Skip to content це вона вперше до нього обізвалася звідтоді, як тим, минулим сватам, жданим і обмареним, слуханим під звук не мертвий, а живий — гулко, весело й страшно бухаючого серця, «звір наш та пішов у двір ваш, а з двору в хату, та й сів у кімнату», — Козаками Чернiгiвського полку стали Даничi (Пероцькі), Гутори, Юшкевичi, Ждановичi та iн., Київського полку – Бакуринські, Гутори, Красовські, Савичі, Ніжинського полку – Антоновичi, Пероцькі, Тарасевичi, Величковські, Тупицькі (Тупичi). – був мимовiльний укол неприязнi – а вiн, ич який, розiгнався живчиком, цьомнув у щiчку, мовби нiчого й не трапилося, мовби й не було цих пiвроку спустошливого ждання, ялового вигоряння оливи в черепку, i пояснень нiяких не належалося, за спиною, послушним пiнгвiном настовбурчивши черевце, манячив Марк, ну вже ж, не до пояснень… 