УКРАЇНКА Леся – Лісова пісня Posted on by / 0 Comment Така, здається, й я була торiк, але тепер менi чомусь те прикро… Як добре зважити, то я у лiсi зовсiм самотня… (Журливо задумується), Л у к а ш А твоя верба? … Я не маю сили покинути її… Я серцем чую – вiн вернеться сюди… Лiсовик мовчки журливо хитає головою.
Кобилянська Ольга – Людина Posted on by / 0 Comment — спитала журливо. … При слідуючій стрічі вітала вона його зате привітно і питала журливо, чи він не гнівається на неї; просила сердечно не чинити сього: адже вона вже така “фатальна”, а властиво — дуже нещаслива.
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини Posted on by / 0 Comment Над ними журливо шуміли сосни, шурхотіла глиця. … – На майдані поставили шибениці,- почала журливо мати, –
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика Posted on by / 0 Comment Швед журливо похитав сивою головою. … Відійшовши кілька кроків від дому, де лишилась загибла, Олесь обернувся і глянув журливо на Мерфі.
РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі) Posted on by / 0 Comment Журливо кумкали жаби, гасав за метеликами кажан, пропливав на своїх сірих крилах пугач, блискала інколи гадюка.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Пил на голови та попіл люди сипали журливо – Так благали й ніневійці небо, гнівне справедливо. … До журливого подружжя люди йдуть, значні і прості.
Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Глухi столiтнi лiси Полтавщини, i чогось тут журливо. … А коли паровик, минувши депо, вилiтає в степ, вiн кричить не то радiсно, не то журливо: "Гу-гу-у!…
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment журливо похитала головою, задумалась і по-жіночому підперла рукою щоку. … Журливо, неначе журавлі, курликали колеса, та на серці Соломії було прозоро і легко.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment Колись дуже давно Куба мав матір і брата, їх розстріляли у сорок третьому, на вулиці, перед будинком, а Куба, розносячи напої й наїдки, й далі всміхався — журливою усмішкою.
МИРНИЙ Панас – Серед степів Posted on by / 0 Comment Он гола скеля стоїть, трохи похилилася набік; на самім її вершечку примостилася біла береза, журливо спустивши віти додолу… І над усім цим високо розпросторилося блакитне небо; блискуче сонце обдає все своїм яскравим світом.
