Результати пошуку слова: Дід-Мороз

А ще ми з Грицем внадилися змалку у дідову Галерникову балку. … А сам він дід старезний, полотняний. … А то колись провідала я діда Галерника,- і він прийшов туди. … А якось їхав через Ворсклу возом, чи задрімав, чи так не додививсь, і в Іордань, затягнену морозом, вночі з конем і возом проваливсь…

— То якого ж дідька ми їхали на ці кар'єри? … Каса дідова в недбальстві, забув уже, з кого взяв гроші, з кого не взяв, — … — Діду, ви — кіно! … Лежиш під муром тюрми, спека жахтить, вишкварює ці людські кістяки, а лиш очі приплющиш — уже біла-біла в снігах земля, їсти б той сніг свіжий, морозний.

–  Але ж твій дід, а мій батько Аменготеп, який зараз перебуває разом з богами, був верховним жерцем і мав необмежену владу в країні. … Серед них був і старий дід. … –  Не турбуйся, володарю; якби ти заразився, вона б уже в тебе була… Царевич відчув, як мороз пробігає йому по тілу.

– Діду, ви насправдi були на вiйнi? … – Діду, а як ваш син тепер поживає? … одразу ж забуваю добру половину її осторог, смикаю санчата i вихоплююсь за ворота, що й досi мають звичку розмовляти з вiтрами й морозом.

–  На вашому місці я не купував би це морозиво, – … Де ж це морозиво? … він заходився перевертати пакети із замороженими овочами, пачки з морозивом, бляшанки. … Викапаний дідусь, – … втрутився Лешеків хлопець, Діді. … вів далі Діді, – … – занепокоївся Діді. … сказав Діді. … підказав Діді. … – утрутився Діді. … – пожвавився Діді.

Звалися вони так, бо могли існувати лише при страшному морозі й у безсонячній порожнечі. … Йди, дідусю, внучки, йдіть, я навчуся, як вас бить. … –  На дідька мені така машина?  … Це був мілітарист із діда-прадіда й до того ж скнара просто-таки космічний.

З тої пори навіть клімат пом’якшав, і вовки, що колись забрідали з півночі взимку, коли холодно й багато снігу, зробилися просто казкою, яку дітям оповідають дідусі. … Мене аж мороз вхопив за плечі. … Справжнє золото не блищить, Хто блукає – не заблукав, Дуб коріння пускає вглиб, Щоб мороз його не дістав.

Тоді видобув з кишені свою ранкову газету і почав читати, удаючи, ніби вже й не помічає дідка. … Але дідок і не думав нікуди рушати. … –  Твій дід, – … Гобітові аж мороз подер поза спиною. … Зненацька знизу долинуло виття – протягле, від якого мороз дер поза шкірою. … З одежі вже не крапотіло, але всього його морозило.

–  От що, дідусю, – … Остап побачив перед собою маленького дідка – чепуруна з надзвичайно гнучкою спиною. … Спина дідкові зарухалась і вигнулась – на знак згоди. … Кінний міліціонер галопував за першим морозивником, що бозна-як потрапив у порожнє, оточене трамвайниками коло. … Мороз – градусів двадцять.

Взяв його жаль, що дід такий старий та злиденний, і велів він слузі своєму привести його до господи й нагодувати Христа ради. … – сказав дід. … Якби я його любила, то хіба б я морозила його отак у дворі?