БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment всі шляхи й поля над ними вкриті вирвами, ніби дірами на місці жаских чиряків… Тисячі коней, запряжепих в тисячі возів і саней, всуміш, хропуть і сходять потом, парують і лускотять м'язами, засікаються розкованими…
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Райський сад Posted on by / 0 Comment Посеред лоба виднілася глибока вм’ятина, а з-поміж порожніх білих очниць розходилися вниз два ребристі рубці, кінчаючись рваними дірами там, де було вирубано бивні.
Стендаль – Червоне і чорне Posted on by / 0 Comment «Оце вона й є — подумав абат Дірар,— ота фатальна схильність до протестантства, яку я завжди закидав Шеланові.
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови Posted on by / 0 Comment Повалені вздовж і впоперек дерева, мов велетні на полі бою, потрухлі і ще непотрухлі, одні з скрізними дірами-дуплами, як жерла небувалих гармат, другі вивернуті з усією системою коріння, що тримали його руба, як стіни або як велетенські пригорщі зі стиснутими межи пальцями камінням і землею.
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment Тини скособочилися, хліви й клуні зяяли ребрами кроков та лат, колись білі стіни хат тепер облупилися, вікна чорніли страхітливими дірами, а по дворах лежали кучугури снігу… Тільки де-не-де виднілися людські сліди.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Постояв трохи над тими дірами (все ж таки це на рідній Ворсклі, на річці його дитинства, що тече туди, додому, десь аж повз самісіньку його хату), зітхнув і пішов у зовсім протилежний (до напрямку течії Ворскли) бік.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment На батьковому тілі світило дірами старе рубище, а простував він до того всохлого дерева.
ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті Posted on by / 0 Comment Канае бачив перед собою моторошні хороводи обпалених дерев, пощерблені стіни з дірами, схожими на очні орбіти черепа, бачив розкидане залізо, каміння і голу, без жодної стеблини чи прутика, землю.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment …браму, котра за століття почорніла й закостеніла намертво, на розлоге подвір'я; до довгої мурованої з цегли будівлі, що була колись корчмою, з невеликими чорними дірами-вікнами, які нагадували перестрашені очі, вела вистелена кам'яними плитами, вщерть пощербленими, поїжджена колесами досить широка доріжка.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment – В неї думки, як вода в діравому горщику, –
