Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Коли вже колонiзувати його, то посилати таких, котрих не жалко, або – що звикли не роздягатися все життя.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого Posted on by / 0 Comment Маленька рiчка Вир, але жалко оддавати її вороговi, не можна оддавати!
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment – Не смійся, дяче, бо мені часом жалко його стає, –
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment Онися кинула очима на садок, на густі ліси, на Рось, на густі купи чорнобривців та гвоздиків, згадала, що вона сьогодні вінчається, й почувала, що її серце взяв тихий жаль, їй стало жалко й садка, й Росі, й батькової хати.
ЗАБУЖКО Оксана – Польові дослідження з українського сексу Posted on by / 0 Comment – чомусь пробило до слiз щемливою, жалкою нiжнiстю: “Во-на ж iще дитя зовсiм, ще й не тямить, що з нею”, –
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Мені, зрештою, не звикати: політ так політ, а от Соню жалко, —
