Результати пошуку слова: Дідусь

Дідусь гойдався на кріслі-гойдалці, втупившись у телевізор. її дідусь, якого ви, дорогі мої читачі, вже встигли запримітити в кріслі-гойдалці, після народження Тетяни розшукав звабника, однак замислену криваву помсту не здійснив, пожалівши трьох безневинних дітей. Дідусь дуже нервуватиметься.

Жили-були дідусь та бабуся. – прошепотів дідусь.- Я бачу, ти з іншої землі, о юначе! І дідусь почав свою розповідь: – Дідусь вирішив скликати своїх друзів – тих, хто ще не потрапив за тюремні грати,- людей хоробрих, дужих і небалакучих. – Але спершу,- дідусь примружив око,- ти мені присягнеш.

Дідусь, інвалід Великої Вітчизняної війни, помер три роки тому… Професор Іванов дуже любить тварин. А за нею дідусь-професор і блондинка-бабуся. Але Ляля вже ніколи не посилає її в буфет, не просить нести свій портфель і витирати за себе дошку… Між іншим, Ляля й досі не знає, яку роль у цій історії відіграв її дідусь… *

Зараз скажу тільки одне: дідусь мене завжди розраджує: – усміхався дідусь. Отакечки, як каже мій дідусь!» Крім снів, нічого незвичайного у моєму житті не відбувалося. І дідусь зірвав з мого носа окуляри. Дідусь зник так само несподівано, як і з’явився. – І що то за дідусь незвичайний, що окуляри в тебе забрав…

Татарці привидівся ранок і згадалося, як колись його дідусь казав: «Бережи, внучку, цю землю, прикрашай її працею своїх рук. Тільки на кулі очерету, зігнувшись у три погибелі, спав худенький дідусь. Дідусь запізно прибув сюди, продершись майже плавом через очерети. Дідусь був ласкавий, добрий.

Оповідають, що до штабу групи приїхали післанці просити отамана і всіх старшин на весілля до отамана Богдана, десь під Олександрівкою; що “дідусь” відпустив декілька старшин, щоб погуляли і розвідали, що треба. До воріт підходить з подвір’я високий сивий дідусь і, закрившись рукою від сонця, дивиться на нас.

Бо по пасіці бігати не вільно,— дідусь не велять! А що — ти кажеш — русалок нема, а дідусь кажуть, що таки є! — Хіба дідусь брешуть? Правду дідусь кажуть, що землю шанувати треба, бо її ж сам бог орав і засівав. А дідусь слухали-слухали, та як побіжать у свою хату, та зараз і назад.

Уявляв, як у це передноворічне надвечір’я мати зі Стехою і Златкою готують святкову вечерю, а чоловіки – дідусь Онопрій, Младен, Якуб, Спихальський і Яцько, – Розімлілий дідусь Онопрій, поблискуючи почервонілою лисиною, невтомно частував гостей. Стара мати тішилася дітьми, дідусь Онопрій – онуками і смачними наливками.

Дідусь Ягман прудкенько, нюхливо бігає молодими кругленькими, крихітними оченятками. Скупенький дідусь, скупенький патріарх. Дідусь Ягман витирає сльози під мідяними окулярами на плечі й молодесенького, жовторотого Шлюселя. Дідусь Ягман непокійно, дрижачими пальцями протирає свої круглі окуляри.