розлива своє свiтлонько красне, – … Ой вже сонечко яснеє та стало на межi, Освiтило акерманськi турецькiї вежi. … Прощай, Веселеє сонечко ясне! … Привиддя лихi менi душу гнiтили, Повстати ж не мала я сили… Зненацька промiння ясне Од сну пробудило мене, –