Skip to content Має дощечку, образок, олiвець, жмут пописаного паперу, кiлька невибагливих цяцьок, шматок простору в хатi, де скрiзь тiльки: “Не руш! …
Чоботи, носи, очi червонi, чорнi, синi… Чуби, що мають вiд вiтру… Жмут сяйва, що хлеще у прижмуренi очi й освiчує велику, насторч розбиту брову. 