Результати пошуку слова: Жалісно

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

То зсередини хати, то по надвір’ю прокидався її голос жалісно… все нарікала. … Підняла чоло вгору, похитала жалісно головою й зітхнула глибоко. … – сказав хлопець жалісно.- Коли прийдете знов? … З нею,- говорив жалісно,- був би я іншим чоловіком став, з нею можна було яке-небудь діло почати, а так, ет!

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

Білі, напівпрозорі ниточки-коріння, сяк-так притулившись до землі, жалісно чіплялися за життя. … Варивон так його схопив за голову, що він зразу ж тонко і жалісно запищав, звиваючись усім темним тілом. … — вражено застиг на місці Навроцький, і куточки його уст затремтіли радісно і -якось жалісно, по-жіночому.

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Posted on by / 0 Comment

Жмакає в руці кінчик шалі і раптом, закрившись нею по самі очі, тремтить плечима, жалісно зігнувшись, опустивши на груди косату голову. … І Йонька довго та жалісно розповідав Федотові про те, як «отой баришник» трохи голови йому не зрубав лопатою. … Брови її жалісно зламалися і полізли вгору.

Володимир Сосюра – Третя рота

Posted on by / 0 Comment

Я тільки кинув кішку в нужник у дворі… Вона довго, довго так кричала, так страшно і жалісно, так одиноко і смертно, що в мене серце розривалося з жалю, але кішечку так і не змогли врятувать. … Мати в холодних сінях жалісно просила, щоб я їй одчинив двері.

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

– уже зовсім жалісно почав благати Артем.  … Діана підійшла ближче до юнака, поклала голову йому на коліна й жалісно заскиглила. … Він не знаходив слів і тільки безпорадно і жалісно кліпав, дивлячись на змучене обличчя Друга.

Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА

Posted on by / 0 Comment

Помалу він заспокоювався, лише інколи жалісно скавчав. … Той знову ліг і жалісно заскавучав. … Надпоручник довго не озивався, і Швейкові очі заговорили жалісно і ніжно: "Та скажи вже щось, мій золотенький, висловись". … жалісно заскиглила ця цісарсько-королівська каналія.

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Posted on by / 0 Comment

Так жалісно наукова братія ревла тільки перед екранами телевізорів, коли улюбленій команді забивали гол… Ірина піднімається, намагається зрозуміти, котра година: не більше трьох- для розваги ще не час. … Братія реве так жалісно, мовби виносять з поля непереможного центрального, і, здається, скандує її ім’я: «Іри-на!