Микола Бажан – Майстер залізної троянди Posted on by / 0 Comment Ми стояли з групою кореспондентів союзних держав, а перед нами на заході, на Житомирському шосе, безперервно ревли мотори потужних колон танкової армії, а далі, в напрямі Брусилова, чутніше й чутніше гриміла канонада.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment Науковець з фаху, невеликий на зріст, пузатенький, утлий на утвори міщух, хоч і «член партії з 17 року» й «соратник» всіх найвидатніших діячів революції (хоча Андрій і був певен, що в революцію цей Львов був десь парикмахером в Житомирі або в Бердичеві).
ХИМИНЕЦЬ Юліян – МОЇ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ІЗ ЗАКАРПАТТЯ Posted on by / 0 Comment Два батальйони закарпатських українців-автоматчиків, підтримуваних танками, артилерією, мінометами та ракетометами несподівано наглою атакою о 4-ій годині осягнули житомирське шосе, а о 7-ій годині вечора, після дуже тяжких боїв, закарпатці перші ввірвалися в центр Києва і зайняли головний двірець.
НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит Posted on by / 0 Comment У Коростишівському районі на Житомирщині є річка Вака, на Кіровоградщині – річка Вакурин (СГУ, 80).
Люко Дашвар – Мати все Posted on by / 0 Comment Наступного ранку Іветта навмання спрямувала «шкоду» на Житомирську трасу.
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Перед ними відкривалася частина майдану з трамвайним заворотом і лінією вгору, на Мало-Житомирську.
Валерій та Наталя Лапікура – Поїзд, що зник Posted on by / 0 Comment З комісарського кабінету було добре видно самий початок Великої Житомирської – ріг площі, тролейбусну зупинку, газетний кіоск, невеличку юрбу кандидатів у пасажири… Моя оперативна пам’ять ще не встигла охолонути.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Житомирський денатурчик – це, дiйсно, гадость, отрута, а от чернiгiвський – це, я вам скажу, –
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment …перепинив йому вирозумлювання професор Отава, сповнюючись дедалі більшим неспокоєм, бо машина, поволі проїхавши нескінченну низку вулиць від Мельникова і до Велико-Житомирської, повернула на Богданову площу, з одного боку якої мовчазно стояла Софія, а з другого ще й досі курілися руїни будинків, швидко вимчала їх на Во-лодимирську…
