Результати пошуку слова: Же

Усiх же днiв рноха було триста шiстдесят п’ять рокiв. … А тут же навiть ручая поблизу нема… Як i минулого разу, ковчегобудiвники-рiзнороби Сiм та Iафет були захопленi свосрiдним iнтелектуальним змаганням – грали в пiдкидного дурня. … – Як же вiн у шинок потрапив? … От же зловреднi цi старички!..

В той же час галас притих, і тільки забулькали хмільні струмки у чари, кухлі й коряки. … Степ, такий же безмежний, як і небо над ним, стелився велично й урочисто. … “Облиш!” Чорнояр схопив посох, що лежав біля його ніг (там же Трохим побачив шаблю, сідло й ратище) і замахнувся на чорного чоловіка.

Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком, зникаючи в безкраїй далині широкого та просторого, як море, поля, де вже колихалися купками женці. … –  Тепер же, кумо,- повертаючись до Марини й заглядаючи в її чорні, як терен, очі та свіже, рум’яне обличчя, каже Олексій Іванович,- треба сина доглядати.

–  А при чім же мені ще бути?  … Він же схожий більше на бакалійника, ніж на Викрадача! … – Чи ти думаєш, люди самі приходитимуть сюди, аби Том із Бертом брали й жерли їх? … Як же він завив! … Котрий же він? … чи не знятої з нещасних жертв – і поміж усього того було й, кілька мечів різного виробу, розміру й форми.

От мати й чекала — плекаючи потай гадку, чи не судилось, бува, її первісточці князівство або й королівство, бо чей же не простого мужика їй наречено тим місяцем, таку бо долю навряд чи варт було б зумисне виписувати немовляті на лобі, — … — і спиталася в панотця, що як же так, панотченьку, —

Уміла вкинути починок, то зараз же лізь і дістань його. … Як же ти поїдеш, такий маленький? … – Ах ти ж, горобчику, як же ти нам поможеш? … Як же я потрапив у цю сукновальню? … як же ми потерпали за тебе! … А на тій ниві Двісті женців жнуть жито. … гукнули всі женці. … Але як же мені тепер на хліб собі заробити?

— Постривай же, я тобі постелю постелю. … Чом же ти полуднувати не просиш? … Ну, й благодать же послав нам Господь з отією Лукією! … Коли він постукав у вікно, то Лукія, що саме захопилась була розмовою з сином, трохи злякалася та зараз же стямилась, одсунула засув і впустила угорця до хати.

«Не міг же він отак безслідно зникнути?» — … — У чім же? … — Жакові вистачило, аби з дерев’яного паркана, що тягнувся вздовж розбитого тротуару цієї відлеглої вулиці, висмикнути жердину. … Жовтувате жевриво освітлює приміщення, де по закутках заціпеніли павуки з тонкими довгими лапами.

Та будь же ти тричі щасливий! … А він же ж, він же ж народ! … Який же він могутній — народ наш! … Такий великий (а який же ж він великий!), … А їх же треба знати! … Так як же ж я не буду вдячним за віник і за горнятко матері, за лінійку — вчителеві І. … І який же я був радий, коли відчув, що тюбетейка така ж мені рідна, як сива шапка.

Пожурилось миле браття, Що на ногах кайдани, Ой тепер же ми, миле браття, Та й навіки пропали… … А ким же йому накажеш бути? … — А як же бог? … Жебоніла в струмку вода… … — А тут же що? … — Уперше бачу такого йолопа, який міняв би жезл полководця на пастуший батіг! … — А як же ти, у війську служиш?