Результати пошуку слова: Журливо

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

– додала вона журливо й скривилася. … – журливо одказує Мотря. … – питає журливо Мотря. … мовби поглядом зніс їх; похитав журливо головою, повернувся й знову почесав далі… Сонце вже стояло на вечірньому прузі, як підходив Чіпка до Гетьманського. … – журливо закінчила Христя. … – страчуючи гнів, журливо вимовляє Мотря, увіходячи в хату.

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

– сказала вона одної днини, глибоко зітхаючи і чорні брови підводячи журливо вгору, коли обі сиділи на призьбі й лупили кукурудзу.- Парасинко, душко, як бог дасть, то зав’ємо твою головку рушником сеї вже зими! … – Сава…- сказав він протяжне й журливо.- Сава вже не Михайло!

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Posted on by / 0 Comment

Тимко, журливо посміхаючись, з любов’ю дивився на свого веселого товариша, підганяв його незлостиво : — … Побачивши процесію, він підтягнув штани, журливо закивав головою: — … В артільному дворі його зустрів Григір, суворо оглянув забризкану грязючкою коняку, журливо захитав головою: —

Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ

Posted on by / 0 Comment

журливо промовила вона. … — Тільки іншим разом… Тепер же я сам одведу свого товариша… З тим молодий шляхтич разом з челяддю повів пораненого у будинок, а слідом за натовпом, журливо схиливши голову, пішла й Галина. … — сказав Чорнота спокійно і журливо.