Результати пошуку слова: Журитися

ГОМЕР – Одіссея

Posted on by / 0 Comment

Близько до нього підходить і мовить в богинях пресвітла: 160] «Годі тобі, бідолашний, журитися так і весь вік свій Тут марнувати! … Дуже погано було б при сині господаря власнім Десь в чужину, до інших людей, з чередою всією 220] Звідси піти; а ще гірше, з худобою тут залишившись, Сісти й журитися тим, як чужі її люди марнують.

Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський

Posted on by / 0 Comment

Вони з нами розлучилися, а не я з ними; вони й повинні журитися… Коли се брат Петрусь, котрого бистрий розум не міг перебувати спокійний і жадав собі пожитку, раптом спитав наставника нашого: –  … За наших часів просто про все таке намагалися дізнатися завсіди до весілля, щоб опісля не журитися.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз

Posted on by / 0 Comment

Годі журитися… Так уже десь мало бути… Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… Ось він побалакає з Семеном, може, щось удвох й поворожать… Наумиха слухала і лиш хитала безнадійно головою.