Результати пошуку слова: Жити

Уміти жити, одягатися й надягатися, показувати, хто ти е. Чи думав жити вічно, усуваючи єдиного спадкоємця? Позривали свої гострі шапки на знак скорботи, позгортали похідні намети, позв’язували, кинули на землю, відмовляючись служити новому султанові. Не міг жити без Ібрагіма.

І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. 14 Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою. Я дала була свою невільницю до лоня твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене.

Дворянин знає двір, у якому мусить робити, смерд – господаря, якому повинен служити, добрий хазяїн ніколи не вижене холопа, бо то його руки й сила… і ти, і я – ми ще мусимо жити! А ти ж як, Микуло, служитимеш тепер у дружині Ярополка чи замість меча візьмеш рало? Якщо вони є, їх треба знайти і вжити одразу, негайно.

А вони могли б жити, якби ця безглузда, нікому не потрібна смертоносна зброя не була пущена в хід. Власне, я залишаю рідний дім не тому, що він мені остогид, мачуха не дає жити, а тому, що закохалася. Напружити пам’ять і перенести геть усе в блокнот”. Я не уявляю, як можна так жити.

— І я так думаю… Хочеться при своїй владі пожити, по-новому, як товариш Ленін навчає. І так жити хочеться, ну прямо розповісти нема сили. Він навіть не подумав, що це був жаль непрожитих років, тих років, які оселились у найкращих його сподіванках, а наяву ще не приходили.

Це почалося за старiйшин Воїка й Улiба, але тодi рiд був великий, мiцний, дружний, i коли один воїн пiшов жити до жони в iнший рiд за Днiпром, а ще раз молоде подружжя оселилось на горi мiж двома родами – шкоди вiд цього не було. всiлякi кузнецi, яким не було де жити на Горi i якi тулились у хижах i землянках передграддя.

Мушу признатися, що дотепер «таке» мені в голову не приходило, і не тому не приходило, що я когось боявся, просто мені було добре й затишно жити під крилом цих всезнаючих, всевмілих і всесильних людей, вони не були мені чужими, я шанував їх, вони воювали разом із моїм татом на фронті, я чув себе з ними покревненим…

До цього, як докинеш тих тридцять рубликiв, якi чоловiк копiйку до копiйки складав, дiтям вiд губ вiдбирав, чобота нiколи людського на нозi не мав… Як зложити це все, ну то й, може, половинка потрiбного набереться. Але не купити її, це значить краще не жити. Воно-то багато здається, але як розважити… Що?

Можна жити в місті і їздити з отакими дівчатками до лісу… І Платон бачив себе аспірантом. Без неї не варто було б і жити. – А ще ж могла прожити… – – Якщо це відповідає дійсності, то, самі розумієте, ваша робота і авторитет можуть похитнутися… Будуть неприємності… Ви мусите одружитись… Більш за все Коляда боявся неприємностей.

Як на них нападе, буває, який сум чи журба тяжка, багато є способів розважити її чи розвіяти; вільно-бо їм ходити де хотя, дивитися і слухати усячину, пташки ловити, полювати, рибалчити, верхи їздити, грати чи торгувати. освіжити б то мозок такими ароматами, бо повітря було все ніби занечищене од смороду трупів, болячок та ліків.