Результати пошуку слова: Жарт

Зауважимо, що жарти їм подобалися нехитромудрі, а їсти сідали по шість разів на день (якщо мали змогу). … Недоречні жарти! … Усі одностайно згодились, що це був найбезглуздіший жарт, і лише чималі дози страв та напоїв допомогли гостям отямитись від потрясіння. … Ясна річ, жарт потішив його, хоча він і знав про нього заздалегідь.

Він і в гадці не мав сумніватись у щирості друга, надто той був схвильований, щоб так жартувати. … У нас ти зможеш жартома гратися ракетами, Томе, ось тобі зірки – пригорщі кольорових скляночок. … Знову жартики Ван Донгана? … Коли глядачі починають жартувати з героями Вистави, значить усе йде як слід.

Повернувшись до камери, Швейк повідомив усіх арештованих, що такий допит – це жарти. … Він думає, що ми тут для забавки, а військова служба – це жарт і смішки. … В'язні перегукувались один з одним тими сигналами під різні жарти. … Спочатку він думав, що ми жартуємо, просто все сховали кудись.

Але ж і добрячий жарт утнули зі мною у редакції! … (Жарт, правда, ненавмисний.) Поки я оформляв відрядження на «Гондвану», поки уточнював план публікацій, поки клопотався і радів, що дістав можливість прогулятися по Тихому океану – весь цей час космічний зонд наближався до нашої планети і ніс свою незвичайну здобич.

Це тільки дурний жарт. … –  Ця справа, пане капітан, мені цікава тим, що в ній діє залізна логіка, навіть якщо потім виявиться, що це тільки немудрий жарт. … Подумаймо над трьома можливими: лихий жарт, учинений кимось Вейтонові, мотиви матеріального інтересу і третій варіант, мотиви морального характеру.

Він навіть братався й єднався з челядинцями шляхтичами, але в тому самому братанні було знати якесь потайне глузування, прикрите жартами та смішками. … –  Не жартуй та зараз перенось туди й свій гребінь та пряжу і моє шитво. … –  Кинь, Ганно, свої замостянські жарти та роби те, що я тобі кажу.

– розридалася вона не на жарт. … Я жартую, Малинко. … Через жарт. … Клопоти з брюнетом через жарт, а потім велика зажура через шалене кохання. … –  Ти жартуєш. … –  Що ти, Малинко, це був жарт, – … –  Ви не жартуєте, – … –  Ви жартуєте! … –  Дуже дурний жарт. … –  Я не жартував, – … – Це якийсь огидний жарт.

Обiзнаний зi мною читач легко уявить собi, як старанно, через спекотну пилюку, я виглядав – нажаль, здаля всякий раз – нiмфеток, що бавились у Центральному Парку, i як менi огиднi були декоративнi, дезодорованi секретарки й конторницi, якими один з жартунiв з нашого iнтересу так силився мене знадити.

— жартує Микола. … —-Тобі все жарти. … — Ніяких жартів. … І здалося Віруньці, що зробив це він без тіні жарту. … У самі вікна заглядають?» Відмовчувався на жарти. … Іван, їдучи в Індію, жартував: «Микола наш недарма ото пилюжинку впіймав у мікроскоп… … І найчастіше в соломі чомусь опинялась Єлька, і що ж такого в цих жартах?

А тепер от він хотів би піти по тій вулиці, тихенько постояти біля кожної хати, біля кожного двору , може, в останній раз, і закурити з старим бондарем та й спитати в нього жартома: «Невже ж він так і не вмре своєю смертю через тую Україну? … Жарти. … Не жарти будуть впереді.